Наші новини

29 Березня 2021
Що не так з «податковою амністією» від Президента України?
Нарешті «інститут податкової амністії» зрушив з мертвої точки. Президент України Володимир Зеленський ініціював законопроєкт, який привідкриває завісу з деталями цього спеціального режиму. Щоправда, розгляд цієї ініціативи в залі «під куполом» буде нелегким завданням, адже уже є декілька альтернативних і суперечливих бачень «податкових амністій», зареєстрованих у Верховній Раді України. Зосередимося на основному законопроєкті — № 5153 від 25 лютого 2021 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету», ініційованому Президентом. Спеціальний режим Повне звільнення від відповідальності недоброчесних платників податків (чи, радше, неплатників податків) — занадто велика розкіш для державного бюджету і занадто велика соціальна несправедливість для законослухняних громадян. Тому, природно, що «квиток» на карнавал небаченої щедрості від держави буде платним. Серед іншого, законопроєкт № 5153 передбачає внесення змін до Податкового кодексу (ПК) України. Розділ ХХ «Перехідні положення» ПК України пропонується доповнити новим підрозділом 9-4 «Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб». Це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі грошові активи фізичної особи були одержані (набуті) за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства. Одноразове (спеціальне) добровільне декларування доходів проводиться з 1 липня 2021 року до 1 липня 2022 року та передбачає сплату збору за такими ставками: 5% щодо валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні і прав грошової вимоги до резидентів України за визначених умов, а також інших активів, що знаходяться (зареєстровані) в Україні; 9% щодо валютних цінностей, розміщених на рахунках у фінансових установах за кордоном і прав грошової вимоги до нерезидентів України за визначених умов, а також інших активів (зокрема рухомого і нерухомого майна, майнових і корпоративних прав, фінансових інструментів), що знаходяться (зареєстровані) за кордоном; 2,5% щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 1 січня 2021 року до 20 червня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. Утім, якщо Державна податкова служба (ДПС) України встановить порушення декларантом умов розміщення валютних цінностей у банках чи фінустановах, відсутність документа про підтвердження права вимоги чи інші порушення, передбачається ставка у розмірі 18%. Бути чи не бути Об'єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути: активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і перебувають на території України або за її межами станом на дату подання спеціальної декларації, в тому числі, але не виключно: валютні грошові цінності й іноземна валюта; нерухоме майно (земельні ділянки, об'єкти житлової і нежитлової нерухомості). Законопроєктом передбачається 4 категорії об’єктів, які не можуть бути об’єктом так званої податкової амністії: Перше — активи фізичної особи, одержані (набуті) декларантом внаслідок вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення. Але тут передбачена низка винятків із цього правила: ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів); ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; порушеннями у сфері валютного законодавства; порушеннями у сфері захисту економічної конкуренції за пунктом 12 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; Друге — активи фізичної особи, які належать декларанту, стосовно якого розпочато досудове розслідування або судове провадження щодо такого активу за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212, 212-1, статтею 366, статтею 367 Кримінального кодексу України; Третє — активи фізичної особи, які належать декларанту, стосовно якого відкрито судове провадження у вчиненні будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 209, 258-5 і 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтею 369 і 369-2 КК України; Четверте — кошти в національній та іноземній валюті, які на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації перебувають у готівковій формі. Проєктом передбачено, що спеціальна декларація подається до ДПС України в електронній формі самостійно або через уповноваженого представника у вигляді знеособленої декларації. Таким уповноваженим представником є нотаріус. Він діє від імені декларанта, здійснює представництво його законних інтересів та ведення справ щодо подачі спеціальної декларації. «Нульова» декорація Законопроєктом № 5153 передбачається певний режим «нульової декларації», щоправда з невеликим мінімальним порогом. Отже, не здійснюється нарахування та сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування за: 1) активи, сумарна вартість яких не перевищує 400 000 гривень станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування; 2) нерухоме майно, розташоване на території України: а) об'єкти житлової нерухомості: квартира загальною площею, яка не перевищує 120 квадратних метрів, або майнові права на таку квартиру; або житловий будинок загальною площею, яка не перевищує 240 квадратних метрів; б) об'єкти нежитлової нерухомості загальною площею, яка не перевищує 60 квадратних метрів; в) земельні ділянки, розмір яких не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України; 3) один транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім, серед іншого, мотоцикла із робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 800 куб. см, літака, гелікоптера, яхти, катера). Питання залишаються Залишається загадкою чи буде цей мінімальний поріг ефективним і аж таким цікавим для неплатників податків аби «вийти з тіні». Але з іншого боку, чи не спонукатиме такий режим доброчесних платників податків перейти «на темну сторону»? Тобто для чого сплачувати податок з активу, сумарна вартість яких не перевищує 400 000 гривень, якщо можна скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням? Хіба «податкова амністія» не повинна поширюватися виключно на осіб, які не задекларували певні грошові активи? І це найголовніша пересторога, пов’язана з запропонованим главою держави механізмом. Звісно, знайти баланс між доброчесними платниками податків і особами, що ухилялися від сплати податків надзвичайно складно. Проте, запропонована модель виглядає переконливішою саме для других і ставить у нерівне становище законослухняних громадян. Зрештою, може варто підійти до цього питання системніше і подбати про усунення першопричини недекларування доходів та ухилення від їхнього оподаткування? Можливо замість постійного посилення контролюючої та фіскальної функції податкових органів варто подбати також про їхню соціальну відповідальність перед суспільством? Можливо варто переглянути ставки податків? Запровадити реальні податкові канікули на час дії таких непередбачених обставин, у яких увесь світ перебуває вже більше року? Чи, скажімо, подбати про справедливий розподіл податкового навантаження між різними категоріями населення? Будемо стежити за розвитком подій щодо процесу узаконення «податкової амністії». Очевидним залишається одне – у випадку прийняття такого варіанту у суспільства виникне набагато більше запитань аніж буде отримано відповідей. Автор: Дмитро Рибальченко, керівник фінансово-аудиторського департаменту Nota Group, Фінансовий директор «Октава Капітал» Джерело: https://eba.com.ua/shho-ne-tak-z-podatkovoyu-amnistiyeyu-vid-prezydenta-ukrayiny/
Детальніше

18 Березня 2021
Чи можуть компанії забороняти своїм співробітникам обговорювати розмір та умови оплати праці?
