Наші новини

Нещодавно у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт №4174, цікавий своєю пропозицією – легалізувати зайнятість людей, що виконують домашню працю. Що конкретно передбачає документ і як він може «підрихтувати» ринок праці, спеціально для Mind розповіла керівник HR-департаменту компанії Nota Group Яна Декусар. Автори проєкту впевнені, що запропоновані ними трудові реформи створять інструменти реального захисту прав жінок. Досягти цього, на їхню думку, можна шляхом забезпечення рівних можливостей та зменшення гендерного балансу на ринку праці. Міжнародні передумови Закон покликаний погодити національне законодавство з Конвенцією Міжнародної організації праці (МОП) про гідну працю домашніх працівників №189. Ще 2011 року держави – члени МОП підписали в Женеві конвенцію, визнавши той факт, що домашні працівники, що надають життєво важливі послуги, піддаються дискримінації в дотриманні прав людини й умов праці. Не пройшов і десяток років, як Україна вирішила взятися за реалізацію основних принципів міжнародної угоди (до речі, у Конвенції прописані строки максимальної реалізації задуманого всіма країнами-підписантами – до 2030 року). Легалайз хатніх робітників Історично склалося так, що люди, які допомагають по господарству, не мають якоїсь певної професійної категорії і залишаються в тіні, і тому позбавлені будь-яких законодавчих гарантій. За статистикою Міністерства соціальної політики ще на 2016 рік, кількість працівників, задіяних у побутових і персональних послугах у сім'ях, становила близько 162 000 людей. А з огляду на вплив нинішньої пандемії на ринок праці легко спрогнозувати стрімке зростання числа таких працівників. При цьому всім відомо, що значну частину цієї категорії працівників становлять саме жінки. Тому прагнення законодавця врегулювати їхню діяльність можна сміливо віднести до питань боротьби з гендерною дискримінацією. Автори пропонують внести до трудового законодавства нове визначення – «домашня праця», позначивши його як роботу, яка виконується особою у віці від 16 років на основі трудового договору регулярно й на професійній основі. Така новація дасть можливість узаконити не тільки роботу «по дому», а й роботу «на дому». Тобто у всіх фрілансерів і тих, хто працює без оформлення, з'явиться можливість узаконити свою трудову діяльність. Наскільки це потрібно або не потрібно в наш час – окреме питання, але сам факт існування такої можливості можна розцінювати як позитивний. При цьому трудовий договір може бути розірваний у будь-який момент за згодою сторін за загальним правилом – за умови попередження про це не менш ніж за два тижні. Отже, домашні працівники матимуть усі права працівників відповідно до законодавства. І хоч важко уявити, навіщо їм, наприклад, можливість об'єднуватися, але сам факт того, що вони матимуть ці права, говорить про прагнення держави врівноважити права у сфері праці. Відчайдушним домогосподаркам Молитви домогосподарок про те, щоб їхню щоденну діяльність визнали працею, почуті. Так, автори законопроєкту пропонують врегулювати роботу по господарству, яка непропорційно покладена на жінок, і дають офіційну назву для такої праці – «неоплачувана доглядова праця». Законодавець пояснює, що досі така діяльність не була врахована на державному рівні, що підсилює гендерний розрив в оплаті праці чоловіків і жінок. Варто звернути увагу, що 2019 року гендерний розрив в оплаті праці становить близько 22% (зрозуміло, не на користь жінок). Турбота про пенсії У чому ж головний сенс таких нововведень? Крім добрих намірів щодо забезпечення рівних можливостей на ринку праці, є і корисливі мотиви – законодавець хоче регламентувати діяльність, за яку ніхто не платить податків. У людей, що займаються домашньою працею, оплачуваною чи ні, з'явиться можливість добровільно сплачувати ЄСВ, що дасть їм можливість на старості років отримувати, наскільки це можливо, гідну пенсію. Можна передбачити, що ця норма не буде робочою – сумніваємося, що наша ментальність і недовіра до влади сприяють тому, що всі кинуться добровільно платити податок, але, знову ж, нічого поганого в такій можливості немає. Принаймні в далекоглядних дружин, які займаються домашнім господарством, є можливість подбати про забезпечення старості, запропонувавши своїм чоловікам регулярно платити податок із сімейного бюджету. Місця для вагітних Законопроєкт також пропонує зменшити обмеження в роботі вагітних жінок і жінок з дітьми до 3 років. Якщо раніше була повна заборона на їхню роботу в нічний час і у вихідні дні, а також неможливість залучення до надурочних