arrow

Практика вирішення спорів щодо захисту даних у контексті GDPR (порівняльний аналіз)

14 Грудня 2021

Починаючи ранок із перегляду вхідної пошти за чашкою кави або чаю, доволі часто можна потрапити під лавину повідомлень про оновлення політики конфіденційності від різноманітних сервісів і компаній, чиїми послугами ви користуєтесь. Усьому причиною є дотримання законодавства про захист персональних даних, зокрема й Загального регламенту про захист даних
(англ. General Data Protection Regulation (далі – GDPR або Регламент). Пандемія коронавірусної хвороби сприяє стрімкому переведенню багатьох процесів в онлайн, що своєю чергою спричиняє нові питання та виклики у сфері захисту даних для всіх учасників ринку незалежно від галузі та
місцезнаходження.
У зв’язку з набуттям чинності GDPR для всіх осіб в межах Європейської економічної зони (ЄЕЗ) і поза її межами, у країнах – членах ЄЕЗ на виконання положень GDPR було утворено національні наглядові органи з питань захисту даних, які вже розпочали свою роботу. З огляду на початок діяльності цих органів постають питання щодо практичної реалізації положень Регламенту та – найголовніше для бізнесу в умовах екстериторіальної дії GDPR – щодо реалій притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних.
Сьогодні досі залишаються актуальними питання застосування вимог GDPR, що є свого роду викликами для сучасних компаній та організацій, розв’язавши які бізнес зможе стверджувати про ефективну мінімізацію ризиків, пов’язаних із обробкою даних. Для деяких компаній дотримання Регламенту може зумовити труднощі через те, що немає чітких роз’яснень і рекомендацій від
наглядових органів для певних сфер. Щоправда, не всі компанії (з різних причин) докладали зусиль для дотримання Директиви 95/46/ЄС, якою було врегульовано питання захисту даних у ЄС та яка була чинною до набрання чинності GDPR, про що також не варто забувати.
Тож передусім пропонуємо ретроспективно розглянути питання становлення законодавчого підґрунтя для обробки даних на теренах ЄЕЗ із середини 1990-х до сьогодні.
Коротко про Регламент У Європі після трансформації та удосконалення було імплементовано Регламент Європейського Парламенту і Ради ЄС 2016/679 “Про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних” від 27.04.2016 р., який набув чинності у 2018 році. Регламент ухвалено на заміну Директиви 95/46/ЄC Європейського Парламенту і Ради “Про захист громадян стосовно обробки персональних даних та про вільне переміщення таких даних” від 24.10.95 р. (далі – Директива).
На відміну від GDPR, Директивою було встановлено право кожного з 28 членів ЄС ухвалити й адаптувати законодавство відповідно до потреб своїх громадян. Натомість Регламент вимагає його повного ухвалення усіма 28 країнами без будь-якої свободи дій. Тобто GDPR вимагає від усіх 28 країн ЄС відповідати положенням Регламенту. Директиву було скасовано через те, що її положення не охоплювали того, як дані потрібно зберігати, збирати й передавати в сьогоднішніх реаліях цифрової епохи. Як і багато інших нормативно-правових актів, ці нормативні акти не встигають за темпами технологічного прогресу.
Регламент – це основа законодавства ЄС про захист даних. Основною метою GDPR є надати людям більше контролю над тим, як їхні персональні дані збирають, використовують та захищають у цифровому світі. Регламентом також установлено жорсткіші правила обробки та стандарти щодо захисту даних. Зокрема, визначено вимоги щодо обов’язкового використання технічних засобів захисту даних (шифрування та ін.). Ще однією важливою особливістю GDPR є закріплення вищих порогів для юридичного обґрунтування обробки даних. Він надає широке коло прав споживачам
послуг, змушуючи компанії бути прозорими в тому, як вони збирають і зберігають персональні дані своїх клієнтів та обмінюються ними.
Варто зауважити, що з урахуванням основної мети Регламенту, яка полягає в захисті даних, що так чи інакше належать громадянам і резидентам країн – членів ЄЕЗ, установлено, що його дія поширюється за принципом екстериторіальності на будь-які організації, які обробляють такі дані.
Стан розвитку законодавства у сфері захисту ПД в Україні Своєю чергою, задля виконання умов, зокрема, Договору про Асоціацію України з ЄС щодо
забезпечення належного рівня захисту персональних даних, у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт від 07.06.2021 р. № 5628 (далі – Законопроєкт).
Законопроєкт досить детально та розширено регулює та впроваджує процедури обробки даних.
Оскільки його розробляли з урахуванням більшості положень Регламенту, він вийшов досить об’ємний, детальний і передбачає значні нововведення. Законопроєкт обстоює та захищає права українських громадян під час обробки їхніх даних. Тож якщо раніше в деяких випадках бізнес виправдовував себе та не впроваджував вимоги GDPR, бо працює на території України та цілеспрямовано не обробляє дані європейців, то з ухваленням Законопроєкту ситуація зміниться й рівень обробки та захисту даних потрібно буде переглянути.
У контексті ризиків невідповідності законодавству у сфері захисту даних у недалекому  айбутньому пропонуємо розпочати з головного й розглянути штрафні санкції, запропоновані авторами Законопроєкту. Отже, якщо нині відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту персональних даних становить від 3400 грн до 34000 грн (найбільший штраф), то згідно із
Законопроєкту діапазон штрафів для компаній істотно розширюється і становитиме від 30000 грн до 150000000 грн. Потрібно зазначити, що для визначення штрафу братимуть до уваги сукупність чинників. Водночас за кожен факт правопорушення буде окремий штраф. Один штраф, але за найбільш серйозне порушення накладатимуть лише в разі вчинення кількох правопорушень у межах однієї обробки даних.
Крім того, штраф передбачено, навіть якщо порушення законодавства у сфері захисту персональних даних не призвело до порушення прав суб’єктів персональних даних, але відбулося.
Розмір такого покарання сягатиме до 30000 грн. Отже, для притягнення винної особи до ідповідальності навіть не потрібно доводити завдану шкоду.
Тепер, коли зрозуміло, що Законопроєктом передбачено істотну відповідальність, пропонуємо детальніше ознайомитися з тим, за яких підстав вона може виникати. У межах професійної діяльності Асоціації “Digital Ukraine” та проведення аудитів компаній із питань належної обробки даних, ми виявили та зрозуміли найболючіші проблеми організацій, які здійснюють масову обробку персональних даних. Тому нижче розгляньмо ті моменти, які залишаються без уваги в компаніях, але за які доведеться сплатити найсуворіші штрафи.
Відповідно до Законопроєкту персональні дані означають будь-яку інформацію, що стосується фізичної особи, яку ідентифіковано або може бути ідентифіковано. В умовах диджиталізації це інформація, яка дає змогу ідентифікувати таку фізичну особу прямо або опосередковано, зокрема,
за допомогою посилання на ідентифікатор, як-от: дані про місце розташування, онлайнідентифікатор (IP address, cookies), один або кілька факторів, специфічних для фізичної, фізіологічної, генетичної, розумової, економічної, культурної або соціальної ідентичності цієї фізичної особи. Обробка даних розпочинається майже з першої комунікації компанії з потенційним клієнтом. Збір даних може охоплювати не тільки стандартні дані про прізвище та ім’я. Іноді у процесі надання послуг може відбуватися передавання чутливих даних, наприклад про здоров’я – під час санаторно-курортному відпочинку, або про політичні чи релігійні переконання – під час
певних групових турів. У такому разі на контролера покладено більше вимог для належної обробки чутливих даних, зокрема й отримання згоди, проведення оцінки впливу на права таких клієнтів, призначення відповідальної особи з питань захисту персональних даних.
Європейська й українська практики Оскільки Законопроєкт неодноразово посилається на практику Європейського суду з прав людини в питаннях захисту персональних даних, можемо з великою ймовірністю стверджувати, що розгляд практичних європейських кейсів уже тепер стане у пригоді в найближчому майбутньому.
Одним із нещодавніх прикладів є ситуація з компанією “Bisnode”, яка надає рішення з цифрового бізнесу, маркетингу та кредитної інформації, з головним офісом у Стокгольмі. Навесні 2019 року польський орган із захисту даних призначив свій перший штраф для цієї фірми в розмірі 220 тисяч
євро за невиконання її зобов’язань щодо прав суб’єкта даних, передбачених ст. 14 GDPR. Справа в тому, що Bisnode збирала дані про осіб із відкритих джерел, не повідомляючи їх про мету та строк обробки. Наглядовий орган зобов’язав компанію зв’язатися з шістьма мільйонами людей, чию інформацію компанія зберігає чи іншим чином обробляє, щоб виконати вимоги щодо
інформаційного повідомлення згідно з Регламентом.
Своєю чергою Bisnode аргументувала відмову тим, що вона не володіє електронними адресами більшості суб’єктів даних, а направляти поштою – це значні витрати для компанії. Зрештою за відмову виконати припис наглядового органу та, як наслідок, порушення Регламенту компанія
дістала фінансове покарання.
Отже, законність обробки потрібно завжди враховувати. У випадку з Bisnode треба пам’ятати, що, отримуючи чиїсь дані від третіх осіб, ви берете на себе обов’язок забезпечити законну обробку таких даних. Інакше претензії суб’єктів даних мають великі шанси бути задоволеними.
Ще одним нещодавнім прикладом є ситуація, у якій опинився польський банк Bank Millennium S.A., порушивши через дії своєї ж кур’єрської служби відразу дві статті GDPR. Цей день точно запам’ятається співробітникам банку надовго.
Зауважимо, що ситуація, у якій опинився Банк, доволі типова та може статися з будь-якою організацією. Утім, у згаданому випадку вирішальним стало саме те, як керівництво Банку зреагувало. Bank Millennium S.A. надіслав посилку з даними своїх клієнтів, але внаслідок непередбачуваних обставин відправлення було втрачено.

Дізнавшись про те, що стався витік даних, керівництво Банку вирішило не вживати жодних заходів щодо цього та залишити ситуацію як є. Проте хтось дізнався й подав скаргу до наглядового органу.
За результатами розгляду скарги UODO (наглядовий орган Польщі) установив у діях Банку порушення ст. 33 (повідомлення про інцидент наглядового органу) та ст. 34 (повідомлення про інцидент суб’єктам персональних даних) Регламенту. Справді, відповідно до положень GDPR у компаній є право не повідомляти про інциденти, але за виключної умови, що такий інцидент та
його наслідки не завдають шкоди суб’єктам даних. У цій же ситуації абсолютно точно можна констатувати, що витік імен, ідентифікаційних кодів, домашніх адрес, номерів облікових записів та інших персональних даних не можна приховувати.
Подібні ситуації можуть статися в будь-якій індустрії, тому на приклади їх розв’язання варто звертати увагу.
З 2018 до 2021 року динамічно зростає тенденція до накладення штрафів за порушення вимог Регламенту.
Щодо загальної статистики в ЄС, то варто зазначити, що за останні два роки до онлайн-порталу Європейської комісії з GDPR звернулися 4,3 мільйони громадян і підприємств. Також не можна оминути дані згідно з недавнім дослідженням FRA: 69 % населення ЄС віком від 16 років чуло про
GDPR, 71 % людей у ЄС чули про свої національні органи із захисту даних, 51 % знають, що вони можуть отримати доступ до своїх особистих даних, що зберігаються в компаніях. Щодо стану розгляду порушень законодавства у сфері захисту даних в Україні, то, за даними Департаменту у сфері захисту персональних даних Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, кількість повідомлень про порушення прав людини на захист персональних даних у 2020 році зросла у двічі й становить 2031 звернення проти 1061 звернення у 2019 році. З-поміж 2031 звернень, отриманих за 2020 рік, майже півтори тисячі скарг стосувалися порушення права людини на невтручання в особисте й сімейне життя під час здійснення діяльності зі стягнення
заборгованості за грошовими зобов’язаннями фізичних осіб або, інакше кажучи, колекторської діяльності.
Щодо найпоширеніших порушень обробки даних в Україні, то, за даними Уповноваженого, до них належать незаконне поширення персональних даних через мережу Інтернет та неправомірне витребування згоди на обробку персональних даних у випадках, коли така згода не потрібна,
нарівні з неправомірним поширенням персональних даних у месенджерах і соціальних мережах та порушенням права на захист персональних даних під час упровадження електронних сервісів.

ВИСНОВОК:
Навіть якщо ви впевнені, що GDPR вас не стосується, радимо ознайомитися детальніше з його положеннями та Законопроєктом або звернутися за консультацією до фахівців, щоб бути певними, що в компанії побудовано зрозумілі процедури обробки даних і діяльність відбувається за
принципом мінімізації ризиків відповідно до законодавства.
Отже, не варто недооцінювати, наскільки важливо адаптуватися до європейських та українських нововведень. Компаніям з усіх галузей необхідно враховувати політику, процедури та технології, які вони використовують для обробки персональних даних. Крім того, вони повинні гарантувати, що
персонал повністю усвідомлює свої зобов’язання. Своєчасна співпраця стосовно дотримання організаційних і технічних вимог із захисту персональних даних та регулярна підготовча робота з персоналом є запорукою безпеки даних ваших клієнтів та вашого бізнесу.

Інші новини

25 Травня 2022
Втратили бізнес через війну? Алгоритм дій для фіксації збитків
Війна змінює пріоритети. У цьому кожен із нас пересвідчився на власному досвіді. І якщо ще вчора ми дбали про розширення бізнесу, поліпшення побуту, примноження соціальних благ та цінностей, то сьогодні головні наші завдання зосередилися на збереженні власного життя, життя і здоров’я своїх рідних та близьких. Авжеж, повномасштабна війна стала шоком для кожного із нас. Та варто пам’ятати про те, що Росія, яка розпочала це варварське вторгнення, рано чи пізно заплатить за кожний зруйнований будинок, лікарню, школу, завод, сторицею заплатить за кожне загублене життя українця. Саме тому, зіштовхуючись із наслідками бойових дій впритул, вкрай важливо зробити «домашнє завдання» – закріпити, закарбувати, зібрати належні докази завданих загарбником збитків. Ефективні механізми компенсації за пошкоджені чи знищені об’єкти ще напрацьовуються державою. Наприклад, 1 квітня 2022 року Верховна Рада України прийняла за основу проєкт Закону «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації» (реєст. № 7198). І, переконані, цей законодавчий акт буде не єдиним у процесі пошуку відповідей на всі проблемі питання, пов’язані з компенсацією за втрачене майно. Тож зараз важливо здійснити максимальну кількість кроків для фіксації доказової бази, аби у майбутньому пришвидшити процес відшкодування збитків. Якщо під час бойових дій постраждав ваш бізнес, то швидше за все, вага відповідальності за фіксацію доказів лягає на вас як власника, чи уповноважену вами особу. Отже, алгоритм дій буде наступним По-перше, слід зібрати та зберігати в безпечному місці всі правовстановлюючі та правопідтверджуючі документи на майно, зробити з них копії (зберігати їх в іншому місці), а також зробити електронні копії кожного документу та зберігати їх на хмарних носіях. Йдеться не лише про документи на нерухомість, а й на транспортні засоби, продукцію, виробничі потужності, фіскальні чеки на техніку абощо. Значно полегшить подальший процес оцінки надані вами документи (бухгалтерські довідки, акти оцінки) щодо підтвердження вартості пошкодженого або зруйнованого майна. По-друге, слід звернутися до державних органів. Якщо сталася пожежа або інша аварійна ситуація, до ліквідації наслідків залучається Державна служба з надзвичайних ситуацій, яка має скласти акт пошкодження або руйнування майна із зазначенням причини такого руйнування. За можливості слід зберегти копію такого акта. Зафіксувати пошкодження або руйнування та скласти відповідний акт також можуть місцеві органи влади (відповідна районна державна адміністрація, військова адміністрація регіону). Зокрема, до місцевих органів можна звернутися із заявою щодо складення акта обстеження майна. Обов’язковим кроком має стати написання заяви про вчинення злочину до правоохоронних органів. У заяві слід описати події, які стали причиною руйнування, перелічити самі руйнування, надати відповідні докази. Також треба отримати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо ініційованого вами кримінального провадження. По-третє, варто самостійно зафіксувати на фото та відео стан будівлі, виробничих потужностей. Зібрати письмові свідчення від осіб, які були очевидцями події злочину, або стали свідками наслідків. Збережіть контакти свідків, вони можуть стати у пригоді при подальшому розслідуванні злочину. За можливості, обов’язково із додержанням правил безпеки, – зафіксуйте на камеру боєприпаси чи техніку, які стали причиною руйнування. Якщо руйнування вашого бізнесу стали предметом висвітлення у ЗМІ – збережіть ці повідомлення у якості додаткового джерела доказування. По-четверте, надійним інструментом для приватних осіб є застосунок «Дія». «Дія» дозволяє повідомити про пошкоджену або знищену нерухомість внаслідок військової агресії Росії. Щоб подати заяву, потрібно вказати дані про пошкоджений об’єкт, фото та опис пошкоджень та контактні дані. «Дія» в основному орієнтована на приватних осіб, які можуть повідомити про пошкоджені квартири, інші житлові приміщення, приватні садиби. Проте, як то кажуть, на війні всі засоби хороші. Отже, якщо війна прийшла на ваше подвір’я, не треба впадати у відчай, навпаки – зберігайте тверезу голову та зробіть максимум дій для фіксації обставин події та її наслідків. Це дозволить отримати компенсацію за завдані збитки, а в майбутньому відбудувати бізнес з новою силою та потужністю. У цей складний час головне дбати по людський капітал – основу кожного бізнесу, адже він унікальний та незамінний. А стіни можна звести заново і ще вищими. Можна купити новіше і якісніше обладнання. Почати бізнес із нової сторінки. Автор: Тетяна Андріанова, керуючий партнер Nota Group. Джерело: https://eba.com.ua/
23 Травня 2022
Кордони допомоги: скільки платитиме Німеччина біженцям з України
Через війну, розв'язану росією, з України виїхали вже понад 6 млн осіб. Така кількість біженців – неабиякий виклик для країн Європи. Найбільше наших співвітчизників довелося приймати сусідній Польщі. Про умови, які ця країна пропонує, Mind розповідав у матеріалах «Українські біженці в Польщі: як живуть та чи збираються повертатися» та «У приймах: як українцям легалізувати власний статус у Польщі». Чимало європейських країн також не лишилося осторонь української трагедії, і наші громадяни можуть обрати іншу країну для тимчасового прихистку. Про умови зміни країни перебування Mind писав у матеріалі «Гостини у ЄС: нюанси переміщення Європою для переселенців з України». Одною з країн, що запропонувала гідні умови для наших громадян, стала Німеччина. Які умови тимчасового прихистку пропонує ця європейська країна і скільки готова виділяти нашим громадянам на проживання, розповіла Mind провідний юрист аутсорсингової компанії Nota Group Ганна Жакот. Згідно з рішенням федерального правління Німеччини від 27 квітня 2022 року, починаючи з 1 червня розмір фінансової допомоги для українців, що отримали тимчасовий захист згідно з параграфом 24, у Німеччині зросте. Відтак розмір базової ставки допомоги на дорослого становитиме 449 євро на місяць (Regelsatz Arbeitslosengeld II), на відміну від раніше отримуваних приблизно 300 євро, що могли варіюватися залежно від території перебування (федеральної землі). До цього українці отримували фінансову підтримку на підставі закону про шукачів притулку (Asylbewerbungsleistungsgesetz), а відтепер виплата допомоги регулюватиметься нормами Кодексу соціального забезпечення (SGB). Для того щоб оновити розмір соціальної допомоги, українцям необхідно буде зареєструватися в місцевому аналозі центру зайнятості, так званому Jobcenter, оскільки для отримання таких фінансових коштів наші переселенці будуть прирівняні до місцевих безробітних. При цьому взяття на облік осіб, що звернулися до Jobcenter, відбуватиметься в статусі шукачів роботи. Для чого Jobcenter? Місцеві відділки центру зайнятості здійснюватимуть не виключно пошук роботи для зареєстрованого українця, а й спрямовуватимуть усі можливі дії на інтеграцію такої особи серед німецького населення та її комфортне подальше проживання. Так, планується забезпечення доступу до мовних курсів, інтеграційних програм та навіть організація догляду за дітьми. Хто може бути зареєстрований? За замовченням, взяттю на облік у Jobcenter підлягають будь-які особи, що потрапили в надзвичайну ситуацію, внаслідок якої вони не можуть забезпечити власне утримання на території Німеччини, але мають змогу працювати. Проте є віковий ценз – особа, що претендує на фінансову виплату, має бути не молодша за 15 років та не старша пенсійного віку (важливо, що при цьому враховується пенсійний вік не той, що встановлений в Україні, а німецький – від 67 років незалежно від статі). Обов’язковою умовою є постійне перебування у Німеччині, проте такі умови можуть  поширюватися і на іноземних громадян – так, як це відбувається з українськими переселенцями. У такому випадку підставою є дозвіл на проживання. Розмір допомоги Розмір допомоги встановлений на державному рівні та може варіюватися залежно від соціального статусу заявника (від 449 євро до 285 євро). Також передбачений підвищений розмір соціальної допомоги особам, що її потребують, а саме: Вагітні жінки починаючи з 13 тижня вагітності – плюс 17% від стандартного розміру допомоги. Люди з обмеженими можливостями, що можуть працювати, – плюс 35% від стандартного розміру допомоги. Особи, що потребують дороговартісної дієти відповідно до медичних показань, – відповідно до запиту. Також можуть бути нараховані додаткові кошти для батьків-одинаків залежно від додаткових потреб, кількості та віку дітей. Отримання інших доходів Важливо зауважити, що фінансова соціальна допомога, про яку йшлося вище, може бути нарахована та виплачена виключно у випадку, якщо засоби існування не можуть бути покриті доходами або активами переселенців (до такої категорії також включаються збереження), адже призначення виплат проводиться виключно після перегляду соціальними робітниками потреб та статусу особи. Усі особи, що реєструються у Jobcenter, подають заяву на отримання допомоги, при цьому обов’язково вказуючи власний дохід та наявні активи. До такого доходу, зокрема, але не виключно, враховуються: отримання заробітної платні, винагороди за здійснення власної господарської діяльності, дохід від здавання майна в оренду, допомога на дітей/за інвалідністю/на утримання тощо, єдиноразовий дохід (наприклад, з продажу майна, спадщина, вихідна допомога тощо), стипендії та ін. Окрема увага приділяється доходу дорослих осіб, що перевищує 3100 євро, або наявність транспортного засобу на кожну працюючу особу в сім’ї, що перевищує вартість 7500 євро. Не враховується як дохід: Дохід від капітальних активів, що не перевищує 100 євро на рік. Доход від зайнятості, що не перевищує 100 євро на місяць (виключно для осіб, що не досягли 15 років). Неоподатковуваний дохід особи, що здійснює утримання домогосподарства (зокрема, подарунки неповнолітнім, вартість яких не перевищує 3100 євро). Також при здійсненні розрахунку доходу проводиться розрахунок чистої вартості майна, що вираховується від його валової вартості. Передбачена похибка розміром 10–20% від суми. Існують окремі норми для вирахування вартості авто: так, у разі, якщо для того, щоб дістатись до місця роботи, необхідний автомобіль, при підрахунку враховуються транспортні витрати у розмірі 0,20 євро за кілометр. Також враховуються витрати на страхування транспортного засобу. Водночас багато положень про визначення доходу є спірними, та у судовій практиці Німеччини наявні прецеденти стосовно оскарження розміру видатків, що мають враховуватись при визначенні допомоги, або санкцій за порушення соціального законодавства, що вже були розглянуті судами чи мають юридичні обґрунтування. Багато з них ще й досі є дискусійними та невизначеними, тому не буде зайвим звернутись за юридичною допомогою, якщо ви маєте сумніви щодо розміру призначеної допомоги. Виключення для українців При зверненні за соціальною допомогою необхідно враховувати, що вона призначена в першу чергу для осіб, що дійсно потребують фінансової допомоги та опинились у скрутному становищі внаслідок вимушеного переміщення. Лише у такому випадку Німеччина має намір забезпечити прожитковий мінімум особам, що не можуть покрити своє перебування за рахунок власних коштів. Що стосується майна осіб, що знаходиться в Україні (нерухомості, автівок, корпоративних прав тощо), роз’ясненням Федерального відомства зі справ мігрантів та біженців визначено, що у випадку, якщо частина активів переселенців залишилась на території України та/або відсутня можливість їх відчужити – такі активи не враховуватимуться при визначенні доходу в повній мірі. Таким чином, при перевірці враховуються власні доходи та майно, якщо до них дійсно є доступ. Проте зазначимо, що це не є підставою для невнесення такого майна до переліку активів при реєстрації в Jobcenter, оскільки приховування доходів та майнового статусу є прямою підставою для вимоги про повернення надлишково отриманих коштів відповідно до адміністративного або кримінального законодавства Німеччини. Пам'ятайте, що саме ця країна відома своєю ретельною бюрократією та перевіркою всіх, навіть на перший погляд незначних, нюансів. Окрім того, досі є спірним питання отримання винагороди фізичною особою-підприємцем, що отримує грошові кошти за свою працю на банківський рахунок – адже такий дохід нерідко може бути нерегулярний. Скоріш за все, судова практика з цього питання лише буде формуватись, тому в разі виникнення потреби не буде зайвим проконсультуватися з вашим юристом задля уникнення негативних наслідків. Автори: Анна Жакот, провідний юрист  Nota Group  Джерело: https://mind.ua
14 Травня 2022
Nota Group, яка входить до групи компаній «ОКТАВА КАПІТАЛ», приєдналась до Глобального договору ООН
Наша компанія усвідомлює величезну вагу соціальної відповідальності бізнесу. Саме тому від моменту заснування і до цієї події ми ретельно аналізували вплив наших цінностей на внутрішніх та зовнішніх партнерів, а гармонійний розвиток кожного співробітника Nota Group сприймали як один із постулатів, на яких тримається місія компанії. Приєднуючись до Глобального договору ООН, ми беремо на себе обов’язок вести подальшу діяльність та відкоригувати нашу стратегію з урахуванням Цілей сталого розвитку та на основі десяти універсальних принципів у галузі прав людини, охорони праці, збереження довкілля та боротьби з корупцією. Адже на цих стовпах тримається стабільна та всеохопна економіка. Ми робимо важливий публічний крок до трансформації глобального світу за допомогою відповідального бізнесу. Nota Group зобов’язалася у своїй діяльності орієнтуватися на такі Цілі сталого розвитку: • Ціль 3: Міцне здоров’я • Ціль 4: Якісна освіта • Ціль 5: Ґендерна рівність • Ціль 8: Гідна праця та економічне зростання • Ціль 12: Відповідальне споживання • Ціль 15: Збереження екосистем суші • Ціль 16: Мир та справедливість • Ціль 17: Партнерство заради сталого розвитку Приєднання до Глобального договору ООН утвердить наші цінності, принесе користь суспільству та стане запорукою досягнення усіх короткострокових та довгострокових стратегічних цілей компанії.
10 Травня 2022
Що робити, якщо багатоквартирний будинок постраждав від воєнних дій?