Найпотужнішим ресурсом будь-якої компанії є команда. І заробітна плата один з  ефективних інструментів мотивації членів команди. Як відомо, у багатьох приватних бізнес-структурах розмір та форма оплати праці, а також додаткові варіанти стимулювання обговорюються з кожним співробітником індивідуально, й залежать далеко не тільки від рівня компетенції. Питання оплати праці – дуже чутлива тема, адже різниця у розмірі заробітної плати може стимулювати непотрібні конфлікти в колективі та упереджене ставлення  до керівництва. Тому постає логічне питання, чи можуть компанії забороняти своїм співробітникам обговорювати розмір та умови оплати праці? Законодавчі «рукавиці» Суб'єкт господарювання самостійно визначає коло відомостей, що становлять для нього комерційну таємницю (відповідно до ч. 1 ст. 36 Господарського Кодексу України) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text). Для цього підприємство повинно розробити і затвердити відповідним наказом директора положення про комерційну таємницю, де можна прописати серед іншого і заборону щодо обговорення заробітної плати працівника з третіми особами. Така угода про комерційну таємницю повинна містити основні принципи регулювання та правила поводження персоналу з такою інформацією, а також додатки, які вмістять якомога докладніше весь перелік конфіденційної інформації із зазначенням виду носія, сфери застосування та визначення конкретного змісту інформації, строки про нерозголошення комерційної таємниці. Директор підприємства може видати наказ, в якому зобов’яже працівників ознайомитись та підписати розроблену угоду про комерційну таємницю. Окремо слід передбачити відповідні положення, що стосуються комерційної таємниці, в трудових договорах (якщо вони полягають у письмовій формі) та посадових інструкціях працівників. Тримати дисципліну Частиною 6 ст. 36 Господарського Кодексу України визначено: за неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Розголошення таємниці може розцінюватися як порушення трудової дисципліни, за яке передбачено дисциплінарне стягнення відповідно до угоди – наприклад, у вигляді позбавлення премії, або відповідно до  ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю (КЗпП) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text) – у вигляді догани або звільнення. За разове розголошення комерційної таємниці можна оголосити лише догану чи позбавлення премії відповідно до угоди, а вже звільнити – при повторному розголошенні – систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП) Труднощі оформлення  Саме тому рекомендуємо оформлювати трудові відносити не просто договором, а контрактом. Адже строк дії контракту, права, обов'язки та відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору (в тому числі дострокового) встановлюються угодою сторін. Також саме в контракті з працівником можна зазначити, що розмір окладу є комерційною таємницею, а його розголошення є підставою розірвання такого контракту. У такому разі звільнення відбувається на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Але найбільшою проблемою в суперечках про відшкодування заподіяної шкоди є доказ факту розголошення комерційної таємниці. Таємниця за двома замками  Як і з будь-якої таємниці, шанс її збереження тим вище, чим менше людей про неї знають. Тому в світі широко так поширена практика передачі розрахунку заробітної плати на аутсорсинг. Серед малого і середнього бізнесу бухгалтерські функції передають на аутсорсинг в Європі – 86%, в США – 92%, а в Ізраїлі – аж 96% компаній Перші спеціалізовані компанії, які надають послугу розрахунку зарплати (payrolloutsorsing) з'явилися після Другої світової війни в США. Найбільший в світі провайдер розрахунку зарплати – американська компанія Automatic Data Processing (ADP) – готує зарплатні відомості для 620 тисяч компаній по всьому світу, тобто кожного шостого працівника в США. ADP заснував в 1949 році бухгалтер Генрі Тауб з двома партнерами, коли відчув потребу бізнесу в економії. «Це чудова ідея – заплатити всього 25 доларів за розрахунок тижневої зарплати сотні службовців. Оклад штатного бухгалтера доходив до ста доларів в тиждень, і аутсорсинг міг би позбавити його від необхідності виконувати цю типово канцелярську роботу», - розповідав клієнтам про сенс аутсорсингу співзасновник і маркетолог ADP Френк Лаутенберг, який пізніше став сенатором від Нью-Джерсі. В Україні такі рішення пропонують достатньо компаній. Наприклад, серед послуг, які надає своїм клієнтам Nota Group, є аутсорсинг розрахунку заробітної плати. Таке «зовнішнє» рішення оптимізує роботу фінансової служби компанії та гарантує повну конфіденційність, адже інформацією про суми відрахувань володіють тільки фахівці-аутсорсери, а також уповноважені особи з боку підприємства. Фахівці зовнішньої фірми, які спеціалізуються саме на таких послугах, мають великий досвід роботи, необхідні знання діючого законодавства та його частих змін. Найголовніше – саме конфіденційність, яку забезпечує атусорсинг заробітної плати, гарантує збереження позитивного клімату в трудовому колективі. Автор: Яна Декусар, керівник HR-департаменту Nota Group Джерело: https://www.business.ua/uk/node/11676
Детальніше

15 Березня 2021
Щоб компанія могла претендувати на статус «значного інвестора», юристам слід подбати про комплексний пакет документів і переконатися в прозорості та зрозумілості структури власності
