Наші новини

28 Травня 2021
Довіряй, але перевіряй: як перевірка контрагента може врятувати бізнес
Політики корпоративної безпеки на підприємствах будь-якого рівня і форми власності – це біблія сучасності. Це надійні запобіжники не тільки від зовнішніх загроз (рейдерських атак, візитів правоохоронних та контролюючих органів через співпрацю з «ненадійними» контрагентами), а й внутрішніх (корпоративного шахрайства, незаконних «маневрів» ТОП-менеджменту, абощо). Якщо ви не приділяєте належної уваги корпоративній безпеці – ваш бізнес приречений. І ось чому. Три кита, на яких базується робота з ризиками та загрозами бізнесу – це упередження фінансових і репутаційних втрат; захист активів та інформації; збір інформації для ухвалення управлінських рішень. Це ті основні фактори, попіклувавшись про які можна отримати превентивну пігулку від величезної кількості проблем у компанії. Хто ж має цим займатися? Хибною є думка, що безпека бізнесу – це виключно зона відповідальності служби безпеки. Адже правильне налаштування бізнес-процесів, ефективне структурування бізнесу та передбачення усіх можливих запобіжників – це ті стратегічні рішення, які належать до компетенції власників та керівників компаній. Одним із елементів корпоративної безпеки є внутрішня розвідка, тобто перевірка на благонадійність контрагентів та партнерів, а також кандидатів при працевлаштуванні. Фактично, це перший компонент, за яким слідує цілий ланцюжок заходів направлених на корпоративну безпеку. Наша компанія організувала дослідження серед юристів бізнесу, результати якого засвідчили, що інхауз-юристи активно застосовують у своїй роботі інструменти внутрішньої розвідки. Так, 57,5 % юристів відповіли, що досить часто використовують результати корпоративної розвідки, 35 % респондентів засвідчили, що рідко використовують, а 7,5 % – ніколи. Як бачимо, відсоток тих, хто не зовсім використовує корпоративну розвідку – теж доволі високий. Половина опитаних з останньої групи послалася на те, що ці питання не належать до функціоналу юриста. З результатів дослідження також випливає, що збирають розвідувальну інформацію: юридичний департамент (такий пункт обрало 45% респондентів), служба безпеки (34% респондентів), зовнішній партнер (5%). З якою метою використовуються результати корпоративної розвідки? Проаналізувавши усі відповіді, можна виділити наступні найпопулярніші аспекти: для оцінки ризиків взаємодії з контрагентами на переддоговірному етапі, моніторингу платоспроможності поточних бізнес партнерів, моніторингу перспективи судових проваджень, перевірки кандидатів при прийомі на роботу, збору інформації з виявлення/розслідування корпоративного шахрайства. В інформаційну епоху релевантні джерела для збору інформації жодних труднощів не складають. Широкої популярності набувають системи, які шляхом аналізу відкритих баз даних генерують величезні обсяги інформації, систематизують її та «видають» за запитом користувача. Серед них YouControl, Vkursi Pro, OpenDataBot та багато інших. Звісно, можна не вдаватися до таких «інформаційних агрегаторів», а самостійно моніторити загальнодоступні державні реєстри та вишукувати необхідну інформацію. Для збору інформації також можна застосовувати бази даних зовнішніх підрядників, доступ до яких зазвичай є платним. Утім, можливості для пошуку інформації у Всесвітній павутині є воістину безмежними. Розглянемо дві категорії партнерів та «чек-ліст», який треба перевірити в рамках корпоративної безпеки. Перша категорія – потенційні бізнес партнери. Прості заходи перевірки допоможуть з’ясувати: Статус юридичної особи Фінансове становище компанії, стан активів Наявність необхідних ліцензій і дозволів Достатність повноважень підписанта Податкові ризики Судові/виконавчі провадження Санкційні списки Репутаційний скоринг Афілійованість (наявність пов’язаних у певному сегменті осіб) Але якщо ви замислилися про перевірку свого контрагента з яким ваші ділові стосунки уже тривають, то в «чек-ліст» варто внести такі досліджувальні маркери: Негативну динаміку фінансового стану Приховане припинення діяльності шляхом зміни директора, засновника, юридичної адреси, абощо Виникнення податкового боргу, заборгованості перед державним бюджетом Виведення активів Судові (кримінальні провадження) Про різноманітні розвідувальні методи не варто забувати навіть у разі виникнення суперечки з партнером по бізнесу. Перш ніж одразу йти до суду, варто оцінити судові перспективи. Зокрема, з’ясувати фінансовий скоринг компанії-опонента, наявність активів (явних і прихованих), наявність і статус виконавчих проваджень, визначити необхідність забезпечувати позивні вимоги. Моніторити варто не тільки партнерів, а й інвестиційні проекти (які зазвичай супроводжуються великими фінансовими ризиками). У цьому контексті варто подбати про перевірку належності активів заявленим власникам, історію активу, переходи права власності, «чистоту» активу (обтяження, поточні зобов’язання, довгострокову оренда, абощо), судові провадження, а також спрогнозувати можливі претензії у майбутньому. Моніторинг стану власних активів має зводитися до роботи з державними реєстрами. Незайвим буде перевірити найманого працівника на предмет достовірності даних, зазначених кандидатом в резюме (біографічні дані, дійсність паспортних даних, ідентифікаційного коду, освіти, досвіду та стажу роботи), судимості, виконавчих проваджень, кримінального минулого, кредитної історії, перебування в національних і міжнародних санкційних списках, наявність очевидного чи прихованого власного та афілійованого бізнесу в тому ж сегменті, ділові або особисті заявки з конкурентами компанії, а також репутаційні ризики (оточення і зв’язки, профілі в соціальних мережах, сфера інтересів, хобі). Варто бути пильними щодо нових співробітників, адже особливої популярності зараз набуває корпоративний шпіонаж. Внутрішнє шахрайство – це ще один удар у спину по зовнішнім процесам в компанії, окрім того, воно може підірвати довіру до колективу. Упередити це негативне явище зможе запровадження та моніторинг внутрішніх політик і комплаєнсу. Не нехтуйте такими можливостями. До якого б аспекту діяльності ви не застосовували елементи корпоративної безпеки, варто пам’ятати головне: хто попереджений – той озброєний. Автор: Тетяна Андріанова, СЕО Nota Group, голова комітету корпоративної безпеки групи компаній «Октава», член правління Асоціації професіоналів корпоративної безпеки України Джерело: https://business.ua/uk/node/11848
Детальніше

18 Травня 2021
Як правильно працювати з персональними даними громадян ЄС, щоб запобігти багатомільйонним штрафам
