arrow

Наші новини

25 Березня 2022
Роботодавець напоготові: як оформлювати працівників під час воєнного стану
Що робити з військовозобов'язаними працівниками Попри те що Україна вже вісім років страждає від бойових дій на Сході держави, до повномасштабного вторгнення російських військ бізнес готовим не був. Під час АТО (а потім ООС) вдалося виробити певні алгоритми правових дій на випадок ворожої атаки, але національне законодавство не містить відповідей на всі критичні запитання, які виникають прямо зараз. Зруйновані підприємства й об’єкти інфраструктури, знищені приватні та багатоквартирні будинки – це лише деякі епізоди жаху, у якому живе буквально вся Україна з 24 лютого 2022 року, але найгірші втрати – це не дороги й навіть не бетон, це – людські життя. Кожен роботодавець, кожен керівник відчуває відповідальність за своїх працівників, а що робити, якщо ваш співробітник не виходить на зв’язок? Як діяти з працівником, який долучається до лав захисників країни та свого народу? Правових питань у цьому контексті виникає безліч, і директор департаменту кадрового супроводу та HR компанії Nota Group Яна Декусар надала відповіді Mind на деякі з них. Які виплати передбачені мобілізованому працівнику? Під час воєнного стану на території України підприємство зобов’язане зберегти за мобілізованим працівником його посаду й середній заробіток, а також звільнити його від виконання своїх робочих обов’язків. Виплата його грошового забезпечення на підприємстві відбувається за рахунок коштів Державного бюджету України. Звільнення мобілізованого працівника є порушенням Кодексу законів про працю України. Що робити з добровольцями територіальної оборони? Служба в територіальній обороні має свою специфіку. Така служба може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх обов’язків. Тож роботодавцю не потрібно видавати наказ про звільнення працівника від виконання роботи. У кожному конкретному випадку слід виходити з рівня залучення працівника до участі в територіальній обороні, кількості робочого часу, який він витрачає на цю діяльність, та ефективності і можливості виконання його обов’язків за трудовим договором. На час виконання працівником обов’язків із територіальної оборони в робочий час йому гарантується збереження місця роботи і середнього заробітку. Документом, що підтверджує участь у територіальній обороні є контракт добровольця територіальної оборони. Як оформити працівника, який покинув територію бойових дій або залишається вдома? У такому випадку треба виходити зі специфіки обов’язків працівника. Найпростішим способом буде організувати дистанційну роботу. За законодавством її можна оформити наказом власника (або уповноваженого ним органу) без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З цим наказом працівник має ознайомитись упродовж двох днів із дня його ухвалення, але до запровадження дистанційної роботи. Радимо заздалегідь домовитися про те, як ви будете: комунікувати в умовах дистанційної роботи (електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо); отримувати звіт працівника про виконану роботу (якщо це необхідно); отримувати повідомлення від працівника про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи. Якщо в працівника в умовах бойових дій відбулося відключення комунікаційних систем, які забезпечували безперебійне виконання його обов’язків в умовах дистанційної роботи, це не можна розглядати як порушення трудової дисципліни. Що робити з тими, хто не може вийти на роботу або ж виконувати її дистанційно? У такому разі варто надати працівникові оплачувану щорічну або соціальну відпустку, якщо такої можливості немає – відпустку без збереження заробітної плати. Станом на сьогодні діє карантин, тому строк перебування у відпустці не обмежується 15 календарними днями. Як табелювати працівника, який покинув робоче місце на території ведення бойових дій і не виходить на зв’язок? Відсутність такого працівника необхідно табелювати умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після з’ясування всіх обставин табель обліку використання робочого часу можна скорегувати. Підприємство повністю або частково не може функціонувати – що робити? Коли функціонування робочого процесу неможливе з вини роботодавця, тоді доцільно оформити: акт простою, у якому необхідно зафіксувати обставини такого простою та дату; наказ власника або уповноваженого ним органу, який міститиме перелік структурних підрозділів, на які поширюється простій, а також дату початку та по можливості дату закінчення простою або ж подію, з якою пов’язане закінчення простою. Якщо така ситуація відбувається впродовж тижня (або довше), власник підприємства повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі. Під час такої ситуації зарплата всім працівникам виплачується в розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу. У зв’язку з ліквідацією потужностей чи майна підприємства, з ініціативи роботодавця можливе розірвання трудового договору. Чи нестиме роботодавець відповідальність за невчасну виплату зарплати після завершення воєнного стану? Якщо у зв’язку з воєнними діями бухгалтер підприємства не має можливості нараховувати заробітну плату у встановлені терміни – він не може бути притягнутий до відповідальності (дисциплінарної, матеріальної, адміністративної, фінансової чи кримінальної). Разом із тим роботодавці повинні вживати всіх можливих заходів щодо реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Наприклад, шляхом переведення бухгалтерів на дистанційну роботу й забезпечення програмно-технічними засобами для ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Якщо через воєнні дії зарплату виплачувати своєчасно неможливо, цей процес можна зупинити до того моменту, коли підприємство відновить свою операційну діяльність. Як регулюються трудові відносини в умовах воєнного стану за новим законодавством? Передбачена можливість призупинення трудового договору та тимчасового звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов’язку виконувати роботу за трудовим договором. Роботодавцям дозволяється підписувати з новими працівниками термінові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника. Працівник має право у двотижневий строк розірвати трудовий договір за власною ініціативою без попередження. Скасована більшість обмежень щодо роботи в нічний час, залучення до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлення у відрядження (щоправда, діють обмеження щодо вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до одного року, та осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказані відповідні роботи). Допускається збільшення нормальної тривалості робочого часу в період воєнного стану до 60 годин на тиждень, а для працівників зі скороченою тривалістю робочого часу – до 50 годин на тиждень. В умовах воєнного стану для відвернення або ліквідації бойових дій передбачена можливість переведення працівника на іншу роботу без його згоди, якщо така робота не протипоказана йому за станом здоров’я. Необхідно пам’ятати, що правильно організована робота підприємства в умовах воєнного стану є запорукою мінімізації негативних наслідків для економіки країни та кроком до нашої перемоги. Звільнення працівників, невиплата заробітної плати та зупинення функціонування підприємства без явних на те причин – те, на що розраховує ворог. Відповідальність, своєчасність і грамотність – зброя українського бізнесу у війні, яку нам належить виграти. Автори: Яна  Декусар, керівник HR-напрямку компанії Nota Group. Джерело: https://mind.ua/
Детальніше

22 Березня 2022
Порядок перетину кордону для водіїв-чоловіків спрощено
Таке рішення було ухвалено Кабінетом Міністрів України задля налагодження міжнародної логістики. Зокрема, це рішення уряду стосується бронювання водіїв вантажівок і залізничного транспорту, які здійснюють: • міжнародні вантажні перевезення • перевезення для потреб Збройних Сил України • перевезення медичних вантажів • вантажів гуманітарної допомоги Перевізник має звернутися з даними про водіїв до Міністерства інфраструктури України або до обласної, Київської міської військової адміністрації. Після ухвалення одним із цих органів рішення про бронювання водія, відповідна інформація надсилається до Адміністрації Державної прикордонної служби України для її врахування під час перетину кордону. Автоперевізники, які мають ліцензію на здійснення міжнародних вантажних автомобільних перевезень, можуть подати повідомлення письмово або в електронному вигляді через кабінет системи «ШЛЯХ» Укртрансбезпеки/ДСБТ (електронний сервіс «Заявка на перетин 18-60»). Мінінфраструктури зобов’язане оформити документи впродовж ДВОХ ГОДИН з моменту отримання повідомлення перевізника. Відповідальність за повернення водія на територію України після виконання перевезення лежить на перевізнику. З усіх питань щодо організації перевезень гуманітарних вантажів через державний кордон України та всередині країни можна звертатися на багатоканальну телефонну лінію щодня з 8:00 до 17:00 за номером +38 (044) 334 43 04. Звернення до Мінінфраструктури щодо бронювання військовозобов’язаних водіїв треба надсилати листом на електрону адресу: zmiu98916@gmail.com. Лист має бути у форматі pdf та word із зазначенням інформації, передбаченої у додатку до Постанови КМУ «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану» № 194 від 3 березня 2022 року. Автори: Віолетта Гарбар , PR-менеджер Nota Group.