робіт і відряджень, то зараз законодавець пропонує дозволити їм працювати понаднормово за їхньою письмовою згодою. Тут можна зазначити як позитивний, так і негативний бік. Отже, якщо вагітна співробітниця або молода мама може собі дозволити і, що можливо, хоче більше працювати (з метою отримувати більшу компенсацію або через власні кар'єрні амбіції) – у неї з'явиться така можливість. При цьому такі лояльні регуляторні умови можуть стати полем для зловживань роботодавців, які зможуть за допомогою явного або прихованого ультиматуму – працюєш за нашими правилами або не працюєш зовсім – змушувати вагітних жінок і молодих матусь працювати понаднормово. Незважаючи на те, що ініціатива має добрий намір – досягнення рівності на ринку праці та зменшення гендерного розриву в оплаті, складно уявити, як усі кинуться реєструвати домашню працю, відмовившись від зарплат у конверті заради справедливості й майбутніх гарантій. Автор: Яна ДЕКУСАР, керівник HR-департаменту Nota Group

Запровадити закон щодо легалізації грального бізнесу направлений на виведення з тіні цієї сфери, але одразу обкласти її податками навряд чи вдасться. Таку думку висловив Mind Олег Борійчук, керівник департаменту з правових питань компанії Nota Group, щодо прийнятого напередодні зазначеного закону. «Мінус в тому, що загальна сума надходжень буде залежати від того, як багато компаній вийде на ринок і скільки з них продовжить працювати нелегально. Зараз гральний бізнес фактично виводиться з глибокої «тіні». Після 11 років існування в підпіллі, відразу обкласти компанії усіма податками буде проблематично», – наголосив Борійчук. Гральний бізнес в Україні був  заборонений законом з 2009 року (окрім лотерей). Але фактично оператори лотерей через лазівку в законі здійснювали цю діяльність.Власники гральних закладів та сайтів купували дозвіл на роботу в одного з ліцензованих державою лотерейних операторів. За цими субліцензіями казино, зали з автоматами, букмекерські контори та онлайн-ставки формально ставали лотереями. А грошові обороти при цьому йшли повз бюджет, тобто знаходились в «тіні» від держави. Тепер діяльність грального бізнесу хочуть законодавчо урегулювати, аби забезпечити додаткові надходження до бюджету, що так необхідно в період кризи. Гроші від ліцензій депутати хочуть спрямувати на підтримку медицини, спорту, культури, освіти та науки. Це однозначно плюс (якщо вони дійсно туди будуть спрямовані). Мінус в тому, що загальна сума надходжень буде залежати від того, як багато компаній вийде на ринок і скільки з них продовжить працювати нелегально. Зараз гральний бізнес фактично виводиться з глибокої «тіні». Після 11 років існування в підпіллі, відразу обкласти компанії усіма податками буде проблематично. Звісно, спірних питань в законі багато та оцінити фінансовий ефект від легалізації поки складно. Але опускаючи моралізаторство, можна сказати, що легалізація грального бізнесу це більше позитив, ніж негатив і для бізнесу  (який довгий час працював підпільно і зараз може вийти з тіні), і великою мірою для бюджету країни. Як показала світова практика, легальний гральний бізнес працює практично в усьому світі і приносить серйозні доходи в бюджет. Закон (№2285-д) про легалізацію грального бізнесу дозволяє: організацію та проведення азартних ігор в гральних закладах казино; організацію та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет; організацію та проведення букмекерської діяльності в букмекерських пунктах та в мережі Інтернет; організацію та проведення ігор в залах гральних автоматів; організацію та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет; Головні правила для ринку: 1. Розмір плати за ліцензію залежатиме від виду діяльності та розташування грального закладу. 2. Жорсткі вимоги до фінансового стану організаторів азартних ігор мають забезпечити їх фінансову стабільність та гарантувати виплати виграшів. 3. Запроваджується принцип «відповідальної гри», зокрема не допускатимуться до участі в азартних іграх особи, у яких виражена ігрова залежність (лудоманія). До участі в азартних іграх допускатимуться лише особи, які досягли 21 року. 4. Гральне обладнання має відповідати міжнародним стандартам. 5. Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей займатиметься ліцензуванням організаторів азартних ігор, веденням відповідних реєстрів, встановленням вимог щодо сертифікації грального обладнання. 6. Закон також передбачає обмеження щодо реклами азартних ігор; встановлює фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення законодавства України у сфері грального бізнесу.