У 2020-2021 роках значно підвищилась законотворча активність представників КМУ та ВР України щодо діджиталізації та унормування всіх сфер взаємодії держави та бізнесу з фізичними особами. З огляду на це, особливо чутливим є питання захисту персональних даних громадян України. Ця проблема не нова для Європейського Союзу та інших країн світу. Зокрема, свого часу чималого розголосу вже набули відомі гучні кейси щодо застосування багатомільйонних санкцій, передбачених Регламентом Європейського парламенту і Ради Європи про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних від 27.04.2016, більш відомого як GDPR, який вступив в силу у травні 2018 року (далі – "Регламент"). Зараз ми не будемо зупинятися, що є персональними даними та які процеси включає обробка таких даних. Чи справді ваші дані персональні Натомість в цій статті хотілось б звернути увагу, як і коли застосовується Регламент, який хоч і прийнятий в Європі, але розповсюдив свою дію на територію інших держав, аргументуючи, в першу чергу, тим, що забезпечує захист персональних даних своїх громадян. Україна, в свою чергу, в рамках асоціації з ЄС, взяла на себе, поміж інших, зобов’язання щодо забезпечення захисту даних. Отже, всі українські компанії, які мають намір працювати та продовжити співпрацю з європейцями, щоб убезпечити себе від значних штрафних санкцій, вимушені відповідати вимогам Регламенту в тих випадках, які до них застосовні. Регламент розповсюджується на той бізнес, який обробляє персональні дані європейців на території ЄС незалежно від його основного місця реєстрації. Компанія може бути зареєстрована в Україні, але пропонувати товари через свій сайт широкому колу осіб з використанням технологій щодо відстежування та дії користувачів на сайті, локацію користувачів сайту, реєстрація облікового запису користувачів через сайт, або безпосередньо онлайн продаж товарів. Отже, у випадку ведення діяльності, орієнтованої на ринок Європи, існує велика ймовірність підпадати під вимоги, встановленні Регламентом щодо обробки персональних даних європейських суб’єктів даних. Щоб більше зрозуміти, в яких випадках виникає законодавча потреба відповідати вимогам Регламенту, варто звернутись до практичних рекомендацій Європейської ради із захисту даних. По-перше, Регламент розповсюджується на компанії, які мають свій осередок в Європі через представництво, філіал, або іншу організаційну форму, тобто відповідати за територіальним принципом (establishment). По-друге, Регламент розповсюджується на компанії, які можуть і не знаходитись в Європі, але здійснюють таргетування суб’єктів даних, так би мовити "критерій націлювання" щодо суб'єктів даних, які перебувають у Союзі. Застосування цього критерію може бути викликано двома різними та альтернативними видами діяльності, що здійснюються контролером (з точки зору українського законодавства – володілець персональних даних) або процесором (з точки зору українського законодавства – розпорядник персональних даних), а саме здійснення моніторингу поведінки суб’єктів даних та/або надання пропозицій щодо товарів та послуг в країни ЄС. Європейська рада із захисту даних рекомендує подвійний підхід: спочатку визначити чи відбувається обробка персональних даних, а потім визначитися чи стосується вона пропозицій товарів та послуг, або моніторингу поведінки. Під наданням пропозицій товарів та послуг розуміється будь-яка маркетингова, рекламна діяльність спрямована на аудиторію ЄС. В той же час це може бути застосування пошукових систем компанією, щоб полегшити доступ до її сайту для споживачів в ЄС. Міжнародний характер діяльності компанії або згадка про міжнародну клієнтурі, що складається з клієнтів, які проживають в різних країнах-членах ЄС буде слугувати критеріями, за яких Регламент буде розповсюджуватись на таку діяльність такої компанії. Це дуже широкий спектр діяльності: соцмережі, туристичні фірми, готельний бізнес, медичний бізнес, страхування, всі фінансові структури, онлайн-майданчики, електронна комерція і цей список можна продовжувати ще дуже довго. Стосовно діяльності з обробки, яку можна вважати моніторингом, спочатку потрібно визначитись із наступним. Чи є фізичні особи об’єктами відстежування в інтернеті, у тому числі, чи може мати місце подальше використання методик опрацювання персональних даних, що складаються з профайлінгу фізичної особи, зокрема для прийняття рішення щодо неї або нього чи для проведення аналізу, або передбачення її або його особистих переваг, поведінки чи ставлення. Тобто, до уваги береться мета відстеження та способи опрацювання. Не дивлячись на те, що Регламент стосується виключно моніторингу поведінки шляхом відстеження людини в інтернеті, Європейська рада із захисту даних вважає, що відстеження через інші типи мережі або технології, що включає особисті дані, також повинні братись до уваги. Таким чином, під моніторингом розуміється онлайн-відстеження за допомогою файлів cookie або інших методів відстеження, поведінкова реклама, геолокаційні заходи, зокрема, в маркетингових цілях, огляди ринку та інші поведінкові дослідження, засновані на індивідуальних профілях, фізичне відстеження через відеокамери. Отже, з аналізу вище зрозуміло, що діяльність українських компаній може вимагати впровадження вимог Регламенту та бути GDPR-compliant. Поступово компанії починають усвідомлювати необхідність впровадження GDPR. Особливо відкриті в цьому питанні ті, хто давно працюють з європейськими ринками. Мотиви прості – в першу чергу це репутація, завдяки якій вони далі зможуть рухатися і підкорювати ЄС. Одним із основних запитань, які виникають у бізнесу з цього приводу, скільки буде коштувати впровадження вимог Регламенту. Насправді витрати не настільки великі, як здається на перший погляд. Мінімальний план дій може виглядати так: IT-фахівці повинні забезпечити технічні заходи, на кшталт системи шифрування даних і псевдонімізаціі. Таким чином, забезпечується захищеність даних від витоку і пошкоджень. Юридична команда повинна розробити організаційні заходи, у вигляді розробки та впровадження документації. Це, в першу чергу, побудова політики конфіденційності, щоб співробітники розуміли, як працює захист даних і чому необхідно дотримуватися певних правил. Рекомендовано вести реєстр персональних даних. У нього потрібно заносити інформацію про те, які дані збирають, з якою метою, де їх зберігають, скільки і як обробляють. Це значно спростить життя, в разі звернень користувача або наглядового органу. Особливу увагу варто приділити договірним взаємовідносинам з контрагентами. Коли їм передаються дані, в договорі необхідно прописати