Детальніше

16 Березня 2022
Закони вiд 15 березня, прийнятi Верховной Радою
Забезпечити безперебійну роботу підприємств, установ, організацій як приватного сектору, так і державного. Адже очевидно, що сьогодні кожному українцю слід налаштовуватися не на спринт, а на марафон. І цей марафон належить подолати народу України. А Верховна Рада України має забезпечити швидкі та ефективні рішення для того, аби вберегти та забезпечити життєздатність кровоносної системи України. 15 березня 2022 року у парламенті був продуктивний день, ухвалено низку законів: 7168 – продовжили воєнний стан ще на 30 днів; 7137-д – знизили ПДВ та акциз на паливо. Цей крок дозволить цінам на паливо стати доступнішими; 7151 – додали до переліку ветеранів війни та членів сімей загиблих тих, хто воював у 2014 році та воює зараз, добровольці територіальної оборони визнані учасниками бойових дій; 7140-1 – звільнили від мобілізації тих, хто доглядає за людьми з інвалідністю; 7147 – оптимізували роботу Національної поліції України під час воєнного стану; 7145 – запровадили поняття «бойовий імунітет» для військових, які беруть участь у бойових діях. Визначені діяння, вчинені в умовах воєнного стану, які не будуть вважатись кримінальними правопорушеннями; 7149 – запровадили можливість скасування запобіжного заходу через суд, якщо людина призивається на військову службу; 7133 – збільшили держгарантії для сфери освіти. Зарплати вчителям будуть виплачуватися вчасно! 6384-1, 7166, 7167 – внесли зміни до Держбюджету, зокрема виділили додаткових 67 млрд грн для армії; 7143 – повноваження Вищої ради правосуддя передали до обрання членів ВРП Раді суддів України, а під час воєнного стану - Голові Верховного Суду; 7154 – зупинили виконавчі провадження за позовами російських юридичних та фізичних осіб; 7152 – дозволили тимчасово (на період воєнного стану) переміщати за кордон державні реєстри з метою їх збереження; 7130 – установили, що закон про капеланів набирає чинності зараз зразу після підписання, а не з 1 липня; 7144 – оптимізували цивільний захист на період воєнного стану; 7161 – збільшили кількість прикордонників на 7000; 7160 – змінили трудові відносини на час воєнного стану, фактично запровадили перехід на індивідуальні договори та дужу гнучку систему взаємовідносин між роботодавцем і робітником; 7148 – передбачили можливості для отримання цифрової інформації з дозволу власника без рішення суду для окремих випадків; 7157 – комплексно врегульовані питання визначення статусу територій України, тимчасово окупованих внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлення особливого правового режиму на цих територіях тощо; 7038 -д – збільшили ренту на газ і відповідно доходи в бюджет на час воєнного стану. Надзвичайні події потребують надзвичайних рішень. У мирний період такі ініціативи ухвалювалися б місяцями. Проте зараз Україна такої розкоші дозволити собі не може. Мобілізовані зусилля усіх та спрямовані на одне – перемогу України у цій війні. Автори: Віолетта Гарбар , PR-менеджер Nota Group.
Детальніше

17 Лютого 2022
Способи захисту честі, гідності та ділової репутації
Справам про захист честі, гідності та ділової репутації (дифамаційні справи) завжди необхідна ґрунтовна попередня підготовка із залученням не тільки юристів й адвокатів, а й фахівців зі сфери маркетингу та PR. Дифамаційні справи за своїм характером зазвичай досить складні та дороговартісні, оскільки потребують зваженого юридично-професійного підходу та проведення низки експертиз: експертного лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження, психологічної експертизи тощо. Способи захисту: Позасудові Письмові вимоги адвоката про спростування та припинення поширення неправдивої інформації. На відміну від України, такі вимоги досить дієві в країнах Західної Європи. Право на відповідь. Захистити свої права можна за допомогою передбаченого законодавством права на відповідь, а також на власне тлумачення справи в тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, давши їм іншу оцінку. Перевага способу полягає в тому, що особа має право на висвітлення власного погляду щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною, оскільки бувають випадки, коли подана інформація є правдивою, але висвітлена так, що передбачає інший контекст. На жаль, це не досить поширений спосіб захисту, адже в разі відмови в реалізації цього права все одно необхідно буде звертатися до суду. Інший позасудовий спосіб, до якого можна вдатися, – це ігнорування через формування на противагу позитивного іміджу. Тобто якщо на одну чашу терезів недоброзичливець поклав оманливу інформацію, то на іншу чашу можна покласти інформацію, яка схарактеризує особу з іншого, позитивного боку та стане значно сильнішим, потужнішим інформаційним приводом для висвітлення у пресі чи в соціальних мережах. Кожну окрему ситуацію з посяганням на честь, гідність і ділову репутацію треба ретельно аналізувати. Проте часто виявляється, що ігнорування поширених недостовірних меседжів (особливо якщо недоброзичливець має невелику "вагу" в інформаційному просторі) є найкращим рішенням. У разі незначного характеру й обсягу поширеної негативної інформації рекомендовано на неї не зважати – не даючи таким чином приводу ще більше поширювати цю інформацію. Це по- перше. По-друге, іноді ініціювання судового процесу є гіршим злом, натомість можна різноманітними піар- методами на противагу створити потрібний імідж і таким чином не зазнавати репутаційних ризиків, а навпаки – посилити репутацію. І йдеться не лише про побудову окремої піар-кампанії з тим, щоб показати людину в потрібному світлі. Дуже часто достатньо підсвітити справи, які особа робила до того не публічно: проєкти pro bono, соціальні, екологічні проєкти, волонтерська діяльність. Судові (дифамаційні позови) Дифамаційний позов – досить складний спосіб, однак за участі зваженого PR-супроводу водночас є одним із найдієвіших щодо захисту честі, гідності та ділової репутації. Цей спосіб потребує ретельної підготовки, адже в разі програшу може значно погіршити становище позивача в намірі захистити свою честь, гідність і ділову репутацію від несправедливих нападок. Під час розгляду справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі в будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (постанова ВП Верховного Суду від 12.11.2019 р. у справі № 904/4494/18). З позиції правової природи право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави для захисту такого права виникають зазвичай на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) і права на повагу до приватного життя. Верховний Суд у рішеннях неодноразово наголошував на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними й не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність. Способи захисту (позовні вимоги): Визнання поширеної інформації недостовірною. Сьогодні, щоб визнати інформацію недостовірною, суду необхідно визначити характер викладеної або сказаної інформації та з'ясувати, є вона оцінним судженням (містить суб'єктивні судження, оцінку дій, критику чи інші висловлювання, які не містять фактичних даних) чи фактичним твердженням (містить інформацію про події, речі чи явища, які можна перевірити). Фактичні твердження необхідно розділяти на правдиві, тобто ті, які відповідають дійсності, і недостовірні. Тільки недостовірні твердження можливо спростувати. Водночас суд зобов'язаний також ураховувати практику ЄСПЛ, яка вказує, що межа критики щодо публічних осіб є набагато ширшою, ніж щодо інших осіб, а також те, чи є поширена інформація необхідною для розвитку суспільної дискусії. Водночас необхідно зважати, що свобода слова, згідно з практикою ЄСПЛ, підлягає захисту навіть у випадках, коли те, у чому звинувачували особу, виявиться неправдивим. Однак це можливо за умови, коли відповідач діяв добросовісно, мав на меті не образу особи, а викриття незаконних дій чи розвиток суспільної дискусії, попередньо перевіряв інформацію доступними засобами й мав фактичне підґрунтя вважати, що поширює правдиву інформацію. Усе це потребує не просто оцінки доказів і застосування законодавства, а глибокого аналізу висловлювань і дослідження самої природи інформації. Це та категорія справ, у яких важливе кожне слово відповідача в судовому засіданні, через що рекомендовано не тільки проводити стенографування судового процесу, а й робити його відеозапис. Як свідчить практика, дуже часто трапляються випадки, коли все-таки потрібно обґрунтувати, наприклад, чому спірна інформація особи не є оцінним судженням, а є твердженням. Для цього рекомендовано ще на етапі підготовки позову замовити проведення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи. За допомогою цієї експертизи вирішують завдання з установлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у тих чи тих текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи можна таку інформацію розглядати як образливу, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов'язаних з установленням фактичних даних про автора. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об'єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень. Зобов'язання спростувати чи видалити інформацію. Варто зазначити, що зазвичай позивачів не дуже цікавить відшкодування моральної шкоди у великих грошових розмірах, найважливіше для них – це те, щоб інформацію було видалено та спростовано через опублікування відповідного рішення суду. На позивача покладено певний обов'язок доказування та доведення до відома суду, що інформація, опублікована щодо позивача, – недостовірна і порушує немайнове благо у вигляді честі, гідності та ділової репутації й не є оцінним судженням. Такі справи потребують повного аналізу чинного законодавства та матеріалів справи, щоб довести, що інформація є твердженням про факти, оскільки наявність фактів можна довести й обґрунтувати. Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантовано судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації. Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яку саме інформацію визнано недостовірною та такою, що ганьбить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то в судовому рішенні за необхідності він може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має бути виконано через повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включно з публікацією його тексту. За загальним правилом інформацію, що ганьбить особу, має бути спростовано у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (через публікацію у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування має бути оприлюднено. Спростування має бути здійснено в такий самий спосіб, у який було поширено недостовірну інформацію. Якщо спростувати недостовірну інформацію неможливо чи недоцільно це робити в такий самий спосіб, у який її було поширено, то це потрібно виконати у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію (п. п. 24, 25 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1). З погляду піару необхідно досить обережно та зважено підходити до такого способу захисту, як спростування, адже в разі задоволення негативну інформацію із заголовком "Спростування" фактично буде поширено ще раз. У таких випадках рекомендовано пропонувати текст спростування, який повинен загалом відповідати завданням захисту порушеного права, бути співмірним й адекватним. Вочевидь, кожна особа не хоче згадувати недостовірну інформацію, тому більшість у позові просить суд видалити таку інформацію. Заборона поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тощо. Мета застосування цього способу полягає у припиненні поширення інформації, якою здійснюється таке порушення. Не досить дієвий спосіб, адже зазвичай на момент вирішення справи інформацію вже поширено й украй складно відстежити її переміщення, особливо коли це стосується мережі Інтернет. Відшкодування збитків і моральної шкоди особі, чию честь, гідність або репутацію було принижено. Частинами 1 і 3 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. Під час визначення розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода має більш індивідуальний та оцінний характер, коли постає питання про підстави компенсації шкоди у грошовій формі. Моральна шкода завжди пов'язана з неправомірними діями або бездіяльністю осіб і передбачає негативні наслідки, наприклад погіршення емоційного стану, дискомфорт, певні хвилювання потерпілої особи. Згідно із судовою практикою під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають установленню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача й вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) їх заподіяно, у якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та із чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (постанова Верховного Суду від 01.03.2021 р. № 466/8242/18). Зважаючи на це, звертаючись до суду з вимогою відшкодувати моральну шкоду, рекомендовано надавати розрахунок розміру відшкодування такої шкоди. Для цього можна провести судово- психологічну експертизу встановлення факту моральних страждань та орієнтовного розміру відшкодування моральної шкоди, яку учасник справи може замовити в атестованого судового експерта-психолога самостійно на етапі як подання позову до суду, так і під час судового засідання. Якщо розрахунку надано не буде, суд оцінить розмір відшкодування моральної шкоди на власне переконання замість позивача без урахування експертної думки. Доведення факту щодо спричинення моральної шкоди є особливим завданням і потребує кваліфікованої правової допомоги, оскільки підготовка таких доказів потребує ретельної уваги. Досить поширеною є практика заявлення вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 грн. Це така символічна сума, яка доповнює вимогу про спростування та видалення недостовірної інформації. Однак такий розмір відшкодування заявляти не рекомендовано, адже це знецінює факт моральних страждань від приниження честі, гідності, ділової репутації, до того ж фінансово не стимулює порушників так більше не робити. Якщо ж позивач не має певної заінтересованості у грошовій компенсації моральної шкоди, доречніше за результатом розгляду такої судової справи спрямувати кошти на благодійність. У цьому разі важливою є цінність репутації людини. Людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України). Варто зауважити, що за будь-якого з обраних методів захисту потрібна не тільки допомога досвідченого в цих справах юриста, а й влучний піар-супровід таких справ. Отже, перед тим як ухвалити рішення – судитися чи ні, потрібно ретельно проаналізувати можливі позитивні та негативні наслідки та вирішити, чи буде ця справа вартувати заходу. Крім того, також дуже важливо прорахувати часовий ресурс, який буде витрачений на спростування інформації. Адже за той час, доки триватиме судовий процес, репутаційні наслідки можуть бути такими, що жодна виграшна справа і спростування не зможуть їх компенсувати. Отже, у будь-якому разі потрібно діяти комплексно із залученням піар-супроводу, який за правильно обраної політики спілкування зі ЗМІ й аудиторією може кардинально змінити їх ставлення до організації та/або особи, аж до протилежного. Водночас виграні справи можуть стати свого роду гарним уроком для решти представників ЗМІ. Автори: Олексій Кобець , адвокат Nota Group; Олексій Ємець , юрист Nota Group; Віолетта Гарбар , PR-менеджер Nota Group. Джерело: https://uz.ligazakon.net/#/articles/EA015483
Детальніше

7 Лютого 2022
Чому бек-офіс на аутсорсі значно вигідніший за інхаус
У будь-якій компанії є фронт-офіс та бек-офіс. Перші приносять компанії безпосередній прибуток: продають, розробляють, ремонтують, будують, тощо. Другі — це допоміжні служби, які, здається, безпосередньо не заробляють кошти для компанії, але без них складно уявити існування будь-якого бізнесу. Йдеться про бухгалтерів, фінансистів, юристів, кадровиків, офіс-менеджерів та інших працівників, які забезпечують безперебійне функціонування бізнес-процесів. Проте, не є секретом, що не всі компанії можуть собі дозволити утримання повноцінного бек-офісу. Який є вихід із цього становища? У світі бек-офісні функції дедалі частіше передають на аутсорсинг. Простежується подібний тренд і в Україні. Про переваги такого способу побудови бізнес-процесів, особливо в сезон відпусток, новорічних та інших свят, у локдауни та карантини, поговоримо далі. Чи виправдовує себе бек-офіс інхаус для МСБ? Співробітники інхаус – це люди, які офіційно працюють у штаті компанії. Перш, ніж наймати їх у штат, роботодавець повинен чітко розуміти, який обсяг роботи покладаються на них, чи завжди буде цей обсяг постійний, чи здатний він платити за них податки і виплачувати зарплату. Однією з переваг роботи в режимі інхаус називають залучення співробітника. Але замислимося — чи можна говорити про високе чи слабке залучення до роботи бухгалтерів або фінансистів? Адже їхні завдання мало залежать від того, над чим працює фронт-офіс. Чим би не займалася компанія, у бухгалтера у будь-якому разі мають бути підготовлені всі обумовлені законом документи, сплачені податки та зійтися баланс. Ось чому фінансові та бухгалтерські функції дуже часто віддають на аутсорсинг. Це вигідно по грошах, а якість роботи аутсорсингового співробітника загалом стандартно висока. Наприклад, у США та ЄС частка аутсорсингу для бек-офісу