Низька інвестиційна привабливість України, з огляду на різні причини, — факт, який не потребує особливого доведення. Свавілля силових і контролюючих органів, неоднорідна судова практика, тривалий судовий розгляд справ, швидкоплинність національного законодавства, війна на сході України — далеко не весь перелік причин, що не додають Україні ні привабливості, ні впевненості в стабільності бізнес-середовища потенційним іноземним інвесторам. І замість того, аби систематично і методично вирішувати поточні інституційні та системні проблеми задля поліпшення інвестиційного клімату в країні, законодавець (з легкої руки Президента України) вирішив запросити інвесторів до країни так би мовити з чорного входу. Мислити глобально 13 лютого 2021 року набув чинності Закон України «Про державну підтримку інвестиційних проєктів із значними інвестиціями в Україні» № 1116-IX (Закон № 1116-IX). У порівнянні з іншими подібними ініціативами, цей документ напрочуд швидко подолав свій законотворчий шлях: проєкт було ініційовано главою держави та зареєстровано у парламенті 1 липня 2020 року, у першому читанні його прийнято уже через 20 днів, а в якості закону ухвалено «під ялинку» — 17 грудня 2020 року. У питанні залучення інвестицій державні управлінці намагаються мислити масштабно і замахнулися одразу на значні внутрішні і зовнішні інвестиції. Щоправда у фінальній версії документу апетити законотворцю довелося дещо вгамувати. По законопроєкту (реєстраційний номер 3760), інвестиційним проєктом зі значними інвестиціями є об’єкт, який передбачає здійснення інвестицій в обсязі понад суму, еквівалентну 30 мільйонам євро. А в законі фігурує сума, еквівалентна 20 мільйонам євро. Значний інвестор Окрім суми в 20 млн євро, передбачена також низка інших вимог до інвестиційного проєкту, для реалізації якого державою може надаватися підтримка. Наприклад, Закон № 1116-IX чітко окреслює сфери реалізації інвестиційного об’єкту на території України: - переробна промисловість (виняток становить діяльність з виробництва та обігу тютюнових виробів, спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв); - добування корисних копалин (окрім кам’яного та бурого вугілля, сирої нафти та природного газу); - поводження з відходами; - транспорт; - складське господарство; - поштова та кур’єрська діяльність, логістика; - освіта, наукова та науково-технічна діяльність; - охорона здоров’я; - мистецтво, культура; - спорт; - туризм та курортно-рекреаційна сфери. Є ще дві важливих умови. По-перше, інвестиційний проєкт має передбачати будівництво, модернізацію, технічне на (або) технологічне переоснащення об’єктів інфраструктури у вищевказаних сферах, або ж будівництво необхідних для реалізації проєкту об’єктів суміжної інфраструктури. По-друге, створення впродовж строку реалізації проєкту не менше 80 нових робочих місць із середньою заробітною платою працівників, розмір якої не менш як на 15% перевищує розмір середньої зарплатні у регіоні реалізації об’єкту. Обмеження Держава перестрахувалася. Адже надаючи привабливі умови для розвитку бізнесу, двері України мають відкриватися далеко не для всіх спроможних інвесторів. Законом передбачений чималий перелік компаній, які не можуть бути заявниками в рамках цих правовідносин. Зокрема, мова йде про: - державні підприємства; - підприємства, більше 50% акцій яких належать територіальній громаді; - неприбуткові підприємства; - підприємства, які порушують вимоги національного законодавства та не розкривають інформації про кінцевих бенефіціарних власників; - підприємства, зареєстровані в офшорних зонах; - підприємства, власними яких є резидентами держави-агресора або зареєстровані в державі-агресора; - підприємства, що порушують заходи боротьби з відмиванням грошей (FAТF); - підприємства, щодо яких застосовані санкції; - підприємства, які перебувають у процесі банкрутства, ліквідації чи реорганізації; - підприємства, які мають заборгованості по сплаті податків. Стимули для інвестора Отже, ми визначилися яким критеріям має відповідати інвестор, аби назватися значним та претендувати на допомогу від держави. Які ж це стимули, що приваблюватимуть інвесторів, як мух приваблює мед? За законом, формами державної підтримки є: - звільнення від сплати окремих податків та зборів; - звільнення від оподаткування ввізним митом нового устаткування (обладнання) та комплектуючих виробів (мають ввозитися виключно для реалізації проєкту); - забезпечення переважного права землекористування земельною ділянкою державної або комунальної власності для реалізації проєкту; - забезпечення за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів будівництва об’єктів суміжної інфраструктури (мова йде про автомобільні шляхи, лінії зв’язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні об’єкти тощо). Також держава обіцяє сприяти «значному інвестору» в приєднанні (в разі потреби) до мереж тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій. Передбачається й низка гарантій для інвестора у процесі здійснення його господарської діяльності та реалізації проєкту. Зокрема, держава гарантує стабільність умов провадження господарської діяльності, додержання прав і законних інтересів заявників та інвесторів зі значними інвестиціями. У Законі, щоправда, не уточнюється як саме держава буде стримувати апетити контролюючих органів, яких в Україні є чимало. Окрім того, держава гарантує виконання своїх зобов’язань щодо надання підтримки у формах та обсязі, визначеними спеціальним інвестиційним договором та Законом. Інша важлива гарантія — якщо державні або місцеві органи приймуть рішення, яке порушує права «значного інвестора», збитки будуть відшкодуватися з кишені такого органа. Інвестиційна няня Провідником інвестора вибоїнами українського правового ландшафту і регуляторного середовища буде уповноважена установа – так звана інвестиційна няня. Ця установа супроводжуватиме підготовку та реалізацію інвестиційних проєктів та сприятиме виконанню договорів українською стороною. Така інвестиційна няня надаватиме не тільки організаційну та інформаційно-консультативну допомогу з питань підготовки та реалізації проєкту, а й взаємодіятиме з органами державної влади, органами місцевого самоврядування з питань супроводження проєкту. 