Що робити, якщо багатоквартирний будинок постраждав від воєнних дій? Унаслідок військових дій через збройну агресію країни-окупанта, пошкоджень зазнали багатоповерхівки в різних регіонах нашої країни. Якщо багатоквартирний будинок постраждав у війні та перебуває в аварійному стані, що робить небезпечним або унеможливлює подальше перебування у ньому, рекомендуємо підготувати колективне звернення від мешканців будинку до органів місцевої влади (далі – звернення) з метою проведення повного обстеження пошкоджень експертами. Експерт повинен встановити чи є безпечною подальша експлуатація будинку, чи, можливо, будинок підлягає демонтажу та потребує повної відбудови. У зверненні слід акцентувати на такому: дата та опис події (подій), яка призвела до пошкоджень нерухомості перелік пошкоджень, які отримав будинок; додати фотографії пошкоджень; зібрати підписи мешканців будинку з інформацією для зв’язку контактні дані відповідальної за звернення особи для зворотного зв’язку (це може бути голова ОСББ або інша особа, обрана мешканцями) Радимо адресувати звернення міському/сільському/селищному голові за місцем розташування багатоповерхівки, а також відповідному органу містобудування та архітектури. Прослідкуйте, щоб ваше звернення було зареєстроване та отримайте копію з відміткою про подання. Трапляються випадки, коли у багатоповерхівці частково або повністю руйнується квартира. У такому разі, власнику цієї квартири слід подати окрему заяву до територіального ЦНАП з переліком пошкоджень, доданими фотокопіями документів про право власності на житло, паспортними даними та РНОКПП власника, а також доказами пошкоджень (фотографії). Якщо зруйнована чи пошкоджена квартира була місцем єдиного місця проживання, подайте до ЦНАП заяву на отримання тимчасового житла. Не рекомендуємо проводити будь-які ремонтні роботи в багатоповерхівці чи квартирі самотужки до його ревізії та огляду посадовцями. Оскільки витрачені кошти на відновлення житла не будуть компенсовані власнику. Наразі чекаємо від держави розробленого механізму стосовно процедури та фінансування відбудови пошкоджених будинків та квартир. Якщо вам необхідна консультація та юридично грамотна фіксація пошкоджень та підготовка документів для відшкодування збитків, — звертайтеся до експертів Nota Group
5 Травня 2022
Гостини у ЄС: нюанси переміщення Європою для переселенців з України
Чи можна з'їздити додому, не втративши статус біженця у країні тимчасового перебування Розв’язана росією повномасштабна війна змусила мільйони українців покинути свої домівки та задля особистої безпеки, безпеки своїх дітей шукати притулку в Європі. Можливості країн – сусідів України щодо прихистку наших переселенців обмежені, тому деякі з них вимушені були їхати далі. Війна створила умови, за яких безліч родин виявилися роз’єднаними, розкиданими по світу. Війна позбавила людей роботи, а знайти її за кордоном, на території тимчасового місця перебування, вкрай складно. Усі ці сучасні виклики породжують безліч питань. Відповіді на найпоширеніші із них, зокрема, чи можна з-за кордону повернутися додому на короткий час, надала Mind провідний юрист аутсорсингової компанії Nota Group Ганна Жакот.  Повернення в Україну Ані законодавство України, ані правила ЄС не забороняють повернення українців додому в будь-який час. Проте існують певні процедурні відмінності для зворотного шляху особи, яка отримала статус біженця, та особи, що перебуває під тимчасовим захистом ЄС. Так, здійснення біженцем дій, спрямованих на повернення на територію власної держави прирівнюється до повернення під її захист. Що, відповідно, зумовлює автоматичну втрату статусу біженця незалежно від підстав та умов такого повернення. Натомість особа, яка отримала тимчасовий захист ЄС, може в будь-який зручний для неї час та на невстановлений термін повернутися до рідної країни без втрати цього статусу. Така можливість наразі є вкрай необхідною для осіб, чиї домівки розташовані на відносно безпечних територіях та є потреба відвідати сім’ю або родичів похилого віку. Як правове підтвердження викладеного вище наведемо положення Директиви Ради ЄС 2001/55/ЄС від 20 липня 2001 року для забезпечення мінімальних стандартів надання тимчасового захисту у випадках масового напливу переміщених осіб. Про можливість добровільного повернення свідчить стаття 21 Директиви. Додатково зауважимо: якщо особа, яка користується тимчасовим захистом, має потребу поїхати до іншої країни – не члена ЄС чи Шенгенської зони, вона не втрачає належних їй пільг за умови подальшого повернення. Проте деякі країни Європейського Союзу на рівні внутрішнього законодавства можуть встановлювати строки для перебування українців за межами таких країн – надавачів захисту до моменту їх повернення без втрати такого статусу. Як правило, цей строк складає 30 днів (наприклад, у Польщі, що прийняла найбільшу кількість українців). Варто також зауважити, що в деяких країнах такого обмеження немає взагалі. Тож ця практика лише набуває поширення, тому рекомендуємо дізнаватись актуальну інформацію про можливу кількість днів для виїзду в місцевих державних органах, що займаються присвоєнням статусу тимчасового захисту, або у волонтерів, які іноді також володіють підтвердженою та перевіреною інформацією з цього питання. Навіть у разі втрати статусу тимчасового захисту, що надавався країною, внаслідок перевищення строку виїзду за її межі, особа може перебувати у такій країні на підставі безвізового режиму, хоча вже й без передбачених захистом пільг. Наприклад, у Польщі такий термін наразі подовжений до 31 грудня 2022 року замість загальних 90 днів протягом 180 днів. Окрім того, Директива не встановлює заборони для повторного клопотання про отримання статусу тимчасового захисту в разі його втрати. a Можливість переміщення територією ЄС Зазвичай українець, що отримав тимчасовий захист на території європейської держави, має право перебувати у ній протягом всього часу, встановленого таким статусом. У разі бажання або необхідності тимчасового виїзду за межі такої країни в інші держави ЄС, на таку особу поширюються загальні правила, встановлені для українських туристів та передбачені загальним безвізовим режимом за умови наявності біометричного паспорта. Такий виїзд та перебування в іншій країні Шенгенської зони можливі, але за умови загальної тривалості не більше 90 днів протягом 180 днів у одній країні. З цього правила є певні виключення. Деякі країни (серед них наразі Польща та Грузія) зробили винятки для українців та подовжили такі строки. При цьому кількість країн ЄС, до яких особа може завітати на 90-денний термін, не обмежена. Попри можливість перебувати у країнах Шенгенської зони додатково до країни – надавача захисту, офіційне право на працевлаштування українцеві може надати виключно остання (окрім випадків отримання цільового дозволу і в іншій країні також). Зміна країни тимчасового захисту Актуальним наразі є питання возз’єднання великих дружніх родин, які під тиском надзвичайних обставин були вимушені швидко покидати свої домівки та роз’їжджатися хто-куди будь-яким безпечним шляхом. Є й інша проблема – через великий наплив переселенців можливості країн-сусідів у працевлаштуванні та комфортному розташуванні усіх охочих – обмежені. Тож як змінити країну для тимчасового проживання? Зазначимо, що пункт 4 статті 26 Директиви передбачає можливість зміни держави надання тимчасового захисту з однієї на іншу. При цьому країна чинного надання статусу захисту має бути попереджена про такі плани переселенця, внаслідок чого дія тимчасового захисту припиняється, а особа обмежується у правах, передбачених статусом. Таким чином, технічна та законодавча можливість зміни держави, яка надає тимчасовий захист, існує і може бути реалізована при докладені певних зусиль особою, яка хоче ініціювати таку процедуру. Важливо зазначити, що при аналогічному бажанні біженця змінити країну свого укриття, йому доведеться розпочинати процес отримання такого статусу в іншій державі з початку. Країни-виключення Варто зауважити, що Ісландія, Норвегія, Швейцарія та Ліхтенштейн не є країнами ЄС, але вони є країнами Шенгенської зони. Тому українці можуть прибувати до цих країн після перетину Шенгенської зони, але умови тимчасового захисту на їхніх територіях будуть відрізнятися від прав, гарантованих країнами ЄС. А от Данія є членом ЄС і країною Шенгенської угоди, проте вона не забезпечує процедури тимчасового захисту і не застосовує правила ЄС щодо надання біженства. Тому попри загальні правила, встановлені Директивою та іншими міжнародними угодами, що розповсюджуються на українських переселенців, радимо попередньо дізнаватись про тонкощі, пов’язані із країною, запланованою для прихистку. Автор: Ганна Жакот, провідний юрист аутсорсингової компанії Nota Group Джерело: mind.ua
26 Квітня 2022
Триматись своїх: як вимушені переселенці за кордон мають сплачувати податки І як допомогти Україні
Росія принесла на нашу землю війну, і мільйони українців, тікаючи від ракет, бомб та куль окупаційного війська, змушені покинути свої домівки. Шукаючи прихистку за кордоном, серед іншого, треба пам’ятати про дотримання тамтешніх законів, адже статус тимчасового захисту ЄС потенційно передбачає можливість працевлаштування українців. Крім того, частина наших співгромадян має можливість виконувати свої трудові обов’язки перед українським роботодавцем дистанційно. Тож рано чи пізно може постати цілком логічне питання: куди сплачувати податки з отриманого доходу. Про це розповіла Mind провідний юрист аутсорсингової компанії Nota Group Анна Жакот.  Ці питання можуть бути нагальними й для певної частини українців, які виїхали за кордон ще до трагічних подій 24 лютого 2022 року та були зареєстровані як фізичні особи-підприємці (далі – ФОП) для ведення власної господарської діяльності. Тож розглянемо деякі податкові виклики, з якими можуть зіштовхнутися законослухняні працівники ІТ-індустрії, фрилансери, а також підприємці інших сфер економіки, діяльність яких частково або повністю може здійснюватися з будь-якого куточка світу з подальшим отриманням доходу. Отже, податковим резидентом якої країни вважається українець у разі виїзду за кордон та отримання статусу особи, що потребує тимчасового захисту? Оподаткування доходів фізичних осіб Критерії, за якими визначається податкове резидентство, можна знайти у декількох джерелах: у національному законодавстві – Податковому кодексі України; у міжнародних угодах – Конвенціях про уникнення подвійного оподаткування, що мають вищу юридичну силу над національним законодавством. Наразі Україна уклала 74 таких Конвенції з урядами інших країн. Із детальним переліком цих актів можна ознайомитись на сайті Державної податкової служби за посиланням. Значна частина текстів таких Конвенцій складена на основі модельної угоди, тож їхні умови практично ідентичні. За статистикою, найбільша кількість українців виїхала до Польщі, Румунії, Молдови, Словаччини та Німеччини, тому, аналізуючи критерії визначення податкового резидентства, доцільно покликатися саме на Конвенції, укладені із цими країнами. Важливе уточнення: при визначенні власного статусу необхідно керуватися угодою тієї держави, де ви перебуваєте та отримуєте дохід. Власне, основним критерієм визначення податкового резидентства є саме місце проживання, постійне місце перебування, місце реєстрації або інший аналогічний критерій. Але у випадку тимчасового виїзду за кордон може виникнути неабияка складність з однозначністю тлумачення терміну «місце проживання». Чи можна вважати таким місцем звичне житло громадянина на території України (незалежно від того, власне воно чи орендоване)? Чи це локація тимчасового місця перебування (а часто і реєстрації) особи за кордоном? У таких випадках доцільно застосовувати наступні критерії: встановлення центру життєвих інтересів особи – місце тісних особистих та економічних зв’язків. За цим критерієм, у разі тимчасового перебування особи (зазвичай жінок) за кордоном можна вважати, що центр їхніх життєвих інтересів не змістився. Навіть у випадку отримання в іншій країні соціальної допомоги або заробітної платні внаслідок підробітку або повноцінного працевлаштування. Адже найголовніше – родинні зв’язки, економічна підтримка – часто залишається зосередженим саме в Україні; у разі, якщо однозначно встановити особисті та економічні зв’язки неможливо, до того ж особа не має постійного місця проживання в жодній з держав, країною податкового резидентства за замовчуванням визначатиметься країна постійного проживання особи (при цьому за основу береться часовий проміжок, що відповідає не лише терміну дії тимчасового захисту в ЄС); якщо ж особа постійно проживає на території обох країн, учасників відповідної Конвенції, вона визнаватиметься податковим резидентом тієї країни, в якій має громадянство. Щодо діяльності ФОП Попри всілякі упередження, оподаткування доходів ФОП не зазнає будь-яких змін у разі перебування особи в іншій країні та ведення нею господарської діяльності з-за кордону. Так, підприємець може працювати, укладати контакти (у тому числі з іноземними суб’єктами), отримувати прибуток з будь-якої точки світу із подальшим декларуванням та сплатою нарахованих податків. Зазначимо, що Україна також впровадила законодавчі послаблення-пільги для спрощення ведення господарювання під час дії воєнного стану. Так, ФОПам першої та другої груп спрощеної системи оподаткування з 1 квітня 2022 року та до припинення або скасування воєнного стану надано право не сплачувати суму єдиного податку. Окрім того, з 1 березня 2022 року і до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після цього ФОПам-спрощенцям дозволено не сплачувати єдиний внесок за себе. Як платити податки на користь України? Враховуючи важливість надходження дохідної частини у вигляді податків до бюджету нашої країни, що опинилася у вкрай складному становищі, акцентуємо на можливості збереження податкового резидентства в Україні в умовах вимушеного тимчасового проживання за її межами. На жаль, на практиці можуть зустрічатися поодинокі випадки встановлення над особою податкового резидентства країни її перебування без її бажання, зокрема зі спливом 183 днів постійного перебування в такій країні (що законодавчо визначається певною часовою межею для встановлення податкового резидентства країни проживання). У такому випадку є сенс звернутися до процедури взаємного узгодження. Така процедура може бути ініційована за заявою платника та має наслідком з’ясування податковими органами двох країн коректності визначення податкового резидентства. У цьому процесі дві сторони обмінюються думками та доходять до загального висновку щодо податкового статусу особи. Наостанок відмітимо, що саме надходження податків від платників робить можливим подальшу стабільність здійснення соціальних виплат нашою державою, відтак у цьому процесі зацікавлений кожен мешканець нашої країни. Автори: Анна Жакот, провідний юрист  Nota Group  Джерело: https://mind.ua
6 Квітня 2022
Бізнес з іноземною пропискою
Інформаційна довідка щодо країн та умов отримання бізнес-резидентства Наріжним каменем при виборі іноземної країни для поширення свого бізнесу є база оподаткування. Ставка ПДВ, ПДФО, податку на прибуток, дивіденди, роялті, відсотки, соціальні збори – це та багато чого іншого слід ретельно зважувати при обранні країни для бізнес-резидентства. Проте податки – це далеко не єдиний аспект, на який слід зважати, роблячи цей вибір. У цій інформаційній довідці стисло проаналізуємо базу оподаткування та інші характерні особливості Чехії, Польщі, Бельгії, Угорщини та Балтійських країн. Реєстрація компанії в Чехії  У Чехії найпопулярнішими є такі форми для відкриття підприємства: товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) та акціонерне товариство (АТ). Для іноземних суб’єктів найвигідніше відкривати компанію на території Чехії саме в форматі ТОВ, тому зупинимося на ній детальніше. Переваги такої форми: швидкість відкриття компанії, ліберальна система звітності, простота управління. Мінімальний статутний капітал – 1 чеська крона (приблизно 0,04 євро). Зазвичай статутний капітал складає не менше 10 крон і повинен був сплачений до реєстрації компанії адміністраторові вкладів, який призначається на установчих зборах. Після відкриття банківського рахунку, адміністратор вкладів вносить статутний капітал на розрахунковий рахунок компанії. Статутний капітал поділений на паї (частки). Директор – щонайменше одна фізична або юридична особа, при чому вимог до їх резидентності немає. Акціонери (пайовики) – щонайменше одна фізична або юридична особа, вимог до їх резидентності також немає. У цьому випадку, замість засновницького договору, засновник зобов’язаний надати державному реєстратору одностороннє рішення про заснування компанії. Загальнодоступна інформація: назва компанії, ідентифікаційний номер компанії, юридична адреса, директора, акціонери (пайовики), вид діяльності, статутний капітал, фінансова звітність. Інформація про бенефіціарів подається в Реєстр фактичних власників компаній Чехії, який є закритим (відомості доступні лише за запитом судових, правоохоронних чи податкових органів країни). Компанія зобов’язана вести бухгалтерський облік та щорічно подавати фінансову звітність. Далі про це детальніше. ЗВІТНІСТЬ Фіскальний рік в Чехії зазвичай завершується 31 грудня, але компанія може обрати іншу дату звітності (проміжок не повинен перевищувати 12 календарних місяців). Декларацію про податок на прибуток підприємці повинні подавати упродовж 3 місяців після завершення податкового періоду, яким, як правило, є календарний рік (тобто до 31 березня). Якщо у компанії працюють співробітники, то необхідно щомісячно подавати звітність в органи соціального страхування, медичного страхування та звітність про податок на прибуток фізичних осіб. Для великих компаній та акціонерних товариств також обов’язковою є щорічна аудиторська перевірка. Компанія вважається великою, якщо існує дві з трьох умов: Оборот понад 800 млн чеських крон; Працює понад 25 співробітників; Активи перевищують 45 млн чеських крон. ОПОДАТКУВАННЯ Позитивною рисою чеського податкового законодавства є його передбачуваність. Усі зміни законодавчого регулювання анонсуються на рік-два наперед. Корпоративний податок на прибуток компанії з 2014 року складає 19% (сплачується до 31 березня року, наступного за звітним). Приріст капіталу оподатковується загальним корпоративним податком. ПДВ – 21% (можуть застосовуватися знижені ставки 15% і 10%), сплачується до 25 числа місяця, наступного за звітним. Юридична особа повинна реєструватися платником ПДВ в Чехії, щойно його річний оборот перевищить 1 млн чеських крон упродовж 12 календарних місяців поспіль (за виключенням тих юридичних осіб, які здійснюють операції, звільнені від оподаткування). Податок на дивіденди, роялті, відсотки – 15%. Якщо між Чехією та країною отримувача дивідендів підписана угода про уникнення подвійного оподаткування, для сплати податку з дивідендів використовуються норми цієї угоди, оскільки вона має вищу юридичну силу над національним законодавством. Податок на доходи фізичних осіб – 15%. Реєстрація компанії в Польщі  Для Польщі створення компанії у форматі ТОВ також є найпоширенішим варіантом. Для реєстрації компанії слід дотримуватися таких умов: визначитися з видами діяльності компанії; оформити заявку та отримання ліцензії (у залежності від сфери бізнесу); надати відомості про засновників компанії; засновник може бути одноособовим; підготувати статут польською мовою; оформити договір оренди юридичної адреси; заповнити усі необхідні документи та бланки польською мовою; завірити пакет документів у польського нотаріуса з присяжним перекладачем; для засновників фізичних осіб та членів правління – отримати номер PESEL (ідентифікаційний номер фізичної особи); отримати електронний підпис та підтвердити профіль EPUAP; подати підготовлені документи у відповідні виконавчі органи для реєстрації підприємства. Реєстрація онлайн можлива лише за умови прийняття модельного статуту, у який неможливо змінити. Ставка ПДВ – 23%. Стисло про це тут. Податок на прибуток – 19%. Може застосовуватися податок 9% для новостворених компаній у перший рік. Податок на репатріацію. Якщо польська компанія буде сплачувати нерезидентам (наприклад, українській материнській компанії) дивіденди, роялті, відсотки, вони підлягають податку на репатріацію (withholding tax, WHT). У випадку дивідендів – 19%, у випадку роялті, відсотків – 20%. Може застосовуватися Конвенція про уникнення подвійного оподаткування (наприклад, з Україною ставка дивідендів складає 5/15%, роялті, відсотків – 10%). Проте Конвенція не буде застосовуватися, якщо у рік понад 2 млн польських злотих сплачуються пов’язаним особам. У такому разі ставки податку застосовуються у повному обсязі. Під час надання нерезидентам консультативних, юридичних чи бухгалтерських послуг також утримується 20% податку на репатріацію. Обов’язковим є аудит при наявності співробітників 50 або більше осіб та прибутку від 2 500 000 євро. Податок на доходи фізичних осіб – 17-23% залежно від суми виплат. Співробітники не з ЄС повинні мати дозвіл на працевлаштування. Зараз діє пільговий режим для українців при їхній реєстрації на місці. Реєстрація компанії в Бельгії  На відміну від Чехії та Польщі, у Бельгії найпоширенішою формою реєстрації є акціонерне товариство. При цьому мінімальний статутний капітал компанії має складати 18 550 євро (із них 12 400 євро треба внести одразу). Корпоративний податок на прибуток складає 25%. ПДВ – 21%. Поріг для реєстрації платником ПДВ: 11 200 євро (торгівля тільки всередині країни); 25 000 євро (торгівля у всьому світі). Податок на доходи фізичних осіб – 25-50% у залежності від суми доходу. Наприклад, ставка 50% застосовується при заробітній платі від 41 360 євро. Також сплачуються муніципальні збори. Внески на соціальне забезпечення. Сплачує співробітник: Пенсійне страхування – 7,5% Медичне страхування – 3,55% Оплата відпустки через хворобу – 1,15% Безробіття – 0,87% Сплачує роботодавець: Пенсійне страхування – 8,86% Медичне страхування – 3,80% Допомога на випадок хвороби – 2,35% Страхування на випадок безробіття – 1,46% Страхування від нещасних випадків – 0,3% Професійні захворювання – 1% Податок при виплаті дивідендів – 30%, ставка 0% для компаній ЄС та Швейцарії, які відповідають вимогам EU Interest and Royalties Directive. Податок на репатріацію (роялті) – 30%, ставка 0% для компаній ЄС та Швейцарії, які відповідають вимогам EU Parent-Subsidiary Directive. Компанія у Бельгії може отримати зниження податкової ставки (до 20%), але тільки у разі, якщо вона відповідає усім таким вимогам: у компанії є акціонер-юридична особа (або юридичні особи), яка володіє понад 50% акцій; щонайменше один директор (громадянин Бельгії) отримує заробітну плату понад 27 000 євро; компанія не сплачує дивіденди, значна сума яких повинна перевищувати 13% статутного капіталу самої компанії; компанія не входить до групи підприємств, діяльність яких регулюється державою; у компанії немає акціонерів, які володіють понад 50% від статутного капіталу суми, утвореної на підставі збереженого прибутку. Реєстрація триває близько 10 днів. Вартість реєстрації 3 280 євро. Офіційні мови: нідерландська, французька, німецька. Обов’язковими є щорічний аудит та ведення бухгалтерської звітності. Бельгійська філія іноземної компанії Іноземна компанія може відкрити бельгійську філію. При цьому окрема юридична особа не створюється, тому іноземна компанія несе відповідальність за всі зобов’язання філії. Необхідна фізична присутність філії з місцем розташування офісу. Юридичний представник повинен представляти іноземну компанію у Бельгії. Різноманітні документи щодо діяльності іноземної компанії повинні бути перекладені на одну із офіційних мов, і подані до канцелярії компетентного корпоративного суду (серед іншого треба подати документ про реєстрацію та останню версію статуту). Консолідована річна звітність іноземної компанії повинна подаватися до Національного банку Бельгії. Реєстрація компанії в Угорщині  Податок на прибуток в Угорщині складає 9%. Також можлива знижена ставка податку у розмірі 2% від обороту, при цьому ведення витрат не вимагається. Накопичені збитки можна переносити на 5 років, при цьому прибуток до оподаткування можна зменшити лише на 50%. ПДВ – 27% стандартна ставка. Поріг реєстрації свідоцтва платника ПДВ – оборот 12 млн форинтів (курс долара 337.4 форинти за 1 долар). Ставка податку на сплату дивідендів – 0%. Фізична або юридична особа отримувач сплачує 15%. Якщо компанією володіє фізична або юридична особа іншої держави необхідно дивитись конвенцію між Угорщиною і країною резидентства такої особи. Роялті 0% застосовується до програмної продукції або іншої інтелектуальної власності, всередині ЄС може не утримуватися згідно з EU Interest and Royalties Directive. У країнах, з якими укладені конвенції про уникнення подвійного оподаткування, податкові ставки вказуються у цих конвенціях. Податок на заробітну плату – 15%. Соціальні внески – 18,5%, які сплачує роботодавець. Інші податки та зроби складають до 5%. Реєстрація компанії в Естонії  Найпоширеніший варіант – створення ТОВ. Мінімальний статутний капітал – 2 500 євро. Мінімальна кількість учасників – один. Учасник (пайовик) не відповідає особисто за зобов’язаннями ТОВ. Поки внесок в уставний капітал не внесений, відповідальність за зобов’язаннями ТОВ несе пайовик в розмірі несплаченого внеску. Обов’язковим органом управляння ТОВ є його правління. Вищим органом управління ТОВ є збори пайовиків. Відповідальність члена правління полягає насамперед в обов’язку відшкодування збитків. Для заснування ТОВ в Естонії необхідно укласти засновницький договір і затвердити статут – вони повинні бути нотаріально завірені. ТОВ в Естонії можна заснувати і в порядку прискореного провадження, але для цього слід скористатися типовими документами. Якщо за загальним правилом заява про заснування ТОВ розглядається упродовж 5 робочих днів з моменту її отримання, то у за прискореної процедури – не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви. Якщо запланований річний оборот підприємства перевищує 40 000 євро, то слід зареєструватися у Податково-митному департаменті платників податку з обороту. Деталі тут. Найманих працівників треба зареєструвати у цьому ж департаменті у день виходу на роботу. Види податків для підприємства: Податок на прибуток Податок з обороту Соціальний податок Митний збір та акцизи Платіж зі страхування від безробіття Плата за використання довкілля Податки у разі здійснення міжнародної діяльності Інші податки Який податок і за якою ставкою слід сплачувати, залежить від специфіки підприємства. Податком з обороту оподатковуються товари та послуги, що продаються під час здійснення підприємницької діяльності, імпорту товарів з країн, що не входять до ЄС та придбання товарів у країнах ЄС. Податок з обороту – це податок на додану вартість, його сплачує кінцевий споживач. Ставка – 20%. Особливість податку на прибуток підприємств у Естонії полягає у тому, що оподатковується лише розподілений прибуток. Якщо прибуток реінвестується у підприємство, він не оподатковується. Податок підлягає сплаті в момент розподілу прибутку за ставкою 20/80 на дохід нетто (20% від суми брутто). Накопичений прибуток не підлягає оподаткуванню до моменту розподілу. Ставка 14/86 (14% від суми брутто) застосовується до регулярного розподілу прибутку. ПДВ – 20%. ПДВ 9% установлений для: книг і зошитів, призначених для навчальних цілей; медикаментів і медичного обладнання, призначеного для особистого користування особами з особливими потребами; періодичних видань; послуг з розміщення. Соціальний податок – це податок, отримані доходи з якого використовуються для пенсійного страхування і державного медичного страхування. Соціальний податок за працівника сплачує роботодавець. Його ставка складає 33% від брутто-зарплати працівника. Також можна застрахувати безробіття: вклад робітника – 1,6%, вклад роботодавця – 0,8%. Податок солідарності та податок на нерухомість (будинки) не застосовуються. При цьому застосовується податок на нерухомість (земля) – 0,1-2,5% в залежності від оціночної вартості землі. Податок на репатріацію Дивіденди – не застосовуються (застосовується податок на розподіл прибутку). Відсотки – 0% (за виключенням невідповідних платежів). Роялті – 10% (такий же відсоток передбачений Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування). Платежі за технічні послуги – 10%, якщо послуга надана на території Естонії і з державою отримувачем платежу не укладається двостороння податкова конвенція. Конвенція з Україною – укладена. Детальніше про оподаткування тут. Співробітники не з ЄС повинні мати дозвіл на проживання. Наразі діє пільговий режим для українців під час їхньої реєстрації на місці. Окремо слід акцентувати на тому, що Естонія є першою державою у світі, яка пропонує е-резидентство. Е-резидентом є іноземець, якому Естонія надала можливість створення електронно-цифрової ідентичності та випадала електронно-цифрове посвідчення особистості. Е-резидентство пропонує громадянам іноземної країни захищений доступ до електронних послуг Естонії. Е-резидент може за допомогою інтернету засновувати в Естонії комерційне об’єднання і брати активну участь в його керуванні, мешкаючи при цьому в іншій державі. Реєстрація компанії в Латвії  та Литві  На завершення та для порівняння «балтійської тріади» проаналізуємо податкові ставки для бізнесу у Латвії та Литві. Податок на прибуток підприємства Цей податок у Латвії (так само як в Естонії) підлягає сплаті в момент розподілу прибутку за ставкою 20/80 на дохід нетто (20% від суми брутто). Накопичений прибуток не підлягає оподаткуванню до моменту розподілу. 25% – для платників податку на мікропідприємства, оборот яких не перевищує 25 000 євро, і 40% на оборот, який перевищує 25 000 євро. У Литві податок на прибуток підприємства за загальним правилом складає 15%. 5% для підприємств з кількістю працівників не менше 10 і річним доходом брутто не менше 300 000 євро (при дотриманні певних умов) 0% у перші 10 років після заснування і 7,5% у наступні 6 років для підприємств, заснованих у вільній економічній зоні, якщо капіталовкладення досягає: 1 млн євро чи 100 000 євро, середнє число працівників не менше 20, і не менше 75% річного доходу, отриманого від надання послуг. 0% у перші 20 років для підприємств, які реалізують проєкт в межах чинного договору про великі інвестиційні проєкти (укладеного в період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2025 року), якщо: інвестиції досягають 20 млн євро (для вільнюського регіону – 30 млн євро); і середня чисельність співробітників складає не менше 150 (для вільнюського регіону – 200); і не менше 75% річного доходу надходить від виробництва, обробки даних чи хостингу вебсерверів та пов’язаних з ними послуг. ПДВ у Латвії та Литві складає 21%. При цьому є певні особливості. У Латвії застосовується 12%: на певні медикаменти, медичне обладнання та товари; на навчальну літературу та періодичні видання; на харчування для немовлят; на внутрішні пасажирські перевезення; на постачання теплової енергії та газу; на послуги з розміщення. 5% на постачання характерних для Латвії свіжих фруктів, ягід та овочів. Особливості у Литві. Ставка 9%: на пасажирські перевезення на регулярних маршрутах; на книги та неперіодичні інформаційні видання; на певні послуги з розміщення (до 31 грудня 2022 року); на постачання теплової енергії та гарячої води для житлових приміщень; на постачання дров та виробів з дерева для опалення побутовим споживачам енергії. Ставка 5% на: медикаменти та медичні допоміжні засоби (за певних умов); обладнання для технічної підтримки осіб з інвалідністю та його ремонт; періодичні видання (з деякими винятками). Ставка 0% на вакцини від COVID-19 та медичні прилади для діагностики COVID (до 31 грудня 2022 року). Внески соціального страхування У Латвії цей внесок складає 34,09% (23,59% ставка роботодавця і 10,5% ставка працівника). У Литві внесок соціального страхування складає 19,5% ставка працівника (12,52% внески соціального страхування і 6,98% внески страхування здоров’я); 1,79% ставка роботодавця (включаючи 0,32% для гарантійного фонду і фонду довгострокового безробіття). Податок солідарності у Литві не застосовується. А у Латвії він складає 25% річних доходів вище 62 800 євро. Податок на нерухомість (будинки) У Латвії він складає 0,2-3% від кадастрової вартості у залежності від самоврядування. Якщо самоврядування не установило податкової ставки, то в залежності від кадастрової вартості застосовується 1,5% на землю, певні будинки та інженерні споруди, 0,2-0,6% на житлові будинки. У Литві – 0,5-3% від оподаткованої вартості. Податок на нерухомість (земля) У Латвії 0,2-3% від кадастрової вартості або 1,5%, якщо самоврядування не установило податкової ставки. Додаткова ставка 1,5% для необробленої сільськогосподарської землі. У Литві – 0,01-4% від оподаткованої вартості. Орендарі державної землі сплачують податок у розмірі 0,1-4% від оподаткованої вартості землі. Дивіденди у Латвії не застосовуються (застосовується податок на розподіл прибутку). 20% для отримувачів у низькоподаткових чи безподаткових країнах. Дивіденди у Литві складають 0%, якщо материнській компанії належить частка у капіталі не менше 10% протягом не менше 12 місяців. 15% у решті випадків. Відсотки у Латвії 0% для підприємств. 20% для отримувачів у низькоподаткових чи безподаткових країнах. Відсотки у Литві 0%, якщо отримувач є резидентом держави Європейської економічної зони, або такої держави, з яким укладена податкова конвенція. 0% за відсотками по цінних паперах, випущених урядом на міжнародних фінансових ринках. 10% у решті випадків. Роялті у Латвії 0% для підприємств. 20% для отримувачів у низькоподаткових чи безподаткових країнах. Роялті у Литві 0%, якщо сплачується юридичним особам, які відповідають вимогам EU Interest and Royalties Directive. 10% у решті випадків (якщо Конвенція про уникнення подвійного оподаткування не передбачає нижчої ставки). ВИСНОВОК Тож, як бачимо, у різних країнах свої особливі умови для отримання резидентства. Якщо узагальнювати, то у більшості розглянутих нами країн, найпривабливішою формою організації роботи є ТОВ. Ставка ПДВ коливається від 20% (в Естонії) до 27% (в Угорщині). При цьому практично з кожного загального правила є низка винятків. Суттєво відрізняється й податок на дохід фізичних осіб. Якщо у Чехії він складає 15%, то у Бельгії у деяких випадках може досягати 50%. Одним із найвищих у Бельгії є й податок на прибуток – 25%. Беззаперечним є той факт, що кожна країна для отримання бізнес-резидентства має як низку переваг, так і низку недоліків. Варто пам’ятати й про те, що розібратися у хитросплетіннях законодавства та оподаткування тієї чи іншої країни самостійно практично неможливо, тож потрібно звертатися до кваліфікованої допомоги фахівців-юристів. Автори: Тетяна Андріанова, керуючий партнер Nota Group. Джерело: https://eba.com.ua/
25 Березня 2022
Роботодавець напоготові: як оформлювати працівників під час воєнного стану
Що робити з військовозобов'язаними працівниками Попри те що Україна вже вісім років страждає від бойових дій на Сході держави, до повномасштабного вторгнення російських військ бізнес готовим не був. Під час АТО (а потім ООС) вдалося виробити певні алгоритми правових дій на випадок ворожої атаки, але національне законодавство не містить відповідей на всі критичні запитання, які виникають прямо зараз. Зруйновані підприємства й об’єкти інфраструктури, знищені приватні та багатоквартирні будинки – це лише деякі епізоди жаху, у якому живе буквально вся Україна з 24 лютого 2022 року, але найгірші втрати – це не дороги й навіть не бетон, це – людські життя. Кожен роботодавець, кожен керівник відчуває відповідальність за своїх працівників, а що робити, якщо ваш співробітник не виходить на зв’язок? Як діяти з працівником, який долучається до лав захисників країни та свого народу? Правових питань у цьому контексті виникає безліч, і директор департаменту кадрового супроводу та HR компанії Nota Group Яна Декусар надала відповіді Mind на деякі з них. Які виплати передбачені мобілізованому працівнику? Під час воєнного стану на території України підприємство зобов’язане зберегти за мобілізованим працівником його посаду й середній заробіток, а також звільнити його від виконання своїх робочих обов’язків. Виплата його грошового забезпечення на підприємстві відбувається за рахунок коштів Державного бюджету України. Звільнення мобілізованого працівника є порушенням Кодексу законів про працю України. Що робити з добровольцями територіальної оборони? Служба в територіальній обороні має свою специфіку. Така служба може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх обов’язків. Тож роботодавцю не потрібно видавати наказ про звільнення працівника від виконання роботи. У кожному конкретному випадку слід виходити з рівня залучення працівника до участі в територіальній обороні, кількості робочого часу, який він витрачає на цю діяльність, та ефективності і можливості виконання його обов’язків за трудовим договором. На час виконання працівником обов’язків із територіальної оборони в робочий час йому гарантується збереження місця роботи і середнього заробітку. Документом, що підтверджує участь у територіальній обороні є контракт добровольця територіальної оборони. Як оформити працівника, який покинув територію бойових дій або залишається вдома? У такому випадку треба виходити зі специфіки обов’язків працівника. Найпростішим способом буде організувати дистанційну роботу. За законодавством її можна оформити наказом власника (або уповноваженого ним органу) без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З цим наказом працівник має ознайомитись упродовж двох днів із дня його ухвалення, але до запровадження дистанційної роботи. Радимо заздалегідь домовитися про те, як ви будете: комунікувати в умовах дистанційної роботи (електронна пошта, номер телефону, мобільний додаток тощо); отримувати звіт працівника про виконану роботу (якщо це необхідно); отримувати повідомлення від працівника про виникнення ситуацій, що унеможливлюють належне виконання дистанційної роботи. Якщо в працівника в умовах бойових дій відбулося відключення комунікаційних систем, які забезпечували безперебійне виконання його обов’язків в умовах дистанційної роботи, це не можна розглядати як порушення трудової дисципліни. Що робити з тими, хто не може вийти на роботу або ж виконувати її дистанційно? У такому разі варто надати працівникові оплачувану щорічну або соціальну відпустку, якщо такої можливості немає – відпустку без збереження заробітної плати. Станом на сьогодні діє карантин, тому строк перебування у відпустці не обмежується 15 календарними днями. Як табелювати працівника, який покинув робоче місце на території ведення бойових дій і не виходить на зв’язок? Відсутність такого працівника необхідно табелювати умовним позначенням «НЗ» («відсутність з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після з’ясування всіх обставин табель обліку використання робочого часу можна скорегувати. Підприємство повністю або частково не може функціонувати – що робити? Коли функціонування робочого процесу неможливе з вини роботодавця, тоді доцільно оформити: акт простою, у якому необхідно зафіксувати обставини такого простою та дату; наказ власника або уповноваженого ним органу, який міститиме перелік структурних підрозділів, на які поширюється простій, а також дату початку та по можливості дату закінчення простою або ж подію, з якою пов’язане закінчення простою. Якщо така ситуація відбувається впродовж тижня (або довше), власник підприємства повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі. Під час такої ситуації зарплата всім працівникам виплачується в розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу. У зв’язку з ліквідацією потужностей чи майна підприємства, з ініціативи роботодавця можливе розірвання трудового договору. Чи нестиме роботодавець відповідальність за невчасну виплату зарплати після завершення воєнного стану? Якщо у зв’язку з воєнними діями бухгалтер підприємства не має можливості нараховувати заробітну плату у встановлені терміни – він не може бути притягнутий до відповідальності (дисциплінарної, матеріальної, адміністративної, фінансової чи кримінальної). Разом із тим роботодавці повинні вживати всіх можливих заходів щодо реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Наприклад, шляхом переведення бухгалтерів на дистанційну роботу й забезпечення програмно-технічними засобами для ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Якщо через воєнні дії зарплату виплачувати своєчасно неможливо, цей процес можна зупинити до того моменту, коли підприємство відновить свою операційну діяльність. Як регулюються трудові відносини в умовах воєнного стану за новим законодавством? Передбачена можливість призупинення трудового договору та тимчасового звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов’язку виконувати роботу за трудовим договором. Роботодавцям дозволяється підписувати з новими працівниками термінові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника. Працівник має право у двотижневий строк розірвати трудовий договір за власною ініціативою без попередження. Скасована більшість обмежень щодо роботи в нічний час, залучення до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлення у відрядження (щоправда, діють обмеження щодо вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до одного року, та осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказані відповідні роботи). Допускається збільшення нормальної тривалості робочого часу в період воєнного стану до 60 годин на тиждень, а для працівників зі скороченою тривалістю робочого часу – до 50 годин на тиждень. В умовах воєнного стану для відвернення або ліквідації бойових дій передбачена можливість переведення працівника на іншу роботу без його згоди, якщо така робота не протипоказана йому за станом здоров’я. Необхідно пам’ятати, що правильно організована робота підприємства в умовах воєнного стану є запорукою мінімізації негативних наслідків для економіки країни та кроком до нашої перемоги. Звільнення працівників, невиплата заробітної плати та зупинення функціонування підприємства без явних на те причин – те, на що розраховує ворог. Відповідальність, своєчасність і грамотність – зброя українського бізнесу у війні, яку нам належить виграти. Автори: Яна  Декусар, керівник HR-напрямку компанії Nota Group. Джерело: https://mind.ua/
22 Березня 2022
Порядок перетину кордону для водіїв-чоловіків спрощено
Таке рішення було ухвалено Кабінетом Міністрів України задля налагодження міжнародної логістики. Зокрема, це рішення уряду стосується бронювання водіїв вантажівок і залізничного транспорту, які здійснюють: • міжнародні вантажні перевезення • перевезення для потреб Збройних Сил України • перевезення медичних вантажів • вантажів гуманітарної допомоги Перевізник має звернутися з даними про водіїв до Міністерства інфраструктури України або до обласної, Київської міської військової адміністрації. Після ухвалення одним із цих органів рішення про бронювання водія, відповідна інформація надсилається до Адміністрації Державної прикордонної служби України для її врахування під час перетину кордону. Автоперевізники, які мають ліцензію на здійснення міжнародних вантажних автомобільних перевезень, можуть подати повідомлення письмово або в електронному вигляді через кабінет системи «ШЛЯХ» Укртрансбезпеки/ДСБТ (електронний сервіс «Заявка на перетин 18-60»). Мінінфраструктури зобов’язане оформити документи впродовж ДВОХ ГОДИН з моменту отримання повідомлення перевізника. Відповідальність за повернення водія на територію України після виконання перевезення лежить на перевізнику. З усіх питань щодо організації перевезень гуманітарних вантажів через державний кордон України та всередині країни можна звертатися на багатоканальну телефонну лінію щодня з 8:00 до 17:00 за номером +38 (044) 334 43 04. Звернення до Мінінфраструктури щодо бронювання військовозобов’язаних водіїв треба надсилати листом на електрону адресу: zmiu98916@gmail.com. Лист має бути у форматі pdf та word із зазначенням інформації, передбаченої у додатку до Постанови КМУ «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану» № 194 від 3 березня 2022 року. Автори: Віолетта Гарбар , PR-менеджер Nota Group.
16 Березня 2022
Закони вiд 15 березня, прийнятi Верховной Радою
Забезпечити безперебійну роботу підприємств, установ, організацій як приватного сектору, так і державного. Адже очевидно, що сьогодні кожному українцю слід налаштовуватися не на спринт, а на марафон. І цей марафон належить подолати народу України. А Верховна Рада України має забезпечити швидкі та ефективні рішення для того, аби вберегти та забезпечити життєздатність кровоносної системи України. 15 березня 2022 року у парламенті був продуктивний день, ухвалено низку законів: 7168 – продовжили воєнний стан ще на 30 днів; 7137-д – знизили ПДВ та акциз на паливо. Цей крок дозволить цінам на паливо стати доступнішими; 7151 – додали до переліку ветеранів війни та членів сімей загиблих тих, хто воював у 2014 році та воює зараз, добровольці територіальної оборони визнані учасниками бойових дій; 7140-1 – звільнили від мобілізації тих, хто доглядає за людьми з інвалідністю; 7147 – оптимізували роботу Національної поліції України під час воєнного стану; 7145 – запровадили поняття «бойовий імунітет» для військових, які беруть участь у бойових діях. Визначені діяння, вчинені в умовах воєнного стану, які не будуть вважатись кримінальними правопорушеннями; 7149 – запровадили можливість скасування запобіжного заходу через суд, якщо людина призивається на військову службу; 7133 – збільшили держгарантії для сфери освіти. Зарплати вчителям будуть виплачуватися вчасно! 6384-1, 7166, 7167 – внесли зміни до Держбюджету, зокрема виділили додаткових 67 млрд грн для армії; 7143 – повноваження Вищої ради правосуддя передали до обрання членів ВРП Раді суддів України, а під час воєнного стану - Голові Верховного Суду; 7154 – зупинили виконавчі провадження за позовами російських юридичних та фізичних осіб; 7152 – дозволили тимчасово (на період воєнного стану) переміщати за кордон державні реєстри з метою їх збереження; 7130 – установили, що закон про капеланів набирає чинності зараз зразу після підписання, а не з 1 липня; 7144 – оптимізували цивільний захист на період воєнного стану; 7161 – збільшили кількість прикордонників на 7000; 7160 – змінили трудові відносини на час воєнного стану, фактично запровадили перехід на індивідуальні договори та дужу гнучку систему взаємовідносин між роботодавцем і робітником; 7148 – передбачили можливості для отримання цифрової інформації з дозволу власника без рішення суду для окремих випадків; 7157 – комплексно врегульовані питання визначення статусу територій України, тимчасово окупованих внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлення особливого правового режиму на цих територіях тощо; 7038 -д – збільшили ренту на газ і відповідно доходи в бюджет на час воєнного стану. Надзвичайні події потребують надзвичайних рішень. У мирний період такі ініціативи ухвалювалися б місяцями. Проте зараз Україна такої розкоші дозволити собі не може. Мобілізовані зусилля усіх та спрямовані на одне – перемогу України у цій війні. Автори: Віолетта Гарбар , PR-менеджер Nota Group.