перевищує 50%, а в деяких країнах наближається навіть до 90%. Плюси перенесення бек-офісу на аутсорсинг У сфері ІТ сьогодні дуже популярні хмарні технології. Коротко їх можна охарактеризувати так: ви споживаєте рівно стільки обчислювальних ресурсів з хмари, скільки вам потрібно сьогодні. Якщо завтра вам буде потрібно більше, ви отримаєте їх за певну доплату. Якщо у вас настає «мертвий сезон», то ви споживаєте менше хмарних ресурсів і менше платите. Бек-офіс на аутсорсі можна порівняти з хмарними технологіями. Перша перевага цього підходу – безперебійність бізнесу. Вам не потрібно переживати, що головбух захворів у самий невідповідний момент, а фінансист звільнився у розпал бізнес-сезону. Адже ви підписали договір з аутсорсинговою компанією і всі ці проблеми ви переклали на їхні плечі. Другою перевагою можна назвати споживання бухгалтерських послуг «на запит» — також за аналогією з хмарними обчисленнями. Наприклад, у вас є бухгалтер, який щомісяця обробляє документацію від 50 контрагентів. У «гарячий» сезон попит на ваш товар збільшується, і необхідно опрацювати вже 60 контрагентів. Один бухгалтер не справляється з таким обсягом, треба брати другого, проте зрозуміло, що він буде недовантажений. Водночас у «мертвий» сезон кількість контрагентів знижується до 40 і вже не вистачає роботи навіть для одного штатного співробітника. Якщо ж віддати бухгалтерські послуги на аутсорсинг, то ви оплачуватимете лише той обсяг послуг, який потрібен зараз. Таким чином можна оптимізувати витрати на бек-офіс. Є і ще одна вигода від переведення бек-офісу на аутсорсинг: вам не потрібно витрачати гроші на оренду та утримання приміщення для співробітників бухгалтерських та інших суміжних відділів, на різні супутні витрати, можливі виплати премій, тощо. Варто також зазначити, що оплату послуг підрядника можна записати у витрати бізнесу і тим самим знизити суму податків. А що з ризиками? Звичайно, скептики можуть сказати, що передача бухгалтерського супроводу на аутсорс є небезпечною через ризик витоку інформації. Однак від цього можна застрахуватися, якщо вибрати надійного підрядника з відмінною репутацією, що підкріплено відповідними сертифікатами та відкритими професійними рейтингами. До того ж, ризик витоку існує і у випадку штатного співробітника, принаймні якщо в компанії не стоїть якісно налагоджена система DLP. Та й у разі несподіваного обшуку «органи» не отримають доступу до вашої фінансової документації. Тож при використанні послуг аутсорсу ви, навпаки, зменшуєте ризики. Підсумовуючи, ми твердо можемо сказати – вищеописаний підхід дозволяє компаніям оптимізувати витрати та ризики, що є особливо важливим при роботі над невеликими проектами, в той час як менеджмент компанії може приділяти більше часу на розвиток основного бізнесу, роботу над перспективними напрямками. Проте, з нашого досвіду багаторічної роботи в якості BPO-партнера для малих і великих українських та міжнародних бізнесів, кожен невеликий проект при якісній організації витрат на бек-офіс обов’язково становиться успішним та масштабується. Автор: Дмитро Рибальченко, голова фінансово-аудиторського комітету Групи компаній «Октава Капітал» Джерело: https://eba.com.ua/buhgaltery-ne-svyatkuyut-chomu-bek-ofis-na-autsorsi-znachno-vygidnishyj-za-inhaus-osoblyvo-v-mertvyj-sezon-svyat-lokdauniv-ta-karantyniv/
Детальніше

12 Січня 2022
Купи-продай: останні тренди та прогнози запровадження інтернету речей в FMCG І як вони працюють
Купувати стає дедалі простіше та зручніше. Компанії намагаються випередити одна одну в застосуванні технологій і нових можливостей для покупців. Які тренди намітились у сфері ритейлу та чим цікавий кожен з них, розповів Mind менеджер інвестиційних проєктів «Октава Капітал» Сергій Гарбар. За даними аналітиків, світовий споживчий ринок IoT (Internet of Things, інтернет речей) зросте з $98 млрд у 2020 році до приблизно $188,34 млрд у 2026 році, із середньорічними темпами зростання на рівні 17,48%. Одним із головних драйверів IoT є індустрія роздрібної торгівлі. За прогнозами, обсяг продажів IoT у ритейлі до 2025 року збільшиться до $35,5 млрд, причому показник середньорічного темпу зростання буде навіть вищий за середній по ринку – 19,6%. Робота з дому та інші зміни, що відбулися саме під час пандемії, прискорюють  впровадження IoT в цій індустрій. Поширення мереж 5G стане драйвером для створення нових можливостей для максимізації лояльності клієнтів і відповідно розширення ринків, які вже використовують інтернет речей. Відомо, що майже 50% великих роздрібних мереж наразі впровадили тією чи іншою мірою рішення IoT у свої бізнес-операції. Очікується, що ця тенденція швидко зростатиме й надалі. Згідно з дослідженням Oracle, 66% компаній використовують технології IoT для полегшення роботи з клієнтами. Близько 90% респондентів зазначили, що дані IoT надають їм більше уявлень про клієнтів, ніж будь-які інші форми даних. Тож попри дефіцит мікросхем і тривалий вплив COVID-19 на ланцюг постачань, ринок інтернету речей продовжить зростати. У 2021 році IoT Analytics очікує, що глобальна кількість підключених пристроїв IoT збільшиться на 9% – до 12,3 млрд активних кінцевих точок. До 2025 року слід очікувати понад 27 млрд підключень IoT. FMCG – драйвер ринку Хоча справжній IoT з'явився тільки на початку XXI століття, деякі винаходи, як то часто буває, випереджали час. Наприклад, ще 1982 року в Університеті Карнегі-Меллона встановили автомат із продажу напоїв Coca-Cola, який був підключений до локальної мережі навчального закладу. Використовуючи цю мережу або ARPANET (прообраз сучасного інтернету тоді називався саме так), студенти могли дистанційно дізнатися, скільки пляшок Coca-Cola є в автоматі і температуру напою. Власне, саме FMCG індустрія (Fast-moving consumer goods – товари широкого вжитку) згодом стала чи не основним сприятливим середовищем для розвитку інтернету речей. Через швидку оборотність товару перед постачальниками і ритейлерами стояло завдання контролювати термін придатності продукту, відстежувати залишок товару на складі, швидко поповнювати його й поліпшувати. З наближенням нового року інтернет речей продовжує об’єднувати все більше споживчих секторів – навіть якщо більшість покупців одразу цього не бачать. Тому споживачам слід очікувати зростання інтеграцій інноваційних технологій у повсякденному житті. Інтернет речей у ритейлі У роздрібному сегменті сьогодні можна визначити кілька чітких трендів розвитку, які почали формуватися ще на початку минулого десятиліття, а може й раніше. Перший із них – створення технології безкасових розрахунків. Магазин без каси Суть ідеї в тому, що кожна одиниця товару на полицях має RFID-датчик. На вході в магазин покупець ідентифікує себе шляхом сканування QR-коду з екрану свого смартфона. Далі споживач складає потрібні товари в кошик, а на виході – численні датчики просто зчитують вартість і кількість купленого краму та списують необхідну суму з його карткового рахунку, який прив'язаний до облікового запису в магазині. Така технологія підходить не для всіх товарів, наприклад, її важко адаптувати для вагового товару, який покупець сам зважує в магазині, проте перспективи розвитку має. Роботизований пошук Другий тренд – зручний і швидкий пошук товару. Припустимо, відвідувач хоче вперше купити якийсь продукт, але поки не знає, де саме його шукати в супермаркеті. Він звертається до фірмового мобільного застосунку магазину, і той показує, як пройти до полиць із товаром, навіть інформує про ціну й кількість одиниць продукту, що залишилося. Втім, не обов’язково цю функцію реалізовувати саме через мобільний застосунок. Наприклад, ще 2016 року роздрібна мережа товарів для дому Lowe у співпраці з Fellow Robots представила робота LoweBot, який допомагає клієнтам мандрувати магазином і швидко знаходити потрібні їм речі. Смарт-аналітика Третій тренд – «інтелектуальна» аналітика. Головна ідея в тому, що відеокамери в торговому залі, Wi-Fi-точки, інші пристрої визначають біля яких товарних полиць покупець стояв найбільше, на які вироби дивився та що купив. Завдяки обробленню всіх цих даних можна зрозуміти, що саме його цікавить і запропонувати наступного разу привабливу акційну пропозицію на ці продукти. Роботи-перевізники та дрони Четвертий тренд – робототехніка. Наприклад, у великій національній мережі Target (США) роботи під назвою Tally надають допомогу у відстеженні товарних запасів на полицях, тим самим вони допомагають продавцям більше зосередитися на обслуговуванні клієнтів. Хоча напевно лідером у цій галузі є компанія Amazon, яка використовує робототехніку для зменшення часу доставки товару своїм клієнтам. Також у цій компанії застосуються