правильні формулювання, розподілити зобов'язання сторін і чітко вказати, хто за що несе відповідальність. Також важливо проводити тренінги для відповідальних осіб, які працюють з персональними даними. Вони повинні розуміти, як вести себе в разі звернення користувача і яку інформацію можна надавати. В той же час, якщо не впровадити організаційних та технічних заходів, фінансові витрати можуть бути занадто значними. Регламент встановив відповідальність у вигляді адміністративних штрафів сумою до 10 млн євро або 2% від загального глобального річного обігу за попередній фінансовий рік за порушення, серед інших, обов'язків контролера та процесора, та 20 млн євро або, у випадку підприємства, до 4% від загального глобального річного обігу за попередній фінансовий рік, залежно від того, яка сума є вищою, за порушення, серед інших, основних принципів опрацювання та прав суб'єктів даних. І тенденція йде на збільшення, тому що, чим більше суб'єкти даних інформуються та ознайомлені зі своїми правами, тим більше вони вимагають їх дотримання, а в іншому випадку звертаються до оскарження. І практика доводить, що їм це успішно вдається. Наразі, профільними робочими комітетами ВРУ розпочинаються публічні обговорення нового законопроєкту про захист персональних даних, яким будуть також впроваджені вимоги Регламенту, а штрафи за порушення встановлені у мільйонах в гривні. Тому, на мій погляд, в Україні жорсткі заходи щодо збереження даних українців скоро запрацюють на законодавчому рівні, і тоді їх дотримуватись доведеться всім без винятків. Автор: Олена Колченогова, керівник практики захисту персональних даних Nota Group, віце-президент Асоціації Digital Ukraine, сертифікований DPO Джерело: https://www.epravda.com.ua/columns/2021/04/14/672997/
Детальніше

12 Квітня 2021
Потрапляння у поле зору АМКУ за статтею про поширення інформації, що вводить в оману, — може обернутися великими проблемами для бізнесу
Реагування на прояви недобросовісної конкуренції — одне із пріоритетних завдань для Антимонопольного комітету України (АМКУ). Одним із найпоширенішими порушеннями у сфері недобросовісної конкуренції є неправомірні дії передбачені статтею 4 (неправомірне використання позначень) та статтею 15¹ (поширення інформації, що вводить в оману) Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (Закон). Проілюструємо ситуацію з використанням статистичних даних. За підрахунками АМКУ, у 2019 році органами Комітету було припинено 168 порушень Закону. Сума накладених штрафів склала 9,3 млн грн. Із 168 — 141 порушення (84%) стосується статті 15¹ Закону. У 2018-му статистика особливо не відрізнялася. За даними АМКУ, органами Комітету було також припинено 168 порушень Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», із них 132 за статтею 15¹. Судова практика України однорідністю похизуватися не може. З одного боку у цьому є певний позитив для правників, адже з багатьох варіантів позицій вони можуть обирати прийнятну і посилювати її власними аргументами. Але з іншого — це аж ніяк не добре для бізнесу, бо така непрогнозованість судового розгляду може загрожувати чималими штрафами. І стаття Закону, про яку мова піде далі, небезпечна ще й тим, що окрім багатотисячного штрафу АМКУ виробника ймовірно зобов’яжуть вилучити продукцію, яка потрапила у поле зору антимонопольного контролера, з обігу. А це завдасть суттєвого удару по бізнес-процесах суб'єкта господарювання. Аби не бути голослівними давайте проаналізуємо судову практику щодо правозастосування статті 15¹ Закону, та її ризики для бізнесу. Орієнтир на Верховний За фабулою статті 15¹ Закону, неправомірним поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Також в Законі перелічується, які саме відомості можна вважати інформацію, що вводить в оману. Орієнтиром у цій категорії справ є постанова Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 910/23000/17. Тоді Велика Палата дійшла висновку, що для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як недобросовісної конкуренції необов`язково з`ясовувати настання наслідків комерційної діяльності у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, настання інших відповідних наслідків. «Достатньо встановити сам факт вчинення неправомірних дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція», — резюмує Суд. Ігристе загралося За недобросовісну конкуренцію було покаране підприємство Н. Зокрема органи АМК (рішення №-№ 503-р, 544-р) констатували, що виробник поширив на контретикетках товару – вин «ШАМПАНСЬКЕ УКРАЇНИ БРЮТ» невизначеному колу осіб інформацію, що вводить в оману: «використовується виноград італійського походження», а також зазначили на товарі прапор Італії. Це, на думку органів АМК, може вплинути на наміри споживачів придбати пляшку саме такого шампанського. На підприємство Н. накладено штраф у розмірі 51 500 грн. Але це ще не все. Окрім того, було визнано, що підприємство порушило статтю 15¹ Закону: на контретикетках вин «САЛЮТЕ АСТІ ВИНО ІГРИСТЕ СОЛОДКЕ БІЛЕ» була використана інформація, що вводить в оману: «від італійських виробників з П'ємонту», «використовується виноград італійського походження». За це порушення компанія оштрафована на 794 720 грн. Та більше, підприємство Н. зобов’язане припинити неправомірну комерційну діяльність. Рішення органів АМК оскаржувалися у судовому порядку (справа № 910/15594/18). Рішенням Господарського суду міста Києва від 5 березня 2019 року у позові відмовлено, постановою Північного апеляційного господарського суду від 7 липня 2020 року рішення в частині вищезазначених санкцій залишено в силі. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (КГС ВС) скасував постанову апеляції (щоправда з процесуальних питань) та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Великий брат дивиться Бізнесу варто пам’ятати, що «конкурентний регулятор» може й не чекати, коли хтось поскаржиться на ті чи інші порушення, а й проявити ініціативу. Саме так розпочалася справа № 1-26.115/61-2017 за ознаками вчинення ПрАТ «Миколаївмолпром» порушення досліджуваної статті. АМКУ не сподобалося обраний спосіб викладення деякої формації, що може вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання (замовлення) робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. За результатами розгляду справи «Миколаївмолпром» був оштрафований на 68 тис. грн. Очевидно, «Миколаївмолпром» оскаржив рішення органу АМК у судовому порядку. Постановою КГС ВС від 2 червня 2020 року рішення Господарського суду Миколаївської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду скасовано, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції (справа № 915/1889/19). 