17 Лютого 2022
Способи захисту честі, гідності та ділової репутації
Справам про захист честі, гідності та ділової репутації (дифамаційні справи) завжди необхідна ґрунтовна попередня підготовка із залученням не тільки юристів й адвокатів, а й фахівців зі сфери маркетингу та PR. Дифамаційні справи за своїм характером зазвичай досить складні та дороговартісні, оскільки потребують зваженого юридично-професійного підходу та проведення низки експертиз: експертного лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження, психологічної експертизи тощо. Способи захисту: Позасудові Письмові вимоги адвоката про спростування та припинення поширення неправдивої інформації. На відміну від України, такі вимоги досить дієві в країнах Західної Європи. Право на відповідь. Захистити свої права можна за допомогою передбаченого законодавством права на відповідь, а також на власне тлумачення справи в тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, давши їм іншу оцінку. Перевага способу полягає в тому, що особа має право на висвітлення власного погляду щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною, оскільки бувають випадки, коли подана інформація є правдивою, але висвітлена так, що передбачає інший контекст. На жаль, це не досить поширений спосіб захисту, адже в разі відмови в реалізації цього права все одно необхідно буде звертатися до суду. Інший позасудовий спосіб, до якого можна вдатися, – це ігнорування через формування на противагу позитивного іміджу. Тобто якщо на одну чашу терезів недоброзичливець поклав оманливу інформацію, то на іншу чашу можна покласти інформацію, яка схарактеризує особу з іншого, позитивного боку та стане значно сильнішим, потужнішим інформаційним приводом для висвітлення у пресі чи в соціальних мережах. Кожну окрему ситуацію з посяганням на честь, гідність і ділову репутацію треба ретельно аналізувати. Проте часто виявляється, що ігнорування поширених недостовірних меседжів (особливо якщо недоброзичливець має невелику "вагу" в інформаційному просторі) є найкращим рішенням. У разі незначного характеру й обсягу поширеної негативної інформації рекомендовано на неї не зважати – не даючи таким чином приводу ще більше поширювати цю інформацію. Це по- перше. По-друге, іноді ініціювання судового процесу є гіршим злом, натомість можна різноманітними піар- методами на противагу створити потрібний імідж і таким чином не зазнавати репутаційних ризиків, а навпаки – посилити репутацію. І йдеться не лише про побудову окремої піар-кампанії з тим, щоб показати людину в потрібному світлі. Дуже часто достатньо підсвітити справи, які особа робила до того не публічно: проєкти pro bono, соціальні, екологічні проєкти, волонтерська діяльність. Судові (дифамаційні позови) Дифамаційний позов – досить складний спосіб, однак за участі зваженого PR-супроводу водночас є одним із найдієвіших щодо захисту честі, гідності та ділової репутації. Цей спосіб потребує ретельної підготовки, адже в разі програшу може значно погіршити становище позивача в намірі захистити свою честь, гідність і ділову репутацію від несправедливих нападок. Під час розгляду справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі в будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (постанова ВП Верховного Суду від 12.11.2019 р. у справі № 904/4494/18). З позиції правової природи право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави для захисту такого права виникають зазвичай на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) і права на повагу до приватного життя. Верховний Суд у рішеннях неодноразово наголошував на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними й не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність. Способи захисту (позовні вимоги): Визнання поширеної інформації недостовірною. Сьогодні, щоб визнати інформацію недостовірною, суду необхідно визначити характер викладеної або сказаної інформації та з'ясувати, є вона оцінним судженням (містить суб'єктивні судження, оцінку дій, критику чи інші висловлювання, які не містять фактичних даних) чи фактичним твердженням (містить інформацію про події, речі чи явища, які можна перевірити). Фактичні твердження необхідно розділяти на правдиві, тобто ті, які відповідають дійсності, і недостовірні. Тільки недостовірні твердження можливо спростувати. Водночас суд зобов'язаний також ураховувати практику ЄСПЛ, яка вказує, що межа критики щодо публічних осіб є набагато ширшою, ніж щодо інших осіб, а також те, чи є поширена інформація необхідною для розвитку суспільної дискусії. Водночас необхідно зважати, що свобода слова, згідно з практикою ЄСПЛ, підлягає захисту навіть у випадках, коли те, у чому звинувачували особу, виявиться неправдивим. Однак це можливо за умови, коли відповідач діяв добросовісно, мав на меті не образу особи, а викриття незаконних дій чи розвиток суспільної дискусії, попередньо перевіряв інформацію доступними засобами й мав фактичне підґрунтя вважати, що поширює правдиву інформацію. Усе це потребує не просто оцінки доказів і застосування законодавства, а глибокого аналізу висловлювань і дослідження самої природи інформації. Це та категорія справ, у яких важливе кожне слово відповідача в судовому засіданні, через що рекомендовано не тільки проводити стенографування судового процесу, а й робити його відеозапис. Як свідчить практика, дуже часто трапляються випадки, коли все-таки потрібно обґрунтувати, наприклад, чому спірна інформація особи не є оцінним судженням, а є твердженням. Для цього рекомендовано ще на етапі підготовки позову замовити проведення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи. За допомогою цієї експертизи вирішують завдання з установлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у тих чи тих текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи можна таку інформацію розглядати як образливу, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов'язаних з установленням фактичних даних про автора. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об'єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень. Зобов'язання спростувати чи видалити інформацію. Варто зазначити, що зазвичай позивачів не дуже цікавить відшкодування моральної шкоди у великих грошових розмірах, найважливіше для них – це те, щоб інформацію було видалено та спростовано через опублікування відповідного рішення суду. На позивача покладено певний обов'язок доказування та доведення до відома суду, що інформація, опублікована щодо позивача, – недостовірна і порушує немайнове благо у вигляді честі, гідності та ділової репутації й не є оцінним судженням. Такі справи потребують повного аналізу чинного законодавства та матеріалів справи, щоб довести, що інформація є твердженням про факти, оскільки наявність фактів можна довести й обґрунтувати. Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантовано судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації. Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яку саме інформацію визнано недостовірною та такою, що ганьбить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати спосіб захисту порушеного особистого немайнового права. Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформація, то в судовому рішенні за необхідності він може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має бути виконано через повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включно з публікацією його тексту. За загальним правилом інформацію, що ганьбить особу, має бути спростовано у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (через публікацію у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування має бути оприлюднено. Спростування має бути здійснено в такий самий спосіб, у який було поширено недостовірну інформацію. Якщо спростувати недостовірну інформацію неможливо чи недоцільно це робити в такий самий спосіб, у який її було поширено, то це потрібно виконати у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію (п. п. 24, 25 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. № 1). З погляду піару необхідно досить обережно та зважено підходити до такого способу захисту, як спростування, адже в разі задоволення негативну інформацію із заголовком "Спростування" фактично буде поширено ще раз. У таких випадках рекомендовано пропонувати текст спростування, який повинен загалом відповідати завданням захисту порушеного права, бути співмірним й адекватним. Вочевидь, кожна особа не хоче згадувати недостовірну інформацію, тому більшість у позові просить суд видалити таку інформацію. Заборона поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тощо. Мета застосування цього способу полягає у припиненні поширення інформації, якою здійснюється таке порушення. Не досить дієвий спосіб, адже зазвичай на момент вирішення справи інформацію вже поширено й украй складно відстежити її переміщення, особливо коли це стосується мережі Інтернет. Відшкодування збитків і моральної шкоди особі, чию честь, гідність або репутацію було принижено. Частинами 1 і 3 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. Під час визначення розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода має більш індивідуальний та оцінний характер, коли постає питання про підстави компенсації шкоди у грошовій формі. Моральна шкода завжди пов'язана з неправомірними діями або бездіяльністю осіб і передбачає негативні наслідки, наприклад погіршення емоційного стану, дискомфорт, певні хвилювання потерпілої особи. Згідно із судовою практикою під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають установленню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача й вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) їх заподіяно, у якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та із чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (постанова Верховного Суду від 01.03.2021 р. № 466/8242/18). Зважаючи на це, звертаючись до суду з вимогою відшкодувати моральну шкоду, рекомендовано надавати розрахунок розміру відшкодування такої шкоди. Для цього можна провести судово- психологічну експертизу встановлення факту моральних страждань та орієнтовного розміру відшкодування моральної шкоди, яку учасник справи може замовити в атестованого судового експерта-психолога самостійно на етапі як подання позову до суду, так і під час судового засідання. Якщо розрахунку надано не буде, суд оцінить розмір відшкодування моральної шкоди на власне переконання замість позивача без урахування експертної думки. Доведення факту щодо спричинення моральної шкоди є особливим завданням і потребує кваліфікованої правової допомоги, оскільки підготовка таких доказів потребує ретельної уваги. Досить поширеною є практика заявлення вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 грн. Це така символічна сума, яка доповнює вимогу про спростування та видалення недостовірної інформації. Однак такий розмір відшкодування заявляти не рекомендовано, адже це знецінює факт моральних страждань від приниження честі, гідності, ділової репутації, до того ж фінансово не стимулює порушників так більше не робити. Якщо ж позивач не має певної заінтересованості у грошовій компенсації моральної шкоди, доречніше за результатом розгляду такої судової справи спрямувати кошти на благодійність. У цьому разі важливою є цінність репутації людини. Людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Кожен зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України). Варто зауважити, що за будь-якого з обраних методів захисту потрібна не тільки допомога досвідченого в цих справах юриста, а й влучний піар-супровід таких справ. Отже, перед тим як ухвалити рішення – судитися чи ні, потрібно ретельно проаналізувати можливі позитивні та негативні наслідки та вирішити, чи буде ця справа вартувати заходу. Крім того, також дуже важливо прорахувати часовий ресурс, який буде витрачений на спростування інформації. Адже за той час, доки триватиме судовий процес, репутаційні наслідки можуть бути такими, що жодна виграшна справа і спростування не зможуть їх компенсувати. Отже, у будь-якому разі потрібно діяти комплексно із залученням піар-супроводу, який за правильно обраної політики спілкування зі ЗМІ й аудиторією може кардинально змінити їх ставлення до організації та/або особи, аж до протилежного. Водночас виграні справи можуть стати свого роду гарним уроком для решти представників ЗМІ. Автори: Олексій Кобець , адвокат Nota Group; Олексій Ємець , юрист Nota Group; Віолетта Гарбар , PR-менеджер Nota Group. Джерело: https://uz.ligazakon.net/#/articles/EA015483
7 Лютого 2022
Чому бек-офіс на аутсорсі значно вигідніший за інхаус
У будь-якій компанії є фронт-офіс та бек-офіс. Перші приносять компанії безпосередній прибуток: продають, розробляють, ремонтують, будують, тощо. Другі — це допоміжні служби, які, здається, безпосередньо не заробляють кошти для компанії, але без них складно уявити існування будь-якого бізнесу. Йдеться про бухгалтерів, фінансистів, юристів, кадровиків, офіс-менеджерів та інших працівників, які забезпечують безперебійне функціонування бізнес-процесів. Проте, не є секретом, що не всі компанії можуть собі дозволити утримання повноцінного бек-офісу. Який є вихід із цього становища? У світі бек-офісні функції дедалі частіше передають на аутсорсинг. Простежується подібний тренд і в Україні. Про переваги такого способу побудови бізнес-процесів, особливо в сезон відпусток, новорічних та інших свят, у локдауни та карантини, поговоримо далі. Чи виправдовує себе бек-офіс інхаус для МСБ? Співробітники інхаус – це люди, які офіційно працюють у штаті компанії. Перш, ніж наймати їх у штат, роботодавець повинен чітко розуміти, який обсяг роботи покладаються на них, чи завжди буде цей обсяг постійний, чи здатний він платити за них податки і виплачувати зарплату. Однією з переваг роботи в режимі інхаус називають залучення співробітника. Але замислимося — чи можна говорити про високе чи слабке залучення до роботи бухгалтерів або фінансистів? Адже їхні завдання мало залежать від того, над чим працює фронт-офіс. Чим би не займалася компанія, у бухгалтера у будь-якому разі мають бути підготовлені всі обумовлені законом документи, сплачені податки та зійтися баланс. Ось чому фінансові та бухгалтерські функції дуже часто віддають на аутсорсинг. Це вигідно по грошах, а якість роботи аутсорсингового співробітника загалом стандартно висока. Наприклад, у США та ЄС частка аутсорсингу для бек-офісу перевищує 50%, а в деяких країнах наближається навіть до 90%. Плюси перенесення бек-офісу на аутсорсинг У сфері ІТ сьогодні дуже популярні хмарні технології. Коротко їх можна охарактеризувати так: ви споживаєте рівно стільки обчислювальних ресурсів з хмари, скільки вам потрібно сьогодні. Якщо завтра вам буде потрібно більше, ви отримаєте їх за певну доплату. Якщо у вас настає «мертвий сезон», то ви споживаєте менше хмарних ресурсів і менше платите. Бек-офіс на аутсорсі можна порівняти з хмарними технологіями. Перша перевага цього підходу – безперебійність бізнесу. Вам не потрібно переживати, що головбух захворів у самий невідповідний момент, а фінансист звільнився у розпал бізнес-сезону. Адже ви підписали договір з аутсорсинговою компанією і всі ці проблеми ви переклали на їхні плечі. Другою перевагою можна назвати споживання бухгалтерських послуг «на запит» — також за аналогією з хмарними обчисленнями. Наприклад, у вас є бухгалтер, який щомісяця обробляє документацію від 50 контрагентів. У «гарячий» сезон попит на ваш товар збільшується, і необхідно опрацювати вже 60 контрагентів. Один бухгалтер не справляється з таким обсягом, треба брати другого, проте зрозуміло, що він буде недовантажений. Водночас у «мертвий» сезон кількість контрагентів знижується до 40 і вже не вистачає роботи навіть для одного штатного співробітника. Якщо ж віддати бухгалтерські послуги на аутсорсинг, то ви оплачуватимете лише той обсяг послуг, який потрібен зараз. Таким чином можна оптимізувати витрати на бек-офіс. Є і ще одна вигода від переведення бек-офісу на аутсорсинг: вам не потрібно витрачати гроші на оренду та утримання приміщення для співробітників бухгалтерських та інших суміжних відділів, на різні супутні витрати, можливі виплати премій, тощо. Варто також зазначити, що оплату послуг підрядника можна записати у витрати бізнесу і тим самим знизити суму податків. А що з ризиками? Звичайно, скептики можуть сказати, що передача бухгалтерського супроводу на аутсорс є небезпечною через ризик витоку інформації. Однак від цього можна застрахуватися, якщо вибрати надійного підрядника з відмінною репутацією, що підкріплено відповідними сертифікатами та відкритими професійними рейтингами. До того ж, ризик витоку існує і у випадку штатного співробітника, принаймні якщо в компанії не стоїть якісно налагоджена система DLP. Та й у разі несподіваного обшуку «органи» не отримають доступу до вашої фінансової документації. Тож при використанні послуг аутсорсу ви, навпаки, зменшуєте ризики. Підсумовуючи, ми твердо можемо сказати – вищеописаний підхід дозволяє компаніям оптимізувати витрати та ризики, що є особливо важливим при роботі над невеликими проектами, в той час як менеджмент компанії може приділяти більше часу на розвиток основного бізнесу, роботу над перспективними напрямками. Проте, з нашого досвіду багаторічної роботи в якості BPO-партнера для малих і великих українських та міжнародних бізнесів, кожен невеликий проект при якісній організації витрат на бек-офіс обов’язково становиться успішним та масштабується. Автор: Дмитро Рибальченко, голова фінансово-аудиторського комітету Групи компаній «Октава Капітал» Джерело: https://eba.com.ua/buhgaltery-ne-svyatkuyut-chomu-bek-ofis-na-autsorsi-znachno-vygidnishyj-za-inhaus-osoblyvo-v-mertvyj-sezon-svyat-lokdauniv-ta-karantyniv/
12 Січня 2022
Купи-продай: останні тренди та прогнози запровадження інтернету речей в FMCG І як вони працюють
Купувати стає дедалі простіше та зручніше. Компанії намагаються випередити одна одну в застосуванні технологій і нових можливостей для покупців. Які тренди намітились у сфері ритейлу та чим цікавий кожен з них, розповів Mind менеджер інвестиційних проєктів «Октава Капітал» Сергій Гарбар. За даними аналітиків, світовий споживчий ринок IoT (Internet of Things, інтернет речей) зросте з $98 млрд у 2020 році до приблизно $188,34 млрд у 2026 році, із середньорічними темпами зростання на рівні 17,48%. Одним із головних драйверів IoT є індустрія роздрібної торгівлі. За прогнозами, обсяг продажів IoT у ритейлі до 2025 року збільшиться до $35,5 млрд, причому показник середньорічного темпу зростання буде навіть вищий за середній по ринку – 19,6%. Робота з дому та інші зміни, що відбулися саме під час пандемії, прискорюють  впровадження IoT в цій індустрій. Поширення мереж 5G стане драйвером для створення нових можливостей для максимізації лояльності клієнтів і відповідно розширення ринків, які вже використовують інтернет речей. Відомо, що майже 50% великих роздрібних мереж наразі впровадили тією чи іншою мірою рішення IoT у свої бізнес-операції. Очікується, що ця тенденція швидко зростатиме й надалі. Згідно з дослідженням Oracle, 66% компаній використовують технології IoT для полегшення роботи з клієнтами. Близько 90% респондентів зазначили, що дані IoT надають їм більше уявлень про клієнтів, ніж будь-які інші форми даних. Тож попри дефіцит мікросхем і тривалий вплив COVID-19 на ланцюг постачань, ринок інтернету речей продовжить зростати. У 2021 році IoT Analytics очікує, що глобальна кількість підключених пристроїв IoT збільшиться на 9% – до 12,3 млрд активних кінцевих точок. До 2025 року слід очікувати понад 27 млрд підключень IoT. FMCG – драйвер ринку Хоча справжній IoT з'явився тільки на початку XXI століття, деякі винаходи, як то часто буває, випереджали час. Наприклад, ще 1982 року в Університеті Карнегі-Меллона встановили автомат із продажу напоїв Coca-Cola, який був підключений до локальної мережі навчального закладу. Використовуючи цю мережу або ARPANET (прообраз сучасного інтернету тоді називався саме так), студенти могли дистанційно дізнатися, скільки пляшок Coca-Cola є в автоматі і температуру напою. Власне, саме FMCG індустрія (Fast-moving consumer goods – товари широкого вжитку) згодом стала чи не основним сприятливим середовищем для розвитку інтернету речей. Через швидку оборотність товару перед постачальниками і ритейлерами стояло завдання контролювати термін придатності продукту, відстежувати залишок товару на складі, швидко поповнювати його й поліпшувати. З наближенням нового року інтернет речей продовжує об’єднувати все більше споживчих секторів – навіть якщо більшість покупців одразу цього не бачать. Тому споживачам слід очікувати зростання інтеграцій інноваційних технологій у повсякденному житті. Інтернет речей у ритейлі У роздрібному сегменті сьогодні можна визначити кілька чітких трендів розвитку, які почали формуватися ще на початку минулого десятиліття, а може й раніше. Перший із них – створення технології безкасових розрахунків. Магазин без каси Суть ідеї в тому, що кожна одиниця товару на полицях має RFID-датчик. На вході в магазин покупець ідентифікує себе шляхом сканування QR-коду з екрану свого смартфона. Далі споживач складає потрібні товари в кошик, а на виході – численні датчики просто зчитують вартість і кількість купленого краму та списують необхідну суму з його карткового рахунку, який прив'язаний до облікового запису в магазині. Така технологія підходить не для всіх товарів, наприклад, її важко адаптувати для вагового товару, який покупець сам зважує в магазині, проте перспективи розвитку має. Роботизований пошук Другий тренд – зручний і швидкий пошук товару. Припустимо, відвідувач хоче вперше купити якийсь продукт, але поки не знає, де саме його шукати в супермаркеті. Він звертається до фірмового мобільного застосунку магазину, і той показує, як пройти до полиць із товаром, навіть інформує про ціну й кількість одиниць продукту, що залишилося. Втім, не обов’язково цю функцію реалізовувати саме через мобільний застосунок. Наприклад, ще 2016 року роздрібна мережа товарів для дому Lowe у співпраці з Fellow Robots представила робота LoweBot, який допомагає клієнтам мандрувати магазином і швидко знаходити потрібні їм речі. Смарт-аналітика Третій тренд – «інтелектуальна» аналітика. Головна ідея в тому, що відеокамери в торговому залі, Wi-Fi-точки, інші пристрої визначають біля яких товарних полиць покупець стояв найбільше, на які вироби дивився та що купив. Завдяки обробленню всіх цих даних можна зрозуміти, що саме його цікавить і запропонувати наступного разу привабливу акційну пропозицію на ці продукти. Роботи-перевізники та дрони Четвертий тренд – робототехніка. Наприклад, у великій національній мережі Target (США) роботи під назвою Tally надають допомогу у відстеженні товарних запасів на полицях, тим самим вони допомагають продавцям більше зосередитися на обслуговуванні клієнтів. Хоча напевно лідером у цій галузі є компанія Amazon, яка використовує робототехніку для зменшення часу доставки товару своїм клієнтам. Також у цій компанії застосуються компактні роботи Amazon Robotics (раніше називалися Kiva Systems), які переміщують відповідно до заданої програми палети з товаром на складі. Це дозволяє скоротити витрати на 20% і прискорити процес. А для інвентаризації складських запасів тут залучають квадрокоптери DroneScan, що наприкінці робочого дня сканують штрих-коди на товарах та автоматично передають дані до системи обліку. Це збільшує швидкість інвентаризації на 20–25%. Зокрема, розробники стверджують, що їхні пристрої за два дні проведуть якісну інвентаризацію такого самого обсягу, як 80 робітників за три дні. Більше, ніж просто етикетка П’ятий тренд – смарт-пакування. Етикетка може відігравати набагато значнішу роль, ніж просто ідентифікація товару та привернення уваги споживача гучною назвою. Наприклад, відомий алкогольний бренд Bombay Sapphire спільно із застосунком Shazam створили етикетку з QR -кодом, яку покупці могли використовувати для доступу до ексклюзивного контенту AR і відеорецептів через свої смартфони. Адже вважається, що споживачі найбільш відгукуються на рекламні ідеї та заклики, пов’язані з продуктом, під час дій, які вони виконують в магазині чи вдома, коли розгортають пакування товару. Цей час є оптимальним для використання двостороннього потоку даних і маркетингу. Смарт-цінники Чи часто ви зустрічалися з такою ситуацією, коли на ціннику товару на полицях вказана одна вартість, а коли ви з приходите із цим товаром на касу, то ціна виявляється вже зовсім іншою? Зазвичай продавці пояснюють, що раніше була, наприклад, акційна ціна, а тепер інша, просто не встигли чи забули передрукувати цінник. Взагалі для сучасних магазинів, що нерідко нараховують в асортименті десятки тисяч найменувань, масштабне змінювання цін є справжньою проблемою, яка забирає багато часу й ресурсів. Є рішення – смарт-цінники. Це невеликі РК-дисплеї, що мають енергонезалежну пам'ять і через бездротову мережу під’єднані до бази даних із товаром. Зміна всіх цін на товари відбувається одним натиском на клавішу комп’ютера. У такий спосіб ціни можна змінювати хоч кожного дня, і при цьому жодних помилок не буде – усі цифри точно збігатимуться з тими, що є в базі даних. Таке рішення вже навіть було запропоноване українським роздрібним мережам. Єдиний його недолік у тому, що при впровадженні воно вимагає чималих капіталовкладень. Смарт-полиці Ще одним інноваційним прикладом IoT у роздрібній торгівлі є смарт-полиці. Асистенти в магазинах витрачають чимало часу й сил для сортування та розстановки товарів, відстеження того, щоб товари одного виду не стояли на різних полицях. Інтелектуальні полиці, оснащені датчиками ваги та RFID-сканерами, здатні сканувати продукти й інформувати співробітників крамниці, коли товар закінчується або коли предмети неправильно розміщені на полиці. Це не тільки заощаджує час, а й унеможливлює ручні помилки та запобігає крадіжкам. Загалом інтернет речей стає нормою в повсякденних пристроях і продуктах. Це дозволяє  підприємствам FMCG приділяти більше уваги застосуванню IoT для комфорту споживачів і їх залученню в магазини. Але жодний із вищезгаданих трендів не відбувається у вакуумі. Варто акцентувати, що IoT – це велика мережа. Події в одному вузлі впливають на інші, і всі разом вони функціонують як одне ціле. Але про що можна казати однозначно та впевнено – інвестиції в цю галузь є одним із головних трендів сучасності. Інвестуйте і ви. Автор: Сергій Гарбар, директор департаменту управлінського консалтингу Nota Group, менеджер інвестиційних проєктів групи компаній «Октава Капітал» Джерело: https://mind.ua/openmind/20234613-kupi-prodaj-ostanni-trendi-ta-prognozi-zaprovadzhennya-internetu-rechej-v-fmcg
28 Грудня 2021
Як знаходили інвестиційну підтримку українські “єдинороги” й не тільки
Де українські технологічні компанії шукають фінансування для своїх стартапів? 15 успішних кейсів залучення інвестицій. Існує усталена думка, що інвестувати в українські стартапи сьогодні все ще ризиковано, а отримати гарантований прибуток можна лише від реального сектору економіки. Тим не менше, українська історія знає чимало прикладів, коли гроші, інвестовані в нові ідеї, через деякий час приносили дуже гарний прибуток. Щоправда мова йде, як правило, про так звані технологічні стартапи, і за тридцять років української незалежності їх було немало. Загалом українські підприємці отримували інвестиційні кошти трьома шляхами: зверталися до бізнес-янголів, венчурних фондів чи бізнес-акселераторів, використовували особисті заощадження чи позики від друзів або родичів, і навіть виходили на фандрайзингові платформи типу Kickstarter чи Indiegogo, де збирали по "копійочці" кошти з великої кілкості дрібних інвесторів.   15 прикладів успішного залучення інвестицій У 2012 році Google викупила українську софтверну компанію Viewdle, що була заснована у 2006-му. Суму угоди експерти оцінили приблизно в 35 млн доларів. Перші янгольскі інвестиції у розмірі всього 250 тисяч доларів компанія отримала від американців українського походження. На момент придбання інтернет-гігантом компанія вже мала штаб-квартиру в Каліфорнії, але вся команда розробки перебувала в Україні. У 2014 році інвестиційний фонд Chernovetskiy Investment Group за $2,5 млн придбав міноритарну частку в сервісі з доставки їжі Zakaz.ua. Компанія була створена в 2010 році Єгором Анчишкіном, а першим янгольским інвестором проекту став Олександр Ольшанський, президент холдингу Internet Invest. У 2017 році Chernovetskiy Investment Group став мажоритарним власником сервісу Zakaz.ua. В 2015 році канадська Mobify придбала український стартап Jeapie, що надавав сервіс розробки та доставки push-повідомлень. Сума угоди склала мільйони доларів (точна сума не називалася). Згодом Mobify разом з Jeapie стали частиною великої американської корпорації Salesforce. Стартап одесита Вадима Роговського створив технологію 3DLOOK, яка визначає розміри тіла за двома фотографіями і підбирає оптимальний розмір одягу. 3DLOOK вже має близько 100 клієнтів, в основному це відомі американські виробники. З метою масштабування бізнесу та виходу на нові ринки компанія навесні цього року закрила черговий раунд приватних інвестицій у розмірі 6,5 млн доларів. Оборот в минулому році склав $1 млн. Випускник КПІ Олександр Конотопський вперше показав свій продукт — датчики безпеки під брендом Ajax — у 2012 році. Стартовий капітал склав 50 тисяч дол, це були власні кошти команди. Лише через 3 роки його стартап отримав перше значне фінансування —1 млн доларів від венчурного фонду SMRK. В 2015 році пристрої під брендом Ajax продавалися в 67 країнах. У 2019‑му Ajax отримав черговий раунд у розмірі 10 млн доларів від Horizon Capital. Нині компанія налічує три R&D‑центри та два заводи в Києві, а її капіталізація на сьогодні сягає 700 млн доларів, принаймні так вважають в компанії. Як мінімум недавню пропозицію продати компанію за 500 млн доларів відкинули усі акціонери. Стартап Delfast створили у 2014 році Данило Тонкопій і Сергій Денисенко. Сервіс займався доставкою товарів на екологічно чистому транспорті. Всього за рік проект залучив кілька сотень тисяч доларів інвестицій від приватних інвесторів. З 2017 року Delfast має власне виробництво електровелосипедів. Нещодавно Delfast зібрав на краудфандинговій платформі Fundable 3,4 млн доларів. Гроші планують вкласти у виробництво, розробку та оптимізацію бізнес-процесів. На сьогодні електровелосипеди Delfast здатні проїхати до 500 км на одному заряді. За 12 років стартап Дмитра Сергеєва Depositphotos, що надає послуги банку фотографій, став міжнародною компанією, що має майже 19 млн клієнтів і офіси в шести країнах світу. Спочатку засновник розвивав проект за власні кошти, але У 2011 році Сергєєв отримав 3 млн доларів від фонду TMT Investments, а у 2015 – ще 4 млн доларів від ЄБРР. За деякими оцінками, капіталізація компанії складає 200 млн доларів. Кілька років тому компанія відкрила найбільший у східній Європі фотопавільйон Lightfield і запустила графічний онлайн-редактор Crello, а у жовтні 2021 року 100% акцій компанії придбала VistaPrint. Grammarly — популярний онлайн-сервіс для перевірки правопису, напевно, кожен з читачів чув про нього. Продуктами компанії користуються десятки мільйонів осіб. Тільки через кілька років успішного розвитку компанія отримала перший раунд інвестицій в розмірі 100 млн долл. Але до того моменту компанія розвивалася лише завдяки власним джерелам доходу. Загальна капіталізація компанії, на думку фахівців, сьогодні перевищує один мільярд. Звичайно, штаб-квартира Grammarly вже давно знаходиться не в Україні, проте у київському RnD-центрі працює близько 200 фахівців. Уродженець Дніпра Олег Рогинський — автор CRM‑системи People.ai. Його продукт дозволяє підвищити продажі, і цим користуються компанії з рейтингу Fortune 500. У минулому році число замовників зросло майже в 3,5 рази, серед них – відомий всім Zoom. У 2012 році троє хлопців з Києва — Ярослав Ажнюк, Андрій Клен та Олександр Нескін — придумали принципово новий пристрій для турботи за тваринами, який назвали Petcube. В одному корпусі вони інтегрували відеокамеру, яка дає змогу доглядати за твариною, лазерний вказівник та Wi-Fi-модуль. Перші продажі стартували у 2014 році, коли компанії вдалося зібрати 250 тисяч доларів інвестицій на Kickstarter. За три роки компанія продала 100 тисяч пристроїв та одержала 10 млн доларів від фондів Almaz Capital та AVentures. В 2020 році компанія отримала загалом 25 млн доларів інвестицій та нарешті вийшла на операційний прибуток. Стартап Кирила Бігая, Дмитра Волошина та Сергія Лук’янова під назвою Preply надає послугу пошуку репетиторів. Навесні 2020 року, якраз на початку "всесвітнього локдауну", Preply отримала 10 млн доларів приватних інвестицій. І це не дивно, адже коли цілі країни перебували на карантині, попит на дистанційних репетиторів виріс в рази. Тому в березні 2021 року Preply залучив ще 35 млн доларів. Тепер компанія має 250 співробітників в Києві та Барселоні і має наміри найближчим часом подвоїти команду. Всього за 14 місяців мобільний додаток Reface для перетворення сталого зображення у відео від українських розробників досяг позначки у 100 млн завантажень. Стартап заснували Денис Дмитренко та Кирило Сигида, а першим інвестором став Сергій Токарєв. В кінці 2020 року в Reface проінвестував відомий венчурний фонд – американський Andreessen Horowitz. Після цього співзасновники відійшли від операційного управління. Новим гендиректором став Дмитро Швець. Сервіс з швидкої доставки їжі Rocket Олексія Юхимчука та Станіслава Дмитрика з Дніпра вже витіснив з українського ринку американський Uber Eats і наздоганяє іспанський Glovo (який вийшов на ринок найпершим). Стартап стрімко розвивається за гроші ізраїльського інвестора Тимура Рохліна. За минулий рік Rocket покрив майже всі обласні центри України, і готується виходити на зовнішні ринки. Readdle заснували четверо студентів одеського університету в далекому 2007 році. Коли хлопцям потрапила в руки перша модель iPhone, вони створили для нього мобільні додатки PDF Expert и Spark: софт для читання книг і обробки документів. У 2020 році загальна кількість завантажень цих додатків перевищила 150 млн. Цікаво, що компанія не залучала сторонніх інвестицій, а розвивалася на свої кошти, та гроші, що взяла борг у друзів та знайомих. Стартап UPSWOT, створений Дмитром Норенком, виготовляє дашборд, який збирає інформацію з бухгалтерських програм та CRM і допомагає банкам визначати надійних позичальників, а підприємцям – отримувати підказки про стан справ. На початку 2021 року компанія отримала черговий раунд інвестицій у сумі 4,3 млн доларів. Притому інвесторами стали топ-менеджери Oracle, Google та фінтех‑гіганта Klarna. Як можна зауважити, всесвітньо відомі транснаціональні корпорації – Google, Oracle, Snapchat та Salesforce – звернули увагу на українські стартапи та вклали в них кошти. За статистикою, найбільше венчурних інвестицій надходило саме з США, але були фінансові вкладення і з Британії, Ізраїлю, Швеції, Сінгапуру, Франції, а деякі бізнеси фінансувалися виключно вітчизняними інвесторами. Загалом, згідно з оцінками Forbes, ТОП-30 українських стартапів за останні 5 років отримали не менше 1,15 млрд доларів інвестицій, а їхня сумарна капіталізація перевищила 9 млрд доларів. Сукупний штат стартапів складає понад 5000 чоловік. Усі компанії розташували в Україні великі центри розробки, хоча штаб-квартири у багатьох з них вже розташовані в США чи в ЄС. Ключ до успіху Економісти та інвестиційні банкіри зауважують, що саме зараз чудовий час для інвестування в бізнес. За прогнозами, в найближчі 5 років економіки України буде невпинно зростати, і кожна гривня інвестицій, вкладених сьогодні, принесе значний прибуток через кілька років. При тому, хоча більшість стартапів працюють в галузі ІТ, стартапи загалом — це не про IT, це про людей з ідеями і підприємницьким складом розуму. Ключове завдання бізнесу — запропонувати власне оптимальне рішення будь-якої проблеми, і якщо команда стартапу з цим справляється, залучає інвестиції, правильно масштабує бізнес і орієнтується на кращі світові стандарти – вона досягає успіху. А разом з нею отримують прибуток і приватні інвестори. Тож якщо у вас є оригінальна бізнес-ідея – створюйте власний стартап. Охочих інвестувати у перспективних проект завжди буде чимало. Вищенаведені приклади мають вас в цьому переконати.
23 Грудня 2021
Перевірений – отже озброєний, або навіщо бізнесу регулярно перевіряти звітність
Коли й навіщо бізнесу потрібен фінансовий аудит, а також як за його допомогою уникнути проблем із законом та залучити інвесторів, розповідають представники аутсорсингової компанії Nota Group: директор фінансово-бухгалтерського напряму Дмитро Рибальченко та керівник практики аутсорсингу бухгалтерського обліку й аудиту Світлана Кучер. Що таке фінансовий аудит, навіщо він потрібен компаніям у цілому та гемблінговим компаніям зокрема? Фінансовий аудит – це перевірка бізнесу, його фінансової звітності на якість та відповідність вимогам законодавства України. Він здійснюється незалежним аудитором та має велике значення як для засновника, так і для інвесторів. Власники завжди хочуть зрозуміти, що вони мають та що відбувається з їхнім бізнесом. Особливо якщо говорити про українські компанії, в тому числі гемблінгові. Доволі розповсюджена практика, коли потоки йдуть не на компанію, а на сторонні суб'єкти. У цілому це все належить власнику, але якщо провести аудит, виявляється, що компанія насправді є не великим потоком, а тоненьким струмочком. Завдяки аудиту власник бачить, які активи та фінансові потоки є в компанії, куди вони спрямовані, може реструктурувати та оптимізувати їх. З огляду на цю інформацію ухвалюються виважені управлінські рішення, залучаються зовнішні інвестори. Гемблінгові компанії завжди були й будуть під пильним наглядом державних органів, інвесторів, партнерів, конкурентів. Тому мати можливість у будь-яку хвилину підтвердити прозорість ведення своєї господарської діяльності – одне з найважливіших завдань керівництва такого бізнесу. Проте у гемблінгу фінансовий аудит потрібен передусім для того, щоб вийти на іноземного інвестора. У цілому аудит важливий під час залучення будь-якого фінансування, наприклад банківського. Якщо потрібен кредит, банк захоче розібратись, чи можна довіряти звітності, чи правильні дані. Аудит підтвердить звітність, завдяки чому банк зрозуміє, що документам можна вірити. Що показує фінансовий аудит та як ці знання можуть застосовувати власники бізнесу? Фінансовий аудит підтверджує достовірність фінансової звітності компанії, перевіряє правильність ведення бухгалтерського обліку, дає можливість визначити ефективність ведення бізнесу, прибутковість. Фінансові показники оцінюються об’єктивно та неупереджено. Своєчасно виявлені та виправлені помилки в обліку допоможуть уникнути штрафних санкцій під час перевірок. Чому компанії варто проводити фінансовий аудит регулярно, а не тільки тоді, коли припече або коли потрібно показати цифри партнерам? Регулярність проведення фінансового аудиту тримає компанію та її відповідальних осіб у правильному тонусі, суттєво знижує ризик недбалості та шахрайства. Також є суттєва відмінність між тим, щоб надати для перегляду фінансовий аудит за першим запитом, показуючи «відкрите обличчя», чи змушувати партнерів чекати на його результати кілька тижнів чи місяців. Як аудит допомагає уникнути проблем із законом та бізнесом? Безпосередньо фінансовий аудит не скаже, як уникнути проблем. Але аудит за запитом власника – може. Така перевірка показує, які моменти можна виправити, а процеси – поліпшити. Часто такий аудит власники проводять перед офіційними перевірками, адже стан обліку може бути неякісним або структурно працювати неправильно. Аудит за запитом допомагає уникнути проблем із контролюючими органами та в цілому налаштувати роботу так, щоб бізнес працював ефективніше. Регулярне проведення аудиту фінансової звітності мінімізує ризики додаткових нарахувань та штрафів у разі проведення перевірок державними органами, наприклад камеральних, непланових чи планових. Дає змогу відшукати та вчасно виправити помилки й недоліки різного характеру. Він формує надійний тил для спокійного ведення бізнесу завдяки впевненості у правильності всіх виконаних дій, а також відповідності їхнього відображення в обліку згідно з вимогами чинного законодавства. Як часто потрібно проводити повний аудит? Чи є проміжні варіанти? Повний аудит слід проводити за підсумками року. Його результати становлять вичерпний перелік питань, на які звернуть увагу інвестори, контролюючі органи, партнери. Проміжні варіанти – так, вони мають повноцінне право на існування, а в низці компаній вже проводяться на постійній основі. Здебільшого власники звертаються за проведенням проміжного аудиту за результатами кварталу, що минув. Бізнес швидко змінюється, гемблінговий – у тому числі. Отримана інформація дає змогу тримати руку на пульсі щодо фінансового стану впродовж року, контролювати виконання поставлених завдань, а також суттєво скорочує час на підготовку та подачу річної звітності, проведення річного аудиту. Також знижує відсоток несподіванок за підсумками року у вигляді неочікуваних фінансових результатів. Які ризики виникають під час проведення фінансового аудиту? Найголовніший ризик аудиту – це його неякісність. Запобігти цьому потрібно насамперед із боку перевіряльників, упевнившись у їхній надійності, досвіді. Також важливо отримати підтримку від представників компанії, які мають забезпечити розкриття повної інформації, сприяння проведенню перевірки. Усе інше – не ризики, а наслідки. Можливо, неприємні для замовника: викривлення звітності, невідповідність даних обліку, недбалість, шахрайство тощо. Хто може проводити фінансовий аудит? Аудиторські компанії, які перебувають у Реєстрі, за яким стежить Аудиторська палата України. Для них це винятковий вид діяльності. Це можуть бути міжнародні або українські компанії. Зазвичай вони проводять перевірки для великих інвесторів. Аудит за запитом власника можуть взяти на себе аутсорсингові компанії. У тому числі така перевірка може проводитися в межах підготовки до великого фінансового аудиту офіційними аудиторськими компаніями. Коли компанія звертається до аудиторської фірми, то отримані під час аудиту дані отримують тільки власники? Чи є випадки, коли аудитори зобов’язані передавати звіти до державних служб? У законі є градація компаній, які потрапляють під обов'язковий аудит фінансової звітності й зобов'язані публікувати аудиторський звіт на своєму сайті з коротким висновком аудитора. Це середні, великі підприємства, а також кілька специфічних категорій: монополісти, видобувні компанії тощо. Решта компаній такого обов'язку не мають. І знову ж таки аудит за запитом власника – це конфіденційна інформація, якою він розпоряджається на свій розсуд і має право нікому не показувати результати. Між замовником і виконавцем завжди укладається договір про нерозголошення інформації, отриманої під час проведення аудиту. Як розпорядитись звітом – замовник вирішує сам у всіх випадках, коли оприлюднення аудиторських висновків разом із річною звітністю прямо не передбачене законодавством. Чи допомагає фінансовий аудит залучати інвесторів? Безумовно, надання інвесторам можливості ознайомитись із результатами аудиту, а краще – аудитів кількох років поспіль, показує відкритість компанії, прозорість ведення бізнесу, відповідність вимогам чинного законодавства. Компанія, яка проводить фінансовий аудит до запиту інвесторів, перебуває в тонусі. У неї завжди готова ця інформація, й щойно інвестори звертаються із запитом, власники можуть відразу надати дані. Це дає змогу об’єктивно оцінити стан речей у компанії. У будь-якій нормальній угоді інвестори завжди дивляться на аудиторську звітність. Аудит допомагає в таких угодах залучати партнерів. У тому числі це стосується залучення капіталу в банках. Банки просять надати аудиторський звіт і, якщо він є, підвищують клас позичальника. Відповідно, це впливає на вартість кредиту – ставка може бути нижчою. Тобто аудит допомагає знайти не тільки інвестора, але й фінансового партнера з максимально вигідними умовами співпраці.