компактні роботи Amazon Robotics (раніше називалися Kiva Systems), які переміщують відповідно до заданої програми палети з товаром на складі. Це дозволяє скоротити витрати на 20% і прискорити процес. А для інвентаризації складських запасів тут залучають квадрокоптери DroneScan, що наприкінці робочого дня сканують штрих-коди на товарах та автоматично передають дані до системи обліку. Це збільшує швидкість інвентаризації на 20–25%. Зокрема, розробники стверджують, що їхні пристрої за два дні проведуть якісну інвентаризацію такого самого обсягу, як 80 робітників за три дні. Більше, ніж просто етикетка П’ятий тренд – смарт-пакування. Етикетка може відігравати набагато значнішу роль, ніж просто ідентифікація товару та привернення уваги споживача гучною назвою. Наприклад, відомий алкогольний бренд Bombay Sapphire спільно із застосунком Shazam створили етикетку з QR -кодом, яку покупці могли використовувати для доступу до ексклюзивного контенту AR і відеорецептів через свої смартфони. Адже вважається, що споживачі найбільш відгукуються на рекламні ідеї та заклики, пов’язані з продуктом, під час дій, які вони виконують в магазині чи вдома, коли розгортають пакування товару. Цей час є оптимальним для використання двостороннього потоку даних і маркетингу. Смарт-цінники Чи часто ви зустрічалися з такою ситуацією, коли на ціннику товару на полицях вказана одна вартість, а коли ви з приходите із цим товаром на касу, то ціна виявляється вже зовсім іншою? Зазвичай продавці пояснюють, що раніше була, наприклад, акційна ціна, а тепер інша, просто не встигли чи забули передрукувати цінник. Взагалі для сучасних магазинів, що нерідко нараховують в асортименті десятки тисяч найменувань, масштабне змінювання цін є справжньою проблемою, яка забирає багато часу й ресурсів. Є рішення – смарт-цінники. Це невеликі РК-дисплеї, що мають енергонезалежну пам'ять і через бездротову мережу під’єднані до бази даних із товаром. Зміна всіх цін на товари відбувається одним натиском на клавішу комп’ютера. У такий спосіб ціни можна змінювати хоч кожного дня, і при цьому жодних помилок не буде – усі цифри точно збігатимуться з тими, що є в базі даних. Таке рішення вже навіть було запропоноване українським роздрібним мережам. Єдиний його недолік у тому, що при впровадженні воно вимагає чималих капіталовкладень. Смарт-полиці Ще одним інноваційним прикладом IoT у роздрібній торгівлі є смарт-полиці. Асистенти в магазинах витрачають чимало часу й сил для сортування та розстановки товарів, відстеження того, щоб товари одного виду не стояли на різних полицях. Інтелектуальні полиці, оснащені датчиками ваги та RFID-сканерами, здатні сканувати продукти й інформувати співробітників крамниці, коли товар закінчується або коли предмети неправильно розміщені на полиці. Це не тільки заощаджує час, а й унеможливлює ручні помилки та запобігає крадіжкам. Загалом інтернет речей стає нормою в повсякденних пристроях і продуктах. Це дозволяє  підприємствам FMCG приділяти більше уваги застосуванню IoT для комфорту споживачів і їх залученню в магазини. Але жодний із вищезгаданих трендів не відбувається у вакуумі. Варто акцентувати, що IoT – це велика мережа. Події в одному вузлі впливають на інші, і всі разом вони функціонують як одне ціле. Але про що можна казати однозначно та впевнено – інвестиції в цю галузь є одним із головних трендів сучасності. Інвестуйте і ви. Автор: Сергій Гарбар, директор департаменту управлінського консалтингу Nota Group, менеджер інвестиційних проєктів групи компаній «Октава Капітал» Джерело: https://mind.ua/openmind/20234613-kupi-prodaj-ostanni-trendi-ta-prognozi-zaprovadzhennya-internetu-rechej-v-fmcg
Детальніше

28 Грудня 2021
Як знаходили інвестиційну підтримку українські “єдинороги” й не тільки
Де українські технологічні компанії шукають фінансування для своїх стартапів? 15 успішних кейсів залучення інвестицій. Існує усталена думка, що інвестувати в українські стартапи сьогодні все ще ризиковано, а отримати гарантований прибуток можна лише від реального сектору економіки. Тим не менше, українська історія знає чимало прикладів, коли гроші, інвестовані в нові ідеї, через деякий час приносили дуже гарний прибуток. Щоправда мова йде, як правило, про так звані технологічні стартапи, і за тридцять років української незалежності їх було немало. Загалом українські підприємці отримували інвестиційні кошти трьома шляхами: зверталися до бізнес-янголів, венчурних фондів чи бізнес-акселераторів, використовували особисті заощадження чи позики від друзів або родичів, і навіть виходили на фандрайзингові платформи типу Kickstarter чи Indiegogo, де збирали по "копійочці" кошти з великої кілкості дрібних інвесторів.   15 прикладів успішного залучення інвестицій У 2012 році Google викупила українську софтверну компанію Viewdle, що була заснована у 2006-му. Суму угоди експерти оцінили приблизно в 35 млн доларів. Перші янгольскі інвестиції у розмірі всього 250 тисяч доларів компанія отримала від американців українського походження. На момент придбання інтернет-гігантом компанія вже мала штаб-квартиру в Каліфорнії, але вся команда розробки перебувала в Україні. У 2014 році інвестиційний фонд Chernovetskiy Investment Group за $2,5 млн придбав міноритарну частку в сервісі з доставки їжі Zakaz.ua. Компанія була створена в 2010 році Єгором Анчишкіном, а першим янгольским інвестором проекту став Олександр Ольшанський, президент холдингу Internet Invest. У 2017 році Chernovetskiy Investment Group став мажоритарним власником сервісу Zakaz.ua. В 2015 році канадська Mobify придбала український стартап Jeapie, що надавав сервіс розробки та доставки push-повідомлень. Сума угоди склала мільйони доларів (точна сума не називалася). Згодом Mobify разом з Jeapie стали частиною великої американської корпорації Salesforce. Стартап одесита Вадима Роговського створив технологію 3DLOOK, яка визначає розміри тіла за двома фотографіями і підбирає оптимальний розмір одягу. 3DLOOK вже має близько 100 клієнтів, в основному це відомі американські виробники. З метою масштабування бізнесу та виходу на нові ринки компанія навесні цього року закрила черговий раунд приватних інвестицій у розмірі 6,5 млн доларів. Оборот в минулому році склав $1 млн. Випускник КПІ Олександр Конотопський вперше показав свій продукт — датчики безпеки під брендом Ajax — у 2012 році. Стартовий капітал склав 50 тисяч дол, це були власні кошти команди. Лише через 3 роки його стартап отримав перше значне фінансування —1 млн доларів від венчурного фонду SMRK. В 2015 році пристрої під брендом Ajax продавалися в 67 країнах. У 2019‑му Ajax отримав черговий раунд у розмірі 10 млн доларів від Horizon Capital. Нині компанія налічує три R&D‑центри та два заводи в Києві, а її капіталізація на сьогодні сягає 700 млн доларів, принаймні так вважають в компанії. Як мінімум недавню пропозицію продати компанію за 500 млн доларів відкинули усі акціонери. Стартап Delfast створили у 2014 році Данило Тонкопій і Сергій Денисенко. Сервіс займався доставкою товарів на екологічно чистому транспорті. Всього за рік проект залучив кілька сотень тисяч доларів інвестицій від приватних інвесторів. З 2017 року Delfast має власне виробництво електровелосипедів. Нещодавно Delfast зібрав на краудфандинговій платформі Fundable 3,4 млн доларів. Гроші планують вкласти у виробництво, розробку та оптимізацію бізнес-процесів. На сьогодні електровелосипеди Delfast здатні проїхати до 500 км на одному заряді. За 12 років стартап Дмитра Сергеєва Depositphotos, що надає послуги банку фотографій, став міжнародною компанією, що має майже 19 млн клієнтів і офіси в шести країнах світу. Спочатку засновник розвивав проект за власні кошти, але У 2011 році Сергєєв отримав 3 млн доларів від фонду TMT Investments, а у 2015 – ще 4 млн доларів від ЄБРР. За деякими оцінками, капіталізація компанії складає 200 млн доларів. Кілька років тому компанія відкрила найбільший у східній Європі фотопавільйон Lightfield і запустила графічний онлайн-редактор Crello, а у жовтні 2021 року 100% акцій компанії придбала VistaPrint. Grammarly — популярний онлайн-сервіс для перевірки правопису, напевно, кожен з читачів чув про нього. Продуктами компанії користуються десятки мільйонів осіб. Тільки через кілька років успішного розвитку компанія отримала перший раунд інвестицій в розмірі 100 млн долл. Але до того моменту компанія розвивалася лише завдяки власним джерелам доходу. Загальна капіталізація компанії, на думку фахівців, сьогодні перевищує один мільярд. Звичайно, штаб-квартира Grammarly вже давно знаходиться не в Україні, проте у київському RnD-центрі працює близько 200 фахівців. Уродженець Дніпра