Новий фінмоніторинг: кому – ховатись, кому – адаптуватись

Поки українська армія тримає наші кордони, держава посилює законодавство та підзаконні акти задля запобігання та протидії відмиванню злочинних доходів, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення. Такі кроки продиктовані не лише національною безпекою, а й захистом інтересів громадян, суспільства, держави. Основним документом у цій сфері є Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – закон). На його виконання наприкінці 2022 року Міністерство фінансів України наказом №465 від 28 грудня 2022 року, який набрав чинності 24 лютого 2023 року, оновило критерії ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. З моменту опублікування наказу Мінфіну №465, втратив чинність наказ № 584 від 8 липня 2016 року. Про основні зміни оновлених критеріїв розповів Mind провідний юрисконсульт Nota Group, адвокат Антон Маринич.

Відтепер діє новий перелік суб’єктів первинного фінмоніторингу

Оновлені критерії ризиків визначили вичерпний перелік суб’єктів первинного фінансового моніторингу (СПФМ), яких ці критерії стосуватимуться:

• професійні учасники ринків капіталу (крім банків), Центральний депозитарій цінних паперів;
• професійні учасники організованих товарних ринків;
• ті, хто постачає послуги обігу віртуальних активів;
• спеціально визначені суб’єкти (крім тих, хто надають послуги в рамках трудових правовідносин). А саме:
  – адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та адвокати, які практикують індивідуально;
  – нотаріуси;
  – ті,хто надає юридичні послуги;
  – ті, хто надає послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами;
  – аудитори;
  – бухгалтери та ті, хто надає послуги з бухгалтерського обліку;
  – консультанти з питань оподаткування;
  – ті, хто надає посередницькі та/або консультаційні послуги щодо операцій із нерухомістю;
  – ті, хто здійснює торгівлю за готівку дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням і виробами з них;
  – ті, хто проводить лотереї та/або азартні ігри;
  – ті, хто торгує культурними цінностями та/або надає посередницькі послуги щодо цього.

Іманентні межі – визначатимуть ризики

Що ще нового? Якщо внутрішні документи з питань фінансового моніторингу містять такі кількісні та/або оціночні характеристики, як-от «істотне збільшення», «великі обсяги», «високі ставки», «регулярність», «багато років», «дороговартісні», «незвично великі активи», «надзвичайно великі операції», то СПФМ повинен самостійно визначати їхні іманентні межі. ІМАНЕ́НТНИЙ – властивий природі самого предмета або явища, внутрішньо притаманний їм.

Критеріями уточнюються підстави, за яких СПФМ має визначити неприйнятно високий ризик ділових відносин.

Закон зобов’язує СПФМ встановити цю «верхню планку» у разі:

• неможливості виконувати обов’язки за законом;
• для того, що б мінімізувати виявлені ризики, пов’язані з клієнтом або фінансовою операцією;
• якщо за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтована підозра, що така діяльність може бути фіктивною.

Водночас критерії встановлюють і таку підставу як «в інших випадках, визначених СПФМ у внутрішніх документах із питань фінансового моніторингу».

Отже, підзаконний нормативний акт додав СПФМ гнучкості. Тепер вони можуть індивідуально визначати критерії неприйнятно високого ризику ділових відносин у своїх документах. Однак відкритим залишилося запитання, де пролягає іманентна межа такого критерію?

Оцінку власного ризик-профілю СПФМ має здійснювати за окремими пунктами:

1. Характер та масштаб діяльності.
2. Види діяльності.
3. Види клієнтів та їх ризик-профілі.
4. Географічне розташування СПФМ (а також держави, у якій відкриті банківські рахунки).
5. Канали/способи надання (отримання) послуг.
6. Контрагенти.

Для ділових відносин працюватиме груповий ризик-фактор

Ще одним нововведенням є те, що СПФМ отримали можливість створювати груповий ризик-профіль. Для цього їм треба зафіксувати певні параметри у своїх внутрішніх документах. Наприклад, соціальний статус клієнта, використання однакових видів послуг, загальні обсяги фінансових операцій.