15 Листопада 2021
Чому сексуалізація в рекламі більше не працює?
Верховна Рада у вересні ухвалила закон про заборону сексизму в рекламі, який набере чинності з 8 січня 2022 року. Народні обранці заборонили демонструвати переваги однієї статі над іншою в фізичному, інтелектуальному або соціальному аспекті, показувати стереотипні ролі чоловіка та жінки, насильство за ознакою статі, а також тіло людини як сексуальний об'єкт. Заборона діє на слова, звуки і зображення, що натякають на сексуальний контакт, якщо вони безпосередньо не стосуються рекламованого продукту. Як працюватиме новий закон, які штрафи передбачає і як вплине на бізнес, розповіла виданню Mind СЕО «Октава Капітал», керуючий партнер Nota Group, голова комітету гендерної політики Національної асоціації адвокатів України, координатор Women in Security при ASIS Ukraine Тетяна Андріанова. Часто доводиться зустрічати повідомлення на кшталт «Sex. Оскільки ми щойно привернули вашу увагу, тож слухайте…». Маємо для вас новину – це більше не працює. Воно перестало працювати тоді, коли із сексу зняли ярлик табуйованої теми, коли споживачі почали все менш прихильно ставитися до використання в рекламі особливостей чоловічого та жіночого тіла як способу привернення уваги. Принаймні, у цивілізованому світі. Сексизм, об’єктивізація, мізогінія, різноманітні прояви дискримінації, гендерні стереотипи. Це не лише «модні» словечка, що перекочували в український лексикон із Заходу. Це – вирок сучасному суспільству, яке, скориставшись своїм правом на апеляцію, спрямовує сили на викорінення цих ганебних явищ. Звідки прийшов тренд проти дискримінації жінок? Для цивілізованих країн протистояння цим явищам – не є чимось новим, власне, воно вже давно перетнуло межу свого апогею: усі міжнародні акти написані, стандарти запроваджені, а нові правила поведінки прописуються в генетичні коди націй. Тепер у фокусі уваги демократичних країн нові виклики: загроза демократії та вільному вибору крізь призму впливу соціальних мереж або шляхи уникнення кліматичної катастрофи… Проте тренд протидії дискримінації мало-помалу дістався до країн перехідної економіки, які не просто сліпо запроваджують міжнародні практики, а й навчаються правільно їх тлумачити та застосовувати на практиці. Конвенція ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, Угода про асоціацію України з Європейським Союзом, Стратегія гендерної рівності Ради Європи на 2018–2023 роки, Глобальні цілі сталого розвитку ООН – усі ці документи передбачають низку зобов’язань України стосовно протидії сексизму. Крім того, Рекомендація CM/Rec (2019)1 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам щодо попередження сексизму та боротьби з ним (від 27 березня 2019 року), рекомендує Україні на рівні національного законодавства заборонити сексизм у ЗМІ та рекламі. Прагнучи самоорганізуватися ще 10 років тому учасники ринку реклами розробили Стандарт недискримінаційної реклами за ознакою статі. На них протягом років посилалися як суди, так і контролюючі органи. Проте на законодавчому рівні поняття «дискримінаційна реклама» була введена лише нещодавно. 5 жовтня 2021 року Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо протидії дискримінації за ознакою статі». Цим законом визначено поняття «дискримінаційна реклама» та «дискримінаційна реклама за ознакою статі». Нові правила рекламування наберуть чинності 8 січня 2022 року. Що зміниться для рекламодавців, споживачів і суспільства? Є всі підстави сподіватися, що цей закон зітре з вулиць міст рекламу, яка нещадно експлуатує стереотипи про чоловіків та жінок, а з усвідомлення розробників і замовників реклами думки про те, що демонстрація принад сексуальної красуні (красунчика) чи частин її (його) тіла – підвищить інтерес до рекламованої техніки, квартир чи їжі. Якою має бути реклама, щоб вважатися дискримінаційною за ознакою статі? Це словесна або зображувальна реклама щодо будь-якої переваги однієї статі над іншою (інтелектуальна, фізична, соціальна); щодо стереотипної ролі чоловіка або жінки, що пропагує принизливе та зневажливе ставлення; принижує людську гідність за ознакою статті; демонструє насильство; використовує зображення тіла (частини тіла) людини виключно як сексуального об’єкта для привернення уваги споживача. Такі твердження та/або зображення законом у рекламі забороняються. Але на цьому боротьба с дискримінацією не закінчується. Законом забороняється реклама, що містить дискримінацію за походженням людини, її соціальним і майновим станом, расовою та національною належності, статтю, освітою, політичними поглядами, ставленням до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб.   Хто нестиме відповідальність за порушення закону? Закон «Про рекламу» визначає, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами. Але розміри штрафів, передбачених законом про рекламу, – у п'ятикратній вартості виготовлення реклами – дуже символічні. І навряд чи така відповідальність зупинить креативників на шляху реалізації своїх ідей із дискримінаційним відтінком. Притягуючи винних до відповідальності за дискримінаційну чи сексистську рекламу, компетентним органам слід торувати новий шлях. Але певні стежки у цьому питанні уже протоптані – кількість судових справ щодо розгляду скарг на дискримінаційну за ознакою статі рекламу щорічно зростає, а до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів й Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надходить сотні скарг на таку рекламу. Але це не означає, що замовники реклами можуть розраховувати на декларативність нових антидискримінаційних та антисексистських норм. Якщо раніше суди та контролюючі органи опиралися у цих питаннях на стандарти, установлені ринком, на міжнародні акти та Конституцію України, то зараз вони можуть послуговуватися нормами закону, що, ймовірно, прискорить процес притягнення до відповідальності винних осіб, зробить цей процес ефективнішим. До прикладу. Паризька рада з управління містом заборонила сексистську та дискримінаційну зовнішню рекламу ще 2017 року. Такі самі правила на той момент діяли в Лондоні, Женеві та інших містах Європи. З розвиненими містами – усе зрозуміло. Але навіть країни з перехідною економікою боролися з сексистською рекламою шляхом запровадження змін до законодавства. Наприклад, у Молдові такі зміни були внесенні ще 2016 року. Як бачимо, Україна стала на цей шлях однією з останніх країн прогресивної демократії. Отже, з огляду на практику застосовування інших норм законодавства про рекламу, навряд чи замовникам реклами (бізнесу) варто побоюватися величезних штрафів від відповідальних органів влади. Чого варто побоюватися – то це репутаційних ризиків, адже сучасне суспільство більше не виявляє толерантності до стандартів рекламування, які ще у 1990-х роках вважалися нормою. Будь-який репутаційний скандал може обернутися катастрофою – і для малої компанії, і для глобальної конгломерації. Тож перш ніж виходити з рекламою в люди слід ретельно пересвідчитися, чи не порушує вона чинних (й тих, які будуть чинні з 2022 року) норм законодавства та відповідає цінностям цільової аудиторії.   Автор: Тетяна Андріанова, керуючий партнер Nota Group Джерело: https://mind.ua/openmind/20233206-intim-ne-proponuvati-chomu-seksualizaciya-v-reklami-bilshe-ne-pracyue
11 Листопада 2021
Залучення інвестицій в технології — шанс для України
Чому технологічні компанії мають найвищі шанси залучити стратегічних інвесторів та як цим може скористатися Україна? Минулий рік та перша половина 2021 року стали унікальним періодом в розвитку людства. Кількісні зміни у сфері технологій, впровадження найсучасніших рішень на основі "смарт-систем", пов’язаних з повсюдним впровадженням так званих розумних, кіберфізичних технологій, призвели до суттєвих якісних змін. Міжнародні експерти впевнені в тому, що тренд на заміну людини машинами та алгоритмами всюди, де це є можливим, дозволяє говорити про історичні для людства п’ятий та наступний шостий технологічний уклад (ШТУ). Для бізнесу це означає пріоритет інвестицій у компанії, пов’язані з новим технологічним укладом, а саме – тих, що роблять ставки на прискорений розвиток біотехнологій, космічних програм та інших хайтек-напрямків. Епоха роботів та повсюдних цифрових рішень Ми живемо у справді революційний час, коли технологічні зміни відбуваються буквально на очах. Чи був він очікуваним? Так, про новий технологічний уклад активно говорили протягом останніх 10 років, а всі ключові технології були, як-то кажуть, на виході. Але старту ШТУ не відбувалося через старі звички або здоровий консерватизм як бізнесу, так і клієнтів. Та, як кажуть, не було б щастя, якби нещастя не допомогло. Пандемія змусила бізнесменів повсюдно працювати з великими групами клієнтів у віддаленому форматі, а отже й впроваджувати смарт-системи там, де ще донедавна ми їх зовсім не очікували. Зараз, коли в багатьох випадках неможливо особисто брати участь в керуванні складними технологічними процесами, управління критично важливою інфраструктурою стає полем діяльності смарт-систем, різного роду роботів, чат-ботів. Цей тренд визначив і прискорений розвиток так званої "цифрової держави". А пандемія визначила підвищення попиту на рішення в сфері автоматизації, напрямку дистанційного обслуговування, оскільки небезпека COVID-19 зробила, дистанційні канали взаємодії з клієнтами основними. Іншою важливою темою стали цифрові дистанційні робочі місця. Якщо раніше до них виявляли цікавість виключно глобальні провідні світові компанії, то нині цифрове робоче місце стало ключовим фактором практично для будь-якого бізнесу, адже всім довелося працювати дистанційно, й без якісних, зручних цифрових робочих місць робота була б просто неефективною. Одним з трендів, який торкнувся споживачів — голосові роботи, з якими зіткнулися (часто-густо навіть не знаючи про це) майже всі покупці товарів та послуг. Цікавість до технологій синтезу мови виявили компанії самих різних сфер діяльності. Аудиторія адаптувалася до спілкування з голосовими помічниками, і бізнес буде й надалі впроваджувати все більше текстових та голосових віртуальних роботів у свої процеси. Масштабна зміна споживчого досвіду стала ключовим фактором подальшого розвитку хай-теку, адже нові звички людей стимулюють подальше оновлення технологій. Поступово з'являються магазини з повністю автоматизованою системою покупок, власними сервісами безконтактної оплати, з'явилася можливість онлайн-оформлення документів, отримали широкий розвиток онлайн-кінотеатри, віддалені фінансові послуги тощо. Нові технології активно опановують споживачі в сфері нерухомості. Якщо раніше VR сприймався швидше як атракціон, то зараз це один з інструментів підбору нерухомості. Якщо 2-3 роки тому клієнти могли використовувати VR-шолом, відвідавши офіси продажів, то зараз технологія інтегрована на сайт, можна в два кліки зробити віртуальну прогулянку по майбутній квартирі. А мобільні додатки забезпечують безшовне проходження покупця від авторизації в особистому кабінеті на етапі вибору квартири до оплати комунальних послуг однією транзакцією, отримання сервісів і побутових послуг, замовлення перепусток для відвідувачів, покупки їжі або інших товарів через додаток тощо. Успішний приклад Ілона Маска та його компанії SpaceX надихнув інвестиції у проєкти в сфері космічних технологій, які націлені на реальні ринкові потреби та цікаві інвесторам. Звичайно, велику роль тут відіграв особистий приклад Ілона Маска — він натхненно та з відносною легкістю відкриває нові ринки, й з’являється чимало стартапів, які хочуть йому продатися. Квиток України на потяг в майбутнє Для нашої країни бути готовою до змін в умовах нового технологічного укладу – питання конкурентоздатності на міжнародних ринках та виживання в умовах глобалізації бізнес-трендів. Без цього ми не досягнемо ані сталих темпів розвитку економіки, ані високого рівня добробуту та підвищення якості життя населення країни. На думку фахівців, в Україні зараз переважає частка третього (58%) та четвертого технологічних укладів (38%) з дуже низьким відсотком технологій п’ятого укладу (близько 4%), а технології шостого укладу майже відсутні (менше 1%). Тобто економіка України майже не орієнтована на сучасні тренди світового економічного розвитку, про які ми говорили вище. Пам’ятаєте, як казала Аліса в книзі Льюїса Керолла, "треба бігти з усіх сил аби лише залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти мінімум вдвічі швидше"?! Так і в нашій ситуації: ми майже не адаптовані до Шостого технічного укладу, а вже треба думати про Сьомий! Адже формування кожного наступного технологічного укладу відбувається не стрибкоподібно. У рамках попереднього технологічного укладу зароджуються основи наступного. Отже новий цикл технологічного розвитку стартує тоді, коли попередні інновації повністю реалізуються у економіці. Згідно з прогнозами, у рамках ШТУ подальший розвиток комп'ютерної техніки стане можливим вже на базі біотехнологій. Найбільш перспективними стануть сфери та галузі взаємопроникнення обчислювальної техніки та біологічних процесів, поширення приладів з прямим доступом до нейронів. Сьогодні наш шанс полягає в стрімкому розвитку стартапів, що продукують технології сучасного рівня автоматизації та смарт-рішень, й одночасно орієнтуються на наступний технологічний уклад, який вже не за горами. Його пов’язують з розвитком когнітивних технологій, в основі яких — вдосконалення менталітету, процесів пізнання та навчання людини. Серед наступних трендів – нейровізуалізація, когнотропні препарати для поліпшення інтелекту, когнітивні асистенти (системи адаптивної підтримки людини в динамічно мінливих технічних середовищах), мозко-машинні інтерфейси тощо. Інші ключові напрямки наступного технологічного укладу: біотехнології, засновані на досягненнях молекулярної біології та генної інженерії, нанотехнології, системи штучного інтелекту, глобальні інформаційні мережі та інтегровані високошвидкісні транспортні системи. Подальший розвиток отримають гнучка автоматизація виробництва, космічні технології, виробництво конструкційних матеріалів з наперед заданими властивостями, атомна промисловість, авіаперевезення. Зростання атомної енергетики та споживання природного газу буде доповнене розширенням сфери використання водню як екологічно чистого енергоносія, істотно розшириться застосування відновлюваних джерел енергії. Шостий технологічний уклад ґрунтується на застосуванні нанотехнологій, що оперують на рівні однієї мільярдної метра та здатних змінювати молекулярну структуру речовини, надаючи йому принципово нові властивості, а також проникати в клітинну структуру живих організмів, видозмінюючи їх. Поряд з якісно більш високою потужністю обчислювальної техніки, нанотехнології дозволяють створювати нові структури живої та неживої матерії, вирощуючи їх на основі алгоритми самовідтворення. Звичайно, ми добре розуміємо, що такі проєкти, орієнтовані на майбутнє, але на базі провідних сьогоднішніх технологій, потребують підтримки та масштабного фінансування.
3 Листопада 2021
Хто власник службового твору: про майнові права і нове законодавство
Норми закону «Дія City» серед іншого передбачають врегулювання спірних питань інтелектуальної власності в IT галузі. Розберемо, що ж таке «службовий твір» більш детально. Кому належать права на «цифровий» продукт, розроблений співробітником на роботі, – творцю чи роботодавцю, розповіла виданню Mind керівник практики інтелектуальної власності Nota Group Ганна Жакот.   Цифрова епоха, у часи якої ми живемо, продукує не тільки більше діджитал-інструментів і рішень, а й більше запитань до юристів. Чимало нових викликів стосуються програмування, яке, зіштовхуючись з недосконалим правовим регулюванням, стає справжнім каменем спотикання для сталого розвитку ІТ-бізнесу. Якщо говорити юридичною термінологією, то такий результат творчо-робочої діяльності називається службовим твором, і тривалий час він досить неоднозначно регулювався на рівні національного законодавства. Існувала певна колізія між нормами Цивільного кодексу України та профільним Законом України «Про авторське право та суміжні права» щодо приналежності творів, створених працівниками під час виконання їхніх трудових обов’язків. Відповідно до ЦК України, майнові права на такий твір належать роботодавцю та працівнику спільно, а згідно зі профільним Законом – тільки роботодавцю. Світло на цю проблематику пролив Закон України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», який було прийнято в середині липня 2021 року. Зокрема роз’яснено ситуацію в частині регулювання розподілу майнових прав безпосередньо на комп’ютерні програми та (або) бази даних, створені у рамках службових обов’язків, з метою гармонізації українського законодавства з європейським та приведення його у відповідність до положень, викладених в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС. Законом установлено, що майнові права інтелектуальної власності переходитимуть від працівника до роботодавця у момент, наступний за створенням відповідного програмного продукту, якщо інше не встановлено сторонами у трудовому договорі. Що тепер потрібно робити для уникнення спірних ситуацій? Важливо ідентифікувати створений програмний продукт саме як службовий твір, оскільки у випадку недодержання такого критерію закріпити права на нього за роботодавцем може бути проблематичним. Щоб визнати твір службовим або таким, що створений в рамках трудових відносин, необхідно віднести створення конкретної комп’ютерної програми до службових обов’язків працівника. Зробити це можна двома шляхами: зазначити безпосередньо в трудовому договорі або передбачити службовими завданнями. Якщо піти другим шляхом, важливо пам’ятати про те, що службові завдання мають бути обов’язково задокументованими, викладеними у письмовій формі за підписом уповноваженої особи, наприклад, у вигляді наказу на бланкові підприємства. Такі формальності не здаватимуться надмірними, якщо доведеться використовувати їх у якості доказу в спірній ситуації. Також радимо зазначити робочу або остаточну назву комп’ютерної програми для надання їй персоналізованого характеру та задля уникнення можливих плутанин. Якщо у вас складаються довготривалі трудові відносини з програмістом чи ІТ-співробітником – доцільнішим виглядає оформлення службового завдання відповідальному працівникові для кожної окремої комп’ютерної програми (чи її складової). Це потрібно у разі, коли роботодавцю складно передбачити наперед у трудовому договорі всі програмні продукти, що будуть створені найманими робітниками. Незайвим буде також перевірити чи взагалі належить створення такого продукту до посадових обов’язків співробітника – і варто здійснювати таку перевірку завчасно. Функціональні зобов’язання працівника можуть передбачатися в трудовому договорі або посадовій інструкції. Коли твір належить працівнику? Окремо слід підкреслити те, що далеко не всі твори, створені працівником під час його перебування із роботодавцем у трудових відносинах, можуть бути визнані службовими. Оскільки при створенні працівником будь-яких комп’ютерних програм поза межами виконання ним своїх трудових обов’язків (як-то: у вільний від роботи час, поза приміщенням роботодавця абощо) роботодавець жодним чином не може претендувати на такі продукти та, відповідно, не може автоматично набути майнових прав на них тільки в силу того, що був роботодавцем працівника у відповідний період часу. Бувають різні ситуації, але ймовірно, що у такому разі роботодавцю доведеться придбати такий твір у розробника шляхом укладення з ним авторського договору та за окрему плату. До речі, важливою новаторською нормою новоприйнятого Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» є те, що у разі розроблення комп’ютерної програми та (або) бази даних під час виконання трудових зобов’язань, винагорода за придбання майнових прав на такий твір може бути включена в заробітну платню працівника. За законодавчим регулюванням, яке діяло раніше, така оплата мала здійснюватися окремо. Для додаткового документального підтвердження переходу майнових прав на службовий твір до роботодавця, є можливість також провести державну реєстрацію та отримати свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір. За національним законодавством така процедура не є обов’язковою, але не буде зайвою для додаткового підтвердження наявних у роботодавця прав на створений службовий твір – комп’ютерну програму. Як бачимо, цифрова еволюція та еволюція національного законодавства переписує умови бізнес-процесів: з одного боку розставляє деякі крапки над «і», а з іншого стимулює формалізувати взаємовідносини з працівниками якомога чіткіше задля убезпечення від уникнення спірних ситуацій.   Автор: Ганна Жакот, керівник практики інтелектуальної власності Nota Group Джерело: https://mind.ua/openmind/20232174-volodar-kodiv-hto-vlasnik-sluzhbovogo-tvoru-v-diya-city  
27 Жовтня 2021
Гендерний баланс у сфері безпеки України
Представниці безпекової спільноти «Women in Security» ASIS Ukraine діляться своїми поглядами щодо гендерного балансу в індустрії безпеки в нашій державі.  На виконання положень Програми із розвитку жіночого лідерства та стимулювання жінок до вибору професій у сфері безпеки, що була введена в дію у червні 2021 року, спільнотою “Women in Security” представництва ASIS Ukraine, на початку жовтня п.р. було проведено опитування та інтерв’ю представниць індустрії безпеки в Україні щодо тематики гендерного балансу на вітчизняному ринку корпоративної безпеки. Метою опитування було проаналізувати ставлення до жінок, які працюють в індустрії безпеки, та встановити ключові гендерні стереотипи і основні бар’єри, а також можливі шляхи їх подолання та визначити заходи, необхідні для збільшення частки представниць жіночої статі у безпековій сфері. Інтерв’ювання також передбачало використання отриманих даних для розробки і реалізації програми із мотивування дівчат/жінок до побудови кар’єри у сфері безпеки та формування активних  лідерок – представниць індустрії. В опитуваннях та інтерв’ю взяли участь: Тетяна Андріанова (Т.А.) - генеральний директор компанії «Октава Капітал», СЕО компанії «Nota Group», член правління Асоціації професіоналів корпоративної безпеки України (АПКБУ), координатор спільноти «Women in Security» представництва ASIS International в Україні, голова Комітету з питань гендерної політики Національної асоціації адвокатів України, адвокат. Наталія Лесик (Н.Л.) - член координаційного комітету консультативно-дорадчої ради з питань безпеки OSAC Ukraine, що функціонує під егідою Держдепартаменту США. Світлана Яциник (С.Я.) - керівник відділу економічної безпеки компанії «Фармак», член представництва ASIS International в Україні. Анна Юрченко (А.Ю.) - менеджер з проектної та консультаційної діяльності дирекції з безпеки ТОВ «ДТЕК», член представництва ASIS International в Україні. Пропонуємо вашій увазі матеріали, отримані в ході проведених з вітчизняними представницями індустрії безпеки опитувань та інтерв’ю.  ПИТАННЯ 1: У якій сфері безпеки Ви працюєте і яка специфіка Вашої діяльності? А.Ю.: Останні 10 років я працюю в галузі забезпечення корпоративної безпеки у найбільшому енергетичному холдингу України, який включає в себе ключові сектори економіки та є лідером у бізнесі з видобутку природного газу та вугілля, відновлюваної та теплової генерації електроенергії, розподілі і постачанні електроенергії та найбільшим в Україні виробником екологічно чистої електроенергії. Здійснюю проектну та консалтингову діяльність в сфері побудови системи щодо запобігання, виявлення і реагування на зовнішні та внутрішні загрози, пов'язані з неправомірними діями. Т.А.: Я за професією – юрист і практикую у сфері корпоративної безпеки, а саме займаюся інформаційною, юридичною, адміністративною та кадровою безпекою великого українського холдингу «Октава Капітал», до якого входять понад десяток бізнесів різних індустрій: від розплідників рослин до кіберзахисту. С.Я.: Маю досвід роботи в міжнародних компаніях, займаюсь питаннями корпоративної безпека та внутрішніх розслідувань. На даний час є керівником відділу економічної безпеки, який виконує перевірку юридичних і фізичних осіб та окремих осіб/кандидатів, проводить дослідження та аналіз процесів, а також оцінку ризиків з метою запобігання і виявлення внутрішніх та зовнішніх загроз. Крім того, ми з колегами проводимо внутрішні розслідування на підставі внутрішніх та зовнішніх звернень. Н.Л.: Я працювала у сфері безпеки у двох галузях промисловості: тютюновій та телекомунікаційній, вони різні, але кожна цікава, має свої особливі риси.  Як член команди безпеки в «Імперіал Тобакко», я відповідала за діяльність у сфері боротьби з незаконною торгівлею та контрабандою тютюнових виробів в країнах кластеру «Україна, Молдова, Азербайджан, Вірменія та Грузія». В телекомунікаційній індустрії, як керівник відділу безпеки, відповідала за корпоративну безпеку компанії, створення середовища, в якому компанія забезпечуватиме безпеку співробітників, збереження активів від крадіжок та шахрайства, навмисного пошкодження майна та зриву бізнес-процесів. Це цікавий досвід визначення стратегії безпеки компанії, де я мала досвід керування працівниками підрозділу безпеки по всій Україні за напрямками: економічної безпеки, захисту від крадіжок та пошкодження телекомунікаційного обладнання і співпраці з правоохоронними органами.  ПИТАННЯ 2: Яким чином Ви прийшли до вибору професії в такій традиційно «чоловічий» сфері?  Н.Л.: Я ще в дитинстві визначилася, коли ми грали в «Козаки-Розбійники». Розумію, що деякі люди можуть скептично ставитися, але я маю досвід більше 20 років роботи в силових структурах. Я є підполковником поліції. Проходила курс в поліцейській академії в Шанхаї (Китай). Довгий час працювала в «Інтерполі», а це сформувало вміння аналізувати, приймати швидкі рішення та координувати діяльність не тільки безпосередньо між співробітниками, але і вибудовувати взаємодію з різними органами в різних країнах. Т.А.: Мій батько довгий час займав керівну посаду в одній із гірничодобувних шахт України. Протягом усієї його кар'єри поруч з ним його правою рукою і радником був головний юрист шахти, який практично став членом сім'ї. Ще будучи дитиною, дивлячись на нього, я вирішила стати юристом. У сферу безпеки ж потрапила через реальні виклики, з якими рано чи пізно стикається кожен бізнес, що зростає в Україні. Я брала безпосередню участь в побудові системи корпоративної безпеки в групі компаній, що належить українському бізнесменові Олександру Кардакову, і тепер продовжую координувати цей напрямок. Коли я починала свій професійний шлях в сфері безпеки, вона насправді вважалась «чоловічою», але, на щастя, спостерігається стрімкий відхід від «застарілих» поглядів у суспільстві. А.Ю.: У мене є досвід роботи у страховій та ІТ сферах на різних керівних посадах. До початку роботи в сфері безпеки я очолювала напрямок страхування у Департаменті з управління ризиками в цьому ж енергетичному холдингу. Побудова системи безпеки – це частина системи внутрішнього контролю та управління ризиками, з метою застосування своїх накопичених знань і досвіду. І мені було дуже цікаво реалізувати себе у новому напрямку. До так званих «чоловічих» сфер відносяться також інформаційні технології та деякі напрямки страхування, в яких я також мала досвід роботи. С.Я.: Після закінчення університету я отримала диплом за спеціальністю «Економічна кібернетика». Свій професійний шлях почала роботою у відділі контролю бюджету закупівель компанії. У 2011 році в компанії, де я працювала, відкрилася вакансія на нову (в той час для нас) позицію «форензік». Зацікавленість до нової сфери перемогла всі упередження щодо «чоловічої професії», і я вирішила спробувати себе в новому образі. У подальшому було багато спільних проектів з представниками служби безпеки, і зараз я продовжую поєднувати два напрямки: економічна безпека і проведення розслідувань.  ПИТАННЯ 3:  Чи відчували Ви на шляху побудови Вашої кар'єри пов'язані з гендером перепони? Т.А.: Особисто я не відчувала обмежень у своїй професійній реалізації в бізнес-секторі, а також у громадській діяльності в сфері безпеки, бо не зважала на ті стереотипи, що існували у суспільстві стосовно того, які професії підходять жінкам. Н.Л.: Як згадувалося у питанні вище, це традиційно «чоловіча» сфера. І ця традиційність не тільки в уявлені чоловіків, а також і жінок. Доволі часто стикаєшся принаймні із відвертим здивуванням на офіційних ділових зустрічах, а іноді й з ігноруванням. Одного разу мене покликали на співбесіду тільки з інтересу подивитися на жінку, яка працює у сфері безпеки. Хоча заздалегідь у людей було усвідомлення, що на посаду будуть винаймати лише чоловіка, а мене запросили «з цікавості». На жаль, в нашому суспільстві ще не виробився достатній рівень нетолерантності до такого ставлення. Я кожного разу усвідомлюю, що конкурую за місце у цій сфері не тільки на професійному рівні, а й на рівні стереотипів суспільства щодо ролі жінки. Чесно кажучи, мої мізки на початку шляху у сфері безпеки також були моєю «перепоною», але коли ти собі кажеш: «я це можу, я на це маю право, все це нормально» - це допомагає рухатись вперед. Останні роки світ швидко змінюється, тому я рада, що є частиною цих процесів. А.Ю.: Кар'єра у якійсь мірі – це вдалий збіг обставин, де перешкоди ґрунтуються не тільки на гендерному ґрунті, а і на особистій взаємодії. Звичайно, у світі існують стереотипи щодо стосунків з жінками, але у мене особливих проблем з цим не було. С.Я.: При працевлаштуванні офіційних обмежень немає, та й на собі я не відчувала жодних обмежень. Основні пріоритети – це знання і досвід.  ПИТАННЯ 4:  Які питання гендерної нерівності в сфері безпеки актуальні у Вашій професії/компанії /товаристві та ін.? Т.А.: Головним питанням гендерного дисбалансу у сфері безпеки є саме усталені стереотипи, через які молоді жінки можуть навіть не думати про професійну реалізацію у цій сфері. С.Я.: Серед загалу проблемних питань ґендерної нерівності у секторі безпеки в Україні, великий спектр належить до кадрового забезпечення: призначення на посади та переміщення. Однак, в компанії, де я працюю, такі проблеми відсутні. А.Ю.: Так як робота в сфері забезпечення корпоративної безпеки включає в себе фізичний захист та інші напрямки, що вимагають досвіду роботи в правоохоронній сфері, де традиційно працюють чоловіки, то питання переходить виключно в область компетенцій і досвіду. Н.Л.: Мій шлях доволі довгий. За цей час багато позитивних змін мають місце як в уяві жінок, чоловіків, соціуму, так і в реаліях. Напевне, найбільше нерівність викривається в уяві, що забезпечити безпеку може лише великий та сильний чоловік. Хоча в сучасному світі сфера безпеки давно не пов’язана з можливістю відправити в нокаут одним ударом. Це інтелектуальна робота націлена на інформаційну, економічну, ресурсну та, в тому числі, і кримінальну безпеку. І з цією роботою жінки справляються на рівні з чоловіками, тому вирішальними є не сила, а професійні якості людини. Однак кожного разу доводиться доказувати, що в твоєму жіночому тілі добре прокачані мізки. В той же час, я дуже вдячна своїм колегам-чоловікам за довіру, визнання та конструктивну критику. Мені справді пощастило зустріти багато професійних та прогресивних людей.  ПИТАННЯ 5:  Чи багато жінок-колег у Вашій професії/індустрії? А.Ю.: Ні, не надто багато, але з кожним роком зростає потреба використання нових підходів у побудові ефективної моделі корпоративної безпеки. С.Я.: Щороку більшає жінок, які працюють у секторі безпеки. Наразі у нас в компанії кількість жінок, які працюють в службі безпеки, сягає 9,7%. Н.Л.: В обох компаніях я була єдиною жінкою, що працювала за цим напрямком. Але все більше жінок цікавляться цим напрямом та усвідомлюють, що можуть реалізуватися в ньому. Думаю, що ситуація буде змінюватись якнайкраще, у першу чергу за рахунок створення правильного інформаційного простору.  Т.А.: Чесно кажучи, до того, як стала брати активну участь у соціальних програмах щодо гендерної рівності, а саме була призначена координатором спільноти «Women in Security» українського представництва ASIS International, мені досить рідко доводилося зустрічати жінок, які практикують в сфері безпеки. До речі, у відомому співтоваристві експертів в сфері безпеки Асоціації професіоналів корпоративної безпеки України (АПКБУ), в якому я давно є членом правління, станом на 2021 рік членами Асоціації виступають 91 чоловік та лише 17 жінок.  ПИТАННЯ 6: Чи існують обмеження для жінок по заняттю будь-яких посад в сфері безпеки (офіційні або негласні)? С.Я.: Раніше вважалося що безпека – це суто чоловіча професія. З приходом іноземних власників і розвитком економічної функції, а також проведенням розслідувань, ситуація почала змінюватись. А.Ю.: Традиційно найвищі посади займають чоловіки у сфері безпеки, це пов'язано з наявністю певного досвіду і знань (у правоохоронній діяльності), якого у жінок найчастіше немає. Т.А.: Віднедавна в нашій країні сприйняття представника корпоративної безпеки було обмежено напрямком фізичної безпеки (охорона об’єктів, збереження матеріальних цінностей тощо). Зрозуміло, що там, де мова йде про фізичну безпеку, ця професія з огляду на фізіологічні особливості сприймається «не жіночою». Коли поняття «корпоративної безпеки» розширило свою функціональність (кадровою, юридичною, інформаційною безпеками), з трансформацією змісту поняття почало змінюватися ставлення до профілю представника безпеки (зараз таке сприйняття знаходиться на перехідному періоді). Н.Л.: Звісно, певні обмеження існують, але останнім часом з’являється все більший запит на участь жінок у конкурсах на посади у сфері безпеки, в поліцію, війська тощо. І це реально круто, адже це про баланс та розуміння.  ПИТАННЯ 7:  Чи стикалися Ви з обмеженнями в займаних посадах у сфері Вашої діяльності? Чи існує різниця в заробітній платі чоловіків і жінок, які працюють у цій індустрії? Т.А.: За даними Держстату за 2020, різниця між зарплатами чоловіків і жінок, які працюють на рівнозначних посадах в Україні, становить лише 18 % на користь чоловіків. Але ж, зазвичай, високі позиції займають в основному чоловіки. На жаль, не зважаючи на високий рівень освіченості українок, вони недостатньо представлені на вищих рівнях секторів праці, в суспільному житті та політиці. А.Ю.: Для того щоб зайняти будь яку посаду, потрібні відповідні компетенції, досвід та знання незалежно від гендерної приналежності, тому необхідні навчання, сертифікація, що дозволить жінкам в сфері безпеки конкурувати на рівних з чоловіками, які, за визначенням, мають їх, виходячи зі свого бекграунду. Питання зарплат безпосередньо пов'язано з посадою і політикою компанії, а не з гендерною приналежністю. Н.Л.: Я працювала в міжнародних компаніях та отримувала всебічну підтримку і підвищення. Але цьому передувала велика праця. Щодо різниці в зарплаті, це підтверджує статистика в Україні та інших країнах. Хоча в компаніях, де я працювала, різниці не було. С.Я.: Середньомісячна заробітна плата жінок в Україні становить 80% від зарплати чоловіків. При цьому є люди, які вважають, що гендерний розрив в оплаті праці – це міф.  ПИТАННЯ 8: Як часто Ви зустрічаєтеся з ситуаціями гендерної дискримінації у Вашій професійній діяльності і як реагуєте на них? С.Я.: Коли мене направляла керуюча (іноземна) компанія працювати в свою операційну компанію, що знаходиться в Україні, перший місяць відчувалися косі погляди, обговорення за спиною і питання ЩО жінка може зробити в сфері безпеки та перевірок. Однак під час спільної групової роботи думка різко змінювалося і ставлення ставало як до рівного собі колеги. Т.А.: Я - адвокат, але практикую в суміжній сфері — корпоративній безпеці. І так склалося, що відносно обох цих сфер існують застарілі стереотипи, що вони є суто чоловічі, а тому не підходять жінкам. Таким чином, із проявами відповідної дискримінації доводилося стикатися на кожному етапі свого шляху. Наведу один з таких прикладів. Я давно є спікером курсу з корпоративної безпеки, і щоразу, коли виходжу виступати перед новою аудиторією, за обличчями, запитаннями й реакціями слухачів помітна емоція недовіри до того, що жінка може навчити чомусь корисному в цій сфері. Під час виступу, коли ми розбираємо практичні справи, дискутуємо — ставлення змінюється на очах. Мені подобається ламати усталені стереотипи за допомогою професіоналізму, доводячи, що в сфері безпеки, як і в бізнесі, немає статі. А.Ю.: Тільки високий ступінь знань і компетенцій дозволяє мені успішно вирішувати питання як на рівні комунікацій, так і на рівні вирішення поточних завдань, що вимагають прийняття колегіальних рішень. На мій погляд, тільки закомплексовані і некомпетентні співробітники ставлять гендерну приналежність на перше місце. Н.Л.: Існує велика різниця у сприйнятті таких ситуації в різних країнах та колективах. Довгий час це взагалі не сприймалось як дискримінація, просто частина звичного перебігу речей. Трапляються випадки з гендерною некоректністю, якщо можна так сказати, скорочено: «що ти тут робиш, дівчинка?». Але, по-перше, не обов’язково всім все пояснювати, якщо ситуація неприйнятна – треба сказати прямо (до речі це хорошій урок від чоловіків), і ще одне, треба усвідомлювати, що суспільство повільно змінює відношення до стереотипів гендеру. Іноді людині достатньо просто вказати на те, що її поведінка непрофесійна та неетична з точки зору цінностей сучасного світу. Бувають ситуації, коли просто намагаюсь, наскільки можливо, дотепно відповідати на недоречні коментарі працівників чи чоловіків-чиновників. Моя спокійна реакція, раціональний аналіз ситуації та дії, направлені на результат, як правило, змінюють саркастичний підхід та створюють плідну й довірчу співпрацю. Я завжди навчаюсь та прислухаюсь до іншої думки. І я згодна з колежанкою Lynn de Vries, CPP, PCI з Нідерландів, яка каже:  «Я б не хотіла працювати у компанії, яка дискримінує за статтю, або будь-яким іншим фактором». І я хочу зробити світ кращим.