Олег Рогинський — автор CRM‑системи People.ai. Його продукт дозволяє підвищити продажі, і цим користуються компанії з рейтингу Fortune 500. У минулому році число замовників зросло майже в 3,5 рази, серед них – відомий всім Zoom. У 2012 році троє хлопців з Києва — Ярослав Ажнюк, Андрій Клен та Олександр Нескін — придумали принципово новий пристрій для турботи за тваринами, який назвали Petcube. В одному корпусі вони інтегрували відеокамеру, яка дає змогу доглядати за твариною, лазерний вказівник та Wi-Fi-модуль. Перші продажі стартували у 2014 році, коли компанії вдалося зібрати 250 тисяч доларів інвестицій на Kickstarter. За три роки компанія продала 100 тисяч пристроїв та одержала 10 млн доларів від фондів Almaz Capital та AVentures. В 2020 році компанія отримала загалом 25 млн доларів інвестицій та нарешті вийшла на операційний прибуток. Стартап Кирила Бігая, Дмитра Волошина та Сергія Лук’янова під назвою Preply надає послугу пошуку репетиторів. Навесні 2020 року, якраз на початку "всесвітнього локдауну", Preply отримала 10 млн доларів приватних інвестицій. І це не дивно, адже коли цілі країни перебували на карантині, попит на дистанційних репетиторів виріс в рази. Тому в березні 2021 року Preply залучив ще 35 млн доларів. Тепер компанія має 250 співробітників в Києві та Барселоні і має наміри найближчим часом подвоїти команду. Всього за 14 місяців мобільний додаток Reface для перетворення сталого зображення у відео від українських розробників досяг позначки у 100 млн завантажень. Стартап заснували Денис Дмитренко та Кирило Сигида, а першим інвестором став Сергій Токарєв. В кінці 2020 року в Reface проінвестував відомий венчурний фонд – американський Andreessen Horowitz. Після цього співзасновники відійшли від операційного управління. Новим гендиректором став Дмитро Швець. Сервіс з швидкої доставки їжі Rocket Олексія Юхимчука та Станіслава Дмитрика з Дніпра вже витіснив з українського ринку американський Uber Eats і наздоганяє іспанський Glovo (який вийшов на ринок найпершим). Стартап стрімко розвивається за гроші ізраїльського інвестора Тимура Рохліна. За минулий рік Rocket покрив майже всі обласні центри України, і готується виходити на зовнішні ринки. Readdle заснували четверо студентів одеського університету в далекому 2007 році. Коли хлопцям потрапила в руки перша модель iPhone, вони створили для нього мобільні додатки PDF Expert и Spark: софт для читання книг і обробки документів. У 2020 році загальна кількість завантажень цих додатків перевищила 150 млн. Цікаво, що компанія не залучала сторонніх інвестицій, а розвивалася на свої кошти, та гроші, що взяла борг у друзів та знайомих. Стартап UPSWOT, створений Дмитром Норенком, виготовляє дашборд, який збирає інформацію з бухгалтерських програм та CRM і допомагає банкам визначати надійних позичальників, а підприємцям – отримувати підказки про стан справ. На початку 2021 року компанія отримала черговий раунд інвестицій у сумі 4,3 млн доларів. Притому інвесторами стали топ-менеджери Oracle, Google та фінтех‑гіганта Klarna. Як можна зауважити, всесвітньо відомі транснаціональні корпорації – Google, Oracle, Snapchat та Salesforce – звернули увагу на українські стартапи та вклали в них кошти. За статистикою, найбільше венчурних інвестицій надходило саме з США, але були фінансові вкладення і з Британії, Ізраїлю, Швеції, Сінгапуру, Франції, а деякі бізнеси фінансувалися виключно вітчизняними інвесторами. Загалом, згідно з оцінками Forbes, ТОП-30 українських стартапів за останні 5 років отримали не менше 1,15 млрд доларів інвестицій, а їхня сумарна капіталізація перевищила 9 млрд доларів. Сукупний штат стартапів складає понад 5000 чоловік. Усі компанії розташували в Україні великі центри розробки, хоча штаб-квартири у багатьох з них вже розташовані в США чи в ЄС. Ключ до успіху Економісти та інвестиційні банкіри зауважують, що саме зараз чудовий час для інвестування в бізнес. За прогнозами, в найближчі 5 років економіки України буде невпинно зростати, і кожна гривня інвестицій, вкладених сьогодні, принесе значний прибуток через кілька років. При тому, хоча більшість стартапів працюють в галузі ІТ, стартапи загалом — це не про IT, це про людей з ідеями і підприємницьким складом розуму. Ключове завдання бізнесу — запропонувати власне оптимальне рішення будь-якої проблеми, і якщо команда стартапу з цим справляється, залучає інвестиції, правильно масштабує бізнес і орієнтується на кращі світові стандарти – вона досягає успіху. А разом з нею отримують прибуток і приватні інвестори. Тож якщо у вас є оригінальна бізнес-ідея – створюйте власний стартап. Охочих інвестувати у перспективних проект завжди буде чимало. Вищенаведені приклади мають вас в цьому переконати.
Детальніше

23 Грудня 2021
Перевірений – отже озброєний, або навіщо бізнесу регулярно перевіряти звітність
Коли й навіщо бізнесу потрібен фінансовий аудит, а також як за його допомогою уникнути проблем із законом та залучити інвесторів, розповідають представники аутсорсингової компанії Nota Group: директор фінансово-бухгалтерського напряму Дмитро Рибальченко та керівник практики аутсорсингу бухгалтерського обліку й аудиту Світлана Кучер. Що таке фінансовий аудит, навіщо він потрібен компаніям у цілому та гемблінговим компаніям зокрема? Фінансовий аудит – це перевірка бізнесу, його фінансової звітності на якість та відповідність вимогам законодавства України. Він здійснюється незалежним аудитором та має велике значення як для засновника, так і для інвесторів. Власники завжди хочуть зрозуміти, що вони мають та що відбувається з їхнім бізнесом. Особливо якщо говорити про українські компанії, в тому числі гемблінгові. Доволі розповсюджена практика, коли потоки йдуть не на компанію, а на сторонні суб'єкти. У цілому це все належить власнику, але якщо провести аудит, виявляється, що компанія насправді є не великим потоком, а тоненьким струмочком. Завдяки аудиту власник бачить, які активи та фінансові потоки є в компанії, куди вони спрямовані, може реструктурувати та оптимізувати їх. З огляду на цю інформацію ухвалюються виважені управлінські рішення, залучаються зовнішні інвестори. Гемблінгові компанії завжди були й будуть під пильним наглядом державних органів, інвесторів, партнерів, конкурентів. Тому мати можливість у будь-яку хвилину підтвердити прозорість ведення своєї господарської діяльності – одне з найважливіших завдань керівництва такого бізнесу. Проте у гемблінгу фінансовий аудит потрібен передусім для того, щоб вийти на іноземного інвестора. У цілому аудит важливий під час залучення будь-якого фінансування, наприклад банківського. Якщо потрібен кредит, банк захоче розібратись, чи можна довіряти звітності, чи правильні дані. Аудит підтвердить звітність, завдяки чому банк зрозуміє, що документам можна вірити. Що показує фінансовий аудит та як ці знання можуть застосовувати власники бізнесу? Фінансовий аудит підтверджує достовірність фінансової звітності компанії, перевіряє правильність ведення бухгалтерського обліку, дає можливість визначити ефективність ведення бізнесу, прибутковість. Фінансові показники оцінюються об’єктивно та неупереджено. Своєчасно виявлені та виправлені помилки в обліку допоможуть уникнути штрафних санкцій під час перевірок. Чому компанії варто проводити фінансовий аудит регулярно, а не тільки тоді, коли припече або коли потрібно показати цифри партнерам? Регулярність проведення фінансового аудиту тримає компанію та її відповідальних осіб у правильному тонусі, суттєво знижує ризик недбалості та шахрайства. Також є суттєва відмінність між тим, щоб надати для перегляду фінансовий аудит за першим запитом, показуючи «відкрите обличчя», чи змушувати партнерів чекати на його результати кілька тижнів чи місяців. Як аудит допомагає уникнути проблем із законом та бізнесом? Безпосередньо фінансовий аудит не скаже, як уникнути проблем. Але аудит за запитом власника – може. Така перевірка показує, які моменти можна виправити, а процеси – поліпшити. Часто такий аудит власники проводять перед офіційними перевірками, адже стан обліку може бути неякісним або структурно працювати неправильно. Аудит за запитом допомагає уникнути проблем із контролюючими органами та в цілому налаштувати роботу так, щоб бізнес працював ефективніше. Регулярне проведення аудиту фінансової звітності мінімізує ризики додаткових нарахувань та штрафів у разі проведення перевірок державними органами, наприклад камеральних, непланових чи планових. Дає змогу відшукати та вчасно виправити помилки й недоліки різного характеру. Він формує надійний тил для спокійного ведення бізнесу завдяки впевненості у правильності всіх виконаних дій, а також відповідності