11 листопада 2020 року Господарський суд Миколаївської області задовольнив позов, а рішення органу АМУ визнав недійсним. Але «Миколаївмолпрому» відкорковувати шампанське ще рано — територіальне відділення АМКУ знову ініціювало апеляційний перегляд цієї справи — суд відкрив провадження на початку цього року. Лікер «ударив» в голову Порушення статті 4 та статті 15¹ Закону були установлені в діях ТОВ «Котнар-М». Зокрема, органами АМК було констатовано використання без дозволу міжнародної компанії «R&A BAILEY & СО» товару – лікерів під позначенням «O'DAILYS», назви та оформлення етикеток, які є схожими на назву та оформлення етикеток лікерів «BAILEYS». Порушення статті 15¹ Закону полягали у поширенні на товарі інформації, що вводить в оману. Зокрема, на контретикетці лікеру «O'DAILY ORIGINAL» вказувалося, що до його складу входить аромат «Ірландський», щоправда компанія не надала підтверджень про приналежність цього аромату саме до Ірландії; на етикетках лікерів «O'DAILY» розміщувалися позначення «CHOCOLATE», «HAZELNUT» у найменуваннях лікерів «O'DAILY CHOCOLATE» та «O'DAILY HAZELNUT», тоді коли складі лікеру відсутні такі компоненти. За порушення у цих частинах компанія оштрафована на 150 тис. грн (рішення № 647-р). ТОВ «Котнар-М» оскаржив рішення органу АМК в судовому порядку (справа № 910/17440/19). Спочатку суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду, але Північний апеляційний господарський суд скасував цю ухвалу, і направив справу до суду першої інстанції. 1 грудня 2020 суду Господарський суд міста Києва погодився із висновками органу АМК, що споживачі могли придбати та використовувати товар внаслідок ознайомлення з інформацією на етикетках, вважаючи, що у складі зазначених продуктів присутні такі компоненти, як шоколад, лісовий горіх, у той час як насправді в цій продукції присутні лише їхні аромати. За результатами розгляду справи у задоволенні позову було відмовлено повністю. З «Котнар-М» пов’язана також інша справа. У рішенні органу АМК № 648-р йдеться про те, що під час комунікації справи про недобросовісну конкуренцію, «Котнар-М» тричі надав Комітету недостовірну інформацію: за порушення, передбачене пунктом 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Комітетом було застосовано штраф у розмірі 136 тис. грн за кожне з трьох порушень (разом 408 тис грн). Ця справа також набула судового продовження і наразі досягнула апеляційної інстанції (справа №910/17441/19). Постановою Північного апеляційного господарського суду від 4 листопада 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Котнар-М» залишено без задоволення; рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в позові, — без змін. Панацея від коронавірусу Торік ця справа наробила чималого галасу. На початку пандемії коронавірусу в інтернеті була поширена інформація про те, що лікарський засіб «Протефлазід» від «Екофарм» може застосовуватися під час лікування або профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, викликаної коронавірусом SARs-СоV-2. Щоправда належне обґрунтування — офіційні рекомендації Міністерства охорони здоров'я України щодо його застосування для лікування та/або профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, — було відсутнє. Така рекламна діяльність не просто збурила суспільство, а й зацікавила АМКУ. 10 липня 2020 року АМКУ визнав ТОВ «Науково-виробнича компанія «Екофарм» винним у порушенні статті 15¹ Закону і оштрафував на величезну як для такої категорії справ (але з огляду на широкий суспільний резонанс) суму на 3 210 464 грн; «Екофарм» було зобов’язано припинити порушення (рішення № 430-р). Рішення АМКУ було оскаржене до суду. У рішенні Господарського суду міста Києва від 8 грудня 2020 року йдеться, серед іншого про те, що лікарі не позбавлені можливості самостійно дати оцінку фармакологічним властивостям товару та оцінити ефективність препарату для пацієнта. А враховуючи те, що цей препарат є рецепторним, виключається можливість населення придбати та використовувати його на власний розсуд. Суд першої інстанції позов «Екофарм» задовольнив повністю — визнав недійсним та скасувати оспорюване рішення АМКУ. 15 лютого 2021 року у цій справі Північним апеляційним господарським судом відкрите апеляційне провадження. Отже, боротьба триває. Дві великих різниці Рішенням органу АМК ТОВ «Ново-Водолажський масло-жировий комбінат» оштрафовано на 250 тис. грн, а його дії визнані порушенням статті 15¹ Закону. Зокрема, порушення полягало у повідомленні до 2019 року невизначеному колу осіб на споживчих етикетках продукту «Оцет з кислоти оцтової синтетичної харчової» неправдивих відомостей щодо назви товару (твердження «Оцет»). Таке рішення «конкурентного ревізора» було оскаржене до суду (справа № 910/450/20). Посилаючись на необґрунтованість позову, Господарський суд міста Києва 19 червня 2020року у його задоволенні відмовив. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи свою постанову КГС ВС звернувся до усталеної практики Верховного Суду (про яку ми згадували на початку статті). ВС погодився з думкою місцевого господарського суду про те, що з огляду на повноваження органів АМКУ здійснювати контроль за дотриманням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції в частині виявлення та припинення поширення інформації, що вводить в оману, дослідивши встановлені у цій справі обставини, — дійшов неспростовного висновку про відсутність правових підстав для визнання рішення АМК недійсним. А з іншого боку апеляційний суд залишив поза увагою встановлені у рішенні АМК обставини, відповідно до яких оцет та замінник оцту (як би останній не називався), — це різні продукти. З огляду на викладене, як констатував КГС ВС, суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне та правильне по суті рішення суду першої інстанції, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції зі справи. Замість висновків Отже, як бачимо, мільйонні штрафи АМКУ та подальші тривалі, складні і негативні для бізнесу судові процеси не залишають підстав для сумніву: нехтувати приписами статті 15¹ Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції» щонайменше безвідповідально. А також слід ретельно зважувати кожне слово написане у відповідь на звинувачення АМКУ. Але завершити цей матеріал ми хотіли б на позитивній ноті. Замість бонусу. Гаряча путівка до суду До «важковаговиків» у плані суми штрафу можна віднести й це рішення. На 1,5 млн грн було оштрафоване ТОВ «ДЖОІН АП!». Порушення статті 15¹ Закону полягало у повідомленні невизначеному колу осіб неправдивих відомостей щодо залучення