4 Жовтня 2021
Як зацікавити своїм проєктом «бізнес-янголів» та які є найпоширеніші помилки
Припустимо, у вас є приваблива для бізнесу ідея. Ви продумали план її реалізації, зібрали команду однодумців, розрахували необхідні інвестиції і загалом готові до старту власної справи. Але у вас нема достатньо коштів, щоб запустити бізнес. Що робити? Залучати зовнішнє фінансування, наприклад, гранти від Українського фонду стартапів або інвестиції у формі кредитів чи обміну на частку бізнесу.  Базово про інвестиції На ранньому етапі розвитку стартапу, коли крім ідеї та команди нічого немає, і навіть сама компанія юридично не оформлена, найпривабливіше – отримання венчурного інвестування. Мова йде про так звані посівні, чи ангельські, інвестиції. На цьому етапі потрібні невеликі суми коштів, які дозволять завершити процес розробки чи вдосконалення продукту. Далі будуть потрібні інші раунди інвестування, які призначені для масштабування бізнесу (раунди А, В, С і D). Вони потребують великих коштів, а останні є передпродажним фінансуванням, який проводиться перед виходом на IPO або перед продажем компанії стратегічному інвесторові. Фінансування на цих етапах виконують венчурні та стратегічні інвестори. Але найризикованішим і найважливішим є посівний раунд – саме на цьому етапі вирішується доля існування майбутнього бізнесу, і саме в нього вкладають кошти так звані бізнес-янголи. Далі – коротко про таку модель інвестування та її особливості.  Хто такі бізнес-янголи Взагалі сам термін «бізнес-янгол» з’явився на початку XX століття в США. Так іменували успішних бізнесменів, які вкладали гроші в розкішні постановки на Бродвеї. Сьогодні бізнес-ангелами називають інвесторів, які вкладають власні грошові кошти у стартапи на ранній стадії їхнього розвитку. Такі інвестори націлені у першу чергу на інноваційні і проривні бізнес-ідеї. Горизонт інвестування складає від одного до п’яти років, тобто вони не сподіваються на швидке повернення коштів. Особливістю бізнес-янголів є те, що вони готові вкладати не тільки кошти, але і знання, час і досвід, тобто виступати менторами для стартапів. Чимало компаній, які сьогодні всесвітньо відомі, на початковому етапі розвитку були профінансовані саме бізнес-ангелами, як от Amazon, Google, Intel, Skype та Yahoo. Бізнес-ангели достатньо активні. Наприклад, 2020 року, за даними Global VC Report 2020, обсяг венчурних інвестицій у світі досяг $300 млрд, з них посівні інвестиції – майже $17 млрд. Водночас за кількістю угод статистика зовсім інша: бізнес-ангели інвестували приблизно 14 тисяч разів, що в кілька разів перевищує число угод на більш пізніх стадіях. Згідно зі статистикою, у США приблизно 80% проєктів на стадії стартапу фінансують саме бізнес-янголи. А що в Україні В Україні перші венчурні інвестори з’явилися ще на початку 2000-х і кількість їх постійно збільшувалася. 2014 року навіть організували спільноту бізнес-ангелів UAngel, головним завданням якої був пошук проєктів для спільного інвестування. На жаль, зараз ця асоціація фактично припинила свою діяльність. Проте можна легко знайти дієві спільноти і клуби інвесторів, заходи, де можна презентувати свій проєкт. Загалом, зв’язатися з бізнес-янголами не так складно, як може вважатись. Усі активні інвестори мають зручні та сучасні сайти, сторінки в соціальних мережах і відкриті для контакту з інноваторами та підприємцями. Також можна розмістити свої пропозиції на відомих інтернет-майданчиках на кшталт Inventure, Startup.ua або у відповідних розділах інформаційних ресурсів. Саме їх регулярно переглядають інвестори, що зацікавлені профінансувати оригінальні і прибуткові ідеї не менше, ніж стартапери отримати інвестиції. Як презентувати свій проєкт Переконати бізнес-янгола вкласти гроші у ваш проєкт непросто, оскільки кількість охочих отримати кошти набагато більша, ніж число інвесторів. Тому до зустрічі з фінансистом треба ретельно підготуватися. Перш за все, ваша ідея має бути інноваційною та інвестиційно привабливою, привертати увагу. Треба чітко розуміти, наскільки прибутковим буде проєкт і як швидко ви плануєте стати таким. Під час першого ж контакту з інвестором дуже добре одразу розкрити, яку потребу і яким чином вирішує проєкт, представити свою професійну команду, аналіз конкурентів, потенціал ринкового росту, за необхідності – шляхи розв’язання питання щодо інтелектуальної власності. Слід також пам’ятати, що інвестор може надати вам для пітчингу зовсім небагато часу, зазвичай 3–5 хвилин, тому ваша презентація повинна містити не більше ніж 10–12 слайдів. За таких умов ви маєте описати свій продукт у найвигіднішому світлі. Особливо звертаємо увагу, що не треба дивитися на будь-якого інвестора як на потенційного благодійника та рятівника бізнесу. Типові помилки Наведемо тут лише кілька найпоширеніших помилок фаундерів, що звертаються за інвестиціями. Зазвичай, вони досить типові. «Мені потрібен дохід» Коли підприємець звертається до нас за інвестиціями для проєкту, а напрями використання інвестицій – в основному для заробітної плати засновника. Варто розуміти, що перед виділенням ресурсів «янгол» точно запитає і перевірить відповідність цільового використання інвестицій. «У цьому технічно інвестор не розбереться» Коли підприємець сподівається, що інвестор не стане вдаватися в технічні питання, а просто повірить у хайпові слова типу «блокчейн», «штучний інтелект» чи machine learning. Також був у нас варіант, коли за свої напрацювання видаються опенсорсні рішення або продукти з інших географічних ринків. Повірте, професійний інвестор вміє користуватись гуглом і має доступ до ринкової експертизи – власної або залученої. «Довгобуд» Маємо часті випадки, коли за інвестиціями звертається ініціатор (розробник, вчений, підприємець), котрий шукає інвестицію під ідею або розробку вже декілька років. Якщо за два-три роки підприємець не просунувся у розвитку своєї ідеї, не знайшов інвестицій, не знайшов перших клієнтів, не спробував змінити бізнес-модель, скоріше за все, «янголу» він буде нецікавим. Були неодноразові випадки, коли уже навіть отримували інвестиції раніше. По історії ми бачимо, що обіцяного продукту чи релізу немає. Підходимо до таких стартапів з великою обережністю. Професійний інвестор – це не «добрий чарівник». Кожний професійний інвестор – це не «добрий чарівник», який з висоти свого хмарочосу не бачить, скільки «геніальних ідей» існує в кожного перехожого. Це професійний гравець великого бізнесу. Він обирає найперспективніші світові тренди для формування максимальної доданої вартості «тут і зараз», в умовах цієї економіки, сьогодні, а не за N років, з розумінням ресурсу команд і профільних ринків. Інвестор – ваш майбутній партнер, фактично член команди з максимальною експертизою та мотивацією зробити бізнес успішним. Тому й ставитися до нього та готувати проєкти до пітчингу потрібно уважно, зважено та відповідально. І звичайно, вибирати досвідчених і професійних інвесторів, зі зрозумілою історією на ринку, відповідними інвестиційним портфелем і репутацією. І пам’ятайте: найкращий день для подачі проєкту інвестору – сьогодні. Можливо, саме зараз ваш бізнес-янгол чекає на вас. Тож єдина дієва порада усім майбутнім «єдинорогам» країни – сміливіше звертатися до інвесторів на будь-якому етапі життя вашого підприємства чи проєкту і творити успішні бізнеси в Україні, а не тільки мріяти про це. Автор: Сергій Гарбар, директор департаменту управлінського консалтингу Nota Group, керівник інвестиційного напрямку в «Октава Капітал» Джерело: https://mc.today/blogs/biznes-angel-investitsijnogo-proektu-partner-a-ne-blagodijnik/
20 Вересня 2021
Вкласти і заробити: як іноземцям розпочати бізнес в Україні
Одна з головних тем української влади незалежно від партій та політичних уподобань – іноземні інвестиції. Здається тільки лінивий не говорить про їх залучення. Сьогодні ж йтиметься про тонкощі реєстрації бізнесу в Україні для тих, хто готовий інвестувати. Про особливості всіх варіантів «старту» бізнесу в Україні для нерезидентів розповів Mind директор фінансово-бухгалтерського департаменту Nota Group та CFO «Октава Капітал» Дмитро Рибальченко. У доковідному 2019 році надходження прямих іноземних інвестицій в Україну сягнуло $4,5 млрд. Пандемія 2020–2021 років у всіх країнах спричинила кризу в економіці, але інвестори не переставали шукати галузі, де можна заробити. В Україні обвал інвестицій у 2020 році спонукав владу шукати потужні інструменти для привернення уваги потенційних іноземних інвесторів. Формально, зареєструвати бізнес з іноземними інвестиціями в нашій країні можна в загальному порядку, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Здавалося б, усе просто – обирай організаційно-правову форму майбутнього підприємства, реєструйся, сумлінно працюй, сплачуй податки та масштабуйся. В українському законодавстві вже тривалий час скасовано таке поняття, як «підприємство з іноземним капіталом», тож тепер у створенні бізнесу найчастіше використовуються такі форми: товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ), товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ), акціонерне товариство (АТ), спільне підприємство (СП), представництво іноземної юридичної особи. Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю – це найпоширеніша форма господарювання серед нерезидентів в Україні, адже вона дозволяє не лише почати бізнес, а й отримати підставу для легального перебування в країні. До того ж заснування ТОВ має багато переваг, як-от: можливість працювати з великими інвесторами, юридичними особами, для яких саме наявність ТОВ часто має значення; відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки капіталом товариства (для реєстрації ТОВ в Україні не встановлено мінімального розміру статутного капіталу); при реєстрації ТОВ в Україні для іноземця,він стає повноцінним власником компанії, а після отримання дозволу на працю – матиме офіційну підставу на отримання посвідки на проживання в Україні; при необхідності бізнес у формі ТОВ можна продати або передати на «альтернативну ліквідацію» протягом декількох днів тощо. Акціонерне товариство  Акціонерне товариство – це специфічна форма організації, основна відмінність якої – спосіб поділу майна компанії і порядок розподілу її прибутку. Зазвичай акціонерне товариство створюють, коли необхідно мобілізувати великі кошти для вкладання їх в обладнання, масштабну техніку, ТМЦ, причому відразу, на початковому етапі. Крім зручності залучення інвестицій, серед переваг акціонерного товариства варто зазначити: зручне й прозоре управління та поділ виконавчих і владних функцій (в акціонерів багато прав, а самі АТ стратегічно стійкі); захищеність особистого майна акціонерів від претензій кредиторів; висока ліквідність акцій, можливість отримувати в разі успішної діяльності високі прибутки. Спільне підприємство Спільне підприємство – це класичний вид бізнес-партнерства між українськими та іноземними засновниками.  Він дає можливість об’єднати ресурси, досвід і зв’язки учасників. До переваг цієї форми ведення бізнесу належить низка можливостей, які відкриває СП для партнерів: робота на ринках країн, де заборонена або обмежена діяльність іноземних фірм без участі місцевого партнера; отримання пільг місцевого партнера; швидке пристосування до місцевого середовища за допомогою партнера; мінімізація ризиків за умов мінливої політичної та економічної ситуації в країні. Представництво Представництво іноземної юридичної особи – передбачає, що установа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні, має материнську компанію за кордоном; не є юридичною особою в Україні, тобто самостійно здійснювати господарську діяльність не може, а лише діє від імені іноземного підприємства, але за українськими законами. Створення іноземного представництва має такі переваги: прямі можливості перерахувати кошти з рахунка на рахунок іноземної компанії; вести діяльність від імені іноземної компанії; не має необхідності оформляти дозволи на роботу своїх працівників. Що саме реєструвати? Яку організаційно-правову форму реєстрації та ведення бізнесу обрати – треба вирішувати з огляду на пріоритети підприємства. Але при організації бізнесу іноземні інвестори часто застосовують саме форму ТОВ, адже вона є простішою та економічно вигіднішою – вартість створення такої компанії є в рази нижчою, а на реєстрацію потрібно не більше трьох днів. Загалом можна сказати, що, хоча культура й умови ведення бізнесу в Україні гірше, ніж за кордоном, у багатьох випадках іноземці обирають для відкриття бізнесу саме Україну попри ризики та недосконалі правила гри. Їх приваблює земля, дешева робоча сила, деякі сфери бізнесу, які досі слабо розвинуті в країні, нові ринки збуту, а іноді і чималі прибутки, які в України отримати значно простіше, ніж за кордоном. Здебільшого Україні це на користь. І, якщо влада поки не може створити «тепличний» інвестиційний клімат для закордонних партнерів, треба хоча б не ускладнювати ті умови, які вже існують. Автор: Дмитро Рибальченко, директор фінансово-бухгалтерського департаменту Nota Group та CFO «Октава Капітал» Джерело: https://mind.ua/openmind/20231070-vklasti-i-zarobiti-yak-inozemcyam-rozpochati-biznes-v-ukrayini
16 Вересня 2021
Як реформа конкурентного законодавства вплине на судову практику щодо захисту бізнесу
Сфера застосування Закону України "Про захист економічної конкуренції" є такою широкою, що у спробах якісно його оновити зламав списи не один склад парламенту. Зараз на розгляді Верховної Ради України та доопрацюванні у профільних парламентських комітетах перебуває декілька законопроєктів, які стосуються оновлення профільного конкуренційного Закону, а також удосконалення роботи головного конкуренційного регулятора – Антимонопольного комітету України (далі – АМКУ). Щоправда, кожен новий варіант оновлення законодавства викликає більше запитань у професійної спільноти, аніж дає відповіді, усуває законодавчі лакуни чи колізії. З якою метою ці зміни вносять? Проаналізувавши пояснювальні записки до проєктів, можна узагальнити, що зміни стосуються удосконалення процедур щодо вертикальних узгоджених дій (зокрема порядку надання дозволів на здійснення таких дій), концентрацій (спрощення порядку розгляду заяв про надання дозволу на концентрацію), штрафів (запропоновано їх підвищити), виконання рішень АМКУ, а також низки "процесуальних питань" – порядку початку розгляду конкуренційних справ і закриття справ без прийняття рішення по суті. Серед іншого, законопроєкти пропонують розширити підстави для розгляду питання надання дозволу на концентрацію за спрощеною процедурою. Таку процедуру запропоновано застосовувати, якщо жоден з учасників концентрації не провадить діяльності на тому самому відповідному товарному та географічному ринку; або на ринку вищого або нижчого рівня, ніж ринок, на якому діє інший учасник концентрації, або учасник концентрації має намір набути одноосібний контроль над суб'єктом господарювання, щодо якого він уже перебуває у відносинах спільного контролю (якщо такий контроль було набуто з дотриманням вимог конкуренційного законодавства). Ці зміни мають важливе значення для бізнесу. За чинним законодавством провадження з незначних порушень конкуренційного законодавства не можна завершувати закриттям з огляду на їх малозначність чи незначний протиправний ефект. Законопроєкти ж пропонують розширити підстави для закриття розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо дії чи бездіяльність, що мають ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відчутно не впливають на конкуренцію. Така пропозиція справить позитивний вплив на всю правозастосовну практику, вивільнить час, ресурси і допоможе Комітету фокусуватися на складних і комплексних справах. 13 липня 2021 року в першому читанні парламент прийняв законопроєкт "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення діяльності Антимонопольного комітету України" № 5431. Основна його мета – удосконалити діяльність АМКУ задля підвищення ефективності системи розвитку та захисту економічної конкуренції, удосконалення державної політики у сфері захисту економічної конкуренції, посилення інституційної спроможності АМКУ. Проте в самого регулятора й у професійно-ділової спільноти є чимало зауважень до прийнятої ініціативи. Низка професійних організацій та асоціацій висловила стурбованість щодо того, що деякі положення несуть невиправданий ризик для бізнесу – і це навряд чи відповідає задекларованій меті. АМКУ звернувся до профільного парламентського Комітету з пропозиціями, які слід урахувати в законопроєкті № 5431 до другого читання. По-перше, запропоновано виключити з тексту норми, які наділяють АМКУ повноваженнями проводити за рішенням суду перевірку в місцях проживання та інших володіннях фізичних осіб. Дійсно, до повноважень АМКУ належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а не правоохоронні чи силові функції. По-друге, запропоновано виключити удосконалені положення щодо викликів для надання пояснень і відповідальності за неявку на виклик для надання пояснень. Також Комітет пропонує чітко визначити час, протягом якого дозволено здійснювати перевірки, запропоновано заборонити перевірки в нічний час (із 22:00 до 6:00). По-третє, АМКУ доопрацював положення щодо права Комітету не розпочинати розгляд справ за заявами, якщо зазначені в ній ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не відповідають пріоритетам його діяльності. По-четверте, запропоновано вдосконалити норми щодо контролю за концентраціями, доповнено положеннями щодо ненадання дозволів на узгоджені дії, у разі якщо до заявника застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Також Комітет пропонує доповнити законопроєкт нормами, що передбачають механізм удосконалення порядку примусового стягнення штрафів. Адже, як відомо, накладення штрафу на порушника аж ніяк не означає швидке й добровільне його сплачення. Окрім того, АМКУ доопрацював норми щодо солідарної відповідальності, солідарного понесення субсидіарної відповідальності щодо сплати накладеного органами Комітету штрафу, а також запропоновано вдосконалити порядок проведення перевірок, визначено основні процесуальні права й обов'язки сторін, порядок опечатування приміщень, інших володінь, накладення арешту та вилучення майна під час проведення перевірок, визначення доказів (речових, електронних, письмових) та інші положення. Чи буде їх враховано в тексті майбутнього закону – залежить від законодавця. Антиконкурентні узгоджені дії Багато хто стикнувся із проблемою, коли одним суб'єктам товари чи послуги надають за однією ціною, а іншим – за іншою. Одним до вартості товару додають незначний обсяг послуг, а іншим – більш розширений. Такі обставини нерідко свідчать про антиконкурентну узгодженість дій з боку надавачів таких послуг чи товарів. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання закріплено в статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі – Закон). За наявності підстав антикорупційних узгоджених дій чи інших підстав порушення антимонопольного законодавства зацікавлена особа має можливість звернутись за захистом і відновленням своїх порушених прав до АМКУ та його відповідних підрозділів. При цьому в разі виникнення перешкод у розгляді справ за поданими заявами та/або відмови у відкритті відповідної справи за наявності підстав порушення економічної конкуренції такі рішення можуть бути оскаржені до суду. Щоправда, треба бути уважним і пильним, адже порушення строку оскарження відповідного рішення АМКУ може стати підставою для унеможливлення захисту, відновлення порушених прав та інтересів. А доведення своєї позиції у спорах з Комітетом вимагає неабиякої процесуальної майстерності. Проілюструємо проблематику свіжою релевантною судовою практикою. Формальне узгодження Група компаній звернулась до суду з позовом про визнання частково недійсним рішення АМКУ. Позовні вимоги позивачі обґрунтували наявністю підстав для визнання рішення недійсним відповідно до статті 59 Закону, зокрема внаслідок того, що АМКУ не довів кваліфікувальні ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені ч. 3 ст. 6 Закону (справа № 910/11579/18). Перша й апеляційна інстанції повністю погодились із позицією позивачів і задовольнили позов. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 25 червня 2020 року касаційну скаргу АМКУ задовольнив частково, судові рішення попередніх інстанцій скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Після нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено. 12 серпня 2021 року Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення попередніх інстанцій без змін. Ухвалюючи судові рішення, попередні судові інстанції виходили з того, що відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного рішення, оскільки в ньому доведено порушення позивачами законодавства про захист економічної конкуренції. "Аналіз ч. 3 ст. 6 Закону дає підстави дійти висновку, що для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, у тому числі укладення відповідної угоди (угод)", – ідеться в судовому рішенні. Це порушення встановлюють за результатами аналізу органом АМКУ ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов'язані з наведеним обставини з'ясовує і доводить відповідний орган АМКУ. Тендерна пропозиція Іншу справу (№ 826/14170/17) ініціювало ТОВ до АМКУ, за участі, серед інших, "Укрзалізниці" як третьої особи, вона стосується визнання протиправним і скасування рішення Постійно діючої адміністративної колегії АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, зобов'язання вчинити дії. Ця справа також дійшла до Верховного Суду, а в касаційній скарзі АМКУ, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати й відмовити в задоволенні позову. Як наслідок, Верховний Суд касаційну скаргу АМКУ задовольнив, рішення попередніх судів скасував, а в задоволенні позову відмовив. Скаржник посилався, зокрема, на те, що Комітет не уповноважений розглядати скарги щодо процедур закупівлі, за результатами яких укладено договір, а також на те, що скарги, подані позивачем до АМКУ, було розглянуто в порядку, визначеному законодавством. Також Комітет указував, що умови тендерної документації позивач у своїх скаргах не оскаржував. Постійно діюча адміністративна колегія АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель не мала жодних правових підстав і повноважень щодо розгляду питання правомірності встановлення замовником тих чи інших умов тендерної документації. Скаржник зазначив, що позивач не довів і документально не підтвердив, що замовник отримав у спосіб, передбачений вимогами тендерної документації, оригінал або нотаріально завірену необхідну копію довідки. У цій справі суди попередніх інстанцій установили, що тендерною документацією "Укрзалізниці" (в особі філії "Центр забезпечення виробництва") щодо проведення відкритих торгів на закупівлю виробів домашнього текстилю встановлено обов'язок переможця процедури закупівлі надати документи на підтвердження відсутності підстав, визначених ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" (зокрема оригінал або нотаріально засвідчену копію довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, яка дійсна на дату, що потрапляє в 5-денний термін, починаючи з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір). У зв'язку з тим, що позивач не виконав своїх зобов'язань щодо надання необхідних документів у спосіб, установлений замовником, на думку Верховного Суду, АМКУ дійшов обґрунтованого висновку, що тендерні пропозиції позивача замовник відхилив правомірно. Автор: Олександр Матросов, керівник практики конкурентного права Nota Group Джерело: Видання «ЮРИСТ & ЗАКОН», №36, 09 вересня 2021
6 Вересня 2021
Тренди в підборі персоналу 2021
За останній рік у світі відбулося чимало змін, зокрема в пошуку персоналу. У цій статті розберемося, які з них залишаться з нами й чи будуть додаткові нововведення. Віддалений найм На жаль, віддалений рекрутинг нікуди не дінеться. Не можна обійти увагою зручність спілкування з кандидатами з різних місць по відео, замість того, щоб планувати особисті співбесіди у своєму офісі. Віддалений набір персоналу економить час, вивільняє ресурси та дозволяє вам спілкуватися з ширшим колом кандидатів з усього світу. Хоча не завжди легко просувати бренд вашого роботодавця віддалено, переваги віддаленого набору очевидні, і ми можемо очікувати, що він залишиться частиною процесу підбору для багатьох, навіть якщо ми повернемося в офіс. Ми можемо очікувати, що особисті співбесіди стануть більш пізнім етапом процесу найму: коли і рекрутер, і кандидат впевнені, що роль підходить. Рекрутинг у соціальних мережах У міру того як рекрутери намагаються зробити все можливе, логічним кроком буде піти туди, де насправді знаходяться їхні потенційні кандидати. Більшість з них вже є в соціальних мережах. З ростом використання мобільних пристроїв і взаємодії на ходу, рекрутери все більше привертають увагу користувачів на таких платформах, як Facebook або Twitter. Ми станемо свідками ширшого використання хештегів і привабливого контенту, включаючи відео, в рамках маркетингу найму. Ми також побачимо, як все більше організацій будуть заохочувати співробітників ділитися своїм виграшним контентом, щоб залучити нових співробітників і зміцнити свій вплив. Різноманітність Різноманітність є критично важливою вимогою для бізнесу, і її може забезпечити рекрутинг. Неодноразово було доведено, що різні команди працюють ефективніше. Тому все більше рекрутерів будуть залучати співробітників, призначених виключно для збільшення різноманітності в компаніях, які вони обслуговують. Все більше компаній шукають інструменти, які допоможуть їм викорінити упередженість в процесі найму і створити системи, які просувають і розвивають співробітників. Поєднання підвищеної обізнаності, доступності талантів і географічної гнучкості продовжить посилювати важливість інвестування в правильні інструменти для створення різноманітніших команд. Організації докладуть більше зусиль для адаптації оголошень про вакансії, щоб залучити більше різноманітних кандидатів, змінити мову опису посад, зробивши її нейтральнішою з гендерної точки зору, і рекламувати вакансії серед різних груп населення. Культура праці Культура — це клей, який скріплює компанію. Однак віддалена робота ускладнює створення і підтримання міцної корпоративної культури. Отже, для організацій ставатиме все більш важливим докладати зусилля до того, щоб згуртувати співробітників навколо їхніх основних цінностей, місії компанії та спільного бачення. Ми побачимо зростання кількості організацій, в яких для фахівців з розвитку корпоративної культури будуть створені окремі посади. Вони будуть зосереджуватися виключно на побудові корпоративної культури та згуртованості команди. Частково завдання полягатиме в тому, щоб створити корпоративну культуру, яку зможуть розділити бебі-бумери, покоління Z і міленіали, яка об'єднає їхні різні очікування і кар'єрні прагнення. Віддалена робота Гнучкі графіки й політика роботи з дому стають одними з найбільш затребуваних переваг, які шукають кандидати. Організаціям необхідно адаптуватися до вподобань своїх співробітників. Ось чому все більше і більше компаній переходять повністю на віддалений режим. Дозволяючи людям працювати віддалено, компанії також збільшують свій кадровий потенціал, тому що тепер вони можуть отримати доступ до глобальних талантів без обмежень географічних кордонів. Інструменти й технології, які допомагають керувати віддаленими командами, включаючи віртуальні офіси, робочі середовища доповненої та віртуальної реальності, а також передові інструменти мультимедійної комунікації, будуть користуватися все більшою популярністю. Автор: Яна Декусар, директор департаменту кадрового супроводу та HR компанії Nota Group Джерело: https://www.work.ua/articles/expert-opinion/2712/
3 Вересня 2021
Суспільство повинне протистояти упередженням, які продовжують завдавати шкоди жінкам