17 лютого 2021 року розпорядженням Кабінету Міністрів України (КМУ) уповноваженою установою визначено Офіс із залучення та підтримки інвестицій (UkraineInvest). Примітно, що Закон № 1116-IX містить чимало відсилочних норм, а також відправляє до ще не існуючих актів уряду. Приміром, КМУ буде встановлювати вимоги до техніко-економічного обґрунтування інвестиційного «значного проєкту», порядок взаємодії «інвестиційної няні» з заявниками та інвесторами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також методологію розрахунку обсягу державної підтримки для реалізації проєкту. Очевидно, що після прийняття, ці «локальні нормативні акти» мають прискіпливо аналізуватися інвесторами, адже диявол, як відомо, криється в деталях. Головним інструментом у процесі залучення значних інвестицій є спеціальний інвестиційний договір. Цим документом мають визначатися форма та обсяг державної підтримки об’єкту, що надається інвестору із значними інвестиціями для реалізації проєкту. Він укладається між КМУ, інвестором із значними інвестиціями, заявником та органом місцевого самоврядування (у разі надання державної підтримки таким органом). Щоправда у статті 1 Закону № 1116-IX йдеться про те, що такий договір має визначати порядок та умови реалізації інвестиційного проєкту із значними інвестиціями. Очевидно, ці положення слід вважати взаємодоповнюючими. За загальним правилом, спеціальний інвестиційний договір має регулюватися правом України. Утім, сторони можуть домовитися про інше застосоване право. Закон № 1116-IX є досить ліберальним у питанні вирішення ймовірних спірних моментів і декларує, що сторони договору вправі вільно обирати механізм вирішення спорів. Це може бути як звернення до суду в Україні, так і застосування механізмів медіації чи експертної оцінки об’єкта. Також можуть звернутися в національний або міжнародний комерційний чи інвестиційний арбітраж, у тому числі арбітраж з місцезнаходженням за кордоном. Забезпечити комфорт Попри загальне позитивне враження від Закону №1116-IX є певні побоювання щодо ефективної реалізації прийнятих норм. Як держава може гарантувати інвестору стабільність господарської діяльності не усунувши системні проблеми, згадувані на початку? Що стримуватиме контролюючі органи від оспорювання вкладу інвестора та отримання тієї чи іншої пільги? Щоправда роботи юристам додасться. З огляду на широкий перелік обмежень підприємств, які не можуть претендувати на статус «значного інвестора» слід подбати про не тільки про комплексний пакет документів, а я пересвідчитися у прозорості структури власності інвестора та її зрозумілості для українського контрагента. Зрештою, це буде чи не ключовим фактором при укладені інвестиційного договору. Окрім того, слід подбати про незалежних консультантів, які супроводжуватимуть питання вирішення спірних моментів і ймовірних конфліктів. Адже інвестиційна няня про комфорт інвестора в українському суді — не дбатиме. Автор: Тетяна Андріанова, генеральний директор Nota Group
Детальніше

10 Березня 2021
3 березня відбулася Церемонія нагородження кращих гравців фінансового ринку України
3 березня відбулася Церемонія нагородження кращих гравців фінансового ринку України за версією журналу «ТОП-100. Рейтинги найбільших» видавництва delo.ua. Кращими фінансовими директорами визнано Дмитра Рибальченко (Октава Капітал), Олега Тимківа (ДТЕК), Євгена Ніколайчука (TECHIIA), Валентину Дячук (Тедіс Україна), Дмитра Тузова (1+1) та Юлію «Цей номер журналу, героями якого стали кращі фінансисти країни, один з ключових в році. Ми зібрали кращі кейси не тільки від корпоративних фінансистів, а й від гравців банківського, страхового та інших ринків. Їх досвід безцінний особливо в кризові періоди. Ті, кого ми вшановували на нагородженні, відповідають за головний критерій успішного бізнесу - його прибутковість», – виступив на церемонії головний редактор журналу «ТОП-100. Рейтинги найбільших» Максим Біроваш.
Детальніше

3 Березня 2021
Що робити, щоб постковідне вигорання персоналу не спалило ваш бізнес
Зміни, які відбулися внаслідок COVID-19, вплинули на всі сфери нашого життя. Протягом року всім довелось адаптовуватись і переформатовувати процеси, що до «корони» працювали без збоїв. Наразі час проаналізувати, на які виклики довелося відповідати, хто потрапив під удар і чому.  Що робити із постковідним вигоранням персоналу і чому під удар потрапили жінки, розповіла Mind СЕО «Октава Капітал», генеральний директор Nota Group Тетяна Андріанова. У межах дослідження McKinsey «Жінки на робочому місці» щороку вивчають прогрес жінок у корпоративному середовищі Америки, але саме цього року – результати кричущі (що тоді казати про український бізнес). 2020-й перевернув філософію робочого місця у багатьох компаніях. Через надзвичайно складні обставини пандемії COVID-19 багато компаній намагаються відбудувати дистанційний або гібридний формат роботи, щоб зберегти ефективність і темпи розвитку бізнесу. Отже, у багатьох межі між роботою та домівкою стираються і ситуація «завжди на роботі» стає звичайним явищем. Крім того, додається постійна турбота про здоров’я та фінанси своєї родини. Все це разом призводить до того, що питання професійного вигорання стає масштабною проблемою. Найбільший удар взяли на себе жінки, у яких є діти. Пандемія посилила й до того критичну ситуацію, коли жінки с дітьми відпрацьовували «подвійна зміну» – робочий день в офісі, а після – години догляду за дітьми та домашньої праці. А карантин ще й позбавив їх підтримки, яка робила їхню роботу взагалі можливою, – йдеться перш за все про школу та дитячий садок. Результат дистанційної освіти: матері в 1,5 раза частіше, ніж батьки, витрачають додаткові три та більше годин на день на домашню роботу та догляд за дітьми. Ще більший тягар на матерях, що виховують дітей самотужки і під час пандемії не мають фінансової захищеності. За даним щорічного