авіаперевізників авіаційної компанії «Роза вітрів» та авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» до туристичного продукту «ДЖОІН АП!» в частині здійснення авіаперевезень за напрямками Єгипет та Туреччина у визначений період часу, що могло вплинути на наміри осіб щодо придбання туроператорських послуг «ДЖОІН АП!». «ДЖОІН АП!» оскаржив це рішення АМКУ до суду (справа № 910/9230/19). Пройшовши усі інстанції позивач врешті отримав остаточне рішення Верховного Суду — судова система стала на бік туроператора. У своїй постанові від 11 лютого 2021 року КГС ВС, посилаючись на рішення попередніх інстанцій, зазначив, що висновки Комітету, покладені в основу оскаржуваного рішення, мають переважно імовірнісний характер, оскільки ґрунтуються на зроблених відповідачем припущеннях, а не на беззаперечно встановлених фактах. Колегія суддів ВС констатувала, що попередніми судовими інстанціями надано ретельну і правильну оцінку аргументів (доводів) позивача зі справи стосовно оспорюваного рішення АМК та з'ясовано його невідповідність законодавству, що і стало підставою задоволення позовних вимог та його скасування. Колегія суддів ВС погодилась з правовою оцінкою, здійсненою попередніми судовими інстанціями щодо застосуванням ними норм права. Цей кейс підкреслить: попри негативне рішення Комітету, боротьба має тривати вже у судовій площині. І ця боротьба може виявитися немарною. Автор: Олександр Матросов, керівник судової практики Nota Group
Детальніше

5 Квітня 2021
Як бізнесу оформити працівників на період локдауну
Щойно бізнес почав відтавати від зимового карантину та повертатися до звичного простого режиму, як весняне пожвавлення принесло нову хвилю хворих на COVID-19. Нагадуємо, що з 24 лютого 2021 року Україна повернулася до адаптивного карантину. Регіони поділили на «зелену», «жовту», «помаранчеву» і «червону» зони, в яких карантинні обмеження залежать від епідемічної ситуації. Але це не принесло бажаних результатів, і вже на початку весни основні бізнес-регіони України почали «червоніти» і закриватися на карантин. Отже, бізнесу знову доводиться пристосовуватися до обмежень і намагатися вижити за непростих умов. Що можуть зробити роботодавці для поліпшення ситуації і як оформити цей «період простою» найманих працівників, розповіла у статті керівник HR-департаменту Nota Group Яна Декусар. Весна є традиційно високим сезоном для більшості бізнесів в Україні. Але квітень 2021 року став справжнім викликом для сфер, які потрапляють під жорсткі карантинні обмеження, тож перед ними постала необхідність ужити крайніх заходів. І, як би не було сумно, деякі бізнеси будуть вимушені піти, зокрема, на скорочення витрат за рахунок робочих ресурсів, тобто працівників. Допомога потерпілим Нагадуємо, що 9 грудня 2020 року уряд прийняв постанову, якою прописав порядок отримання одноразової матеріальної допомоги застрахованим працівникам, які можуть втратити доходи в разі повної жорстокої заборони сфери їхньої діяльності внаслідок режиму посилення обмежувальних протиепідемічних заходів. Нагадуємо, що на допомогу надається лише застрахованим працівникам бізнесів та ФОП-ам, які за основні мають КВЕДи зі списку статті постанови. Оптимізація ресурсів Незважаючи на те, вдалося чи ні отримати цю разову допомогу, у бізнеса виникає низка непростих питань, пов'язаних з організацією відносин та роботи найманих працівників на час локдауну. Міністерство економічного розвитку і торгівлі, як і раніше, рекомендує роботодавцям розглянути можливість віддаленої роботи й максимально сприяти оформленню працівникам оплачуваних – щорічних відпусток й додаткових відпусток. Розглянемо плюси та мінуси можливих варіантів. Віддалена робота.Практично ідеальний та простий варіант, який за згодою роботодавця дозволить працювати без втрати розміру зарплати. Скорочений робочий день або гнучкий графік.При такому варіанті – у разі працівник отримує оплату за роботу пропорційно відпрацьованому часу. І, хоч такий варіант навряд чи сподобається працівникам, але якщо це допоможе бізнесу вижити у жорсткі часи – цей формат буде достатньо справедливим, адже у працівника у цей період буде можливість використовувати свій вільний час за власним розсудом. Щорічна або додаткова оплачувана відпустка. Але варто пам’ятати, що минулий карантинний режим у більшості працівників уже «забрав» запас оплачуваних відпусток за графіком. Проте є категорії працівників, які можуть оформити оплачувані відпустки поза графіком. Наприклад, жінки, які мають двох і більше дітей у віці до 15 років, а також особи з інвалідністю. Всі інші категорії працівників можуть оформити оплачувану відпустку поза режимом тільки за згодою роботодавця. Відпустка за власний рахунок на період карантину. Трудове законодавство передбачає право працівника піти у відпустку за свій рахунок на будь-який період за згодою роботодавця. І хоч такий варіант звучить дуже кардинально, але це краще, ніж перспектива закриття бізнесу та повна втрата робочих місць працівниками. Такий варіант може бути особливо прийнятний для батьків, яким необхідно доглядати вдома за дітьми – школярами початкових класів. Адже, як відомо, школи також закривають на карантин і питання «дітей без нагляду» у багатьох стоїть гостро. За такого варіанту – за працівником зберігається робоче місце, а ці дні входять до простого стажу, який дає право на щорічну оплачувану відпустку. Як все оформити Питання оплати відпустки й надання інших пільг кожен роботодавець вирішує на свій розсуд. Все залежить від специфіки бізнесу та стратегії повернення до «нормального» режиму після карантину. Лікарняний під час локдауну надається за тими ж правилами, що й для «мирного» режиму. Якщо працівник тимчасово непрацездатний через хворобу, роботодавець не має права її звільнити – ця норма зберігає свою дію і в період карантину. Якщо працівник надасть оформлений у належний спосіб лікарняний лист, це є підставою для надання допомоги за тимчасовою непрацездатністю відповідно до норм законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Загалом черговий локдаун ще більш трансформує бізнес, незалежно від видів діяльності. Робочі процеси мають стати гнучкими, максимально діджиталізованими та простими. Якщо нестабільна ситуація не дозволяє тримати фіксований штат постійних працівників, саме час задуматися про перехід на аутсорс неприбуткових підрозділів бізнесу, що надасть можливість отримувати послуги тільки тоді, коли вони актуальні та не б'ють по гаманцю. Автор: Яна Декусар, керівник HR-напрямку компанії Nota Group
Детальніше

29 Березня 2021
Що не так з «податковою амністією» від Президента України?