їхнього відображення в обліку згідно з вимогами чинного законодавства. Як часто потрібно проводити повний аудит? Чи є проміжні варіанти? Повний аудит слід проводити за підсумками року. Його результати становлять вичерпний перелік питань, на які звернуть увагу інвестори, контролюючі органи, партнери. Проміжні варіанти – так, вони мають повноцінне право на існування, а в низці компаній вже проводяться на постійній основі. Здебільшого власники звертаються за проведенням проміжного аудиту за результатами кварталу, що минув. Бізнес швидко змінюється, гемблінговий – у тому числі. Отримана інформація дає змогу тримати руку на пульсі щодо фінансового стану впродовж року, контролювати виконання поставлених завдань, а також суттєво скорочує час на підготовку та подачу річної звітності, проведення річного аудиту. Також знижує відсоток несподіванок за підсумками року у вигляді неочікуваних фінансових результатів. Які ризики виникають під час проведення фінансового аудиту? Найголовніший ризик аудиту – це його неякісність. Запобігти цьому потрібно насамперед із боку перевіряльників, упевнившись у їхній надійності, досвіді. Також важливо отримати підтримку від представників компанії, які мають забезпечити розкриття повної інформації, сприяння проведенню перевірки. Усе інше – не ризики, а наслідки. Можливо, неприємні для замовника: викривлення звітності, невідповідність даних обліку, недбалість, шахрайство тощо. Хто може проводити фінансовий аудит? Аудиторські компанії, які перебувають у Реєстрі, за яким стежить Аудиторська палата України. Для них це винятковий вид діяльності. Це можуть бути міжнародні або українські компанії. Зазвичай вони проводять перевірки для великих інвесторів. Аудит за запитом власника можуть взяти на себе аутсорсингові компанії. У тому числі така перевірка може проводитися в межах підготовки до великого фінансового аудиту офіційними аудиторськими компаніями. Коли компанія звертається до аудиторської фірми, то отримані під час аудиту дані отримують тільки власники? Чи є випадки, коли аудитори зобов’язані передавати звіти до державних служб? У законі є градація компаній, які потрапляють під обов'язковий аудит фінансової звітності й зобов'язані публікувати аудиторський звіт на своєму сайті з коротким висновком аудитора. Це середні, великі підприємства, а також кілька специфічних категорій: монополісти, видобувні компанії тощо. Решта компаній такого обов'язку не мають. І знову ж таки аудит за запитом власника – це конфіденційна інформація, якою він розпоряджається на свій розсуд і має право нікому не показувати результати. Між замовником і виконавцем завжди укладається договір про нерозголошення інформації, отриманої під час проведення аудиту. Як розпорядитись звітом – замовник вирішує сам у всіх випадках, коли оприлюднення аудиторських висновків разом із річною звітністю прямо не передбачене законодавством. Чи допомагає фінансовий аудит залучати інвесторів? Безумовно, надання інвесторам можливості ознайомитись із результатами аудиту, а краще – аудитів кількох років поспіль, показує відкритість компанії, прозорість ведення бізнесу, відповідність вимогам чинного законодавства. Компанія, яка проводить фінансовий аудит до запиту інвесторів, перебуває в тонусі. У неї завжди готова ця інформація, й щойно інвестори звертаються із запитом, власники можуть відразу надати дані. Це дає змогу об’єктивно оцінити стан речей у компанії. У будь-якій нормальній угоді інвестори завжди дивляться на аудиторську звітність. Аудит допомагає в таких угодах залучати партнерів. У тому числі це стосується залучення капіталу в банках. Банки просять надати аудиторський звіт і, якщо він є, підвищують клас позичальника. Відповідно, це впливає на вартість кредиту – ставка може бути нижчою. Тобто аудит допомагає знайти не тільки інвестора, але й фінансового партнера з максимально вигідними умовами співпраці.
Детальніше

14 Грудня 2021
Практика вирішення спорів щодо захисту даних у контексті GDPR (порівняльний аналіз)
Починаючи ранок із перегляду вхідної пошти за чашкою кави або чаю, доволі часто можна потрапити під лавину повідомлень про оновлення політики конфіденційності від різноманітних сервісів і компаній, чиїми послугами ви користуєтесь. Усьому причиною є дотримання законодавства про захист персональних даних, зокрема й Загального регламенту про захист даних (англ. General Data Protection Regulation (далі – GDPR або Регламент). Пандемія коронавірусної хвороби сприяє стрімкому переведенню багатьох процесів в онлайн, що своєю чергою спричиняє нові питання та виклики у сфері захисту даних для всіх учасників ринку незалежно від галузі та місцезнаходження. У зв'язку з набуттям чинності GDPR для всіх осіб в межах Європейської економічної зони (ЄЕЗ) і поза її межами, у країнах – членах ЄЕЗ на виконання положень GDPR було утворено національні наглядові органи з питань захисту даних, які вже розпочали свою роботу. З огляду на початок діяльності цих органів постають питання щодо практичної реалізації положень Регламенту та – найголовніше для бізнесу в умовах екстериторіальної дії GDPR – щодо реалій притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних. Сьогодні досі залишаються актуальними питання застосування вимог GDPR, що є свого роду викликами для сучасних компаній та організацій, розв'язавши які бізнес зможе стверджувати про ефективну мінімізацію ризиків, пов'язаних із обробкою даних. Для деяких компаній дотримання Регламенту може зумовити труднощі через те, що немає чітких роз'яснень і рекомендацій від наглядових органів для певних сфер. Щоправда, не всі компанії (з різних причин) докладали зусиль для дотримання Директиви 95/46/ЄС, якою було врегульовано питання захисту даних у ЄС та яка була чинною до набрання чинності GDPR, про що також не варто забувати. Тож передусім пропонуємо ретроспективно розглянути питання становлення законодавчого підґрунтя для обробки даних на теренах ЄЕЗ із середини 1990-х до сьогодні. Коротко про Регламент У Європі після трансформації та удосконалення було імплементовано Регламент Європейського Парламенту і Ради ЄС 2016/679 "Про захист фізичних осіб у зв'язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних" від 27.04.2016 р., який набув чинності у 2018 році. Регламент ухвалено на заміну Директиви 95/46/ЄC Європейського Парламенту і Ради "Про захист громадян стосовно обробки персональних даних та про вільне переміщення таких даних" від 24.10.95 р. (далі – Директива). На відміну від GDPR, Директивою було встановлено право кожного з 28 членів ЄС ухвалити й адаптувати законодавство відповідно до потреб своїх громадян. Натомість Регламент вимагає його повного ухвалення усіма 28 країнами без будь-якої свободи дій. Тобто GDPR вимагає від усіх 28 країн ЄС відповідати положенням Регламенту. Директиву було скасовано через те, що її положення не охоплювали того, як дані потрібно зберігати, збирати й передавати в сьогоднішніх реаліях цифрової епохи. Як і багато інших нормативно-правових актів, ці нормативні акти не встигають за темпами технологічного прогресу. Регламент – це основа законодавства ЄС про захист даних. Основною метою GDPR є надати людям більше контролю над тим, як їхні персональні дані збирають, використовують та захищають у цифровому світі. Регламентом також установлено жорсткіші правила обробки та стандарти щодо захисту даних. Зокрема, визначено вимоги щодо обов'язкового використання технічних засобів захисту даних (шифрування та ін.). Ще однією важливою особливістю GDPR є закріплення вищих порогів для юридичного обґрунтування обробки даних. Він надає широке коло прав споживачам послуг, змушуючи компанії бути прозорими в тому, як вони збирають і зберігають персональні дані своїх клієнтів та обмінюються ними. Варто зауважити, що з урахуванням основної мети Регламенту, яка полягає в захисті даних, що так чи інакше належать громадянам і резидентам країн – членів ЄЕЗ, установлено, що його дія поширюється за принципом екстериторіальності на будь-які організації, які обробляють такі дані. Стан розвитку законодавства у сфері захисту ПД в Україні Своєю чергою, задля виконання умов, зокрема, Договору про Асоціацію України з ЄС щодо забезпечення належного рівня захисту персональних даних, у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт від 07.06.2021 р. № 5628 (далі – Законопроєкт). Законопроєкт досить детально та розширено регулює та впроваджує процедури обробки даних. Оскільки його розробляли з урахуванням більшості положень Регламенту, він вийшов досить об'ємний, детальний і передбачає значні нововведення. Законопроєкт обстоює та захищає права українських громадян під час обробки їхніх даних. Тож