Окрім того, критерії уточнюють вимоги закону щодо розробки СПФМ власних критеріїв. Але навіть у цьому є певні орієнтири, які можна знайти в розділах II–IV цих критеріїв. Також орієнтуватися потрібно й на типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлених та оприлюднених Держфінмоніторингом; результати національної оцінки ризиків; рекомендації суб’єктів державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного СПФМ. Також, звісно, слід зважати на особливості діяльності СПФМ.

Типологічні дослідження, які публікуються на сайті Держфінмоніторингу, – це ніщо інше як результат систематизації інформації, отриманої в повідомленнях СПФМ про підозрілі фінансові операції. Також ці дослідження є результатом вивчених питань, пов’язаних із виявленням, розкриттям та розслідуванням фінансових злочинів, розкриттям змісту різних схем відмивання доходів від таких злочинів.

Маркери-сигнали – для переоцінки рівня ризиків

Критеріями визначені конкретні маркери, які сигналізують про те, що СПФМ треба актуалізувати внутрішні правила, зокрема здійснити переоцінку рівня ризику.

Отже, власний ризик-профіль слід переоцінити в разі:

• зміни бізнес-моделі;
• упровадження нових послуг, що істотно відрізняються від наявних.

Переоцінити ризик-профіль клієнта треба:

• під час здійснення заходів щодо актуалізації даних про клієнта;
• у разі виявлення нових притаманних діловим відносинам з клієнтом критеріїв ризику.

Заходи з управління ризиками

Критерії визначають перелік заходів з управління ризиками. До таких заходів належать:

1. Чіткий розподіл обов’язків та відповідальності між працівниками СПФМ і постійний внутрішній контроль.
2. Попередній аналіз нових послуг СПФМ задля виявлення притаманних їм ризиків,
3. Застосування інструментів, які обмежують використання окремої послуги,
4. Впровадження диверсифікованого підходу з отримання дозволу на встановлення (продовження) ділових відносин із клієнтом, застосовуючи ризик-орієнтований підхід (тут слід керуватися таким принципом: чим вищий ризик, тим вищим за посадою має бути уповноважений працівник СПФМ на надання такого дозволу).
5. Отримання додаткового дозволу уповноваженого працівника СПФМ / керівника / виконавчого органу на проведення окремих фінансових операцій із високим рівнем ризику.
6. Моніторинг ділових відносин з клієнтом.
7. Здійснення заходів належної перевірки клієнта (тут слід застосовувати принцип «знай свого клієнта» – отримувати додаткову необхідну інформацію для розуміння змісту діяльності клієнта та/або суті фінансової операції).
8. Посилення заходів із проведення моніторингу ділових відносин із клієнтом високого рівня ризику.
9. Регулярне та об’єктивне інформування керівництва СПФМ про виявлені ризики та заходи з управління такими ризиками.
10. Забезпечення належного розуміння працівниками СПФМ своїх обов’язків у сфері запобігання та протидії (зокрема, шляхом проведення навчальних заходів).

Про вплив нових критеріїв

А тепер, власне, про відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу в контексті нових критеріїв.

За незабезпечення належної організації та проведення первинного фінансового моніторингу, відсутність належної системи управління ризиками СПФМ може буде оштрафовано. За законом, штраф може сягати до 10% загального річного обороту (але не більше 7950 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Така переоцінка й актуалізація необхідні для забезпечення належної системи управління ризиками організації та проведення первинного фінансового моніторингу.

Також потрібно пам’ятати й про те, що хоча нові критерії і передбачають певні гнучкі інструменти, але водночас така гнучкість ускладнює виконання СПФМ вимог законодавства з фінансового моніторингу.

Автор: Антон Маринич, провідний юрисконсульт Nota Group, адвокат
Джерело: mind.ua