Нарешті «інститут податкової амністії» зрушив з мертвої точки. Президент України Володимир Зеленський ініціював законопроєкт, який привідкриває завісу з деталями цього спеціального режиму. Щоправда, розгляд цієї ініціативи в залі «під куполом» буде нелегким завданням, адже уже є декілька альтернативних і суперечливих бачень «податкових амністій», зареєстрованих у Верховній Раді України. Зосередимося на основному законопроєкті — № 5153 від 25 лютого 2021 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету», ініційованому Президентом. Спеціальний режим Повне звільнення від відповідальності недоброчесних платників податків (чи, радше, неплатників податків) — занадто велика розкіш для державного бюджету і занадто велика соціальна несправедливість для законослухняних громадян. Тому, природно, що «квиток» на карнавал небаченої щедрості від держави буде платним. Серед іншого, законопроєкт № 5153 передбачає внесення змін до Податкового кодексу (ПК) України. Розділ ХХ «Перехідні положення» ПК України пропонується доповнити новим підрозділом 9-4 «Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб». Це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі грошові активи фізичної особи були одержані (набуті) за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства. Одноразове (спеціальне) добровільне декларування доходів проводиться з 1 липня 2021 року до 1 липня 2022 року та передбачає сплату збору за такими ставками: 5% щодо валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні і прав грошової вимоги до резидентів України за визначених умов, а також інших активів, що знаходяться (зареєстровані) в Україні; 9% щодо валютних цінностей, розміщених на рахунках у фінансових установах за кордоном і прав грошової вимоги до нерезидентів України за визначених умов, а також інших активів (зокрема рухомого і нерухомого майна, майнових і корпоративних прав, фінансових інструментів), що знаходяться (зареєстровані) за кордоном; 2,5% щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 1 січня 2021 року до 20 червня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. Утім, якщо Державна податкова служба (ДПС) України встановить порушення декларантом умов розміщення валютних цінностей у банках чи фінустановах, відсутність документа про підтвердження права вимоги чи інші порушення, передбачається ставка у розмірі 18%. Бути чи не бути Об'єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути: активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і перебувають на території України або за її межами станом на дату подання спеціальної декларації, в тому числі, але не виключно: валютні грошові цінності й іноземна валюта; нерухоме майно (земельні ділянки, об'єкти житлової і нежитлової нерухомості). Законопроєктом передбачається 4 категорії об’єктів, які не можуть бути об’єктом так званої податкової амністії: Перше — активи фізичної особи, одержані (набуті) декларантом внаслідок вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення. Але тут передбачена низка винятків із цього правила: ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів); ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; порушеннями у сфері валютного законодавства; порушеннями у сфері захисту економічної конкуренції за пунктом 12 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; Друге — активи фізичної особи, які належать декларанту, стосовно якого розпочато досудове розслідування або судове провадження щодо такого активу за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212, 212-1, статтею 366, статтею 367 Кримінального кодексу України; Третє — активи фізичної особи, які належать декларанту, стосовно якого відкрито судове провадження у вчиненні будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 209, 258-5 і 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтею 369 і 369-2 КК України; Четверте — кошти в національній та іноземній валюті, які на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації перебувають у готівковій формі. Проєктом передбачено, що спеціальна декларація подається до ДПС України в електронній формі самостійно або через уповноваженого представника у вигляді знеособленої декларації. Таким уповноваженим представником є нотаріус. Він діє від імені декларанта, здійснює представництво його законних інтересів та ведення справ щодо подачі спеціальної декларації. «Нульова» декорація Законопроєктом № 5153 передбачається певний режим «нульової декларації», щоправда з невеликим мінімальним порогом. Отже, не здійснюється нарахування та сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування за: 1) активи, сумарна вартість яких не перевищує 400 000 гривень станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування; 2) нерухоме майно, розташоване на території України: а) об'єкти житлової нерухомості: квартира загальною площею, яка не перевищує 120 квадратних метрів, або майнові права на таку квартиру; або житловий будинок загальною площею, яка не перевищує 240 квадратних метрів; б) об'єкти нежитлової нерухомості загальною площею, яка не перевищує 60 квадратних метрів; в) земельні ділянки, розмір яких не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України; 3) один транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім, серед іншого, мотоцикла із робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 800 куб. см, літака, гелікоптера, яхти, катера). Питання залишаються Залишається загадкою чи буде цей мінімальний поріг ефективним і аж таким цікавим для неплатників податків аби «вийти з тіні». Але з іншого боку, чи не спонукатиме такий режим доброчесних платників податків перейти «на темну сторону»? Тобто для чого сплачувати податок з активу, сумарна вартість яких не перевищує 400 000 гривень, якщо можна скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням? Хіба «податкова амністія» не повинна поширюватися виключно на осіб, які не задекларували певні грошові активи? І це найголовніша пересторога, пов’язана з запропонованим главою держави механізмом. Звісно, знайти баланс між доброчесними платниками податків і особами, що ухилялися від сплати податків надзвичайно складно. Проте, запропонована модель виглядає переконливішою саме для других і ставить у нерівне становище законослухняних громадян. Зрештою, може варто підійти до цього питання системніше і подбати про усунення першопричини недекларування доходів та ухилення від їхнього оподаткування? Можливо замість постійного посилення контролюючої та фіскальної функції податкових органів варто подбати також про їхню соціальну відповідальність перед суспільством? Можливо варто переглянути ставки податків? Запровадити реальні податкові канікули на час дії таких непередбачених обставин, у яких увесь світ перебуває вже більше року? Чи, скажімо, подбати про справедливий розподіл податкового навантаження між різними категоріями населення? Будемо стежити за розвитком подій щодо процесу узаконення «податкової амністії». Очевидним залишається одне – у випадку прийняття такого варіанту у суспільства виникне набагато більше запитань аніж буде отримано відповідей. Автор: Дмитро Рибальченко, керівник фінансово-аудиторського департаменту Nota Group, Фінансовий директор «Октава Капітал» Джерело: https://eba.com.ua/shho-ne-tak-z-podatkovoyu-amnistiyeyu-vid-prezydenta-ukrayiny/
Детальніше

18 Березня 2021
Чи можуть компанії забороняти своїм співробітникам обговорювати розмір та умови оплати праці?