3 вересня відзначається річниця уведення в дію Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Як почувають себе жінки в юриспруденції? Чи є вживання фемінітивів та відсоткові показники представництва жінок і чоловіків тими маркерами, які дійсно відображають ситуацію із цим питанням? Чи зможуть жінки заробляти нарівні з чоловіками? Про це та інше «ЗіБ» спілкувався з головою комітету з питань гендерної політики, що діє у складі Національної асоціації адвокатів України, та генеральним директором Nota Group Тетяною Андріановою. — Тетяно, нещодавно вас призначено головою комітету з питань гендерної політики, що діє у складі НААУ. Чи маєте власну концепцію розвитку цього комітету, і, якщо так, на яких засадах ця концепція побудована? — У рамках діяльності комітету є програма з розвитку жіночого лідерства та стимулювання молодих дівчат і жінок до вибору професії адвоката. Перший етап програми спрямований на визначення ставлення до жінок у професії, існуючих гендерних стереотипів (ставлення чоловіків і потенційних клієнтів до жінок-адвокатів) та інших бар’єрів на шляху реалізації жінок у кар’єрі, а також шляхи їх подолання. Після проведення досліджень плануємо реалізувати низку заходів щодо мотивування жінок до адвокатської діяльності та формування активних лідерів – представників адвокатської професії з метою збільшення в ній частки жінок. Звісно ж, ця програма концептуально побудована на основних цілях і завданнях комітету, серед яких сприяння забезпеченню рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, покращення обізнаності з гендерною проблематикою та підвищення рівня гендерної чутливості серед адвокатів і майбутніх правників, посилення взаємної підтримки жінок, а також жінок і чоловіків із професійного юридичного середовища з метою подолання будь-яких проявів дискримінації за ознакою статі. — Зараз, здається, відповідно до даних ЄРАУ адвокати поділені за такою пропорцією: приблизно 40% — жінки та 60% — чоловіки. Тобто вже можна говорити про дотримання балансу. А чи зважаєте ви на такі числа? На вашу думку, чи є нині представництво жінок саме в адвокатській професії належним? — Думаю, причиною такої оптимістичної статистики є, зокрема, надання адвокатам виняткового права бути представниками в суді. Так звана адвокатська монополія розбавила коло адвокатської спільноти не лише адвокатами в кримінальній практиці, а й іншими юристами. Адже історично саме кримінальна практика вважалася найбільш male-dominated у професії юриста. Саме тому до введення адвокатської монополії жінок з адвокатським статусом було набагато менше. Як би там не було, у нашій діяльності ми прагнемо досягти реальних, а не декларативних результатів. А питання гендерного балансу далеко не вичерпуються показниками представництва жінок і чоловіків у професії, тут ідеться не тільки про кількість, а й про якість. — Під час одного із жіночих юридичних форумів пролунала теза, яка була підтримана більшістю учасників, щодо оцінки праці жінок і чоловіків у юридичній професії. Виявляється, є тенденція: жінкам на аналогічних посадах пропонується менший розмір оплати праці, а чоловікам — більший. Чи погоджуєтеся ви з тим, що така форма дискримінації дійсно існує на юридичному ринку? Як з нею боротись? — З другої половини ХХ ст. участь жінок у робочих процесах значно зросла. Жінки працюють нарівні з чоловіками, здобувають аналогічну вищу освіту, складають однаковий іспит для отримання адвокатського свідоцтва тощо. Проте, незважаючи на цей прогрес, зберігається значний розрив між заробітною платою чоловіків і жінок. До речі, нещодавно Мінекономіки ініціювало зменшення гендерного розриву в зарплатах і розробило проекти Національної стратегії щодо зменшення гендерного розриву в оплаті праці на період до 2023 року та плану заходів щодо її реалізації. Як відомо, Україна у 2020-му приєдналася до двох провідних міжнародних ініціатив щодо гендерного балансу — програми «Партнерство Біарріц» щодо утвердження гендерної рівності та Міжнародної коаліції за рівну оплату праці (EPIC). Одним з головних зобов’язань, які Уряд України взяв на себе у зв’язку із цим приєднанням, стало поступове та планомірне зменшення розриву між оплатою для жінок і чоловіків за працю рівної цінності. Однак, окрім державної політики, суспільство повинне протистояти упередженням, які продовжують завдавати шкоди жінкам, знецінюючи їхню роботу й обмежуючи їх певними гендерними ролями. Тільки прийнявши важливу політику та змінивши погляди, Україна зможе почати демонтаж патріархальних структур, які систематично ставлять жінок у невигідне становище. — Не так давно звільнялася «заступниця міністра юстиції», а фактично жінку було звільнено з посади заступника міністра юстиції. Тобто в публічному просторі позиціонуються фемінітиви, поки в трудових книжках і свідоцтвах є лише «юристи» та «адвокати», а не «юристки» й «адвокатки». Чи є в комітеті усталена думка щодо вживання фемінітивів? — Для того щоб зосередитися на глобальних цілях, у комітеті було вирішено дотримуватися нейтральної позиції щодо вживання фемінітивів і залишити ці спори для професійних філологів і журналістів. Водночас ми не станемо нехтувати жодним ЗМІ з будь-якою позицією на шляху популяризації жіночого лідерства та боротьби з гендерною дискримінацією в професійному адвокатському співтоваристві. До речі, важливим є питання гендерного балансу в медіа щодо достатньої представленості публікацій авторства експертів жіночої статі. Адже, за даними гендерного моніторингу загальноукраїнських ЗМІ, що проводився Інститутом масової інформації, рівень залучення жінок-експертів у новинах становить близько 20—25% від загальної кількості експертів. — Те, що нинішні керівники НААУ, ВС і Генеральний прокурор — жінки, може бути свідченням того, що Україна — на шляху до реалізації умов рівності в юриспруденції? — Очевидно, що факт зайняття таких високих посад жінками є свідченням високого рівня розвитку нашого суспільства. Ми можемо пишатися тим, що професіонали найвищого рівня незалежно від статі можуть зайняти найвищий щабель у своїй професії. Це не лише свідчення цивілізованості, а й гідний приклад тим країнам, яким ще тільки належить побороти гендерні та інші стереотипи. Однак, незважаючи на високий рівень освіченості українок, вони, на мою думку, усе ще в цілому недостатньо представлені на вищих рівнях секторів праці, у суспільному житті та політиці. За представленістю жінок у суддівській професії робити висновки щодо гендерного балансу є не зовсім правильним, тому що професія судді в нашій країні історично більш фемінізована. Згадайте хоча б про Феміду. Так само варто прагнути до формалізації правил міжособистісних відносин у такий спосіб, щоб гендерне маркування стиралося зовсім, адже, як відомо, суддя повинен бути безстатевим і, відповідно, безпристрасним. На відміну від державного сектору, бізнес-середовище формується більш природним чином і краще відображає реальну ситуацію гендерного балансу в країні. За даними дослідження «Топ-10 гендерної політики», проведеного Мінсоцполітики, Комітетом Верховної Ради з питань прав людини та місії USAID, жінки в Україні володіють тільки 5—10% економічних ресурсів. У приватному бізнесі жінки володіють 30% малих, 12,7 — середніх і 13% великих підприємств. Як бачимо, до гендерного балансу в бізнес-середовищі (зокрема в юридичному бізнесі) ще дуже далеко. Хотілося б, аби рівень займаної посади та зарплати в бізнес-секторі залежав виключно від професійних якостей і амбіцій фахівця. — Чи стикались особисто ви з дискримінацією за ознакою статі в професійній діяльності? — Я адвокат, але практикую в суміжній сфері — корпоративній безпеці. І так склалося, що відносно обох цих сфер існують застарілі стереотипи, що вони є суто чоловічі й тому не підходять жінкам. Таким чином, із проявами відповідної дискримінації доводилося стикатися на кожному етапі свого шляху. Наведу один з таких прикладів. Я давно є спікером курсу з корпоративної безпеки, і щоразу, коли виходжу виступати перед новою аудиторією, за обличчями, запитаннями й реакціями слухачів помітна емоція недовіри до того, що жінка може навчити чомусь корисному в цій сфері. Під час курсу, коли аудиторія втягується, ми розбираємо практичні справи, дискутуємо  — і ставлення змінюється на очах. Мені подобається ламати усталені стереотипи за допомогою професіоналізму, доводячи, що в юриспруденції, як і в бізнесі, немає статі. — На вашу думку, як довго питання гендерної політики ще може залишатися в Україні важливим? Адже позаду досить тривала історія стереотипних поглядів на становище жінок в Україні. — За останні роки в Україні були запроваджені суттєві зміни, і шляхом усунення дискримінаційних норм розширено доступ жінок до понад 450 професій. Зрозуміло, глобальні зміни відбулись у сфері безпеки та оборони, зокрема через тривалий воєнний конфлікт на сході країни. Але, незважаючи на активність держави, за даними глобального звіту Всесвітнього економічного форуму, Україна у 2019 році зайняла 59-те місце (зі 153 країн) за показником індексу гендерного розриву. Економічна важливість питання підтверджується фактом того, що найнижчий показник гендерної нерівності властивий найбільш розвиненим країнам (серед них — Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція). Наявність гендерної нерівності можна пояснити не тільки історично сформованим становищем жінки в соціумі. Важливими чинниками є різниця в освіті, материнство й виховання дітей, яке, незважаючи на всі сучасні тенденції, здебільшого лягає на плечі «слабких» жінок. Але, як показує практика, навіть за рівних умов розрив у заробітній платі все одно зазвичай виявляється на користь чоловіків. І тут, як не сумно, спрацьовують усталені стереотипи, що чоловіки більш відповідальні та витривалі, інакше ставляться до ризиків і краще ведуть переговори. У деяких компаніях існує практика, що на переговори з важливим клієнтом-чоловіком відправляють співробітника чоловічої статі — для кращої переконливості. Але це ще квіточки, найдивніше, коли самі жінки-керівники великого бізнесу віддають перевагу чоловікам під час вибору партнерів по бізнесу або співробітників. Таких випадків хоч відбавляй! І це говорить про те, що такі стереотипи можуть панувати в головах не лише чоловічої частини, і жінки нашого соціуму з народження звикли мислити таким чином. Тому варто працювати в першу чергу над викоріненням усталеного мислення, яке притаманне кожній людині. Головними інструментами в цьому слугують різні комунікації. Наприклад, такі, як це інтерв’ю. — Чи пригальмувала ситуація з пандемією процес боротьби з гендерною нерівністю? — Звісно, пандемія вплинула на робочі процеси майже кожного. Проте найбільший удар узяли на себе жінки, які мають дітей. Адже пандемія посилила й до того критичну ситуацію, коли жінки з дітьми відпрацьовували подвійну зміну: робочий день в офісі, а після — години догляду за дітьми та домашньої праці. Однак карантин ще й позбавив їх підтримки, яка робила їхню роботу взагалі можливою. Ідеться перш за все про школу та дитячий садок. Результат дистанційної освіти: матері в півтора раза частіше, ніж батьки, щодня витрачають додаткові три й більше годин на домашню роботу та догляд за дітьми. Ще більший тягар на матерях, які виховують дітей самотужки й під час пандемії не мають фінансової захищеності. За даним щорічного дослідження McKinsey «Жінки на робочому місці», наприкінці 2020 року кожна четверта жінка замислювалася над тим, що було немислимо ще рік тому: згорнути свою кар’єру або повністю залишити роботу. І якщо в Америці із цього приводу б’ють на сполох, то що казати про ситуацію в Україні? Пандемія посилила упередження, з якими жінки стикаються роками: вищі стандарти продуктивності, більш суворе засудження за помилки та покарання за те, що вони є матерями, а також користуються гнучкими графіками роботи. Ці упередження можуть проявлятися по-новому під час COVID-19. Наприклад, коли колеги бачать, як маленькі діти граються у фоновому режимі під час відеодзвінків, вони свідомо чи несвідомо можуть припускати, що жінки менш віддані своїй роботі. Щоб пом’якшити упередження, з якими стикаються жінки, керівники та працівники повинні публічно говорити про потенційно негативний вплив такого ставлення під час пандемії. І нарешті, важливо відстежувати статистику просування по службі, підвищень, звільнень за ознакою статі, щоб забезпечити справедливе ставлення до жінок і чоловіків. — Над чим сьогодні працює комітет і яких результатів роботи слід очікувати найближчим часом? — Для виконання основних етапів програми комітету, про яку йшлося раніше, насамперед необхідно з’ясувати причини, чому професію адвоката обирає недостатня кількість жінок, та паралельно проаналізувати тренди лідерства жінок у професії. Плануємо виконати це шляхом проведення опитування серед студентів профільних ЗВО та працівників галузі (як жіночої, так і чоловічої статі, адже від ставлення чоловіків-адвокатів до колег жіночої статі залежить надто багато). Також заплановано комунікативну активність. Серед заходів — стейкхолдер-інтерв’ю з жінками — лідерами адвокатської професії. Крім того, планується women empowerment — програма для членів НААУ з розвитку лідерських навичок та інструментів business development у діяльності адвоката, а також національна кампанія, що буде спрямована як на мотивацію жінок, які вже працюють, так і тих дівчат, які лише думають, щоб побудувати кар’єру в цій сфері. Отже, закликаю всіх жінок, які працюють в адвокатурі, до активної участі в цій непростій, але важливій для всього соціуму справі. Джерело: «Закон і бізнес», №34-35 (1541), 25.08-03.09.2021
1 Вересня 2021
Як різні держави підтримують бізнес у постковідній економіці
Експерти вже називають «коронакризу» найгіршою економічною кризою у світі за останні 100 років. Внаслідок пандемії загальні обсяги виробництв впали на $15 трлн. З початку локдауну у березні 2020 року уряди світових держав витратили близько $16 трлн на підтримку своїх економік. Але навіть при цьому дефіцит бюджетів зріс до найвищого рівня з часів Другої світової війни. Як світ виходить із цієї кризи та які шанси відкриваються, зокрема, для України? Відновлення економіки: швидко, але нерівномірно Але є й гарні новини. З початком масової вакцинації своєрідне «щеплення» отримала й світова економіка, почалося поступове її відновлення – зменшився рівень безробіття та почали зростати ВВП країн. Навесні цього року перший заступник голови Міжнародного валютного фонду Джеффрі Окамото заявив, що світова економіка відновлюється швидше, ніж прогнозували. Але разом із цим він зазначив, що це зростання нерівномірне й може призвести до ще більшого розриву між розвиненими економіками та економіками країн, що розвиваються, адже рівень ВВП більшості країн все ще залишається суттєво нижчим, ніж до пандемії. Зокрема, тільки в Україні 2020 року реальний ВВП скоротився на 4,4%. Коли країні вдасться надолужити минулий рівень – експерти утримуються від чітких прогнозів, адже на заваді можуть стати багато факторів. Натомість у Мінекономіки планують 2021 року збільшити ВВП до 4,6%. Тим часом економічна ситуація в країні залишається дуже нестабільною. Якщо зростання економічних показників розвинутих країн зумовлено передусім додатковими фінансовими стимулами, які пропонують державні органи влади, то в Україні все відбувається не завдяки, а всупереч. Підтримка в країнах ЄС Європейська комісія понад рік тому, у розпал пандемії, запровадила план із відновлення економіки «Наступне покоління ЄС». Мета – забезпечення сталого й справедливого економічного відновлення для всіх 27 країн – членів ЄС. Загальний бюджет «антикоронакризових» заходів ЄС сягне 1,85 трлн євро. Цю суму заклали до бюджету Євросоюзу на 2021–2027 роки. Гроші розподілили за трьома напрямами: підтримка держав-членів в інвестуванні та проведенні реформ, перезапуск економіки ЄС через стимулювання приватних інвестицій і реагування на вразливості, які показала криза. Дві третини коштів (майже 500 млрд) залучатимуть як гранти, а решту – як позики. Економічні стимули в США У США очікують, що вже у цьому кварталі перевищать допандемічні економічні показники. А до кінця року ВВП вийде на рівень, який очікувався до пандемії, а згодом і вище за нього. Причина швидкого відновлення – рішучі дії уряду США. Зокрема, ще на початку локдауну, крім адресної грошової допомоги, Мінфін США дозволив підприємцям відтермінувати сплату податків на три місяці. Фізичним особам дали право відкласти податкові зобов'язання на суму до $1 млн, а корпораціям – на $10 млн. Федеральний резерв різко знизив облікові ставки і не планує їх підвищувати до 2024 року. Конгрес США схвалив виплати для стимулювання підприємств, збільшив допомогу по безробіттю. Фіскальна відповідь на пандемію становитиме $5,1 трлн. Це майже втричі більше, ніж під час кризи 2007–2009 років. Ці фактори дуже обмежили шкоду економічній системі й дозволили швидко відновитися. Податкова реформа у Бразилії А у Бразилії навіть пандемія не зупинила другого етапу податкової реформи, що, зокрема, дозволило підвищити неоподаткований мінімум на 30%, і це вже відчувають понад 5 млн людей. Крім того, у країні зробили зручну градацію податку на доходи фізичних осіб ( 7,5%, 15%, 22,5% и 27%). Фіскальні послаблення також відчувають компанії. Малий бізнес взагалі звільняють від сплати податків із частини прибутків та дивідендів, якщо сума не перевищує визначений ліміт, а базову ставку податку на прибуток знижують удвічі – з 15% до 7,5% Такий перерозподіл податків на тлі економічної кризи, напевно, приверне в країну більше інвесторів, підтримає бізнес та добре вплине на добробут людей. Податкова мотивація в Польщі У сусідній з нами Польщі також запровадили податкову реформу. Головна мета – відновлення після пандемії. Реформа передбачає, зокрема, такі основні нововведення: ліміт неоподаткованого мінімуму збільшено в більш ніж 3,5 раза; майже в 1,5 раза збільшиться сума (з 85 000 до 120 000 злотих), з якої починають стягувати підвищений податок на доходи фізичних осіб – 32 %. Крім того, зміняться відрахування на медичне та соціальне страхування – для тих, хто заробляє понад 11 000 злотих на місяць (75 000 грн), виплати збільшаться, а хто заробляє менше – залишаться на минулому рівні. До того ж Польща ініціює повернення громадян-заробітчан. Для тих, хто стає податковим резидентом країни, протягом чотирьох років діятиме 50%-ва знижка на податки з доходів фізичних осіб. Скористатися цим зможуть ті, хто три роки не жив у Польщі, але раніше отримував там дохід. Ці ініціативи діятимуть з 2022 року. Закручування гайок в Україні На тлі таких масштабних програм підтримки національних економік країнами світу, Україна з виплатами ФОПам 8000 грн як компенсації за обмеження роботи в локдаун виглядає, як бідний родич. А найближчим часом країну чекає ще й збільшення податків та посилення контролю за витратами громадян. Сумнозвісний законопроєкт №5600 «Про внесення змін до Податкового кодексу України», який Рада підтримала в першому читанні в липні, експерти вже охрестили найбільш репресивним за всю історію країни. Ініціатори просували законопроєкт як «антиолігархічний», адже він передбачає, підвищення ставок акцизів і податків для важкої промисловості, яку курують мільярдери. Але в цьому ж законопроєкті чимало норм, які не лише стосуються  «боротьби з олігархами», а й «полюють» на середній та малий бізнес. Також проєкт закону передбачає підвищення податків на нерухомість. Наприклад, податок на дохід фізичних осіб зросте з 5 до 18% для сум з продажі третього й подальших об’єктів нерухомості. За словами експертів, це може підвищити ціни на нерухомість на 30–40%. У законопроєкті передбачено підвищення плати за користування радіочастотами на 5%, що також потягне за собою збільшення цін на мобільний інтернет і зв’язок. Одна з позитивних норм законопроєкту – підприємців звільнять від оплати 18% податку на гранти від Українського фонду стартапів, проте чи варто це інших «родзинок» змін у законодавстві? Зазначимо також, що проєкт закону значно розширює повноваження фіскальних органів. Зокрема, надає податковій службі право стягувати борг за рахунок коштів у банку боржника за рішенням фіскального органу без рішення суду. Крім того, штрафи нараховуватимуться без права оскарження – сперечатися можна буде лише після сплати. Якщо в компанії є податковий борг, керівнику через суд можуть заборонити виїжджати за кордон до того часу, як борг не буде повністю погашено. Великим платникам податків у новому законопроєкті забороняється списувати збитки минулих періодів у повному обсязі. Підприємці вже прозвали цю норму «податок на прибуток зі збитків». Не випадково Європейська Бізнес Асоціація назвала цей законопроєкт одіозним і вважає, що він може посилити кризу в економіці і не збільшить, а навпаки, зменшить податкові надходження. Напруженості на фінансовому ринку додав закон про фінансовий моніторинг.  Основна причина хвилювань – це збільшені десятикратно штрафи за порушення правил ідентифікації своїх клієнтів. Порогова сума перевірки фінансових операції збільшилася зі 150 000 грн до 400 000 грн, при цьому суттєво розширився перелік суб'єктів фінансового моніторингу. Активні користувачі банківських послуг вже відчули на собі нововведення, особливо ті, у кого багато готівки, але не підтверджено джерела походження коштів. Адже тепер, якщо клієнт не можете пояснити легальне походження грошей, у певних випадках банк цілком законно може заблокувати або відмовитися проводити його платіж. До того ж потрапити під фінмоніторинг тепер можна при будь-якому здійсненні великих платежів. Попереду ще одна ініціатива влади – податкова амністія, адже з 1 вересня і протягом року українцям пропонують легалізувати майно та статки, придбані за рахунок тіньових доходів. Для цього потрібно задекларувати своє майно та сплатити збір. Його розмір залежить від розміщення активів. Для власників облігації внутрішньої державної позики ставка становить 2,5%. За майно чи кошти, розміщені в Україні, доведеться сплатити 5%. Для власників активів за кордоном ставка підвищується на 9%. Чиновники запевняють, після цього податківці не матимуть питань щодо походження грошей і можна буде розпоряджатися майном, уникнувши будь-якого покарання. Замість післямови У часи, коли у світі посилюється роль держав у відновленні національних економік, українська влада робить надто мало, щоб вийти з коронакризи якомога швидше і не втратити надбання, які були досягнуті напередодні. Відсутність довгострокового антикризового плану дій, орієнтованого на подолання наслідків пандемії, загрожує затягуванням рецесії в Україні, а нестача дієвих інструментів поліпшення інвестиційного клімату, відновлення підприємництва та запровадження інноваційних видів діяльності, посилить розрив із провідними економіками світу. Перемогти в жорстокій конкуренції та утриматися на плаву в жорстких економічних умовах здатні лише ті, хто змінюється швидко й діє нестандартно. Настав час переусвідомити умови ведення бізнесу, знайти інноваційні рішення, щоб працювати по-новому. Стежте за новинами міжнародних та національних ринків і будьте успішними! Автор: Дмитро Рибальченко, директор фінансово-бухгалтерського департаменту Nota Group Джерело: https://mind.ua/openmind/20230425-postupove-oduzhannya-yak-rizni-derzhavi-pidtrimuyut-biznes-u-postkovidnij-ekonomici
16 Серпня 2021
Вивести на орбіту: де обертаються інвестори і як їх шукати
Опинитися в потрібному місці в потрібний час для підприємця – великий успіх. Утім, покладатися лише на успіх у бізнесі може бути занадто дорого. Тому значно ефективніше, якщо для реалізації бізнес-ідей ви знатимете місця, де можна зустрітися з інвесторами, партнерами, експертами – тими, хто допоможе втілити наміри в життя. Потужна бізнес-спільнота Звісно, ви можете обговорити свою бізнес-ідею з друзями чи родичами, і навіть отримаєте чимало захоплених відгуків, але малоймовірно, що ці коментарі будуть конструктивними. Будь-яка бізнес-ідея потребує професійної думки фахівця. Адже йдеться не лише про підтримку та майбутні прибутки, а й про ризики, які стоятимуть на шляху до реалізації проєкту. Зазвичай, успішні інвестори заробляють гроші саме на правильній оцінці ризиків. А щоб правильно їх виявити та оцінити, треба бути обізнаним у сфері, куди плануєте інвестувати свої ресурси. Оцінити перспективи, наприклад, традиційного виробничого сектору може бути простіше, аніж інноваційного продукту чи нової бізнес-моделі. Але це не має зупиняти від створення нових бізнесів у «блакитних океанах». Обмін ідеями та досвідом, спілкування з однодумцями, запит на знання та пошук партнерів є головною метою підприємницьких спільнот. Досить часто активні учасники відомих нам бізнес-спільнот – це успішні підприємці зі значним досвідом управління компаніями, які мають фінансові ресурси і потенційно можуть стати інвесторами для вашого нового бізнесу. Тож участь у бізнес-спільнотах ми рекомендуємо кожному, хто планує розвивати власний бізнес чи залучати інвестиційні кошти. Професійні виставки та форуми Коли нашій команді потрібна експертиза щодо особливостей галузі, обладнання або технологій – ми надаємо перевагу спеціалізованим заходам: виставкам, форумам, конференціям. Адже там можна зустріти всіх необхідних фахівців, порівняти альтернативні думки різних спеціалістів, довідатися деталі того чи іншого процесу і навіть порозпитувати про «підводне каміння» у безпосередніх учасників ринку. До того ж часто в межах виставок організовуються воркшопи, семінари та презентації. На таких спеціалізованих форматах також зі значною ймовірністю можна зустріти однодумців чи конкурентів, обмінятися з ними думками. Отже, перевірено: виставки – це не лише ярмарки і торгівля, а й хороша нагода відчути професійне середовище, стати активним учасником спільноти, а також оцінити власні перспективи під іншим кутом зору. Інвестиційні пітчинги Заявити про себе підприємцям-початківцям часто допомагають різноманітні інвестиційні конкурси «пітчингів». Як свідчить наш досвід, якісно представлена ідея суттєво збільшує шанси бути поміченим інвесторами та учасниками ринку. Крім того, пітчинг – це ще й напрочуд корисний нетворкінг, який сприяє обміну інформацією між людьми зі спільними професійними інтересами. Радимо сприймати учасників інвестиційного пітчингу як коло потенційних партнерів і/або колег. Вони швидко можуть ров'язувати різнопланові завдання: знаходити потенційних клієнтів, постачальників, виконавців, інвесторів, вирішувати кадрові питання тощо. Відвідувати такі зустрічі доцільно як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі. На них варто обмінюватися ідеями, адже в подальшому саме це може спрацювати і створити з вашого проєкту нового українського «однорога». Виробничий консалтинг У європейських країнах поширені послуги інжинірингово-консалтингових компаній. Вони не лише досліджують тенденції ринку, а й допомагають підібрати ефективні технології та оптимальне обладнання для проєктів у виробничій сфері. З ними можна проконсультуватися щодо власних бізнес-намірів і з’ясувати найефективніші шляхи їхньої реалізації. Якщо у вас вже є команда, яка може презентувати певні результати спільної роботи – зовнішні фахівці допоможуть ідентифікувати ризики, оцінити інвестиційні бюджети, графіки реалізації, що загалом підвищить шанси на успіх. Що цікавить потенційного інвестора? Зазвичай – це обсяг інвестицій, собівартість продукту, джерела сировини та канали збуту, бізнес-модель загалом. Відповідно достовірна й повна інформація, перевірена спеціалістами індустрії, можете стати запорукою успішнішої та ефективнішої взаємодії з інвесторами. Здебільшого в успішних стартап-проєктах є сильний підприємець-управлінець (CEO) і технічний спеціаліст (CTO). Але, якщо одного із фахівців у вашому проєкті наразі немає, інженерно-управлінський консалтинг стане вам у пригоді на етапі підготовки до залучення інвестицій. Open Days в інвестиційних компаніях, фондах, акселераторах Чи можна звернутися з бізнес-ідеєю за консультацією безпосередньо до інвестиційної компанії чи фонду без належної підготовки? Авжеж! Тим паче, що активні інвестори сьогодні є відкритими в режимі 24/7. Але успішність у цьому разі залежатиме від ступеню «зрілості» та унікальності проєкту. Варто заначити, що у будь-якому бізнесі, а інвестиції – це, найперше, бізнес, – зустрічатися з усіма охочими можливості немає. Тому інвестор докладно розглядатиме лише ті проєкти, які відповідають «профілю» інвестиційної компанії. Насамкінець, як приклад, зазначимо основні передумови для зацікавленості в проєкті, з огляду на нашу інвестиційну політику: проєкти, які базуються на IT, – високотехнологічні, експортно-орієнтовані, інноваційні; ступінь зрілості ідеї – від бізнесу, який працює, до стартапу; географія проєкту – як Україна, так і країни ЄС, США, в окремих випадках Азії/Африки; масштаб бізнесу (наявного або потенційного), у який залучають кошти. Адже наші інвестиції можуть бути і $1 млн, і $10 млн – вони мають відповідати масштабам проєкту й бути обґрунтованими; рентабельність – взаємопов’язана з ризиками проєкту, але цільова має бути від 15–25%. Бажаємо вам вдалого бізнесу та ефективних інвестиційних партнерів! Автор: Сергій Гарбар, директор департаменту управлінського консалтингу Nota Group, менеджер інвестиційних проєктів групи компаній «Октава Капітал» Джерело: https://mind.ua/openmind/20229289-vivesti-na-orbitu-de-obertayutsya-investori-i-yak-yih-shukati?fbclid=IwAR3V99B2tcPcsdzSj3mnTXqoKhut6GB9WlARGm_jIZK21qbCdn2FCy8OKGA
14 Липня 2021
Участь інхаус-юриста в кримінальних ризиках бізнесу: як не стати співучасником?
На жаль, на сьогодні об’єктивна реальність у кримінально-правовій площині України не надто оптимістична. Збільшення кількості та чисельності правоохоронних та антикорупційних органів на правовій карті України зумовлюють пропорційне збільшення ризиків для бізнесу. І як свідчить практика, введення абсолютно прозорої та законної діяльності аж ніяк не застрахує компанію від візитів силових структур, а її керівництво від кримінальних переслідувань. Неприємною тенденцією є те, що в Україні спостерігається збільшення кількості зареєстрованих кримінальних проваджень проти бізнесу. Статистика свідчить, що за результатами лише періоду з січня по квітень 2021 року за статтею 191 КК України «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» зареєстровано майже половина кримінальних проваджень (4 816) від зареєстрованих у 2020-му (11 160) чи 2019-му (9 074) за весь рік. За статистикою зареєстрованих кримінальних проваджень у сфері господарської діяльності протягом першого кварталу 2021 року уже зареєстровано 2 493 проваджень, хоча за чотири квартали 2020 року було зареєстровано лише вдвічі більше (5 342) провадженнь (у 2019 році зареєстровано 5 947 проваджень, у 2018-му – 6 334). Але маємо для вас й хорошу новину: лише невелика частина цих переслідувань завершується направленням обвинувального акту до суду і ще менша частина витримує судовий контроль. Утім, такі ситуації створюють безліч неприємностей, які можуть значно пригальмувати бізнес-процеси, та в результаті – дорого коштувати власникам бізнесу. Інхаус-юристи на підприємствах – одні з найперших категорій співробітників, над якими висить Дамоклів меч кримінального переслідування. Ще декілька цифр Ми провели ілюстративне дослідження на тему «Наскільки інхаус-юристи беруть участь в кримінальних ризиках?». Під час дослідження ми опитали півсотні керівників юридичних служб великих українських компаній. Ось кілька красномовних показників з того опитування: 95 % керівників юридичних служб брали участь в управлінських рішеннях компанії; 60 % керівників юридичних служб підписували документи з прийнятих управлінських рішень; до повноважень 57,5 % опитаних респондентів входить узгодження фінансових транзакцій компанії; у більшості компаній (57,89%) не передбачений захисний механізм з метою недопущення персональної відповідальності інхауса; у 42,5% опитаних були випадки, коли юрисконсультів залучали до слідчих дій щодо кримінальних проваджень, пов’язаних з діяльністю компанії; у функціонал 97,5% респондентів входить робота з ризиками та загрозами компанії. З якими видами ризиків працюють інхаус-юристи? Дослідження продемонструвало такі результати: Неправомірні дії з боку державних органів (95%) Неправомірні дії контрагентів (92%) Незаконні дії конкурентів (74%) Дії співробітників (74%) Рейдерство (39%) На першій лінії захисту Корпоративні юристи перебувають на першій лінії оборони компанії. Правників часто залучають до розробки проектів договорів, первинної документації, розробки бізнес-процесів, проектів податкової оптимізації, абощо. До будь-якої із цих ситуацій інхаус-юриста можна притягнути як співучасника, а то й організатора-ініціатора тієї чи іншої схеми. Особливо, якщо на одному із папірців стоїть підпис цього юриста. Ось такою є об’єктивна реальність. Утім, за своєю природою юрист не має поєднувати адміністративно-розпорядчі функції, які потім винахідливі правоохоронці можуть кваліфікувати як співучасть в економічному злочині. Юрист це та особа, яка готує компанію до того, аби таких проваджень не було. У дещо ліпшій ситуації знаходяться юристи міжнародних компаній, представлених на території України. Адже статус іноземного резидента або неризиковість бізнес-моделі іноді дозволяють міжнародним компаніям зберегти статус-кво перед правоохоронцями. За усталеною практикою міжнародних компаній до супроводження проектів чи вирішення вузькоспеціалізованих завдань залучаються місцеві юристи-спеціалісти з тієї чи іншої галузі права. Адже міжнародники воліють не експериментувати з успішним розвитком проекту та не ставити власну репутацію на кін. Проте, абсолютним імунітетом іноземні резиденти не володіють. І якщо у кримінально-правовій площині виникають труднощі, то захиститися іноземцям в Україні не так легко. У нас досі відсутня спеціальна інституція, яка б ефективно захищала інтереси іноземних інвесторів. Як уникнути небезпечних ситуацій? Порада перша. Існує думка, що юрисконсультам варто вступати в лави адвокатів (поступове запровадження в Україні адвокатської монополії цю думку тільки підсилило), а юридичні служби структурувати у форми адвокатського бюро чи об’єднання. Така думка обґрунтовується тим, що у адвокатів набагато більше прав та гарантій. Дійсно, у такому разі на матеріали юриста буде розповсюджуватися адвокатська таємниця, навіть якщо досьє адвокат буде вилучено, докази здобуті незаконним шляхом вважатимуться непустими. Проте, статус адвоката сьогодні аж ніяк не панацея. Навпаки, в очах правоохоронних органів адвокатське свідоцтво іноді виступає «червоною ганчіркою». А кількість обшуків в адвокатських офісах за останні декілька років тільки підтверджують цей факт. Порада друга. До великих угод та проектів варто залучати зовнішніх юридичних консультантів. Вузька спеціалізація зовнішнього радника допоможе передбачити ширше коло ризиків ще й до їх виникнення. Окрім того, варто їх залучати при підготовці відповідей на запити регуляторних та правоохоронних органів. Порада третя. Створіть максимально нецікаву та незрозумілу для правоохоронців структурну бізнес-модель. Хоча складна бізнес-модель і не стане запорукою успіху, але дозволить компанії заощадити час для того, аби оговтатися, акумулювати сили і розробити план контратаки. Порада четверта. Використовуйте у своїй роботі новітні інструменти. Перехід на електронний документообіг, зміна форми візування документів та запровадження електронного процесу погодження – усі ці елементи допоможуть у протистоянні з силовиками. Уся важлива інформація має «бути в хмарі», а комп’ютери експерти радять використовувати лише як друкарські машинки. Потрібно залишати якомога менше інформаційних слідів, і це неважко при сучасному розвиткові технологій. Порада п’ята. Дотримуватися слід не тільки інформаційної гігієни, а й гігієни ділової кореспонденції. Відповідаючи (і не тільки в пошті, а й будь-якому месенджері) колезі чи контрагенту варто пам’ятати, що будь-яка ваша переписка може стати доступною третій особі. А подаючи правову інформацію потрібно вказувати посилання на судову практику, норми законодавства та роз’яснення контролюючих органів. Порада шоста. Будьте пильними. Як свідчить статистика, найбільша кількість проблем надходить з боку податкових органів. Отже, у юридичній службі має бути професіонал з податкового права. Варто пам’ятати, що більшість проблем у компанії відбуваються через кадри – тому ними також потрібно опікуватися. Але це вже задача служби безпеки, а не юриста. Резюмуючи підкреслимо, що юрист перебуває на передовій захисту компанії від тиску правоохоронців чи спроб рейдерських захоплень, він захищає від переслідувань і топменеджмент, інші органи управління, проте має подбати й про власний захист. Усі компоненти управління, ризиків та комплаєнсу мають працювати злагоджено – як єдиний організм. І тільки тоді можна буде уникнути переслідувань, або позбавитися їх з мінімальним втратами. Варто пам’ятати, що навіть найфаховіший юрист не може бути професіоналом в абсолютно всіх галузях права та з усіх юридичних питань. У разі виникнення незнайомих та ризикових викликів варто не зволікати та залучати до роботи зовнішніх радників, які мають успішний досвід і високу експертизу саме в таких справах. Автор: Тетяна Андріанова, голова комітету корпоративної безпеки групи компаній «Октава», СЕО Nota Group Джерело: https://eba.com.ua/uchast-inhaus-yurysta-v-kryminalnyh-ryzykah-biznesu-yak-ne-staty-spivuchasnykom/
5 Липня 2021
Як рахуватимемо: коли можна передати бухгалтерію в чужі руки?