дослідження McKinsey «Жінки на робочому місці», наприкінці 2020 року вже кожна четверта жінка замислювалася над тим, що багато хто вважав би немислимим рік тому: згорнути свою кар’єру або повністю залишити роботу. Автори дослідження б’ють на сполох: це надзвичайна ситуація для корпоративної Америки, компанії ризикують втратити жінок-лідерів, а отже, і шанси на більш ефективний розвиток. Адже дослідження показують, що прибуток і результати діяльності компаній вищі приблизно на 50%, якщо жінки  представлені в топменеджменті. Що далі? Однією із найпопулярніших тем на сьогодні є вибір компаніями подальшого формату робочих місць на найближчі десятиліття. На думку авторів вищезгаданого дослідження, компаніям, щоб утримати жінок, які найбільше постраждали від коронакризи, потрібно вжити заходів для зменшення додаткового тиску, якого вони зазнають. Ось шість ключових порад, де компаніям слід зосередитись або розширити свої зусилля. Зробить робочий процес більш стійким.Стійкий темп роботи є надзвичайно важливим для того, щоб допомогти пережити цю кризу не лише матерям, але всім працівникам, що стикаються з вигоранням. Керівникам і менеджерам потрібно переглянути свої очікування щодо продуктивності, які існували до початку пандемії, і запитати, чи вони все ще реалістичні. Можливо, час відмовитись від деяких цілей і звузити обсяги проектів або зберегти ті самі цілі, але подовжити терміни. Так, деякі компанії експериментують із нестандартними способами надати співробітникам можливість відновитись. Наприклад, пропонують додаткові вихідні для підготовки батьків до нового навчального року або «вільні п’ятниці» щокварталу. Перегляньте норми гнучкості. COVID-19 розмив межі між роботою та домом, і багато співробітників відчувають, що вони працюють постійно. Компанії повинні допомагати своїм співробітникам шукати шляхи встановлення нових меж між робочим та особистим життям. Для багатьох для пошуку балансу знадобиться створення нових норм роботи – наприклад, встановлення робочого часу для нарад, політики реагування на електронні листи й повідомлення поза робочим часом тощо. Компанії можуть також заохочувати співробітників встановлювати власні межі й повною мірою використовувати гнучкі варіанти роботи. Але навіть коли в компанії вже встановлені норми гнучкості, деякі співробітники побоюються, що це може мати клеймо на їхній подальшій роботі. Щоб пом'якшити цей дискомфорт, керівники мають запевнити працівників, що їхня праця оцінюватиметься на основі результатів, а не коли, де чи скільки годин вони працюють. Розуміння підтримки гнучкого формату з боку керівництва дуже важливо для відновлення робочої атмосфери в колективі. Коли співробітники це бачать, вони рідше замислюються про згортання своєї кар'єри або про звільнення. Переоцініть критерії ефективності. Критерії ефективності, що були встановлені до початку пандемії, на сьогодні можуть бути недоречними. Менеджери можуть зняти стрес працівників – і переорієнтуватися на ключові пріоритети за допомогою переоцінки критеріїв ефективності. Приведення критеріїв у відповідність до того, що співробітники можуть обґрунтовано досягти, може допомогти запобігти вигорянню та занепокоєнню. І це в кінцевому підсумку може поліпшити роботу та підвищити продуктивність співробітників. Мінімізуйте гендерні упередження.Пандемія може посилювати упередження, з якими жінки стикаються роками: вищі стандарти продуктивності, більш суворе судження за помилки та покарання за те, що вони є матерями, і за те, що вони користуються гнучкими варіантами роботи. Ці упередження можуть проявлятися по-новому під час COVID-19: наприклад, коли колеги бачать, як маленькі діти граються у фоновому режимі під час відеодзвінків; коли колеги свідомо чи несвідомо припускають, що жінки менш віддані своїй роботі. Щоб пом'якшити упередження, з якими стикаються жінки, керівники та співробітники повинні публічно говорити про потенційно негативний вплив такого ставлення під час пандемії. І нарешті, важливо відстежувати статистику просування по службі, підвищень, звільнень за статтю, щоб забезпечити справедливе ставлення до жінок та чоловіків. Налаштуйте політику та програми підтримки працівників.Багато компаній розширили політику та програми підтримки співробітників під час пандемії, починаючи від продовження строку оплачуваної відпустки до надання ресурсів для домашнього навчання. Компанії повинні переконатися, що працівники обізнані з усім переліком доступних для них переваг. Відкрита та регулярна комунікація з працівниками є критично важливою, особливо в умовах кризи. Коли працівники не розуміють рішень, що впливають на їхню роботу, вони частіше залишаються нещасними на своїй роботі. За результатами досліджень, кожен п'ятий співробітник постійно відчував себе неінформованим під час COVID-19. Отже, компаніям слід регулярно повідомляти про стан бізнесу та ключові рішення, які впливають на роботу й життя співробітників. Позитивний ключ Як часто сьогодні ми чуємо, що життя вже не буде таким, як до було. Коронакриза змусила всіх переосмислити ставлення до віддаленої роботи, адже на власному досвіді компанії зрозуміли, що більшість робіт можна виконувати віддалено, і багато з них вже передбачають, що значна частина їхніх працівників продовжуватиме працювати віддалено після закінчення пандемії. Адже самі працівники оцінили переваги віддаленої роботи, і навряд чи захочуть повернутися до роботи в офісі «від дзвінка до дзвінка». І це говорить про те, що ми дійшли до точки неповернення в процесі природної еволюції ринку праці. І основний виклик для компаній – створити культуру, яка підтримує всіх працівників, незалежно від того, де вони виконують поставлене перед ними завдання. І саме такі компанії будуть привабливими на ринку праці, і більше, ніж інші, зможуть скористатися різноманітнішими фондами талантів.