якщо раніше в деяких випадках бізнес виправдовував себе та не впроваджував вимоги GDPR, бо працює на території України та цілеспрямовано не обробляє дані європейців, то з ухваленням Законопроєкту ситуація зміниться й рівень обробки та захисту даних потрібно буде переглянути. У контексті ризиків невідповідності законодавству у сфері захисту даних у недалекому  айбутньому пропонуємо розпочати з головного й розглянути штрафні санкції, запропоновані авторами Законопроєкту. Отже, якщо нині відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту персональних даних становить від 3400 грн до 34000 грн (найбільший штраф), то згідно із Законопроєкту діапазон штрафів для компаній істотно розширюється і становитиме від 30000 грн до 150000000 грн. Потрібно зазначити, що для визначення штрафу братимуть до уваги сукупність чинників. Водночас за кожен факт правопорушення буде окремий штраф. Один штраф, але за найбільш серйозне порушення накладатимуть лише в разі вчинення кількох правопорушень у межах однієї обробки даних. Крім того, штраф передбачено, навіть якщо порушення законодавства у сфері захисту персональних даних не призвело до порушення прав суб'єктів персональних даних, але відбулося. Розмір такого покарання сягатиме до 30000 грн. Отже, для притягнення винної особи до ідповідальності навіть не потрібно доводити завдану шкоду. Тепер, коли зрозуміло, що Законопроєктом передбачено істотну відповідальність, пропонуємо детальніше ознайомитися з тим, за яких підстав вона може виникати. У межах професійної діяльності Асоціації "Digital Ukraine" та проведення аудитів компаній із питань належної обробки даних, ми виявили та зрозуміли найболючіші проблеми організацій, які здійснюють масову обробку персональних даних. Тому нижче розгляньмо ті моменти, які залишаються без уваги в компаніях, але за які доведеться сплатити найсуворіші штрафи. Відповідно до Законопроєкту персональні дані означають будь-яку інформацію, що стосується фізичної особи, яку ідентифіковано або може бути ідентифіковано. В умовах диджиталізації це інформація, яка дає змогу ідентифікувати таку фізичну особу прямо або опосередковано, зокрема, за допомогою посилання на ідентифікатор, як-от: дані про місце розташування, онлайнідентифікатор (IP address, cookies), один або кілька факторів, специфічних для фізичної, фізіологічної, генетичної, розумової, економічної, культурної або соціальної ідентичності цієї фізичної особи. Обробка даних розпочинається майже з першої комунікації компанії з потенційним клієнтом. Збір даних може охоплювати не тільки стандартні дані про прізвище та ім'я. Іноді у процесі надання послуг може відбуватися передавання чутливих даних, наприклад про здоров'я – під час санаторно-курортному відпочинку, або про політичні чи релігійні переконання – під час певних групових турів. У такому разі на контролера покладено більше вимог для належної обробки чутливих даних, зокрема й отримання згоди, проведення оцінки впливу на права таких клієнтів, призначення відповідальної особи з питань захисту персональних даних. Європейська й українська практики Оскільки Законопроєкт неодноразово посилається на практику Європейського суду з прав людини в питаннях захисту персональних даних, можемо з великою ймовірністю стверджувати, що розгляд практичних європейських кейсів уже тепер стане у пригоді в найближчому майбутньому. Одним із нещодавніх прикладів є ситуація з компанією "Bisnode", яка надає рішення з цифрового бізнесу, маркетингу та кредитної інформації, з головним офісом у Стокгольмі. Навесні 2019 року польський орган із захисту даних призначив свій перший штраф для цієї фірми в розмірі 220 тисяч євро за невиконання її зобов'язань щодо прав суб'єкта даних, передбачених ст. 14 GDPR. Справа в тому, що Bisnode збирала дані про осіб із відкритих джерел, не повідомляючи їх про мету та строк обробки. Наглядовий орган зобов'язав компанію зв'язатися з шістьма мільйонами людей, чию інформацію компанія зберігає чи іншим чином обробляє, щоб виконати вимоги щодо інформаційного повідомлення згідно з Регламентом. Своєю чергою Bisnode аргументувала відмову тим, що вона не володіє електронними адресами більшості суб'єктів даних, а направляти поштою – це значні витрати для компанії. Зрештою за відмову виконати припис наглядового органу та, як наслідок, порушення Регламенту компанія дістала фінансове покарання. Отже, законність обробки потрібно завжди враховувати. У випадку з Bisnode треба пам'ятати, що, отримуючи чиїсь дані від третіх осіб, ви берете на себе обов'язок забезпечити законну обробку таких даних. Інакше претензії суб'єктів даних мають великі шанси бути задоволеними. Ще одним нещодавнім прикладом є ситуація, у якій опинився польський банк Bank Millennium S.A., порушивши через дії своєї ж кур'єрської служби відразу дві статті GDPR. Цей день точно запам'ятається співробітникам банку надовго. Зауважимо, що ситуація, у якій опинився Банк, доволі типова та може статися з будь-якою організацією. Утім, у згаданому випадку вирішальним стало саме те, як керівництво Банку зреагувало. Bank Millennium S.A. надіслав посилку з даними своїх клієнтів, але внаслідок непередбачуваних обставин відправлення було втрачено. Дізнавшись про те, що стався витік даних, керівництво Банку вирішило не вживати жодних заходів щодо цього та залишити ситуацію як є. Проте хтось дізнався й подав скаргу до наглядового органу. За результатами розгляду скарги UODO (наглядовий орган Польщі) установив у діях Банку порушення ст. 33 (повідомлення про інцидент наглядового органу) та ст. 34 (повідомлення про інцидент суб'єктам персональних даних) Регламенту. Справді, відповідно до положень GDPR у компаній є право не повідомляти про інциденти, але за виключної умови, що такий інцидент та його наслідки не завдають шкоди суб'єктам даних. У цій же ситуації абсолютно точно можна констатувати, що витік імен, ідентифікаційних кодів, домашніх адрес, номерів облікових записів та інших персональних даних не можна приховувати. Подібні ситуації можуть статися в будь-якій індустрії, тому на приклади їх розв'язання варто звертати увагу. З 2018 до 2021 року динамічно зростає тенденція до накладення штрафів за порушення вимог Регламенту. Щодо загальної статистики в ЄС, то варто зазначити, що за останні два роки до онлайн-порталу Європейської комісії з GDPR звернулися 4,3 мільйони громадян і підприємств. Також не можна оминути дані згідно з недавнім дослідженням FRA: 69 % населення ЄС віком від 16 років чуло про GDPR, 71 % людей у ЄС чули про свої національні органи із захисту даних, 51 % знають, що вони можуть отримати доступ до своїх особистих даних, що зберігаються в компаніях. Щодо стану розгляду порушень законодавства у сфері захисту даних в Україні, то, за даними Департаменту у сфері захисту персональних даних Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, кількість повідомлень про порушення прав людини на захист персональних даних у 2020 році зросла у двічі й становить 2031 звернення проти 1061 звернення у 2019 році. З-поміж 2031 звернень, отриманих за 2020 рік, майже півтори тисячі скарг стосувалися порушення права людини на невтручання в особисте й сімейне життя під час здійснення діяльності зі стягнення заборгованості за грошовими зобов'язаннями фізичних осіб або, інакше кажучи, колекторської діяльності. Щодо найпоширеніших порушень обробки даних в Україні, то, за даними Уповноваженого, до них належать незаконне поширення персональних даних через мережу Інтернет та неправомірне витребування згоди на обробку персональних даних у випадках, коли така згода не потрібна, нарівні з неправомірним поширенням персональних даних у месенджерах і соціальних мережах та порушенням права на захист персональних даних під час упровадження електронних сервісів. ВИСНОВОК: Навіть якщо ви впевнені, що GDPR вас не стосується, радимо ознайомитися детальніше з його положеннями та Законопроєктом або звернутися за консультацією до фахівців, щоб бути певними, що в компанії побудовано зрозумілі процедури обробки даних і діяльність відбувається за принципом мінімізації ризиків відповідно до законодавства. Отже, не варто недооцінювати, наскільки важливо адаптуватися до європейських та українських нововведень. Компаніям з усіх галузей необхідно враховувати політику, процедури та технології, які вони використовують для обробки персональних даних. Крім того, вони повинні гарантувати, що персонал повністю усвідомлює свої зобов'язання. Своєчасна співпраця стосовно дотримання організаційних і технічних вимог із захисту персональних даних та регулярна підготовча робота з персоналом є запорукою безпеки даних ваших клієнтів та вашого бізнесу.
Детальніше