Передати на аутсорсинг сьогодні можна безліч видів операційної діяльності компанії. Розвиток технологій та можливості, до яких підштовхнула пандемія, прискорили цей процес. Спілкуватися з клієнтами можуть зовнішні кол-центри, забезпечувати той чи інший сервіс – сторонні компанії, виконувати певні види робіт довіряють фрилансерам, а певні завдання – консалтинговим компаніям. Проте деякі види діяльності бізнес не завжди готовий віддати в чужі руки. Зокрема, щодо бухгалтерії завжди виникають питання і дуже ретельно зважуються ризики. Чи вигідно користуватися такими послугами та наскільки безпечно віддавати бухгалтерію на аутсорс, розповів порталу Mind керівник фінансово-аудиторського департаменту Nota Group Дмитро Рибальченко. Іноземні підприємці вже давно визначилися: віддають перевагу спокійному веденню основної діяльності, а ведення податкового та бухгалтерського обліку – професіоналам. У Європі 86% компаній малого та середнього бізнесу користуються послугами аутсорсерів, у США – 92%, а в Ізраїлі ще більше – 96%. В Україні ж, незважаючи ні на що, поки більшість компаній мають у штаті власних бухгалтерів. Проте останні роки з огляду на нестабільну економічну ситуацію та постійну зміну умов ведення бізнесу дуже активно формується ринок бухгалтерського аутстафінгу та аутсорсингу. Спочатку визначимося «що є що» та розглянемо переваги та недоліки кожного з підходів. аутсорс (від англ. «оutsourcing») – передача підряднику непрофільних функцій компанії; аутстаф (від англ. «оutstaffing») – використання послуг позаштатних працівників; інхаус (від англ. «іn house» ) – внутрішній відділ у компанії (не плутати з дистанційною роботою з дому (!). Інхаус Традиційно ведення бухгалтерського обліку компанії виконує штатний працівник або ж цілий відділ. Це звично та зручно. До того ж керівник може ставити бухгалтерському відділу специфічні доручення. Проте зазвичай достеменно оцінити якість професійних знань, а також людські якості людини, яку винаймають на роботу, неможливо. Тож іноді в бухгалтерській роботі можуть бути помилки. Іноді вони мають чималі фінансові наслідки – штрафи та необхідність аудиту. Ускладнює роботу бухгалтерів і законодавство, яке дуже часто змінюється. Робота кваліфікованого та досвідченого бухгалтера коштує досить дорого. Крім того, компанія має витрачати гроші на обладнання робочого місця, оновлення спеціалізованого бухгалтерського програмного забезпечення, а також турбуватися про регулярне проходження курсів підвищення кваліфікації для штатних працівників. Тож іноді супутні витрати на бухгалтерію складають чи не половину зарплатного фонду штатних співробітників відділу. Аутстаф Цей вид бухгалтерських послуг передбачає формальне звільнення штатних співробітників і одночасне працевлаштування до аутстафінгової компанії. При цьому робоче місце та обов’язки працівників можуть не змінюватися. Фактично вони продовжать виконувати доручення свого ж попереднього керівника. Аутстаф – дозволяє головній компанії скоротити кількість штатних одиниць без втрати кваліфікованих кадрів, а також мінімізувати податкові навантаження у середньому на 20% через скорочення кадрових служб та відсутність штрафів з боку контролюючих органів. Разом із тим така форма співробітництва не завжди задовольняє персонал, адже він  працевлаштований в одній компанії, а працює в іншій, яка існує фактично на папері. Аутсорс Бухгалтерський аутсорсинг – часткова або повна передача повноважень бухгалтерії сторонній компанії, яка спеціалізується на наданні послуг бухгалтерського обліку. Тобто при використанні аутсорсингу купується послуга, а не праця фахівців. Перехід на аутсорс дає можливість компанії, по-перше, зосередитися на основному бізнесі, по-друге, підвищити якість бухгалтерського обліку та звітності, по-третє, знизити кількість персоналу та скоротити витрати при відсутності активної діяльності. Фірма, яка користується послугами аутсорсингової компанії, завжди розуміє яку послугу й у якому обсязі замовляла, скільки це коштує і що отримає в результаті. Ринок бухгалтерського аутсорсингу в Україні лише формується. Але вже на теперішній час його загальний обіг сягає $10 млн. Основний попит на такі послуги забезпечують підприємства малого бізнесу з невеликим штатом співробітників, підприємства, які не мають постійного офісу з невеликим документообігом. Великий бізнес в Україні поки дуже обережно ставиться до аутсорсингових послуг: здебільшого ними користуються підприємства з іноземним капіталом або йдеться про невеликі аутсорсингові контракти. Одна з причин – в Україні дуже мало національних аутсорсингових компаній, які можуть запропонувати послуги міжнародного рівня та належний рівень захисту інформації. Поки на ринку переважають невеликі приватні компанії. Стримує збільшення кількості бухгалтерських аутсорсингових компаній і велика частка тіньового бізнесу в Україні. Адже цільова аудиторія аутсорсерів –  виключно «білий» бізнес. Кому підходить бухгалтерський аутсорс?  стартапам – оскільки їхні керівники повністю занурені у бізнес-процеси і не можуть розпорошуватися на супутню діяльність; іноземним підприємствам – власники яких не дуже хочуть вникати в тонкощі іноземного законодавства; мініфірмам – де винаймати штатного бухгалтера невигідно, а користуватися послугами фрілансерів ненадійно; холдингам – у в яких на аутсорс передається частина бухгалтерських справ чи окремі напрями; компаніям зі специфічною діяльністю – де бухгалтерський облік потребує вузькопрофільних знань; сезонному бізнесу – адже йому невигідно утримувати бухгалтерію поза активним періодом роботи; компаніям із кількома співзасновниками – задля забезпечення «прозорості» бухгалтерії. Крім того, час від часу виникають ситуації, коли послуги аутсорсингу стають життєво необхідними. Наприклад, коли ваш бухгалтер раптом звільнився, аудит виявив системні помилки у веденні бухгалтерського обліку, бухгалтер «попався» на фінансових махінаціях, контрагенти скаржаться на помилки тощо. Кому категорично не підходить зовнішній бухгалтер? Є низка причин, які роблять використання аутсорсингу недоцільним. Це: консервативне керівництво компанії; специфічні вимоги до бухгалтерського обліку; коли деякі процеси регулюються в ручному режимі; коли бізнес працює в «тіні» або ж частина угод проходить через технічні фірми. Розвиток бухгалтерського аутсорсингу – перспектива найближчих 10 років. Але треба врахувати, що саме в цей  час розвиватиметься й цифрова автоматизована та роботизована  бухгалтерія, хоча, на нашу думку, в осяжному майбутньому штучний інтелект повністю замінити мозок кваліфікованого бухгалтера не здатен. Автор: Дмитро Рибальченко, керівник фінансово-аудиторського департаменту Nota Group Джерело: https://mind.ua/openmind/20227621-yak-rahuvatimemo-koli-mozhna-peredati-buhgalteriyu-v-chuzhi-ruki
25 Червня 2021
Лібералізація гряде: зміни до законодавства про працю мають на меті спростити ведення бізнесу
В грудні 2021-го Україна святкуватиме почесний ювілей Кодексу законів про працю (КЗПП) ― йому виповнюється 50 років. Прийнятий ще Верховною Радою УРСР він непогано врегульовував тодішні трудові правовідносини орієнтовані на соціалістичні цінності та «соціальну справедливість». Та чи є Кодекс актуальним тепер, у період ринкової, креативної та інноваційної економіки, високої бізнесової конкуренції, зрештою у період викликів, пов’язаних з пандемією та паралізацією бізнес-активності практично в усьому світі? Чи відповідає КЗПП потребам фрілансерів та інших нових категорій працівників? Чи повною мірою врегульовує дистанційний, віддалений режим роботи? Авжеж, ні. Об лібералізацію трудових відносин зламали списи не один склад парламенту. А прийняття Трудового кодексу, який би відповідав потребам часу, стало завданням-утопією для багатьох політичних сил. Тож народні обранці вирішили піти легшим шляхом: замість капітального ремонту законодавства про працю, вдатися до косметичного лагодження. 16 квітня 2021 року у Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції трудових відносин» № 5388. Ініціатором цього документу виступив Кабінет Міністрів України. Основна мета ініціативи ― лібералізація, дебюрократизація трудових відносин, спрощення ведення бізнесу. Законопроєктом пропонується внести зміни до КЗПП та Законів України «Про відпустки», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Перша і найважливіша риса законопроєкту № 5388 ― це пропозиція замінити низку імперативних норм (мовляв роботодавець повинен зробити) на так звані уповноважувальні норми (надають роботодавцям свободу розпоряджатися своїми правами, однак не зобов’язують їх реалізовувати). Особливо це стосується норм про взаємовідносини з профспілками. Взагалі, інститут профспілок у тому вигляді, в якому він діє зараз, не відповідає ані вимогам часу, ні європейським зразкам. У зв’язку з цим, проєктом передбачається обмеження повноважень профспілок в частині погодження, надання дозволів на графіки змінності та відпусток, дозволів на перенесення відпусток, на надурочні роботи, роботи у вихідні дні, на розірвання трудового договору з членом профспілки, абощо. Тобто усі ці моменти мають визначатися трудовим договором між роботодавцем і працівником, а також (у разі потреби) визначатися внутрішніми документами компанії та погоджуватися з профспілковими представниками. За законопроєктом № 5388, трудовим договором має визначатися час початку і закінчення перерви, другий вихідний день (першим загальним вихідним днем є неділя), виняткові випадки залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні та інше. У певних випадках, працівник та його роботодавець можуть передбачити додаткові права, обов’язки і відповідальність сторін, а також інші умови. У разі прийняття цього законопроєкту, магазинам, театрам, музеям, підприємствам з обслуговування населення не доведеться погоджувати вихідні дні з місцевими радами. Відповідну статтю (68) КЗПП пропонується виключити. Інша важлива новація ― конкретизується такий вид трудового договору як строковий договір, що укладається на визначений строк (але не більше ніж на п’ять років). Законопроєктом № 5388 передбачаються особливості укладання строкового трудового договору. Зокрема, такий договір може укладатися: для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи; на час виконання певного обсягу чи виду роботи, строк закінчення якої не може бути визначений конкретною датою; для виконання невідкладних робіт із запобігання або ліквідації наслідків стихійного лиха чи епідемій; з працівниками патронатної служби; з творчими працівниками ЗМІ, кінематографії, театрів, концертних організацій, цирків; за ініціативою працівника. Цей перелік не є вичерпним. Що цікаво, за проєктом у строковому договорі можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення. Окрім того, законопроєктом пропонується суттєво оптимізувати Главу ІХ КЗПП, яка стосується матеріальної відповідальності працівників. Пропонується ввести такий маркер як пряма дійсна майнова шкода, заподіяна працівником компанії внаслідок порушення трудових обов’язків. Що таке пряма дійсна майнова шкода? Автори законопроєкту дають відповідь на це питання. Це коли працівник втратив, погіршив або знизив вартість майна компанії, у якій він працює, а також витрати, які компанія (підприємство, установа, організація) понесла на відновлення пошкодженого працівником майна, придбання втраченого майна чи інших цінностей – що сталися внаслідок порушення працівником умов трудового договору. Також зазначається, що матеріальна відповідальність працівника настає лише за наявності вини. Працівник вважається невинним, якщо: під час виконання трудових обов’язків він чітко дотримувався умов, визначених трудовим договором; він діяв за наявності обставин необхідної оборони або крайньої необхідності. Окрім того, працівник не може нести матеріальну відповідальність за заподіяну пряму дійсну майнову шкоду внаслідок дій, що належать до категорії нормального виробничо-господарського ризику. Звісно, цей документ не охоплює абсолютно усіх забюрократизованих процесів, з яким зіштовхується бізнес під час трудових відносин з працівниками. Але цей проєкт ― значний крок уперед до приведення трудового законодавства до здорового глузду. Щоправда, наразі складно оцінювати строки його прийняття, ймовірно, ця ініціатива стане відмінним подарунком до 50 літного ювілею КЗПП. Отже, проєкт № 5388 містить чимало позитивних аспектів, які допоможуть спростити ведення трудових питань бізнесом, оптимізувати паперову роботу, позбутися надмірних формальностей і бюрократизму. Щоправда, на даному етапі розробки ініціативи не вбачається підстав для висновку про те, що проєкт якось послабить тиск на бізнес з боку Державної служби України з питань праці. А без дієвих механізмів упередження численних перевірок – досягти справжньої оптимізації трудових взаємовідносин – буде складно. Автор: Яна Декусар, керівник HR-департаменту Nota Group Джерело: https://eba.com.ua/liberalizatsiya-gryade-zminy-do-zakonodavstva-pro-pratsyu-mayut-na-meti-sprostyty-vedennya-biznesu/
28 Травня 2021
Довіряй, але перевіряй: як перевірка контрагента може врятувати бізнес
Політики корпоративної безпеки на підприємствах будь-якого рівня і форми власності – це біблія сучасності. Це надійні запобіжники не тільки від зовнішніх загроз (рейдерських атак, візитів правоохоронних та контролюючих органів через співпрацю з «ненадійними» контрагентами), а й внутрішніх (корпоративного шахрайства, незаконних «маневрів» ТОП-менеджменту, абощо). Якщо ви не приділяєте належної уваги корпоративній безпеці – ваш бізнес приречений. І ось чому. Три кита, на яких базується робота з ризиками та загрозами бізнесу – це упередження фінансових і репутаційних втрат; захист активів та інформації; збір інформації для ухвалення управлінських рішень. Це ті основні фактори, попіклувавшись про які можна отримати превентивну пігулку від величезної кількості проблем у компанії. Хто ж має цим займатися? Хибною є думка, що безпека бізнесу – це виключно зона відповідальності служби безпеки. Адже правильне налаштування бізнес-процесів, ефективне структурування бізнесу та передбачення усіх можливих запобіжників – це ті стратегічні рішення, які належать до компетенції власників та керівників компаній. Одним із елементів корпоративної безпеки є внутрішня розвідка, тобто перевірка на благонадійність контрагентів та партнерів, а також кандидатів при працевлаштуванні. Фактично, це перший компонент, за яким слідує цілий ланцюжок заходів направлених на корпоративну безпеку. Наша компанія організувала дослідження серед юристів бізнесу, результати якого засвідчили, що інхауз-юристи активно застосовують у своїй роботі інструменти внутрішньої розвідки. Так, 57,5 % юристів відповіли, що досить часто використовують результати корпоративної розвідки, 35 % респондентів засвідчили, що рідко використовують, а 7,5 % – ніколи. Як бачимо, відсоток тих, хто не зовсім використовує корпоративну розвідку – теж доволі високий. Половина опитаних з останньої групи послалася на те, що ці питання не належать до функціоналу юриста. З результатів дослідження також випливає, що збирають розвідувальну інформацію: юридичний департамент (такий пункт обрало 45% респондентів), служба безпеки (34% респондентів), зовнішній партнер (5%). З якою метою використовуються результати корпоративної розвідки? Проаналізувавши усі відповіді, можна виділити наступні найпопулярніші аспекти: для оцінки ризиків взаємодії з контрагентами на переддоговірному етапі, моніторингу платоспроможності поточних бізнес партнерів, моніторингу перспективи судових проваджень, перевірки кандидатів при прийомі на роботу, збору інформації з виявлення/розслідування корпоративного шахрайства. В інформаційну епоху релевантні джерела для збору інформації жодних труднощів не складають. Широкої популярності набувають системи, які шляхом аналізу відкритих баз даних генерують величезні обсяги інформації, систематизують її та «видають» за запитом користувача. Серед них YouControl, Vkursi Pro, OpenDataBot та багато інших. Звісно, можна не вдаватися до таких «інформаційних агрегаторів», а самостійно моніторити загальнодоступні державні реєстри та вишукувати необхідну інформацію. Для збору інформації також можна застосовувати бази даних зовнішніх підрядників, доступ до яких зазвичай є платним. Утім, можливості для пошуку інформації у Всесвітній павутині є воістину безмежними. Розглянемо дві категорії партнерів та «чек-ліст», який треба перевірити в рамках корпоративної безпеки. Перша категорія – потенційні бізнес партнери. Прості заходи перевірки допоможуть з’ясувати: Статус юридичної особи Фінансове становище компанії, стан активів Наявність необхідних ліцензій і дозволів Достатність повноважень підписанта Податкові ризики Судові/виконавчі провадження Санкційні списки Репутаційний скоринг Афілійованість (наявність пов’язаних у певному сегменті осіб) Але якщо ви замислилися про перевірку свого контрагента з яким ваші ділові стосунки уже тривають, то в «чек-ліст» варто внести такі досліджувальні маркери: Негативну динаміку фінансового стану Приховане припинення діяльності шляхом зміни директора, засновника, юридичної адреси, абощо Виникнення податкового боргу, заборгованості перед державним бюджетом Виведення активів Судові (кримінальні провадження) Про різноманітні розвідувальні методи не варто забувати навіть у разі виникнення суперечки з партнером по бізнесу. Перш ніж одразу йти до суду, варто оцінити судові перспективи. Зокрема, з’ясувати фінансовий скоринг компанії-опонента, наявність активів (явних і прихованих), наявність і статус виконавчих проваджень, визначити необхідність забезпечувати позивні вимоги. Моніторити варто не тільки партнерів, а й інвестиційні проекти (які зазвичай супроводжуються великими фінансовими ризиками). У цьому контексті варто подбати про перевірку належності активів заявленим власникам, історію активу, переходи права власності, «чистоту» активу (обтяження, поточні зобов’язання, довгострокову оренда, абощо), судові провадження, а також спрогнозувати можливі претензії у майбутньому. Моніторинг стану власних активів має зводитися до роботи з державними реєстрами. Незайвим буде перевірити найманого працівника на предмет достовірності даних, зазначених кандидатом в резюме (біографічні дані, дійсність паспортних даних, ідентифікаційного коду, освіти, досвіду та стажу роботи), судимості, виконавчих проваджень, кримінального минулого, кредитної історії, перебування в національних і міжнародних санкційних списках, наявність очевидного чи прихованого власного та афілійованого бізнесу в тому ж сегменті, ділові або особисті заявки з конкурентами компанії, а також репутаційні ризики (оточення і зв’язки, профілі в соціальних мережах, сфера інтересів, хобі). Варто бути пильними щодо нових співробітників, адже особливої популярності зараз набуває корпоративний шпіонаж. Внутрішнє шахрайство – це ще один удар у спину по зовнішнім процесам в компанії, окрім того, воно може підірвати довіру до колективу. Упередити це негативне явище зможе запровадження та моніторинг внутрішніх політик і комплаєнсу. Не нехтуйте такими можливостями. До якого б аспекту діяльності ви не застосовували елементи корпоративної безпеки, варто пам’ятати головне: хто попереджений – той озброєний. Автор: Тетяна Андріанова, СЕО Nota Group, голова комітету корпоративної безпеки групи компаній «Октава», член правління Асоціації професіоналів корпоративної безпеки України Джерело: https://business.ua/uk/node/11848
18 Травня 2021
Як правильно працювати з персональними даними громадян ЄС, щоб запобігти багатомільйонним штрафам
У 2020-2021 роках значно підвищилась законотворча активність представників КМУ та ВР України щодо діджиталізації та унормування всіх сфер взаємодії держави та бізнесу з фізичними особами. З огляду на це, особливо чутливим є питання захисту персональних даних громадян України. Ця проблема не нова для Європейського Союзу та інших країн світу. Зокрема, свого часу чималого розголосу вже набули відомі гучні кейси щодо застосування багатомільйонних санкцій, передбачених Регламентом Європейського парламенту і Ради Європи про захист фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних від 27.04.2016, більш відомого як GDPR, який вступив в силу у травні 2018 року (далі – "Регламент"). Зараз ми не будемо зупинятися, що є персональними даними та які процеси включає обробка таких даних. Чи справді ваші дані персональні Натомість в цій статті хотілось б звернути увагу, як і коли застосовується Регламент, який хоч і прийнятий в Європі, але розповсюдив свою дію на територію інших держав, аргументуючи, в першу чергу, тим, що забезпечує захист персональних даних своїх громадян. Україна, в свою чергу, в рамках асоціації з ЄС, взяла на себе, поміж інших, зобов’язання щодо забезпечення захисту даних. Отже, всі українські компанії, які мають намір працювати та продовжити співпрацю з європейцями, щоб убезпечити себе від значних штрафних санкцій, вимушені відповідати вимогам Регламенту в тих випадках, які до них застосовні. Регламент розповсюджується на той бізнес, який обробляє персональні дані європейців на території ЄС незалежно від його основного місця реєстрації. Компанія може бути зареєстрована в Україні, але пропонувати товари через свій сайт широкому колу осіб з використанням технологій щодо відстежування та дії користувачів на сайті, локацію користувачів сайту, реєстрація облікового запису користувачів через сайт, або безпосередньо онлайн продаж товарів. Отже, у випадку ведення діяльності, орієнтованої на ринок Європи, існує велика ймовірність підпадати під вимоги, встановленні Регламентом щодо обробки персональних даних європейських суб’єктів даних. Щоб більше зрозуміти, в яких випадках виникає законодавча потреба відповідати вимогам Регламенту, варто звернутись до практичних рекомендацій Європейської ради із захисту даних. По-перше, Регламент розповсюджується на компанії, які мають свій осередок в Європі через представництво, філіал, або іншу організаційну форму, тобто відповідати за територіальним принципом (establishment). По-друге, Регламент розповсюджується на компанії, які можуть і не знаходитись в Європі, але здійснюють таргетування суб’єктів даних, так би мовити "критерій націлювання" щодо суб'єктів даних, які перебувають у Союзі. Застосування цього критерію може бути викликано двома різними та альтернативними видами діяльності, що здійснюються контролером (з точки зору українського законодавства – володілець персональних даних) або процесором (з точки зору українського законодавства – розпорядник персональних даних), а саме здійснення моніторингу поведінки суб’єктів даних та/або надання пропозицій щодо товарів та послуг в країни ЄС. Європейська рада із захисту даних рекомендує подвійний підхід: спочатку визначити чи відбувається обробка персональних даних, а потім визначитися чи стосується вона пропозицій товарів та послуг, або моніторингу поведінки. Під наданням пропозицій товарів та послуг розуміється будь-яка маркетингова, рекламна діяльність спрямована на аудиторію ЄС. В той же час це може бути застосування пошукових систем компанією, щоб полегшити доступ до її сайту для споживачів в ЄС. Міжнародний характер діяльності компанії або згадка про міжнародну клієнтурі, що складається з клієнтів, які проживають в різних країнах-членах ЄС буде слугувати критеріями, за яких Регламент буде розповсюджуватись на таку діяльність такої компанії. Це дуже широкий спектр діяльності: соцмережі, туристичні фірми, готельний бізнес, медичний бізнес, страхування, всі фінансові структури, онлайн-майданчики, електронна комерція і цей список можна продовжувати ще дуже довго. Стосовно діяльності з обробки, яку можна вважати моніторингом, спочатку потрібно визначитись із наступним. Чи є фізичні особи об’єктами відстежування в інтернеті, у тому числі, чи може мати місце подальше використання методик опрацювання персональних даних, що складаються з профайлінгу фізичної особи, зокрема для прийняття рішення щодо неї або нього чи для проведення аналізу, або передбачення її або його особистих переваг, поведінки чи ставлення. Тобто, до уваги береться мета відстеження та способи опрацювання. Не дивлячись на те, що Регламент стосується виключно моніторингу поведінки шляхом відстеження людини в інтернеті, Європейська рада із захисту даних вважає, що відстеження через інші типи мережі або технології, що включає особисті дані, також повинні братись до уваги. Таким чином, під моніторингом розуміється онлайн-відстеження за допомогою файлів cookie або інших методів відстеження, поведінкова реклама, геолокаційні заходи, зокрема, в маркетингових цілях, огляди ринку та інші поведінкові дослідження, засновані на індивідуальних профілях, фізичне відстеження через відеокамери. Отже, з аналізу вище зрозуміло, що діяльність українських компаній може вимагати впровадження вимог Регламенту та бути GDPR-compliant. Поступово компанії починають усвідомлювати необхідність впровадження GDPR. Особливо відкриті в цьому питанні ті, хто давно працюють з європейськими ринками. Мотиви прості – в першу чергу це репутація, завдяки якій вони далі зможуть рухатися і підкорювати ЄС. Одним із основних запитань, які виникають у бізнесу з цього приводу, скільки буде коштувати впровадження вимог Регламенту. Насправді витрати не настільки великі, як здається на перший погляд. Мінімальний план дій може виглядати так: IT-фахівці повинні забезпечити технічні заходи, на кшталт системи шифрування даних і псевдонімізаціі. Таким чином, забезпечується захищеність даних від витоку і пошкоджень. Юридична команда повинна розробити організаційні заходи, у вигляді розробки та впровадження документації. Це, в першу чергу, побудова політики конфіденційності, щоб співробітники розуміли, як працює захист даних і чому необхідно дотримуватися певних правил. Рекомендовано вести реєстр персональних даних. У нього потрібно заносити інформацію про те, які дані збирають, з якою метою, де їх зберігають, скільки і як обробляють. Це значно спростить життя, в разі звернень користувача або наглядового органу. Особливу увагу варто приділити договірним взаємовідносинам з контрагентами. Коли їм передаються дані, в договорі необхідно прописати правильні формулювання, розподілити зобов'язання сторін і чітко вказати, хто за що несе відповідальність. Також важливо проводити тренінги для відповідальних осіб, які працюють з персональними даними. Вони повинні розуміти, як вести себе в разі звернення користувача і яку інформацію можна надавати. В той же час, якщо не впровадити організаційних та технічних заходів, фінансові витрати можуть бути занадто значними. Регламент встановив відповідальність у вигляді адміністративних штрафів сумою до 10 млн євро або 2% від загального глобального річного обігу за попередній фінансовий рік за порушення, серед інших, обов'язків контролера та процесора, та 20 млн євро або, у випадку підприємства, до 4% від загального глобального річного обігу за попередній фінансовий рік, залежно від того, яка сума є вищою, за порушення, серед інших, основних принципів опрацювання та прав суб'єктів даних. І тенденція йде на збільшення, тому що, чим більше суб'єкти даних інформуються та ознайомлені зі своїми правами, тим більше вони вимагають їх дотримання, а в іншому випадку звертаються до оскарження. І практика доводить, що їм це успішно вдається. Наразі, профільними робочими комітетами ВРУ розпочинаються публічні обговорення нового законопроєкту про захист персональних даних, яким будуть також впроваджені вимоги Регламенту, а штрафи за порушення встановлені у мільйонах в гривні. Тому, на мій погляд, в Україні жорсткі заходи щодо збереження даних українців скоро запрацюють на законодавчому рівні, і тоді їх дотримуватись доведеться всім без винятків. Автор: Олена Колченогова, керівник практики захисту персональних даних Nota Group, віце-президент Асоціації Digital Ukraine, сертифікований DPO Джерело: https://www.epravda.com.ua/columns/2021/04/14/672997/
12 Квітня 2021
Потрапляння у поле зору АМКУ за статтею про поширення інформації, що вводить в оману, — може обернутися великими проблемами для бізнесу
Реагування на прояви недобросовісної конкуренції — одне із пріоритетних завдань для Антимонопольного комітету України (АМКУ). Одним із найпоширенішими порушеннями у сфері недобросовісної конкуренції є неправомірні дії передбачені статтею 4 (неправомірне використання позначень) та статтею 15¹ (поширення інформації, що вводить в оману) Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (Закон). Проілюструємо ситуацію з використанням статистичних даних. За підрахунками АМКУ, у 2019 році органами Комітету було припинено 168 порушень Закону. Сума накладених штрафів склала 9,3 млн грн. Із 168 — 141 порушення (84%) стосується статті 15¹ Закону. У 2018-му статистика особливо не відрізнялася. За даними АМКУ, органами Комітету було також припинено 168 порушень Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», із них 132 за статтею 15¹. Судова практика України однорідністю похизуватися не може. З одного боку у цьому є певний позитив для правників, адже з багатьох варіантів позицій вони можуть обирати прийнятну і посилювати її власними аргументами. Але з іншого — це аж ніяк не добре для бізнесу, бо така непрогнозованість судового розгляду може загрожувати чималими штрафами. І стаття Закону, про яку мова піде далі, небезпечна ще й тим, що окрім багатотисячного штрафу АМКУ виробника ймовірно зобов’яжуть вилучити продукцію, яка потрапила у поле зору антимонопольного контролера, з обігу. А це завдасть суттєвого удару по бізнес-процесах суб'єкта господарювання. Аби не бути голослівними давайте проаналізуємо судову практику щодо правозастосування статті 15¹ Закону, та її ризики для бізнесу. Орієнтир на Верховний За фабулою статті 15¹ Закону, неправомірним поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Також в Законі перелічується, які саме відомості можна вважати інформацію, що вводить в оману. Орієнтиром у цій категорії справ є постанова Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 910/23000/17. Тоді Велика Палата дійшла висновку, що для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як недобросовісної конкуренції необов`язково з`ясовувати настання наслідків комерційної діяльності у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, настання інших відповідних наслідків. «Достатньо встановити сам факт вчинення неправомірних дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція», — резюмує Суд. Ігристе загралося За недобросовісну конкуренцію було покаране підприємство Н. Зокрема органи АМК (рішення №-№ 503-р, 544-р) констатували, що виробник поширив на контретикетках товару – вин «ШАМПАНСЬКЕ УКРАЇНИ БРЮТ» невизначеному колу осіб інформацію, що вводить в оману: «використовується виноград італійського походження», а також зазначили на товарі прапор Італії. Це, на думку органів АМК, може вплинути на наміри споживачів придбати пляшку саме такого шампанського. На підприємство Н. накладено штраф у розмірі 51 500 грн. Але це ще не все. Окрім того, було визнано, що підприємство порушило статтю 15¹ Закону: на контретикетках вин «САЛЮТЕ АСТІ ВИНО ІГРИСТЕ СОЛОДКЕ БІЛЕ» була використана інформація, що вводить в оману: «від італійських виробників з П'ємонту», «використовується виноград італійського походження». За це порушення компанія оштрафована на 794 720 грн. Та більше, підприємство Н. зобов’язане припинити неправомірну комерційну діяльність. Рішення органів АМК оскаржувалися у судовому порядку (справа № 910/15594/18). Рішенням Господарського суду міста Києва від 5 березня 2019 року у позові відмовлено, постановою Північного апеляційного господарського суду від 7 липня 2020 року рішення в частині вищезазначених санкцій залишено в силі. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (КГС ВС) скасував постанову апеляції (щоправда з процесуальних питань) та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Великий брат дивиться Бізнесу варто пам’ятати, що «конкурентний регулятор» може й не чекати, коли хтось поскаржиться на ті чи інші порушення, а й проявити ініціативу. Саме так розпочалася справа № 1-26.115/61-2017 за ознаками вчинення ПрАТ «Миколаївмолпром» порушення досліджуваної статті. АМКУ не сподобалося обраний спосіб викладення деякої формації, що може вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання (замовлення) робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. За результатами розгляду справи «Миколаївмолпром» був оштрафований на 68 тис. грн. Очевидно, «Миколаївмолпром» оскаржив рішення органу АМК у судовому порядку. Постановою КГС ВС від 2 червня 2020 року рішення Господарського суду Миколаївської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду скасовано, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції (справа № 915/1889/19). 11 листопада 2020 року Господарський суд Миколаївської області задовольнив позов, а рішення органу АМУ визнав недійсним. Але «Миколаївмолпрому» відкорковувати шампанське ще рано — територіальне відділення АМКУ знову ініціювало апеляційний перегляд цієї справи — суд відкрив провадження на початку цього року. Лікер «ударив» в голову Порушення статті 4 та статті 15¹ Закону були установлені в діях ТОВ «Котнар-М». Зокрема, органами АМК було констатовано використання без дозволу міжнародної компанії «R&A BAILEY & СО» товару – лікерів під позначенням «O'DAILYS», назви та оформлення етикеток, які є схожими на назву та оформлення етикеток лікерів «BAILEYS». Порушення статті 15¹ Закону полягали у поширенні на товарі інформації, що вводить в оману. Зокрема, на контретикетці лікеру «O'DAILY ORIGINAL» вказувалося, що до його складу входить аромат «Ірландський», щоправда компанія не надала підтверджень про приналежність цього аромату саме до Ірландії; на етикетках лікерів «O'DAILY» розміщувалися позначення «CHOCOLATE», «HAZELNUT» у найменуваннях лікерів «O'DAILY CHOCOLATE» та «O'DAILY HAZELNUT», тоді коли складі лікеру відсутні такі компоненти. За порушення у цих частинах компанія оштрафована на 150 тис. грн (рішення № 647-р). ТОВ «Котнар-М» оскаржив рішення органу АМК в судовому порядку (справа № 910/17440/19). Спочатку суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду, але Північний апеляційний господарський суд скасував цю ухвалу, і направив справу до суду першої інстанції. 1 грудня 2020 суду Господарський суд міста Києва погодився із висновками органу АМК, що споживачі могли придбати та використовувати товар внаслідок ознайомлення з інформацією на етикетках, вважаючи, що у складі зазначених продуктів присутні такі компоненти, як шоколад, лісовий горіх, у той час як насправді в цій продукції присутні лише їхні аромати. За результатами розгляду справи у задоволенні позову було відмовлено повністю. З «Котнар-М» пов’язана також інша справа. У рішенні органу АМК № 648-р йдеться про те, що під час комунікації справи про недобросовісну конкуренцію, «Котнар-М» тричі надав Комітету недостовірну інформацію: за порушення, передбачене пунктом 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Комітетом було застосовано штраф у розмірі 136 тис. грн за кожне з трьох порушень (разом 408 тис грн). Ця справа також набула судового продовження і наразі досягнула апеляційної інстанції (справа №910/17441/19). Постановою Північного апеляційного господарського суду від 4 листопада 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Котнар-М» залишено без задоволення; рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено в позові, — без змін. Панацея від коронавірусу Торік ця справа наробила чималого галасу. На початку пандемії коронавірусу в інтернеті була поширена інформація про те, що лікарський засіб «Протефлазід» від «Екофарм» може застосовуватися під час лікування або профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, викликаної коронавірусом SARs-СоV-2. Щоправда належне обґрунтування — офіційні рекомендації Міністерства охорони здоров'я України щодо його застосування для лікування та/або профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, — було відсутнє. Така рекламна діяльність не просто збурила суспільство, а й зацікавила АМКУ. 10 липня 2020 року АМКУ визнав ТОВ «Науково-виробнича компанія «Екофарм» винним у порушенні статті 15¹ Закону і оштрафував на величезну як для такої категорії справ (але з огляду на широкий суспільний резонанс) суму на 3 210 464 грн; «Екофарм» було зобов’язано припинити порушення (рішення № 430-р). Рішення АМКУ було оскаржене до суду. У рішенні Господарського суду міста Києва від 8 грудня 2020 року йдеться, серед іншого про те, що лікарі не позбавлені можливості самостійно дати оцінку фармакологічним властивостям товару та оцінити ефективність препарату для пацієнта. А враховуючи те, що цей препарат є рецепторним, виключається можливість населення придбати та використовувати його на власний розсуд. Суд першої інстанції позов «Екофарм» задовольнив повністю — визнав недійсним та скасувати оспорюване рішення АМКУ. 15 лютого 2021 року у цій справі Північним апеляційним господарським судом відкрите апеляційне провадження. Отже, боротьба триває. Дві великих різниці Рішенням органу АМК ТОВ «Ново-Водолажський масло-жировий комбінат» оштрафовано на 250 тис. грн, а його дії визнані порушенням статті 15¹ Закону. Зокрема, порушення полягало у повідомленні до 2019 року невизначеному колу осіб на споживчих етикетках продукту «Оцет з кислоти оцтової синтетичної харчової» неправдивих відомостей щодо назви товару (твердження «Оцет»). Таке рішення «конкурентного ревізора» було оскаржене до суду (справа № 910/450/20). Посилаючись на необґрунтованість позову, Господарський суд міста Києва 19 червня 2020року у його задоволенні відмовив. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи свою постанову КГС ВС звернувся до усталеної практики Верховного Суду (про яку ми згадували на початку статті). ВС погодився з думкою місцевого господарського суду про те, що з огляду на повноваження органів АМКУ здійснювати контроль за дотриманням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції в частині виявлення та припинення поширення інформації, що вводить в оману, дослідивши встановлені у цій справі обставини, — дійшов неспростовного висновку про відсутність правових підстав для визнання рішення АМК недійсним. А з іншого боку апеляційний суд залишив поза увагою встановлені у рішенні АМК обставини, відповідно до яких оцет та замінник оцту (як би останній не називався), — це різні продукти. З огляду на викладене, як констатував КГС ВС, суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне та правильне по суті рішення суду першої інстанції, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції зі справи. Замість висновків Отже, як бачимо, мільйонні штрафи АМКУ та подальші тривалі, складні і негативні для бізнесу судові процеси не залишають підстав для сумніву: нехтувати приписами статті 15¹ Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції» щонайменше безвідповідально. А також слід ретельно зважувати кожне слово написане у відповідь на звинувачення АМКУ. Але завершити цей матеріал ми хотіли б на позитивній ноті. Замість бонусу. Гаряча путівка до суду До «важковаговиків» у плані суми штрафу можна віднести й це рішення. На 1,5 млн грн було оштрафоване ТОВ «ДЖОІН АП!». Порушення статті 15¹ Закону полягало у повідомленні невизначеному колу осіб неправдивих відомостей щодо залучення авіаперевізників авіаційної компанії «Роза вітрів» та авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» до туристичного продукту «ДЖОІН АП!» в частині здійснення авіаперевезень за напрямками Єгипет та Туреччина у визначений період часу, що могло вплинути на наміри осіб щодо придбання туроператорських послуг «ДЖОІН АП!». «ДЖОІН АП!» оскаржив це рішення АМКУ до суду (справа № 910/9230/19). Пройшовши усі інстанції позивач врешті отримав остаточне рішення Верховного Суду — судова система стала на бік туроператора. У своїй постанові від 11 лютого 2021 року КГС ВС, посилаючись на рішення попередніх інстанцій, зазначив, що висновки Комітету, покладені в основу оскаржуваного рішення, мають переважно імовірнісний характер, оскільки ґрунтуються на зроблених відповідачем припущеннях, а не на беззаперечно встановлених фактах. Колегія суддів ВС констатувала, що попередніми судовими інстанціями надано ретельну і правильну оцінку аргументів (доводів) позивача зі справи стосовно оспорюваного рішення АМК та з'ясовано його невідповідність законодавству, що і стало підставою задоволення позовних вимог та його скасування. Колегія суддів ВС погодилась з правовою оцінкою, здійсненою попередніми судовими інстанціями щодо застосуванням ними норм права. Цей кейс підкреслить: попри негативне рішення Комітету, боротьба має тривати вже у судовій площині. І ця боротьба може виявитися немарною. Автор: Олександр Матросов, керівник судової практики Nota Group
5 Квітня 2021
Як бізнесу оформити працівників на період локдауну
Щойно бізнес почав відтавати від зимового карантину та повертатися до звичного простого режиму, як весняне пожвавлення принесло нову хвилю хворих на COVID-19. Нагадуємо, що з 24 лютого 2021 року Україна повернулася до адаптивного карантину. Регіони поділили на «зелену», «жовту», «помаранчеву» і «червону» зони, в яких карантинні обмеження залежать від епідемічної ситуації. Але це не принесло бажаних результатів, і вже на початку весни основні бізнес-регіони України почали «червоніти» і закриватися на карантин. Отже, бізнесу знову доводиться пристосовуватися до обмежень і намагатися вижити за непростих умов. Що можуть зробити роботодавці для поліпшення ситуації і як оформити цей «період простою» найманих працівників, розповіла у статті керівник HR-департаменту Nota Group Яна Декусар. Весна є традиційно високим сезоном для більшості бізнесів в Україні. Але квітень 2021 року став справжнім викликом для сфер, які потрапляють під жорсткі карантинні обмеження, тож перед ними постала необхідність ужити крайніх заходів. І, як би не було сумно, деякі бізнеси будуть вимушені піти, зокрема, на скорочення витрат за рахунок робочих ресурсів, тобто працівників. Допомога потерпілим Нагадуємо, що 9 грудня 2020 року уряд прийняв постанову, якою прописав порядок отримання одноразової матеріальної допомоги застрахованим працівникам, які можуть втратити доходи в разі повної жорстокої заборони сфери їхньої діяльності внаслідок режиму посилення обмежувальних протиепідемічних заходів. Нагадуємо, що на допомогу надається лише застрахованим працівникам бізнесів та ФОП-ам, які за основні мають КВЕДи зі списку статті постанови. Оптимізація ресурсів Незважаючи на те, вдалося чи ні отримати цю разову допомогу, у бізнеса виникає низка непростих питань, пов'язаних з організацією відносин та роботи найманих працівників на час локдауну. Міністерство економічного розвитку і торгівлі, як і раніше, рекомендує роботодавцям розглянути можливість віддаленої роботи й максимально сприяти оформленню працівникам оплачуваних – щорічних відпусток й додаткових відпусток. Розглянемо плюси та мінуси можливих варіантів. Віддалена робота.Практично ідеальний та простий варіант, який за згодою роботодавця дозволить працювати без втрати розміру зарплати. Скорочений робочий день або гнучкий графік.При такому варіанті – у разі працівник отримує оплату за роботу пропорційно відпрацьованому часу. І, хоч такий варіант навряд чи сподобається працівникам, але якщо це допоможе бізнесу вижити у жорсткі часи – цей формат буде достатньо справедливим, адже у працівника у цей період буде можливість використовувати свій вільний час за власним розсудом. Щорічна або додаткова оплачувана відпустка. Але варто пам’ятати, що минулий карантинний режим у більшості працівників уже «забрав» запас оплачуваних відпусток за графіком. Проте є категорії працівників, які можуть оформити оплачувані відпустки поза графіком. Наприклад, жінки, які мають двох і більше дітей у віці до 15 років, а також особи з інвалідністю. Всі інші категорії працівників можуть оформити оплачувану відпустку поза режимом тільки за згодою роботодавця. Відпустка за власний рахунок на період карантину. Трудове законодавство передбачає право працівника піти у відпустку за свій рахунок на будь-який період за згодою роботодавця. І хоч такий варіант звучить дуже кардинально, але це краще, ніж перспектива закриття бізнесу та повна втрата робочих місць працівниками. Такий варіант може бути особливо прийнятний для батьків, яким необхідно доглядати вдома за дітьми – школярами початкових класів. Адже, як відомо, школи також закривають на карантин і питання «дітей без нагляду» у багатьох стоїть гостро. За такого варіанту – за працівником зберігається робоче місце, а ці дні входять до простого стажу, який дає право на щорічну оплачувану відпустку. Як все оформити Питання оплати відпустки й надання інших пільг кожен роботодавець вирішує на свій розсуд. Все залежить від специфіки бізнесу та стратегії повернення до «нормального» режиму після карантину. Лікарняний під час локдауну надається за тими ж правилами, що й для «мирного» режиму. Якщо працівник тимчасово непрацездатний через хворобу, роботодавець не має права її звільнити – ця норма зберігає свою дію і в період карантину. Якщо працівник надасть оформлений у належний спосіб лікарняний лист, це є підставою для надання допомоги за тимчасовою непрацездатністю відповідно до норм законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Загалом черговий локдаун ще більш трансформує бізнес, незалежно від видів діяльності. Робочі процеси мають стати гнучкими, максимально діджиталізованими та простими. Якщо нестабільна ситуація не дозволяє тримати фіксований штат постійних працівників, саме час задуматися про перехід на аутсорс неприбуткових підрозділів бізнесу, що надасть можливість отримувати послуги тільки тоді, коли вони актуальні та не б'ють по гаманцю. Автор: Яна Декусар, керівник HR-напрямку компанії Nota Group
29 Березня 2021
Що не так з «податковою амністією» від Президента України?
Нарешті «інститут податкової амністії» зрушив з мертвої точки. Президент України Володимир Зеленський ініціював законопроєкт, який привідкриває завісу з деталями цього спеціального режиму. Щоправда, розгляд цієї ініціативи в залі «під куполом» буде нелегким завданням, адже уже є декілька альтернативних і суперечливих бачень «податкових амністій», зареєстрованих у Верховній Раді України. Зосередимося на основному законопроєкті — № 5153 від 25 лютого 2021 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету», ініційованому Президентом. Спеціальний режим Повне звільнення від відповідальності недоброчесних платників податків (чи, радше, неплатників податків) — занадто велика розкіш для державного бюджету і занадто велика соціальна несправедливість для законослухняних громадян. Тому, природно, що «квиток» на карнавал небаченої щедрості від держави буде платним. Серед іншого, законопроєкт № 5153 передбачає внесення змін до Податкового кодексу (ПК) України. Розділ ХХ «Перехідні положення» ПК України пропонується доповнити новим підрозділом 9-4 «Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб». Це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі грошові активи фізичної особи були одержані (набуті) за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства. Одноразове (спеціальне) добровільне декларування доходів проводиться з 1 липня 2021 року до 1 липня 2022 року та передбачає сплату збору за такими ставками: 5% щодо валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні і прав грошової вимоги до резидентів України за визначених умов, а також інших активів, що знаходяться (зареєстровані) в Україні; 9% щодо валютних цінностей, розміщених на рахунках у фінансових установах за кордоном і прав грошової вимоги до нерезидентів України за визначених умов, а також інших активів (зокрема рухомого і нерухомого майна, майнових і корпоративних прав, фінансових інструментів), що знаходяться (зареєстровані) за кордоном; 2,5% щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 1 січня 2021 року до 20 червня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. Утім, якщо Державна податкова служба (ДПС) України встановить порушення декларантом умов розміщення валютних цінностей у банках чи фінустановах, відсутність документа про підтвердження права вимоги чи інші порушення, передбачається ставка у розмірі 18%. Бути чи не бути Об'єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути: активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і перебувають на території України або за її межами станом на дату подання спеціальної декларації, в тому числі, але не виключно: валютні грошові цінності й іноземна валюта; нерухоме майно (земельні ділянки, об'єкти житлової і нежитлової нерухомості). Законопроєктом передбачається 4 категорії об’єктів, які не можуть бути об’єктом так званої податкової амністії: Перше — активи фізичної особи, одержані (набуті) декларантом внаслідок вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення. Але тут передбачена низка винятків із цього правила: ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів); ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; порушеннями у сфері валютного законодавства; порушеннями у сфері захисту економічної конкуренції за пунктом 12 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; Друге — активи фізичної особи, які належать декларанту, стосовно якого розпочато досудове розслідування або судове провадження щодо такого активу за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212, 212-1, статтею 366, статтею 367 Кримінального кодексу України; Третє — активи фізичної особи, які належать декларанту, стосовно якого відкрито судове провадження у вчиненні будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 209, 258-5 і 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтею 369 і 369-2 КК України; Четверте — кошти в національній та іноземній валюті, які на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації перебувають у готівковій формі. Проєктом передбачено, що спеціальна декларація подається до ДПС України в електронній формі самостійно або через уповноваженого представника у вигляді знеособленої декларації. Таким уповноваженим представником є нотаріус. Він діє від імені декларанта, здійснює представництво його законних інтересів та ведення справ щодо подачі спеціальної декларації. «Нульова» декорація Законопроєктом № 5153 передбачається певний режим «нульової декларації», щоправда з невеликим мінімальним порогом. Отже, не здійснюється нарахування та сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування за: 1) активи, сумарна вартість яких не перевищує 400 000 гривень станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування; 2) нерухоме майно, розташоване на території України: а) об'єкти житлової нерухомості: квартира загальною площею, яка не перевищує 120 квадратних метрів, або майнові права на таку квартиру; або житловий будинок загальною площею, яка не перевищує 240 квадратних метрів; б) об'єкти нежитлової нерухомості загальною площею, яка не перевищує 60 квадратних метрів; в) земельні ділянки, розмір яких не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України; 3) один транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім, серед іншого, мотоцикла із робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 800 куб. см, літака, гелікоптера, яхти, катера). Питання залишаються Залишається загадкою чи буде цей мінімальний поріг ефективним і аж таким цікавим для неплатників податків аби «вийти з тіні». Але з іншого боку, чи не спонукатиме такий режим доброчесних платників податків перейти «на темну сторону»? Тобто для чого сплачувати податок з активу, сумарна вартість яких не перевищує 400 000 гривень, якщо можна скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням? Хіба «податкова амністія» не повинна поширюватися виключно на осіб, які не задекларували певні грошові активи? І це найголовніша пересторога, пов’язана з запропонованим главою держави механізмом. Звісно, знайти баланс між доброчесними платниками податків і особами, що ухилялися від сплати податків надзвичайно складно. Проте, запропонована модель виглядає переконливішою саме для других і ставить у нерівне становище законослухняних громадян. Зрештою, може варто підійти до цього питання системніше і подбати про усунення першопричини недекларування доходів та ухилення від їхнього оподаткування? Можливо замість постійного посилення контролюючої та фіскальної функції податкових органів варто подбати також про їхню соціальну відповідальність перед суспільством? Можливо варто переглянути ставки податків? Запровадити реальні податкові канікули на час дії таких непередбачених обставин, у яких увесь світ перебуває вже більше року? Чи, скажімо, подбати про справедливий розподіл податкового навантаження між різними категоріями населення? Будемо стежити за розвитком подій щодо процесу узаконення «податкової амністії». Очевидним залишається одне – у випадку прийняття такого варіанту у суспільства виникне набагато більше запитань аніж буде отримано відповідей. Автор: Дмитро Рибальченко, керівник фінансово-аудиторського департаменту Nota Group, Фінансовий директор «Октава Капітал» Джерело: https://eba.com.ua/shho-ne-tak-z-podatkovoyu-amnistiyeyu-vid-prezydenta-ukrayiny/
18 Березня 2021
Чи можуть компанії забороняти своїм співробітникам обговорювати розмір та умови оплати праці?