Якби за зміну нормативно-правового регулювання видавали Оскара, то Податковий кодекс України отримав би пальму першості. При чому декілька років поспіль. Запровадження нових ускладнених правил гри у податкових взаємовідносинах призводить до того, що м’яч завжди опиняється на полі податкового органу. Проте арбітр в особі органів адміністративного контролю або судової гілки влади не завжди встигає за цією швидкоплинністю. Одним із таких нових викликів є зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Важливо те, що без цієї реєстрації блокуються усі операції з контрагентами. Достатньо проста на перший погляд процедура стала справжньою перепоною для платників податків, та більше — інструментом тиску з боку податківців. Крамольна практика Перефразовуючи сумнозвісну фразу: була б податкова накладна, а причина для відмови її реєстрації — знайдеться. Здається, саме таким принципом озброїлися податківці у взаємовідносинах з платниками податків. Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165. Блокуючи податкові накладні, фіскальні органи зазвичай посилаються на критерії ризикованості здійснення операцій або самого платника податку. Річ у тім, що ці критерії тлумачяться фіскалами надзвичайно широко, а подекуди норми суперечать одна одній, та й до самої системи моніторингу у правників є чимало запитань. Критерій ризикованості здійснення операцій напрочуд часто застосовується до процесів за результатами інвентаризації товарів — так званої пересортиці. Причому цей критерій найчастіше присвоюється суб’єкту господарювання, яким не подано таблиці платника податку; або подано таблицю платника податку, але її не прийнято; або таблицю спочатку прийнято, а пізніше ухвалено рішення про її неприйняття. Чому податковий орган може не враховувати або неприймати таблиці даних платника? Підставами може слугувати наявність інформації про здійснення платником податків ризикових операцій, або виявлення невідповідності зазначених платником податків в таблиці даних видів діяльності, які наявні у платника, основним засобам. Але цей перелік не є вичерпний — причини неприйняття таблиці можуть бути й іншими або взагалі не вказані.  Аргументи та контраргументи Отже, сталося неминуче — податкова накладна заблокована. Як же діяти в такій ситуації? Подавати документи для розблокування та зняття статусу «ризикованості» або подати таблицю даних платника податку з поясненнями та додатками. Пояснення зазвичай подаються у форматі коротких або детальних меседжів. Короткі пояснення можна подавати в графах «Інформація» «Повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку» (форма J/F 1314901) або в графі «Пояснення» «Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено» (форма J/F 1312602). Ретельнішого підходу вимагають детальні пояснення. Це — окремий документ, який сканується і прикріплюється до повідомлення про подання документів для розблокування податкової накладної, повідомлення про подання документів для зняття статусу «ризикованості», таблиці даних платника податку. Детальні пояснення повинні містити інформацію про історію підприємства з актуальною інформацією про нього, наявність ресурсів для здійснення діяльності за номенклатурою у заблокованій податковій накладній, опис технічних процесів виробництва (придбання), детальний опис подій по заблокованій податковій накладній в хронологічному порядку. Також слід відобразити операції в бухгалтерському та податковому обліках, отримати від покупця довідку про подальше використання придбаної продукції, товарів, послуг, робіт. Цей етап є напрочуд важливим, а ретельність збору і підготовки необхідної інформації може стати запорукою успіху та розблокування податкової накладної самим податковим органом. Адміністративні інструменти Найпоширенішими причинами винесення рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є наступні: ненадання письмових пояснень відносно підтвердження інформації зазначеної у накладній, реєстрація якої зупинена; ненадання платником копій документів; надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства, з зазначенням відповідних документів. Якщо платник податку піде адміністративним шляхом оскарження, то може подати скаргу на рішення комісії регіонального рівня лише в електронному вигляді (форма J/F 1313203 «Скарга щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних») в Електронному кабінеті платника. Звертаємо увагу: скарга має містити розгорнуту версію пояснень. Слід чітко і детально сформувати свою позицію і бачення, чому комісія ухвалила рішення не вірно. Також варто повторити головні аспекти пояснень для розблокування податкових накладних з додатками і додатковими документами. Адміністративний