Найпотужнішим ресурсом будь-якої компанії є команда. І заробітна плата один з  ефективних інструментів мотивації членів команди. Як відомо, у багатьох приватних бізнес-структурах розмір та форма оплати праці, а також додаткові варіанти стимулювання обговорюються з кожним співробітником індивідуально, й залежать далеко не тільки від рівня компетенції. Питання оплати праці – дуже чутлива тема, адже різниця у розмірі заробітної плати може стимулювати непотрібні конфлікти в колективі та упереджене ставлення  до керівництва. Тому постає логічне питання, чи можуть компанії забороняти своїм співробітникам обговорювати розмір та умови оплати праці? Законодавчі «рукавиці» Суб'єкт господарювання самостійно визначає коло відомостей, що становлять для нього комерційну таємницю (відповідно до ч. 1 ст. 36 Господарського Кодексу України) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text). Для цього підприємство повинно розробити і затвердити відповідним наказом директора положення про комерційну таємницю, де можна прописати серед іншого і заборону щодо обговорення заробітної плати працівника з третіми особами. Така угода про комерційну таємницю повинна містити основні принципи регулювання та правила поводження персоналу з такою інформацією, а також додатки, які вмістять якомога докладніше весь перелік конфіденційної інформації із зазначенням виду носія, сфери застосування та визначення конкретного змісту інформації, строки про нерозголошення комерційної таємниці. Директор підприємства може видати наказ, в якому зобов’яже працівників ознайомитись та підписати розроблену угоду про комерційну таємницю. Окремо слід передбачити відповідні положення, що стосуються комерційної таємниці, в трудових договорах (якщо вони полягають у письмовій формі) та посадових інструкціях працівників. Тримати дисципліну Частиною 6 ст. 36 Господарського Кодексу України визначено: за неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Розголошення таємниці може розцінюватися як порушення трудової дисципліни, за яке передбачено дисциплінарне стягнення відповідно до угоди – наприклад, у вигляді позбавлення премії, або відповідно до  ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю (КЗпП) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text) – у вигляді догани або звільнення. За разове розголошення комерційної таємниці можна оголосити лише догану чи позбавлення премії відповідно до угоди, а вже звільнити – при повторному розголошенні – систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП) Труднощі оформлення  Саме тому рекомендуємо оформлювати трудові відносити не просто договором, а контрактом. Адже строк дії контракту, права, обов'язки та відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору (в тому числі дострокового) встановлюються угодою сторін. Також саме в контракті з працівником можна зазначити, що розмір окладу є комерційною таємницею, а його розголошення є підставою розірвання такого контракту. У такому разі звільнення відбувається на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Але найбільшою проблемою в суперечках про відшкодування заподіяної шкоди є доказ факту розголошення комерційної таємниці. Таємниця за двома замками  Як і з будь-якої таємниці, шанс її збереження тим вище, чим менше людей про неї знають. Тому в світі широко так поширена практика передачі розрахунку заробітної плати на аутсорсинг. Серед малого і середнього бізнесу бухгалтерські функції передають на аутсорсинг в Європі – 86%, в США – 92%, а в Ізраїлі – аж 96% компаній Перші спеціалізовані компанії, які надають послугу розрахунку зарплати (payrolloutsorsing) з'явилися після Другої світової війни в США. Найбільший в світі провайдер розрахунку зарплати – американська компанія Automatic Data Processing (ADP) – готує зарплатні відомості для 620 тисяч компаній по всьому світу, тобто кожного шостого працівника в США. ADP заснував в 1949 році бухгалтер Генрі Тауб з двома партнерами, коли відчув потребу бізнесу в економії. «Це чудова ідея – заплатити всього 25 доларів за розрахунок тижневої зарплати сотні службовців. Оклад штатного бухгалтера доходив до ста доларів в тиждень, і аутсорсинг міг би позбавити його від необхідності виконувати цю типово канцелярську роботу», - розповідав клієнтам про сенс аутсорсингу співзасновник і маркетолог ADP Френк Лаутенберг, який пізніше став сенатором від Нью-Джерсі. В Україні такі рішення пропонують достатньо компаній. Наприклад, серед послуг, які надає своїм клієнтам Nota Group, є аутсорсинг розрахунку заробітної плати. Таке «зовнішнє» рішення оптимізує роботу фінансової служби компанії та гарантує повну конфіденційність, адже інформацією про суми відрахувань володіють тільки фахівці-аутсорсери, а також уповноважені особи з боку підприємства. Фахівці зовнішньої фірми, які спеціалізуються саме на таких послугах, мають великий досвід роботи, необхідні знання діючого законодавства та його частих змін. Найголовніше – саме конфіденційність, яку забезпечує атусорсинг заробітної плати, гарантує збереження позитивного клімату в трудовому колективі. Автор: Яна Декусар, керівник HR-департаменту Nota Group Джерело: https://www.business.ua/uk/node/11676
Детальніше

15 Березня 2021
Щоб компанія могла претендувати на статус «значного інвестора», юристам слід подбати про комплексний пакет документів і переконатися в прозорості та зрозумілості структури власності
Низька інвестиційна привабливість України, з огляду на різні причини, — факт, який не потребує особливого доведення. Свавілля силових і контролюючих органів, неоднорідна судова практика, тривалий судовий розгляд справ, швидкоплинність національного законодавства, війна на сході України — далеко не весь перелік причин, що не додають Україні ні привабливості, ні впевненості в стабільності бізнес-середовища потенційним іноземним інвесторам. І замість того, аби систематично і методично вирішувати поточні інституційні та системні проблеми задля поліпшення інвестиційного клімату в країні, законодавець (з легкої руки Президента України) вирішив запросити інвесторів до країни так би мовити з чорного входу. Мислити глобально 13 лютого 2021 року набув чинності Закон України «Про державну підтримку інвестиційних проєктів із значними інвестиціями в Україні» № 1116-IX (Закон № 1116-IX). У порівнянні з іншими подібними ініціативами, цей документ напрочуд швидко подолав свій законотворчий шлях: проєкт було ініційовано главою держави та зареєстровано у парламенті 1 липня 2020 року, у першому читанні його прийнято уже через 20 днів, а в якості закону ухвалено «під ялинку» — 17 грудня 2020 року. У питанні залучення інвестицій державні управлінці намагаються мислити масштабно і замахнулися одразу на значні внутрішні і зовнішні інвестиції. Щоправда у фінальній версії документу апетити законотворцю довелося дещо вгамувати. По законопроєкту (реєстраційний номер 3760), інвестиційним проєктом зі значними інвестиціями є об’єкт, який передбачає здійснення інвестицій в обсязі понад суму, еквівалентну 30 мільйонам євро. А в законі фігурує сума, еквівалентна 20 мільйонам євро. Значний інвестор Окрім суми в 20 млн євро, передбачена також низка інших вимог до інвестиційного проєкту, для реалізації якого державою може надаватися підтримка. Наприклад, Закон № 1116-IX чітко окреслює сфери реалізації інвестиційного об’єкту на території України: - переробна промисловість (виняток становить діяльність з виробництва та обігу тютюнових виробів, спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв); - добування корисних копалин (окрім кам’яного та бурого вугілля, сирої нафти та природного газу); - поводження з відходами; - транспорт; - складське господарство; - поштова та кур’єрська діяльність, логістика; - освіта, наукова та науково-технічна діяльність; - охорона здоров’я; - мистецтво, культура; - спорт; - туризм та курортно-рекреаційна сфери. Є ще дві важливих умови. По-перше, інвестиційний проєкт має передбачати будівництво, модернізацію, технічне на (або) технологічне переоснащення об’єктів інфраструктури у вищевказаних сферах, або ж будівництво необхідних для реалізації проєкту об’єктів суміжної інфраструктури. По-друге, створення впродовж строку реалізації проєкту не менше 80 нових робочих місць із середньою заробітною платою працівників, розмір якої не менш як на 15% перевищує розмір середньої зарплатні у регіоні реалізації об’єкту. Обмеження Держава перестрахувалася. Адже надаючи привабливі умови для розвитку бізнесу, двері України мають відкриватися далеко не для всіх спроможних інвесторів. Законом передбачений