Детальніше

11 Лютого 2021
Керівник напрямку GDPR Олена Колченогова виступила в другій сесії VII Legal Banking Forum
Керівник напрямку GDPR Олена Колченогова виступила в другій сесії VII Legal Banking Forum Сучасні умови digital-реальності обговорювали учасники другої сесії VII Legal Banking Forum. Модератором сесії виступив Олег Дерлюк, керуючий партнер Stron. Відкрив сесію Артур Загородников, заступник голови правління АТ «ПУМБ». У своїй доповіді він акцентував на тому, що коронакриза значно погіршила рівень життя людей, прискоривши при цьому розробку захисних програм, IT-рішень і програм для розвитку бізнесу. Чергове випробування на міцність і витривалість вітчизняна банківська система пройшла без значних втрат і катастрофічних наслідків. Банки України забезпечили безперебійну діяльність підприємств, підтримали населення і навіть заробили чистого прибутку біля 44 млрд грн за 11 місяців 2020 року. Артур Загородников зазначив, що у фокусі уваги банку «ПУМБ» – комфорт населення, саме тому значно розширені можливості online-банкінгу. Серед трендів розвитку online-банкінгу та digital: трансформація банківських відділень у цифрові, бізнес-хаби для клієнтів; швидкий і активний розвиток онлайн-сервісів та продуктів; перехід операційного обслуговування в онлайн-формат; відкриття рахунків і обслуговування клієнтів у дистанційному режимі; спілкування клієнта з банком за допомогою чат-ботів і онлайн-помічників; можливість здійснювати більшість продажів через дистанційні канали. «Бізнес потрібно вести за принципом smart», – відзначив Артур Загородников. Олена Коробкова, виконавчий директор НАБУ, впевнена, що банкам вже давно необхідно переносити сервіси з offline в online. Понад 59% учасників опитування IBM вважають, що пандемія прискорила цифрову трансформацію, а 75% керівників очікують, що змінена поведінка клієнтів залишиться такою ж і після пандемії. Особлива увага приділяється саме швидкості та доступності – в цьому розробників дуже мотивує наступне покоління, так зване покоління Z, яке готове витрачати на очікування завантаження максимум 1,5 секунди. Олена Коробкова зазначила, що наразі інформації достатньо, головне – якість, сервіс та широкий спектр продуктів і послуг. Максим Глотов, старший юрист МЮФ Baker McKenzie, солідарний із висловом, що цифрова трансформація – це сучасна боротьба за виживання в умовах екзистенціальної загрози цифрового вибуху, викликаного четвертою індустріальною революцією. Говорячи про методологію цифрової трансформації, Максим Глотов зазначив, що існують дві мейнстрімні ідеї: згідно з однією все потрібно завчасно спланувати та проаналізувати, адепти ж іншого підходу вважають, що краще за все практично подивитися на компанію і визначити її «болі». Можливо, краще рішення – вгамувати ці «болі» за допомогою цифрової трансформації. Під час роботи можна говорити про співпрацю банків з різними технологічними компаніями та fintech-стартапами. Тенденція тяжіє до моделі співпраці банків з необанками. Андрій Котик, директор юридичного департаменту Moneyveo, вважає, якщо до недавнього часу діджиталізація та online-бізнес були просто трендами з боку окремого сегмента ринку, то зараз, у зв'язку з нещодавніми подіями, це вже стало необхідністю. Найближчим часом пан Котик очікує на збільшення обсягів і зміну підходів до регулювання цього сегмента. До того ж, якщо в недалекому майбутньому буде прийнятий Закон України «Про платіжні послуги», то ринок чекають революційні зміни. Олена Колченогова, керівник напрямку GDPR Nota Group, голова асоціації Digital Ukraine, зосередилася на актуальних питаннях у сфері GDPR. Закон України «Про захист персональних даних» – єдиний інструмент, який сьогодні регулює захист і передачу даних та встановлює відповідальність за недотримання правил поводження з персональними даними. За порушення українського законодавства про персональні дані максимальна відповідальність становить 34 тис. грн, що для фінансового сектора дуже маленька сума, яка нівелює усю повагу до даних, ці потоки малоконтрольовані. НБУ отримав повноваження щодо захисту даних споживачів фінансових установ. Умови законної обробки персональних даних такі: суб'єкт даних дав свою згоду на обробку для конкретної мети; обробка необхідна в рамках виконання контракту, в якому суб'єкт є однією зі сторін; обробка необхідна для дотримання юридичних зобов'язань контролера; обробка необхідна для захисту життєвих інтересів суб'єкта або іншої фізичної особи; обробка необхідна для задач в громадських інтересах або виконуваних контролером в особі державного органу; за умови, якщо переважає законний інтерес контролера або третіх осіб. Сергій Паперник, керівник управління із захисту персональних даних АТ «ПриватБанк», вважає, що персональні дані – це не стільки digital, скільки щоденна потреба кожного. Захист персональних даних у контексті банків – це використання даних з метою, яка була обговорена з користувачем заздалегідь. Спікер підкреслив, що мобільний додаток – це джерело отримання персональних даних. Серед підводних каменів мобільних додатків: надмірний збір персональних даних, підтвердження отримання згоди саме банком, обробка персональних даних за кордоном, передача таких даних третім особам, а також отримання їх не від суб'єкта. Олег Дерлюк підтримав думку спікерів про те, що ми впевнено крокуємо до цифрової трансформації та діджиталізації процесів, що, по суті, є вимогою часу.
Детальніше

5 Лютого 2021
Співбесіда є нелегким процесом не тільки для кандидата, а й для HR-спеціаліста.