орган має ухвалити рішення за скаргою протягом десяти календарних днів. У разі відсутності в Електронному кабінеті платника відповіді в встановленій формі, то скарга вважається задоволеною. Досить ефективним додатковим інструментом вирішення ситуації є залучення Ради бізнес-омбудсмена. Але цей інструмент можна задіювати лише на стадії адміністративного оскарження. Регламентом Ради бізнес-омбудсмена передбачена процедура додаткового оскарження протиправності дій контролюючого органу з обов’язковим наданням рекомендацій для прийняття законного рішення. Судовий контроль Інший шлях оскарження рішення про відмову в реєстрації податкових накладних — судовий. З огляду на кадровий голод в судовій системі цей шлях може бути досить тривалим. Щоправда, практика адміністративних судів з питання оскарження рішень податкових органів є досить промовистою. «Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним», — зазначає Касаційний адміністративний суд (КАС) у складі Верховного Суду (ВС) у постанові від 30 січня 2020 року, справа №300/148/19. «Податковий орган у квитанціях про неприйняття податкової накладної до реєстрації у якості причини відмови були зазначені причини, які не передбачені податковим законодавством», — йде мова в постанові КАС ВС від 12 березня 2020 року, справа №805/4620/15-а. «Зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасуваннярішень про відмову в реєстрації податкових накладних», — переконаний КАС ВС у постанові від 10 квітня 2020 року, справа №819/330/18. Рішення на користь платників податків у подібних правовідносинах винесені Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду також у справах № 820/7240/16, № 826/152/16, № 826/10540/18, а також в низці інших справ. Скільки ще рішень має бути ухвалено на користь бізнесу Верховним Судом, аби податкові органи припинили свою ганебну практику? Не судом єдиним Утім, судові перипетії — не єдиний негативний наслідок для бізнесу. Оскільки фіскали можуть пригальмувати будь-яку операцію, яка вимагає реєстрації податкової накладної чи розрахунку коригування, під удар може потрапити масштабна операція з контрагентом. Випадання з системи одного гвинтика може призупинити хід цілої машини. І чим більшою є ця бізнес-машина, тим серйозніші фінансові втрати може понести компанія. А кореспонденція з іншою машиною — бюрократичною, якою є податкова система, — задля доведення своєї правоти, вимагає найціннішого ресурсу — часу. Час у бізнесі — розкіш на вагу золота. І проблема ця не індивідуальна, вона вражає своїми розмірами. Як стверджують деякі джерела, підприємливі податківці за невеликі гонорари (до 3% від обсягу операції) пропонують вирішити питання заблокованої накладної швидше і ефективніше. Та більше, нещодавно в публічному просторі з’явилася інформація про те, що правоохоронні органи виявили втручання в алгоритми роботи системи моніторингу критеріїв оцінки ризиків при реєстрації податкових накладних. Силовики викрили цілу схему фіскалів, яка прикривалася «ризикованістю» здійснення операції або «ризикованістю» самого платника податку. У період локальної і глобальної економічної кризи та тривалих карантинних обмежень, у час, коли і великий, і малий бізнес шукають будь-яку соломинку аби вхопитися і втриматися на плаву, такі «ведмежі послуги» і схеми податківців виглядають особливо цинічними. Автор: Дмитро РИБАЛЬЧЕНКО, керівник фінансово-аудиторського департаменту Nota Group, голова фінансово-аудиторського комітету групи компаній «Октава»    

Локдаун стал шоком для всех. С наименьшими потерями из этой критичной ситуациивышел тот бизнес, где смогли быстро адаптироваться к новым условиям и отладить комфортные для сотрудников рабочие процессы. Теперь стоит вторая задача – удержать позитивный настрой и эффективность команды. Как это сделать? Прежде всего, надо проанализировать настроения коллектива. Согласно опросу портала grc.ua, проведенному в июне 2020 года, 29% респондентов сообщили об ухудшении отношения к работодателям; у 19% уровень лояльности не изменился. Лишь 16% опрошенных довольны отношением компании во время карантина и не потеряли доверия к работодателю. Но даже если вы как работодатель попали в первую или вторую категорию, есть шанс исправить все сейчас. Согласно Gensler's US Work From Home Survey, 2020, 12% сотрудников признались, что и после карантина предпочтут работать на дому полный рабочий день, но 70% хотели бы вернуться в офис. Выясните, какой формат работы удобней для ваших сотрудников, и решайте задачи, исходя из баланса интересов вашего бизнеса и ваших сотрудников. Продолжайте реализацию начатых кампаний, направленных на поддержание командного духа коллектива. К примеру, 2020 год в компании Nota group был объявлен как «Год здоровья». Задача этого проекта – мотивировать коллектив активно заниматься своим здоровьем. Сейчас, после карантина, проект особенно актуален для повышения общего тонуса и эмоционального интеллекта сотрудников, минимизации негативных моментов удаленной работы, а именно выгоранием, моральным и физическим упадком сил. Несправедливий карантин Суть проекта: в январе все члены коллектива получили «Карту здоровья» на год. В ней 49 задач, среди которых: занятия йогой, велопрогулка, верховая езда, скейт, плавание в бассейне, прыжки на скакалке, картинг, пейнтбол, катание на квадроциклах, самокатах, байдарках и т.