чималий перелік компаній, які не можуть бути заявниками в рамках цих правовідносин. Зокрема, мова йде про: - державні підприємства; - підприємства, більше 50% акцій яких належать територіальній громаді; - неприбуткові підприємства; - підприємства, які порушують вимоги національного законодавства та не розкривають інформації про кінцевих бенефіціарних власників; - підприємства, зареєстровані в офшорних зонах; - підприємства, власними яких є резидентами держави-агресора або зареєстровані в державі-агресора; - підприємства, що порушують заходи боротьби з відмиванням грошей (FAТF); - підприємства, щодо яких застосовані санкції; - підприємства, які перебувають у процесі банкрутства, ліквідації чи реорганізації; - підприємства, які мають заборгованості по сплаті податків. Стимули для інвестора Отже, ми визначилися яким критеріям має відповідати інвестор, аби назватися значним та претендувати на допомогу від держави. Які ж це стимули, що приваблюватимуть інвесторів, як мух приваблює мед? За законом, формами державної підтримки є: - звільнення від сплати окремих податків та зборів; - звільнення від оподаткування ввізним митом нового устаткування (обладнання) та комплектуючих виробів (мають ввозитися виключно для реалізації проєкту); - забезпечення переважного права землекористування земельною ділянкою державної або комунальної власності для реалізації проєкту; - забезпечення за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів будівництва об’єктів суміжної інфраструктури (мова йде про автомобільні шляхи, лінії зв’язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні об’єкти тощо). Також держава обіцяє сприяти «значному інвестору» в приєднанні (в разі потреби) до мереж тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій. Передбачається й низка гарантій для інвестора у процесі здійснення його господарської діяльності та реалізації проєкту. Зокрема, держава гарантує стабільність умов провадження господарської діяльності, додержання прав і законних інтересів заявників та інвесторів зі значними інвестиціями. У Законі, щоправда, не уточнюється як саме держава буде стримувати апетити контролюючих органів, яких в Україні є чимало. Окрім того, держава гарантує виконання своїх зобов’язань щодо надання підтримки у формах та обсязі, визначеними спеціальним інвестиційним договором та Законом. Інша важлива гарантія — якщо державні або місцеві органи приймуть рішення, яке порушує права «значного інвестора», збитки будуть відшкодуватися з кишені такого органа. Інвестиційна няня Провідником інвестора вибоїнами українського правового ландшафту і регуляторного середовища буде уповноважена установа – так звана інвестиційна няня. Ця установа супроводжуватиме підготовку та реалізацію інвестиційних проєктів та сприятиме виконанню договорів українською стороною. Така інвестиційна няня надаватиме не тільки організаційну та інформаційно-консультативну допомогу з питань підготовки та реалізації проєкту, а й взаємодіятиме з органами державної влади, органами місцевого самоврядування з питань супроводження проєкту. 17 лютого 2021 року розпорядженням Кабінету Міністрів України (КМУ) уповноваженою установою визначено Офіс із залучення та підтримки інвестицій (UkraineInvest). Примітно, що Закон № 1116-IX містить чимало відсилочних норм, а також відправляє до ще не існуючих актів уряду. Приміром, КМУ буде встановлювати вимоги до техніко-економічного обґрунтування інвестиційного «значного проєкту», порядок взаємодії «інвестиційної няні» з заявниками та інвесторами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також методологію розрахунку обсягу державної підтримки для реалізації проєкту. Очевидно, що після прийняття, ці «локальні нормативні акти» мають прискіпливо аналізуватися інвесторами, адже диявол, як відомо, криється в деталях. Головним інструментом у процесі залучення значних інвестицій є спеціальний інвестиційний договір. Цим документом мають визначатися форма та обсяг державної підтримки об’єкту, що надається інвестору із значними інвестиціями для реалізації проєкту. Він укладається між КМУ, інвестором із значними інвестиціями, заявником та органом місцевого самоврядування (у разі надання державної підтримки таким органом). Щоправда у статті 1 Закону № 1116-IX йдеться про те, що такий договір має визначати порядок та умови реалізації інвестиційного проєкту із значними інвестиціями. Очевидно, ці положення слід вважати взаємодоповнюючими. За загальним правилом, спеціальний інвестиційний договір має регулюватися правом України. Утім, сторони можуть домовитися про інше застосоване право. Закон № 1116-IX є досить ліберальним у питанні вирішення ймовірних спірних моментів і декларує, що сторони договору вправі вільно обирати механізм вирішення спорів. Це може бути як звернення до суду в Україні, так і застосування механізмів медіації чи експертної оцінки об’єкта. Також можуть звернутися в національний або міжнародний комерційний чи інвестиційний арбітраж, у тому числі арбітраж з місцезнаходженням за кордоном. Забезпечити комфорт Попри загальне позитивне враження від Закону №1116-IX є певні побоювання щодо ефективної реалізації прийнятих норм. Як держава може гарантувати інвестору стабільність господарської діяльності не усунувши системні проблеми, згадувані на початку? Що стримуватиме контролюючі органи від оспорювання вкладу інвестора та отримання тієї чи іншої пільги? Щоправда роботи юристам додасться. З огляду на широкий перелік обмежень підприємств, які не можуть претендувати на статус «значного інвестора» слід подбати про не тільки про комплексний пакет документів, а я пересвідчитися у прозорості структури власності інвестора та її зрозумілості для українського контрагента. Зрештою, це буде чи не ключовим фактором при укладені інвестиційного договору. Окрім того, слід подбати про незалежних консультантів, які супроводжуватимуть питання вирішення спірних моментів і ймовірних конфліктів. Адже інвестиційна няня про комфорт інвестора в українському суді — не дбатиме. Автор: Тетяна Андріанова, генеральний директор Nota Group
Детальніше

10 Березня 2021
3 березня відбулася Церемонія нагородження кращих гравців фінансового ринку України
3 березня відбулася Церемонія нагородження кращих гравців фінансового ринку України за версією журналу «ТОП-100. Рейтинги найбільших» видавництва delo.ua. Кращими фінансовими директорами визнано Дмитра Рибальченко (Октава Капітал), Олега Тимківа (ДТЕК), Євгена Ніколайчука (TECHIIA), Валентину Дячук (Тедіс Україна), Дмитра Тузова (1+1) та Юлію «Цей номер журналу, героями якого стали кращі фінансисти країни, один з ключових в році. Ми зібрали кращі кейси не тільки від корпоративних фінансистів, а й від гравців банківського, страхового та інших ринків. Їх досвід безцінний особливо в кризові періоди. Ті, кого ми вшановували на нагородженні, відповідають за головний критерій успішного бізнесу - його прибутковість», – виступив на церемонії головний редактор журналу «ТОП-100. Рейтинги найбільших» Максим Біроваш.
Детальніше

3 Березня 2021
Nota Group підписала меморандум про співпрацю з бізнес-простором Workit
Весна починається з надзвичайно приємних новин: Nota Group підписала меморандум про співпрацю з креативним бізнес-простором Workit Space! Ми дуже різні, але у нас є одна спільна місія – допомогти українському бізнесу стати успішним, позбувшись зайвих клопотів, які заважають йому розвиватися! Workit надає вільний і комфортний простір для того, щоб бізнес міг кайфувати від робочого процесу та генерувати нові креативні бізнес-ідеї, а Nota Group бере на себе зайві турботи та допомагає бізнесу зосередитись на головному. Отже, віднині клієнти Nota Group можуть за спеціальними умовами орендувати місця для роботи у бізнес-просторі Workit, а резиденти Workit зможуть отримувати послуги Nota Group з юридичного, бухгалтерського та кадрового супроводу за постійною знижкою/ Приємно, коли дружба приносить всім користь!
Детальніше

Зв'яжіться з нами

Відправте запит, и ми передзвонимо вам




    АБО