Співбесіда є нелегким процесом не тільки для кандидата, а й для HR-спеціаліста. Адже підбір «потрібного» кандидата є дуже відповідальною справою, бо від цього може залежати успіх бізнесу. При цьому потрібно не забувати про правила ділового етикету та людські емоції, саме тому кожний HR має правильно вибудувати зворотній зв’язок з кандидатом після співбесіди. Як грамотно це робити, розповіли виданню «PRO Ідеї» відомі HR-спеціалісти, серед яких Яна Декусар, керівник HR-департаменту Nota Group. Читайте повну версію інтерв’ю за посиланням: https://proidei.com/jobinterview-0502/?fbclid=IwAR1Eg3II2qB9_XD7kcP3t7nZ_3RAyP_FBvLwvS-kZ8CyBVm98qIpYmqIMXY
Детальніше

29 Січня 2021
Керівник напряму GDPR компанії Nota Group Олена Колченогова виступила на круглому столі «Захист персональних даних в Україні: перспективи європеїзації», організованному асоціацією DigitalUkraine
28 січня 2021 року, до Міжнародного дня захисту персональних даних, асоціація Digital Ukraine зібрала за круглим столом перших представників держсектору та бізнесу, а також небайдужої спільноти щодо дотримання прав та оптимізації українського законодавства про захист персональних даних, а також впровадження правил міжнародного регламенту з GDPR. Модератором дискусії виступила Ксенія Захарченко, віце-президент зі стратегічного маркетингу, директор департаменту бренд-програм і комунікацій ICC Ukraine 2018–2019 рр. У своєму онлайн-включенні Єгор Чернєв, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації говорив про виклики у сфері захисту та обробки персональних даних у зв’язку зі створенням нових цифрових сервісів. Він повідомив, що разом з колегами по Комітету рік тому розпочав роботу над створенням нового Закону України «Про захист персональних даних», який базуватиметься на оновленій Конвенції про захист фізичних осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних (Конвенція 108+), а також Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 (GDPR). За словами Єгора Чернєва наразі текст нового закону готовий відсотків на 80, проте ще не написаний розділ про орган, який визначатиме політику у сфері захисту персональної інформації та контролюватиме дотримання прав. На думку парламентарія щоб забезпечити справжню незалежність такого органу, він має бути прописаний у Конституції на зразок Антимонопольного комітету. Про захист персональних даних суб’єктів за правилами GDPR на прикладі європейських кейсів та українські перспективи у цьому напрямку йшлося у виступі Олени Колченогової, голови комітету із захисту даних асоціації Digital Ukraine, сертифікованого Data Protection Officer. Вона виділила три напрямки, котрі найбільш затребувані українською бізнес-спільнотою: запровадження європейського Регламенту про захист персональних даних та яка відповідальність настає за його порушення прав; розробка документації; передача та обробка персональної інформації суб’єктів – громадян Євросоюзу. Спікер запропонувала кілька алгоритмів вирішення цих питань та навела приклади їх застосування. «З точки зору здорового глузду, на 95% захист персональної інформації — це захист прав приватної особи в діалозі з державними і субдержавними органами», — наголосив Валентин Калашник, президент Української асоціації директ-маркетингу. На його думку GDPR розповсюдив ці вимоги на суттєво ширше коло суб’єктів, котрі тепер повинні уважно відноситися до збереження та обробки персональної інформації, яку вони беруть у своїх клієнтів. Олександр Федієнко, заступник голови Комітету, голова підкомітету цифрової інфраструктури, електронних комунікацій та смарт-інфраструктури Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації підкреслив, що відповідно до чинного законодавства державні реєстри, які ідентифікують людину на першій ідентифікації повинні збиратися виключно на території України. «Законодавством встановлено перелік інформації, в тому числі персональних даних суб’єктів, яка зберігається виключно на території України і не може бути розміщена в будь-якій «хмарі» на території інших країн», — наголосив парламентар. Про захист персональних даних у чутливих сферах бізнесу розповів Станіслав Коваленко, офіцер із захисту даних авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії України», голова Data Privacy комітету International Advisers Association. Він нагадав історію розробки національного законодавства із захисту персональних даних та розповів про налагодження дієвої системи збереження та обробки персональної інформації суб’єктів на своєму підприємстві. На його думку, не всі норми GDPR можна застосовувати в Україні, виходячи з безкультур’я в обробці та захисті персональної інформації, що побутує у нас — від державних органів до комерційних підприємств. «Не стан законодавства, а безвідповідальність людей є наразі нашою найбільшою проблемою», — вважає Станіслав Коваленко. Про досвід обробки персональних даних при впровадженні платіжних технологій у послугах «Укрзалізниці» розповів Андрій Малахов, керівник проектів проектного офісу «Укрзалізниці». Він повідомив про запуск нового продукту – власних чат-бот каналів у Viber та Telegram за допомогою яких пасажири можуть на запит оформити чи повернути придбаний проїзний квиток та отримати додаткову інформацію, що стосується перевезень. «Справжній бізнес бере персональну інформацію у клієнта для того, щоб побудувати продукти і процеси, які б спрощували життя для людей, які не мають часу стояти в чергах», - підкреслив Андрій Малахов. Тетяна Шалига, президент Всеукраїнської асоціації контакт-центрів переконана, що крім відповідного законодавства про захист персональних даних потрібні налагоджені структури та бази, що будуть забезпечувати моніторинг його виконання та застосовувати санкції до порушників прав. «Обов’язок держави побудувати таку інфраструктуру, яка б гарантувала громадянам України, що їх персональна інформація буде використовуватися лише за запитом і тими компаніями, яким вони надали на це дозвіл», — наголосила вона. Наталія Дрик, CEO Blockchain Association of Ukraine порівняла норми GDPR з правилами пожежної безпеки, тож на її думку, запровадження норм GDPR у малого бізнесу не повинно викликати якихось складнощів, за умови що держава максимально спростить вимоги. Натомість Євген Поремчук, голова ГО «Електронна республіка», радник Міністра інфраструктури з ІТ, Член Громадської Ради при Міністерстві цифрової трансформації України не поділяв оптимізму учасників круглого столу. На його думку ситуація з персональними даними в Україні катастрофічна, а законодавча база із захист персональних даних абсолютно не робочий і свідченням цього є те, що персональна інформація мільйонів українців можна вільно купити в інтернеті, що є порушенням прав цих суб’єктів. Анатолій Клікіч, секретар Комітету з електронних комунікацій при ТПП України зосередив увагу присутніх на питаннях кібер-гігієни. Він розповів про впровадження ТПП європейського досвіду з проведення місячника кібербезпеки та висловив переконання, що кожен з нас відповідальний за ту частину мережі, якою він користується. У роботі круглого столу також взяли участь представники крупного українського бізнесу, зокрема Сергій Богарада, Head of Privacy Tickets.ua, Ірина Козлова, спеціаліст з управління інформаційною безпекою та захисту персональних даних Медичної мережі «Добробут» та Руслана Округ, Data Protection Officer «Райффайзен Банк Аваль». І хоча через карантинні правила організатори були вимушені обмежити кількість учасників у залі, та зібрали за столом лише спікерів і представників преси, але в онлайн-трансляції взяли участь понад 350 слухачів, які задавали напрям дискусії своїми питаннями.