д. Каждая активность соответствует времени года: зимой, например, можно выбрать ныряние в прорубь, катание на коньках/санках и лыжах. Каждую задачу сотрудник должен выполнить хотя бы раз, зафиксировать на видео и выложить в общий чат в Вайбер группе. По результатам этого марафона в конце года будут определены победители, которые получат ценный приз - путешествие в одну из стран Европы за счет компании. Также в рамках «Года здоровья» всем сотрудникам предоставляется комплексный пакет медицинских услуг за счет компании. В рамках проекта сотрудникам ежеквартально проводятся лекции по рациональному питанию и двигательной активности, по борьбе с эмоциональным выгоранием, сезонному питанию, фитнес нагрузкам. Во время карантина такие лекции специалистов (косметологов, нутрициологов и психологов) проходили онлайн. Но главным было стимулирование личной физической активности. Да, люди разные, отношение к публичным физическим активностям у всех разное, были сотрудники, которые азартно включались в марафон здоровья, были те, кто неохотно. Но обсуждение активностей повысило вовлеченность сотрудников. Особенно во время карантина, общие чаты серьезно помогали поддерживать позитивный настрой коллектива. С мая активность по выполнению задач повысилась, что не может нас не радовать. Мы видим эффективность программы «Год здоровья», ведь главный критерий ее успеха – здоровые и счастливые сотрудники, наполненные силой, энергией и мотивацией. Не секрет, что эмоциональное здоровье человека напрямую зависит от физического. Выгорание, упадок сил, нежелание работать - это все последствия сидячей работы, в том числе карантина, когда нельзя было выходить на свежий воздух. А внимание к своей физической активности позволяло и позволяет с бороться с такими негативными проявлениями. В долгосрочной перспективе проект «Год здоровья» поможет улучшить общий климат в коллективе, позитивный настрой каждого сотрудника, и как следствие – повысит эффективность показателей работы компании. Будьте внимательны к своим сотрудникам. Их успех – ваш успех.

9 червня 2020 року на сайті Верховної Ради України зареєстровано проект Закону України «Про ріелторську діяльність в Україні» за №3618. 1 липня 2020 року законопроект було передано на розгляд Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку. Ним пропонується врегулювати брокерську діяльність в Україні в сфері нерухомості. Головна особливість вказаного Законопроекту №3618 в тому, що у разі його прийняття у відповідній редакції, власники нерухомого майна будуть позбавлені права розпоряджатися (купувати, продавати, брати/здавати в оренду (крім операцій з дарування та спадкування нерухомого майна) ) своїм нерухомим майном без посередників - суб'єктів ріелторської діяльності. Це вже третя спроба законодавців України на рівні закону врегулювати питання діяльності брокерів (ріелторів) з нерухомості. Перший законопроект про ріелторську діяльність в Україні було зареєстровано ще в червні 2007 року, другий 07.07.2011 року. Законопроєкт спрямований: визначити правові засади організації та провадження ріелторської діяльності в Україні; забезпечити єдину державну політику у сфері регулювання ріелторської діяльності в Україні, захисту прав і інтересів фахівців у сфері ріелторської діяльності, суб'єктів ріелторської діяльності та споживачів ріелторських послуг при здійсненні операцій з нерухомістю; врегулювати відносини між споживачами ріелторських послуг (фізичні/юридичні особи) та суб'єктами ріелторської діяльності (брокер як ФОП або юридична особа) з приводу операцій щодо купівлі, продажу, найму (оренди) нерухомого майна, проведенням інших операцій з нерухомістю (крім дарування та спадкування); У разі прийняття законопроекту №3618: 1) в законодавче поле вводяться, до прикладу, такі терміни як: - агент з нерухомості; - брокер (ріелтор) з нерухомості; - ріелторська діяльність; - ріелторські послуги; - суб'єкт ріелторської діяльності; 2) суб'єктами ріелторської діяльності будуть - брокери, зареєстровані у встановленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, а також юридичні особи незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, у складі яких працюватиме не менше одного брокера, які провадять ріелторську діяльність, мають діючий (не зупинений, не припинений) сертифікат суб'єкта ріелторської діяльності; 3) брокеру буде заборонено працювати на підставі трудового договору у суб'єкта ріелторської діяльності та одночасно провадити індивідуальну ріелторську діяльність як суб'єкту ріелторської діяльності; 4) брокери повинні будуть проходити професійну підготовку, скласти кваліфікаційний іспит та отримати кваліфікаційне свідоцтво брокера з нерухомості 5) ріелторські послуги надаватимуться на підставі та в межахріелторського договору, істотними умовами якого є: предмет та строк дії договору; вид, мета та строк надання ріелторських послуг; реквізити сертифіката суб'єкта ріелторської діяльності; зазначення об'єкта (об'єктів) нерухомості щодо якого (яких) надаються ріелторські послуги, а також його ідентифікаційних даних, якщо об'єкт (об'єкти) є індивідуально визначеними; розмір та умови оплати ріелторських послуг, а також, у разі наявності, фактичних витрат, необхідних для виконання договору; права, обов'язки та відповідальність сторін; порядок звітності суб'єкта ріелторської діяльності перед споживачем про стан виконання ріелторського договору. Ріелторські договори повинні будуть реєструватися в Єдиній інформаційній базі даних у сфері ріелторської діяльності, яка поки що не сформована. 6) суб'єкти ріелторської діяльності матимуть право на подання ріелторського запиту, зокрема, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо надання таким суб'єктам інформації, копій документів необхідних суб'єкту ріелторської діяльності для надання ріелторських послуг за укладеним ріелторським договором; 7) Для реалізації Законопроекту №3618 мають бути створені наступні бази/реєстри: Єдина інформаційна база даних у сфері ріелторської діяльності; Єдиний реєстр фізичних осіб, юридичних осіб та професійних об'єднань у сфері ріелторської діяльності; Окремо слід відмітити, що Законопроект №3618 містить статтю 34 (тотожний зміст якої пропонується доповнити статтею 638 Цивільного кодексу України) в якій вказано про те, що істотною умовою договору, за яким об'єкт нерухомого майна, його частина відчужується, реалізується та/або передається в найм (оренду), позичку фізичною особою, є індивідуальний реєстраційний номер інформаційного паспорта об'єкта нерухомості в Єдиній інформаційній базі даних у сфері ріелторської діяльності відповідно до Закону України «Про ріелторську діяльність в Україні. При цьому, формування інформаційного паспорта здійснюється суб'єктом ріелторської діяльності на підставі внесених ним даних до Єдиної інформаційної бази даних у сфері ріелторської діяльності. Що це означає для: Власників нерухомого майна: у разі прийняття Законопроекту №3618 у відповідній редакції, перед власниками нерухомого майна постане законодавча імперативна необхідність в укладенні ріелторських договорів з посередниками - суб'єктами ріелторської діяльності для здійснення операцій з нерухомістю (крім операцій з дарування та спадкування нерухомого майна), що автоматично призведе до обмеження права власників нерухомості самостійно розпоряджатися своїм нерухомим майном без залучення ріелтора. Що є недопустимим - жодна країна світу не вимагає звернення до ріелтора, щоб продати своє майно або придбати чи здати в оренду. Це вільний ринок і клієнт сам обирає, чи буде він працювати з ріелтором, чи зможе самостійно провести операцію. Щоб продати своє майно або здати його в оренду, законопроект змушує вносити інформацію в Реєстр і без цього неможливо розпоряджатися своїм майном, нотаріуси не можуть засвідчити договір на відчуження об'єкта. Ріелторів: монополізацію ріелторських послуг і обмеження доступу до ринку. Здавалося б, від прийняття цього закону ріелтори тільки виграють, але ні. В проекті передбачено обов'язок реєструвати всі ріелторські договори в Єдиній базі даних. В ньому чітко прописано - щоб займатися ріелторською діяльністю, необхідно бути членом спеціально створеної громадської організації, яка буде давати брокерам право працювати на ринку. А ось порядок створення організації і хто її буде контролювати, в проекті закону не вказано. До того ж, статус агента або брокера может набути особа, яка відповідає Вимогам якості Надання ріелторських послуг- самі вимоги в законопроекті на прописані. Учасників ринку: якщо раніше комісія для споживача складала 2-3% від вартості при продажу та 50% місячної оплати при оренді, то після прийняття закону ціни можуть вирости. Олександр Герасько, юрисконсульт компании Nota Group