Детальніше

15 Січня 2021
Організація взаєморозрахунків за зовнішньоекономічним контрактом
Не досить просто знайти партнерів і покупців за межами України – для надійної та економічно вигідної зовнішньої співпраці український підприємець має ще докласти зусиль задля дотримування умов і законодавчих приписів щодо зовнішньоекономічних відносин. Отже, під час здійснення імпортних операцій бізнесу необхідно врахувати безліч нюансів, оскільки за порушення правил валютного порядку передбачено неабияку відповідальність. Так, будь-який зовнішньоекономічний договір має містити умови оплати. У цьому розділі вказують валюту платежу, спосіб, порядок і строки розрахунків. Валюта ціни договору та валюта платежу можуть відрізнятися. Але, навіть якщо валюта платежу збігається з валютою ціни, рекомендуємо завжди окремо зазначати в контракті, у якій валюті покупець здійснює оплату. На практиці часто сторони вказують лише строки оплати за контрактом без уточнення валюти платежу, що, своєю чергою, не схвалюють обслуговуючі банки. Якщо валюта ціни не збігається з валютою платежу, то сторони фіксують у контракті умови перерахунку валюти ціни у валюту платежу (крос-курс). Іноді сторони (покупець та продавець) прописують у договорах курси перерахунку валют, які істотно відрізняються від ринкових. У разі імпорту курс штучно завищується, і відбувається необґрунтований відплив валюти за кордон. А в разі експорту курс перерахунку занижується, і, як наслідок, валютної виручки надходить менше (бо експортер не зацікавлений в її обов'язковому продажу). НБУ прямо врегулював цю проблему в Інструкції від 02.01.2019 р. № 7. За загальним правилом, якщо валюта платежу відрізняється від валюти ціни, банк використовує крос-курс, який прописано в зовнішньоекономічному договорі. Але якщо в банку є підстави вважати, що операція з експорту товару та імпорту товару може бути пов'язана з уникненням і/ або невиконанням вимог, передбачених законодавством України, та призводить / може призвести до неотримання/недоотримання грошових коштів / товару резидентом, або якщо з умов контракту немає змоги однозначно визначити курс (крос-курс), тоді банк для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків використовує офіційний курс гривні до іноземних валют, установлений Національним банком на дату платежу. Варто вказувати чіткі строки (терміни) оплати за товар із зазначенням, на підставі яких документів здійснюють оплату (наприклад, на підставі договору, акта, інвойсу тощо). У будь-якому разі потрібно враховувати, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів згідно з Положенням від 02.01.2019 р. № 5. Обмеження щодо строку розрахунку не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів, сума якої є меншою, ніж розмір, передбачений ст. 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі – незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій. Незначною є сума, еквівалентна 400 тис. грн за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів на момент проведення фінансової операції. Порушення резидентами порядку та строку розрахунків, установлених НБУ, тягне за собою гарантоване нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % суми неодержаних грошових коштів за контрактом (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за контрактом (вартості недопоставленого товару). Пеню стягує ДПС за результатами перевірки відповідного платника податків. Окремо потрібно звернути увагу на умови оплати банківських комісій. Оскільки сторони часто не уточнюють у договорі, за чий рахунок здійснюють оплату комісій. І тоді під час виконання контракту гарантовано виникають непорозуміння й спори. Найчастіше кожна сторона сплачує комісії свого банку, або всі комісії сплачують за рахунок покупця. Дуже рідко всі комісії сплачує віець. Для цілей належної оплати за зовнішньоекономічним договором важливо вказати повні та правильні платіжні реквізити (№ банківського рахунка, IBAN, назва й місцезнаходження (місто та країна) банку, SWIFT-код банку) контрагентів договору. IBAN використовують тільки в розрахунках із країнами єврозони, Великобританії, Казахстану, ОАЕ, Грузії, Туреччини. Супровідні документи до договорів і контрактів (додатки, додаткові угоди, специфікації, акти, інвойси тощо) повинні обов'язково містити посилання на основний контракт. Заявки на купівлю чи продаж іноземної валюти бажано надсилати до банку до 10-ї години ранку поточного робочого дня, щоб банк встиг купити валюту на міжбанківському валютному ринку для виконання вашої заявки того самого банківського дня. Заявку, надану після зазначеного часу, найімовірніше, буде оброблено наступного банківського дня. Банк приймає до виконання заявку про купівлю іноземної валюти тільки після подання клієнтом документів, які є підставою для купівлі іноземної валюти. Паперові копії документів, що передають для відділу валютного контролю банку, зазвичай засвідчують підписом клієнта і відбитком печатки (за наявності). Документи, що надають за допомогою електронно-цифрового підпису, мають супроводжуватися листом із переліком наданих документів. На такий лист належить накладати ЕЦП. Платіжні доручення в іноземній валюті (як у системі інтернет-банкінгу, так і на паперовому носії) повинні бути набрані англійською мовою (латинськими літерами), крім доручень у російських рублях, які оформлюють лише російською мовою. Під час набору платіжних доручень в іноземній валюті через інтернет-банкінг у полі SWIFT-коду банку-отримувача необхідно дотримуватися правильного порядку набору SWIFT-коду. Він повинен складатися з 11 знаків. Якщо в контракті/договорі SWIFT-код складається з 8 знаків, то в системі необхідно доповнити SWIFT-код великими літерами ХХХ. У призначенні платежу потрібно заповнити повну інформацію про платіж і документи (№ та дату договору, контракту, інвойсу, ВМД тощо), на підставі яких здійснюють перерахування грошових коштів в іноземній валюті. Як бачимо, операції за зовнішньоекономічним контрактом досить зарегульовані і перебувають під особливим контролем НБУ й ДПС. Тому рекомендуємо відповідально поставитися до організації взаєморозрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, зокрема: окремо вказувати валюту ціни та валюту платежу; передбачити розподіл банківської комісії між сторонами; зазначати крос-курс, який максимально відповідає ринковому; погоджувати умови оплати зовнішньоекономічного договору з банком і не допускати перевищення встановлених НБУ строків граничних розрахунків. Автор: Олег Борійчук, керівник юридичного напрямку Nota Group
Детальніше

Зв'яжіться з нами

Відправте запит, и ми передзвонимо вам




    АБО