Найпотужнішим ресурсом будь-якої компанії є команда. І заробітна плата один з  ефективних інструментів мотивації членів команди. Як відомо, у багатьох приватних бізнес-структурах розмір та форма оплати праці, а також додаткові варіанти стимулювання обговорюються з кожним співробітником індивідуально, й залежать далеко не тільки від рівня компетенції. Питання оплати праці – дуже чутлива тема, адже різниця у розмірі заробітної плати може стимулювати непотрібні конфлікти в колективі та упереджене ставлення  до керівництва. Тому постає логічне питання, чи можуть компанії забороняти своїм співробітникам обговорювати розмір та умови оплати праці? Законодавчі «рукавиці» Суб'єкт господарювання самостійно визначає коло відомостей, що становлять для нього комерційну таємницю (відповідно до ч. 1 ст. 36 Господарського Кодексу України) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15#Text). Для цього підприємство повинно розробити і затвердити відповідним наказом директора положення про комерційну таємницю, де можна прописати серед іншого і заборону щодо обговорення заробітної плати працівника з третіми особами. Така угода про комерційну таємницю повинна містити основні принципи регулювання та правила поводження персоналу з такою інформацією, а також додатки, які вмістять якомога докладніше весь перелік конфіденційної інформації із зазначенням виду носія, сфери застосування та визначення конкретного змісту інформації, строки про нерозголошення комерційної таємниці. Директор підприємства може видати наказ, в якому зобов’яже працівників ознайомитись та підписати розроблену угоду про комерційну таємницю. Окремо слід передбачити відповідні положення, що стосуються комерційної таємниці, в трудових договорах (якщо вони полягають у письмовій формі) та посадових інструкціях працівників. Тримати дисципліну Частиною 6 ст. 36 Господарського Кодексу України визначено: за неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Розголошення таємниці може розцінюватися як порушення трудової дисципліни, за яке передбачено дисциплінарне стягнення відповідно до угоди – наприклад, у вигляді позбавлення премії, або відповідно до  ч. 1 ст. 147 Кодексу законів про працю (КЗпП) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text) – у вигляді догани або звільнення. За разове розголошення комерційної таємниці можна оголосити лише догану чи позбавлення премії відповідно до угоди, а вже звільнити – при повторному розголошенні – систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП) Труднощі оформлення  Саме тому рекомендуємо оформлювати трудові відносити не просто договором, а контрактом. Адже строк дії контракту, права, обов'язки та відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору (в тому числі дострокового) встановлюються угодою сторін. Також саме в контракті з працівником можна зазначити, що розмір окладу є комерційною таємницею, а його розголошення є підставою розірвання такого контракту. У такому разі звільнення відбувається на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Але найбільшою проблемою в суперечках про відшкодування заподіяної шкоди є доказ факту розголошення комерційної таємниці. Таємниця за двома замками  Як і з будь-якої таємниці, шанс її збереження тим вище, чим менше людей про неї знають. Тому в світі широко так поширена практика передачі розрахунку заробітної плати на аутсорсинг. Серед малого і середнього бізнесу бухгалтерські функції передають на аутсорсинг в Європі – 86%, в США – 92%, а в Ізраїлі – аж 96% компаній Перші спеціалізовані компанії, які надають послугу розрахунку зарплати (payrolloutsorsing) з'явилися після Другої світової війни в США. Найбільший в світі провайдер розрахунку зарплати – американська компанія Automatic Data Processing (ADP) – готує зарплатні відомості для 620 тисяч компаній по всьому світу, тобто кожного шостого працівника в США. ADP заснував в 1949 році бухгалтер Генрі Тауб з двома партнерами, коли відчув потребу бізнесу в економії. «Це чудова ідея – заплатити всього 25 доларів за розрахунок тижневої зарплати сотні службовців. Оклад штатного бухгалтера доходив до ста доларів в тиждень, і аутсорсинг міг би позбавити його від необхідності виконувати цю типово канцелярську роботу», - розповідав клієнтам про сенс аутсорсингу співзасновник і маркетолог ADP Френк Лаутенберг, який пізніше став сенатором від Нью-Джерсі. В Україні такі рішення пропонують достатньо компаній. Наприклад, серед послуг, які надає своїм клієнтам Nota Group, є аутсорсинг розрахунку заробітної плати. Таке «зовнішнє» рішення оптимізує роботу фінансової служби компанії та гарантує повну конфіденційність, адже інформацією про суми відрахувань володіють тільки фахівці-аутсорсери, а також уповноважені особи з боку підприємства. Фахівці зовнішньої фірми, які спеціалізуються саме на таких послугах, мають великий досвід роботи, необхідні знання діючого законодавства та його частих змін. Найголовніше – саме конфіденційність, яку забезпечує атусорсинг заробітної плати, гарантує збереження позитивного клімату в трудовому колективі. Автор: Яна Декусар, керівник HR-департаменту Nota Group Джерело: https://www.business.ua/uk/node/11676
15 Березня 2021
Щоб компанія могла претендувати на статус «значного інвестора», юристам слід подбати про комплексний пакет документів і переконатися в прозорості та зрозумілості структури власності
Низька інвестиційна привабливість України, з огляду на різні причини, — факт, який не потребує особливого доведення. Свавілля силових і контролюючих органів, неоднорідна судова практика, тривалий судовий розгляд справ, швидкоплинність національного законодавства, війна на сході України — далеко не весь перелік причин, що не додають Україні ні привабливості, ні впевненості в стабільності бізнес-середовища потенційним іноземним інвесторам. І замість того, аби систематично і методично вирішувати поточні інституційні та системні проблеми задля поліпшення інвестиційного клімату в країні, законодавець (з легкої руки Президента України) вирішив запросити інвесторів до країни так би мовити з чорного входу. Мислити глобально 13 лютого 2021 року набув чинності Закон України «Про державну підтримку інвестиційних проєктів із значними інвестиціями в Україні» № 1116-IX (Закон № 1116-IX). У порівнянні з іншими подібними ініціативами, цей документ напрочуд швидко подолав свій законотворчий шлях: проєкт було ініційовано главою держави та зареєстровано у парламенті 1 липня 2020 року, у першому читанні його прийнято уже через 20 днів, а в якості закону ухвалено «під ялинку» — 17 грудня 2020 року. У питанні залучення інвестицій державні управлінці намагаються мислити масштабно і замахнулися одразу на значні внутрішні і зовнішні інвестиції. Щоправда у фінальній версії документу апетити законотворцю довелося дещо вгамувати. По законопроєкту (реєстраційний номер 3760), інвестиційним проєктом зі значними інвестиціями є об’єкт, який передбачає здійснення інвестицій в обсязі понад суму, еквівалентну 30 мільйонам євро. А в законі фігурує сума, еквівалентна 20 мільйонам євро. Значний інвестор Окрім суми в 20 млн євро, передбачена також низка інших вимог до інвестиційного проєкту, для реалізації якого державою може надаватися підтримка. Наприклад, Закон № 1116-IX чітко окреслює сфери реалізації інвестиційного об’єкту на території України: - переробна промисловість (виняток становить діяльність з виробництва та обігу тютюнових виробів, спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв); - добування корисних копалин (окрім кам’яного та бурого вугілля, сирої нафти та природного газу); - поводження з відходами; - транспорт; - складське господарство; - поштова та кур’єрська діяльність, логістика; - освіта, наукова та науково-технічна діяльність; - охорона здоров’я; - мистецтво, культура; - спорт; - туризм та курортно-рекреаційна сфери. Є ще дві важливих умови. По-перше, інвестиційний проєкт має передбачати будівництво, модернізацію, технічне на (або) технологічне переоснащення об’єктів інфраструктури у вищевказаних сферах, або ж будівництво необхідних для реалізації проєкту об’єктів суміжної інфраструктури. По-друге, створення впродовж строку реалізації проєкту не менше 80 нових робочих місць із середньою заробітною платою працівників, розмір якої не менш як на 15% перевищує розмір середньої зарплатні у регіоні реалізації об’єкту. Обмеження Держава перестрахувалася. Адже надаючи привабливі умови для розвитку бізнесу, двері України мають відкриватися далеко не для всіх спроможних інвесторів. Законом передбачений чималий перелік компаній, які не можуть бути заявниками в рамках цих правовідносин. Зокрема, мова йде про: - державні підприємства; - підприємства, більше 50% акцій яких належать територіальній громаді; - неприбуткові підприємства; - підприємства, які порушують вимоги національного законодавства та не розкривають інформації про кінцевих бенефіціарних власників; - підприємства, зареєстровані в офшорних зонах; - підприємства, власними яких є резидентами держави-агресора або зареєстровані в державі-агресора; - підприємства, що порушують заходи боротьби з відмиванням грошей (FAТF); - підприємства, щодо яких застосовані санкції; - підприємства, які перебувають у процесі банкрутства, ліквідації чи реорганізації; - підприємства, які мають заборгованості по сплаті податків. Стимули для інвестора Отже, ми визначилися яким критеріям має відповідати інвестор, аби назватися значним та претендувати на допомогу від держави. Які ж це стимули, що приваблюватимуть інвесторів, як мух приваблює мед? За законом, формами державної підтримки є: - звільнення від сплати окремих податків та зборів; - звільнення від оподаткування ввізним митом нового устаткування (обладнання) та комплектуючих виробів (мають ввозитися виключно для реалізації проєкту); - забезпечення переважного права землекористування земельною ділянкою державної або комунальної власності для реалізації проєкту; - забезпечення за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів будівництва об’єктів суміжної інфраструктури (мова йде про автомобільні шляхи, лінії зв’язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні об’єкти тощо). Також держава обіцяє сприяти «значному інвестору» в приєднанні (в разі потреби) до мереж тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій. Передбачається й низка гарантій для інвестора у процесі здійснення його господарської діяльності та реалізації проєкту. Зокрема, держава гарантує стабільність умов провадження господарської діяльності, додержання прав і законних інтересів заявників та інвесторів зі значними інвестиціями. У Законі, щоправда, не уточнюється як саме держава буде стримувати апетити контролюючих органів, яких в Україні є чимало. Окрім того, держава гарантує виконання своїх зобов’язань щодо надання підтримки у формах та обсязі, визначеними спеціальним інвестиційним договором та Законом. Інша важлива гарантія — якщо державні або місцеві органи приймуть рішення, яке порушує права «значного інвестора», збитки будуть відшкодуватися з кишені такого органа. Інвестиційна няня Провідником інвестора вибоїнами українського правового ландшафту і регуляторного середовища буде уповноважена установа – так звана інвестиційна няня. Ця установа супроводжуватиме підготовку та реалізацію інвестиційних проєктів та сприятиме виконанню договорів українською стороною. Така інвестиційна няня надаватиме не тільки організаційну та інформаційно-консультативну допомогу з питань підготовки та реалізації проєкту, а й взаємодіятиме з органами державної влади, органами місцевого самоврядування з питань супроводження проєкту. 17 лютого 2021 року розпорядженням Кабінету Міністрів України (КМУ) уповноваженою установою визначено Офіс із залучення та підтримки інвестицій (UkraineInvest). Примітно, що Закон № 1116-IX містить чимало відсилочних норм, а також відправляє до ще не існуючих актів уряду. Приміром, КМУ буде встановлювати вимоги до техніко-економічного обґрунтування інвестиційного «значного проєкту», порядок взаємодії «інвестиційної няні» з заявниками та інвесторами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також методологію розрахунку обсягу державної підтримки для реалізації проєкту. Очевидно, що після прийняття, ці «локальні нормативні акти» мають прискіпливо аналізуватися інвесторами, адже диявол, як відомо, криється в деталях. Головним інструментом у процесі залучення значних інвестицій є спеціальний інвестиційний договір. Цим документом мають визначатися форма та обсяг державної підтримки об’єкту, що надається інвестору із значними інвестиціями для реалізації проєкту. Він укладається між КМУ, інвестором із значними інвестиціями, заявником та органом місцевого самоврядування (у разі надання державної підтримки таким органом). Щоправда у статті 1 Закону № 1116-IX йдеться про те, що такий договір має визначати порядок та умови реалізації інвестиційного проєкту із значними інвестиціями. Очевидно, ці положення слід вважати взаємодоповнюючими. За загальним правилом, спеціальний інвестиційний договір має регулюватися правом України. Утім, сторони можуть домовитися про інше застосоване право. Закон № 1116-IX є досить ліберальним у питанні вирішення ймовірних спірних моментів і декларує, що сторони договору вправі вільно обирати механізм вирішення спорів. Це може бути як звернення до суду в Україні, так і застосування механізмів медіації чи експертної оцінки об’єкта. Також можуть звернутися в національний або міжнародний комерційний чи інвестиційний арбітраж, у тому числі арбітраж з місцезнаходженням за кордоном. Забезпечити комфорт Попри загальне позитивне враження від Закону №1116-IX є певні побоювання щодо ефективної реалізації прийнятих норм. Як держава може гарантувати інвестору стабільність господарської діяльності не усунувши системні проблеми, згадувані на початку? Що стримуватиме контролюючі органи від оспорювання вкладу інвестора та отримання тієї чи іншої пільги? Щоправда роботи юристам додасться. З огляду на широкий перелік обмежень підприємств, які не можуть претендувати на статус «значного інвестора» слід подбати про не тільки про комплексний пакет документів, а я пересвідчитися у прозорості структури власності інвестора та її зрозумілості для українського контрагента. Зрештою, це буде чи не ключовим фактором при укладені інвестиційного договору. Окрім того, слід подбати про незалежних консультантів, які супроводжуватимуть питання вирішення спірних моментів і ймовірних конфліктів. Адже інвестиційна няня про комфорт інвестора в українському суді — не дбатиме. Автор: Тетяна Андріанова, генеральний директор Nota Group
10 Березня 2021
3 березня відбулася Церемонія нагородження кращих гравців фінансового ринку України
3 березня відбулася Церемонія нагородження кращих гравців фінансового ринку України за версією журналу «ТОП-100. Рейтинги найбільших» видавництва delo.ua. Кращими фінансовими директорами визнано Дмитра Рибальченко (Октава Капітал), Олега Тимківа (ДТЕК), Євгена Ніколайчука (TECHIIA), Валентину Дячук (Тедіс Україна), Дмитра Тузова (1+1) та Юлію «Цей номер журналу, героями якого стали кращі фінансисти країни, один з ключових в році. Ми зібрали кращі кейси не тільки від корпоративних фінансистів, а й від гравців банківського, страхового та інших ринків. Їх досвід безцінний особливо в кризові періоди. Ті, кого ми вшановували на нагородженні, відповідають за головний критерій успішного бізнесу - його прибутковість», – виступив на церемонії головний редактор журналу «ТОП-100. Рейтинги найбільших» Максим Біроваш.
3 Березня 2021
Nota Group підписала меморандум про співпрацю з бізнес-простором Workit
Весна починається з надзвичайно приємних новин: Nota Group підписала меморандум про співпрацю з креативним бізнес-простором Workit Space! Ми дуже різні, але у нас є одна спільна місія – допомогти українському бізнесу стати успішним, позбувшись зайвих клопотів, які заважають йому розвиватися! Workit надає вільний і комфортний простір для того, щоб бізнес міг кайфувати від робочого процесу та генерувати нові креативні бізнес-ідеї, а Nota Group бере на себе зайві турботи та допомагає бізнесу зосередитись на головному. Отже, віднині клієнти Nota Group можуть за спеціальними умовами орендувати місця для роботи у бізнес-просторі Workit, а резиденти Workit зможуть отримувати послуги Nota Group з юридичного, бухгалтерського та кадрового супроводу за постійною знижкою/ Приємно, коли дружба приносить всім користь!
3 Березня 2021
Що робити, щоб постковідне вигорання персоналу не спалило ваш бізнес
Зміни, які відбулися внаслідок COVID-19, вплинули на всі сфери нашого життя. Протягом року всім довелось адаптовуватись і переформатовувати процеси, що до «корони» працювали без збоїв. Наразі час проаналізувати, на які виклики довелося відповідати, хто потрапив під удар і чому.  Що робити із постковідним вигоранням персоналу і чому під удар потрапили жінки, розповіла Mind СЕО «Октава Капітал», генеральний директор Nota Group Тетяна Андріанова. У межах дослідження McKinsey «Жінки на робочому місці» щороку вивчають прогрес жінок у корпоративному середовищі Америки, але саме цього року – результати кричущі (що тоді казати про український бізнес). 2020-й перевернув філософію робочого місця у багатьох компаніях. Через надзвичайно складні обставини пандемії COVID-19 багато компаній намагаються відбудувати дистанційний або гібридний формат роботи, щоб зберегти ефективність і темпи розвитку бізнесу. Отже, у багатьох межі між роботою та домівкою стираються і ситуація «завжди на роботі» стає звичайним явищем. Крім того, додається постійна турбота про здоров’я та фінанси своєї родини. Все це разом призводить до того, що питання професійного вигорання стає масштабною проблемою. Найбільший удар взяли на себе жінки, у яких є діти. Пандемія посилила й до того критичну ситуацію, коли жінки с дітьми відпрацьовували «подвійна зміну» – робочий день в офісі, а після – години догляду за дітьми та домашньої праці. А карантин ще й позбавив їх підтримки, яка робила їхню роботу взагалі можливою, – йдеться перш за все про школу та дитячий садок. Результат дистанційної освіти: матері в 1,5 раза частіше, ніж батьки, витрачають додаткові три та більше годин на день на домашню роботу та догляд за дітьми. Ще більший тягар на матерях, що виховують дітей самотужки і під час пандемії не мають фінансової захищеності. За даним щорічного дослідження McKinsey «Жінки на робочому місці», наприкінці 2020 року вже кожна четверта жінка замислювалася над тим, що багато хто вважав би немислимим рік тому: згорнути свою кар’єру або повністю залишити роботу. Автори дослідження б’ють на сполох: це надзвичайна ситуація для корпоративної Америки, компанії ризикують втратити жінок-лідерів, а отже, і шанси на більш ефективний розвиток. Адже дослідження показують, що прибуток і результати діяльності компаній вищі приблизно на 50%, якщо жінки  представлені в топменеджменті. Що далі? Однією із найпопулярніших тем на сьогодні є вибір компаніями подальшого формату робочих місць на найближчі десятиліття. На думку авторів вищезгаданого дослідження, компаніям, щоб утримати жінок, які найбільше постраждали від коронакризи, потрібно вжити заходів для зменшення додаткового тиску, якого вони зазнають. Ось шість ключових порад, де компаніям слід зосередитись або розширити свої зусилля. Зробить робочий процес більш стійким.Стійкий темп роботи є надзвичайно важливим для того, щоб допомогти пережити цю кризу не лише матерям, але всім працівникам, що стикаються з вигоранням. Керівникам і менеджерам потрібно переглянути свої очікування щодо продуктивності, які існували до початку пандемії, і запитати, чи вони все ще реалістичні. Можливо, час відмовитись від деяких цілей і звузити обсяги проектів або зберегти ті самі цілі, але подовжити терміни. Так, деякі компанії експериментують із нестандартними способами надати співробітникам можливість відновитись. Наприклад, пропонують додаткові вихідні для підготовки батьків до нового навчального року або «вільні п’ятниці» щокварталу. Перегляньте норми гнучкості. COVID-19 розмив межі між роботою та домом, і багато співробітників відчувають, що вони працюють постійно. Компанії повинні допомагати своїм співробітникам шукати шляхи встановлення нових меж між робочим та особистим життям. Для багатьох для пошуку балансу знадобиться створення нових норм роботи – наприклад, встановлення робочого часу для нарад, політики реагування на електронні листи й повідомлення поза робочим часом тощо. Компанії можуть також заохочувати співробітників встановлювати власні межі й повною мірою використовувати гнучкі варіанти роботи. Але навіть коли в компанії вже встановлені норми гнучкості, деякі співробітники побоюються, що це може мати клеймо на їхній подальшій роботі. Щоб пом'якшити цей дискомфорт, керівники мають запевнити працівників, що їхня праця оцінюватиметься на основі результатів, а не коли, де чи скільки годин вони працюють. Розуміння підтримки гнучкого формату з боку керівництва дуже важливо для відновлення робочої атмосфери в колективі. Коли співробітники це бачать, вони рідше замислюються про згортання своєї кар'єри або про звільнення. Переоцініть критерії ефективності. Критерії ефективності, що були встановлені до початку пандемії, на сьогодні можуть бути недоречними. Менеджери можуть зняти стрес працівників – і переорієнтуватися на ключові пріоритети за допомогою переоцінки критеріїв ефективності. Приведення критеріїв у відповідність до того, що співробітники можуть обґрунтовано досягти, може допомогти запобігти вигорянню та занепокоєнню. І це в кінцевому підсумку може поліпшити роботу та підвищити продуктивність співробітників. Мінімізуйте гендерні упередження.Пандемія може посилювати упередження, з якими жінки стикаються роками: вищі стандарти продуктивності, більш суворе судження за помилки та покарання за те, що вони є матерями, і за те, що вони користуються гнучкими варіантами роботи. Ці упередження можуть проявлятися по-новому під час COVID-19: наприклад, коли колеги бачать, як маленькі діти граються у фоновому режимі під час відеодзвінків; коли колеги свідомо чи несвідомо припускають, що жінки менш віддані своїй роботі. Щоб пом'якшити упередження, з якими стикаються жінки, керівники та співробітники повинні публічно говорити про потенційно негативний вплив такого ставлення під час пандемії. І нарешті, важливо відстежувати статистику просування по службі, підвищень, звільнень за статтю, щоб забезпечити справедливе ставлення до жінок та чоловіків. Налаштуйте політику та програми підтримки працівників.Багато компаній розширили політику та програми підтримки співробітників під час пандемії, починаючи від продовження строку оплачуваної відпустки до надання ресурсів для домашнього навчання. Компанії повинні переконатися, що працівники обізнані з усім переліком доступних для них переваг. Відкрита та регулярна комунікація з працівниками є критично важливою, особливо в умовах кризи. Коли працівники не розуміють рішень, що впливають на їхню роботу, вони частіше залишаються нещасними на своїй роботі. За результатами досліджень, кожен п'ятий співробітник постійно відчував себе неінформованим під час COVID-19. Отже, компаніям слід регулярно повідомляти про стан бізнесу та ключові рішення, які впливають на роботу й життя співробітників. Позитивний ключ Як часто сьогодні ми чуємо, що життя вже не буде таким, як до було. Коронакриза змусила всіх переосмислити ставлення до віддаленої роботи, адже на власному досвіді компанії зрозуміли, що більшість робіт можна виконувати віддалено, і багато з них вже передбачають, що значна частина їхніх працівників продовжуватиме працювати віддалено після закінчення пандемії. Адже самі працівники оцінили переваги віддаленої роботи, і навряд чи захочуть повернутися до роботи в офісі «від дзвінка до дзвінка». І це говорить про те, що ми дійшли до точки неповернення в процесі природної еволюції ринку праці. І основний виклик для компаній – створити культуру, яка підтримує всіх працівників, незалежно від того, де вони виконують поставлене перед ними завдання. І саме такі компанії будуть привабливими на ринку праці, і більше, ніж інші, зможуть скористатися різноманітнішими фондами талантів.
11 Лютого 2021
Керівник напрямку GDPR Олена Колченогова виступила в другій сесії VII Legal Banking Forum
Керівник напрямку GDPR Олена Колченогова виступила в другій сесії VII Legal Banking Forum Сучасні умови digital-реальності обговорювали учасники другої сесії VII Legal Banking Forum. Модератором сесії виступив Олег Дерлюк, керуючий партнер Stron. Відкрив сесію Артур Загородников, заступник голови правління АТ «ПУМБ». У своїй доповіді він акцентував на тому, що коронакриза значно погіршила рівень життя людей, прискоривши при цьому розробку захисних програм, IT-рішень і програм для розвитку бізнесу. Чергове випробування на міцність і витривалість вітчизняна банківська система пройшла без значних втрат і катастрофічних наслідків. Банки України забезпечили безперебійну діяльність підприємств, підтримали населення і навіть заробили чистого прибутку біля 44 млрд грн за 11 місяців 2020 року. Артур Загородников зазначив, що у фокусі уваги банку «ПУМБ» – комфорт населення, саме тому значно розширені можливості online-банкінгу. Серед трендів розвитку online-банкінгу та digital: трансформація банківських відділень у цифрові, бізнес-хаби для клієнтів; швидкий і активний розвиток онлайн-сервісів та продуктів; перехід операційного обслуговування в онлайн-формат; відкриття рахунків і обслуговування клієнтів у дистанційному режимі; спілкування клієнта з банком за допомогою чат-ботів і онлайн-помічників; можливість здійснювати більшість продажів через дистанційні канали. «Бізнес потрібно вести за принципом smart», – відзначив Артур Загородников. Олена Коробкова, виконавчий директор НАБУ, впевнена, що банкам вже давно необхідно переносити сервіси з offline в online. Понад 59% учасників опитування IBM вважають, що пандемія прискорила цифрову трансформацію, а 75% керівників очікують, що змінена поведінка клієнтів залишиться такою ж і після пандемії. Особлива увага приділяється саме швидкості та доступності – в цьому розробників дуже мотивує наступне покоління, так зване покоління Z, яке готове витрачати на очікування завантаження максимум 1,5 секунди. Олена Коробкова зазначила, що наразі інформації достатньо, головне – якість, сервіс та широкий спектр продуктів і послуг. Максим Глотов, старший юрист МЮФ Baker McKenzie, солідарний із висловом, що цифрова трансформація – це сучасна боротьба за виживання в умовах екзистенціальної загрози цифрового вибуху, викликаного четвертою індустріальною революцією. Говорячи про методологію цифрової трансформації, Максим Глотов зазначив, що існують дві мейнстрімні ідеї: згідно з однією все потрібно завчасно спланувати та проаналізувати, адепти ж іншого підходу вважають, що краще за все практично подивитися на компанію і визначити її «болі». Можливо, краще рішення – вгамувати ці «болі» за допомогою цифрової трансформації. Під час роботи можна говорити про співпрацю банків з різними технологічними компаніями та fintech-стартапами. Тенденція тяжіє до моделі співпраці банків з необанками. Андрій Котик, директор юридичного департаменту Moneyveo, вважає, якщо до недавнього часу діджиталізація та online-бізнес були просто трендами з боку окремого сегмента ринку, то зараз, у зв'язку з нещодавніми подіями, це вже стало необхідністю. Найближчим часом пан Котик очікує на збільшення обсягів і зміну підходів до регулювання цього сегмента. До того ж, якщо в недалекому майбутньому буде прийнятий Закон України «Про платіжні послуги», то ринок чекають революційні зміни. Олена Колченогова, керівник напрямку GDPR Nota Group, голова асоціації Digital Ukraine, зосередилася на актуальних питаннях у сфері GDPR. Закон України «Про захист персональних даних» – єдиний інструмент, який сьогодні регулює захист і передачу даних та встановлює відповідальність за недотримання правил поводження з персональними даними. За порушення українського законодавства про персональні дані максимальна відповідальність становить 34 тис. грн, що для фінансового сектора дуже маленька сума, яка нівелює усю повагу до даних, ці потоки малоконтрольовані. НБУ отримав повноваження щодо захисту даних споживачів фінансових установ. Умови законної обробки персональних даних такі: суб'єкт даних дав свою згоду на обробку для конкретної мети; обробка необхідна в рамках виконання контракту, в якому суб'єкт є однією зі сторін; обробка необхідна для дотримання юридичних зобов'язань контролера; обробка необхідна для захисту життєвих інтересів суб'єкта або іншої фізичної особи; обробка необхідна для задач в громадських інтересах або виконуваних контролером в особі державного органу; за умови, якщо переважає законний інтерес контролера або третіх осіб. Сергій Паперник, керівник управління із захисту персональних даних АТ «ПриватБанк», вважає, що персональні дані – це не стільки digital, скільки щоденна потреба кожного. Захист персональних даних у контексті банків – це використання даних з метою, яка була обговорена з користувачем заздалегідь. Спікер підкреслив, що мобільний додаток – це джерело отримання персональних даних. Серед підводних каменів мобільних додатків: надмірний збір персональних даних, підтвердження отримання згоди саме банком, обробка персональних даних за кордоном, передача таких даних третім особам, а також отримання їх не від суб'єкта. Олег Дерлюк підтримав думку спікерів про те, що ми впевнено крокуємо до цифрової трансформації та діджиталізації процесів, що, по суті, є вимогою часу.
5 Лютого 2021
Співбесіда є нелегким процесом не тільки для кандидата, а й для HR-спеціаліста.
Співбесіда є нелегким процесом не тільки для кандидата, а й для HR-спеціаліста. Адже підбір «потрібного» кандидата є дуже відповідальною справою, бо від цього може залежати успіх бізнесу. При цьому потрібно не забувати про правила ділового етикету та людські емоції, саме тому кожний HR має правильно вибудувати зворотній зв’язок з кандидатом після співбесіди. Як грамотно це робити, розповіли виданню «PRO Ідеї» відомі HR-спеціалісти, серед яких Яна Декусар, керівник HR-департаменту Nota Group. Читайте повну версію інтерв’ю за посиланням: https://proidei.com/jobinterview-0502/?fbclid=IwAR1Eg3II2qB9_XD7kcP3t7nZ_3RAyP_FBvLwvS-kZ8CyBVm98qIpYmqIMXY
29 Січня 2021
Керівник напряму GDPR компанії Nota Group Олена Колченогова виступила на круглому столі «Захист персональних даних в Україні: перспективи європеїзації», організованному асоціацією DigitalUkraine
28 січня 2021 року, до Міжнародного дня захисту персональних даних, асоціація Digital Ukraine зібрала за круглим столом перших представників держсектору та бізнесу, а також небайдужої спільноти щодо дотримання прав та оптимізації українського законодавства про захист персональних даних, а також впровадження правил міжнародного регламенту з GDPR. Модератором дискусії виступила Ксенія Захарченко, віце-президент зі стратегічного маркетингу, директор департаменту бренд-програм і комунікацій ICC Ukraine 2018–2019 рр. У своєму онлайн-включенні Єгор Чернєв, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації говорив про виклики у сфері захисту та обробки персональних даних у зв’язку зі створенням нових цифрових сервісів. Він повідомив, що разом з колегами по Комітету рік тому розпочав роботу над створенням нового Закону України «Про захист персональних даних», який базуватиметься на оновленій Конвенції про захист фізичних осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних (Конвенція 108+), а також Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 (GDPR). За словами Єгора Чернєва наразі текст нового закону готовий відсотків на 80, проте ще не написаний розділ про орган, який визначатиме політику у сфері захисту персональної інформації та контролюватиме дотримання прав. На думку парламентарія щоб забезпечити справжню незалежність такого органу, він має бути прописаний у Конституції на зразок Антимонопольного комітету. Про захист персональних даних суб’єктів за правилами GDPR на прикладі європейських кейсів та українські перспективи у цьому напрямку йшлося у виступі Олени Колченогової, голови комітету із захисту даних асоціації Digital Ukraine, сертифікованого Data Protection Officer. Вона виділила три напрямки, котрі найбільш затребувані українською бізнес-спільнотою: запровадження європейського Регламенту про захист персональних даних та яка відповідальність настає за його порушення прав; розробка документації; передача та обробка персональної інформації суб’єктів – громадян Євросоюзу. Спікер запропонувала кілька алгоритмів вирішення цих питань та навела приклади їх застосування. «З точки зору здорового глузду, на 95% захист персональної інформації — це захист прав приватної особи в діалозі з державними і субдержавними органами», — наголосив Валентин Калашник, президент Української асоціації директ-маркетингу. На його думку GDPR розповсюдив ці вимоги на суттєво ширше коло суб’єктів, котрі тепер повинні уважно відноситися до збереження та обробки персональної інформації, яку вони беруть у своїх клієнтів. Олександр Федієнко, заступник голови Комітету, голова підкомітету цифрової інфраструктури, електронних комунікацій та смарт-інфраструктури Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації підкреслив, що відповідно до чинного законодавства державні реєстри, які ідентифікують людину на першій ідентифікації повинні збиратися виключно на території України. «Законодавством встановлено перелік інформації, в тому числі персональних даних суб’єктів, яка зберігається виключно на території України і не може бути розміщена в будь-якій «хмарі» на території інших країн», — наголосив парламентар. Про захист персональних даних у чутливих сферах бізнесу розповів Станіслав Коваленко, офіцер із захисту даних авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії України», голова Data Privacy комітету International Advisers Association. Він нагадав історію розробки національного законодавства із захисту персональних даних та розповів про налагодження дієвої системи збереження та обробки персональної інформації суб’єктів на своєму підприємстві. На його думку, не всі норми GDPR можна застосовувати в Україні, виходячи з безкультур’я в обробці та захисті персональної інформації, що побутує у нас — від державних органів до комерційних підприємств. «Не стан законодавства, а безвідповідальність людей є наразі нашою найбільшою проблемою», — вважає Станіслав Коваленко. Про досвід обробки персональних даних при впровадженні платіжних технологій у послугах «Укрзалізниці» розповів Андрій Малахов, керівник проектів проектного офісу «Укрзалізниці». Він повідомив про запуск нового продукту – власних чат-бот каналів у Viber та Telegram за допомогою яких пасажири можуть на запит оформити чи повернути придбаний проїзний квиток та отримати додаткову інформацію, що стосується перевезень. «Справжній бізнес бере персональну інформацію у клієнта для того, щоб побудувати продукти і процеси, які б спрощували життя для людей, які не мають часу стояти в чергах», - підкреслив Андрій Малахов. Тетяна Шалига, президент Всеукраїнської асоціації контакт-центрів переконана, що крім відповідного законодавства про захист персональних даних потрібні налагоджені структури та бази, що будуть забезпечувати моніторинг його виконання та застосовувати санкції до порушників прав. «Обов’язок держави побудувати таку інфраструктуру, яка б гарантувала громадянам України, що їх персональна інформація буде використовуватися лише за запитом і тими компаніями, яким вони надали на це дозвіл», — наголосила вона. Наталія Дрик, CEO Blockchain Association of Ukraine порівняла норми GDPR з правилами пожежної безпеки, тож на її думку, запровадження норм GDPR у малого бізнесу не повинно викликати якихось складнощів, за умови що держава максимально спростить вимоги. Натомість Євген Поремчук, голова ГО «Електронна республіка», радник Міністра інфраструктури з ІТ, Член Громадської Ради при Міністерстві цифрової трансформації України не поділяв оптимізму учасників круглого столу. На його думку ситуація з персональними даними в Україні катастрофічна, а законодавча база із захист персональних даних абсолютно не робочий і свідченням цього є те, що персональна інформація мільйонів українців можна вільно купити в інтернеті, що є порушенням прав цих суб’єктів. Анатолій Клікіч, секретар Комітету з електронних комунікацій при ТПП України зосередив увагу присутніх на питаннях кібер-гігієни. Він розповів про впровадження ТПП європейського досвіду з проведення місячника кібербезпеки та висловив переконання, що кожен з нас відповідальний за ту частину мережі, якою він користується. У роботі круглого столу також взяли участь представники крупного українського бізнесу, зокрема Сергій Богарада, Head of Privacy Tickets.ua, Ірина Козлова, спеціаліст з управління інформаційною безпекою та захисту персональних даних Медичної мережі «Добробут» та Руслана Округ, Data Protection Officer «Райффайзен Банк Аваль». І хоча через карантинні правила організатори були вимушені обмежити кількість учасників у залі, та зібрали за столом лише спікерів і представників преси, але в онлайн-трансляції взяли участь понад 350 слухачів, які задавали напрям дискусії своїми питаннями.
15 Січня 2021
Організація взаєморозрахунків за зовнішньоекономічним контрактом
Не досить просто знайти партнерів і покупців за межами України – для надійної та економічно вигідної зовнішньої співпраці український підприємець має ще докласти зусиль задля дотримування умов і законодавчих приписів щодо зовнішньоекономічних відносин. Отже, під час здійснення імпортних операцій бізнесу необхідно врахувати безліч нюансів, оскільки за порушення правил валютного порядку передбачено неабияку відповідальність. Так, будь-який зовнішньоекономічний договір має містити умови оплати. У цьому розділі вказують валюту платежу, спосіб, порядок і строки розрахунків. Валюта ціни договору та валюта платежу можуть відрізнятися. Але, навіть якщо валюта платежу збігається з валютою ціни, рекомендуємо завжди окремо зазначати в контракті, у якій валюті покупець здійснює оплату. На практиці часто сторони вказують лише строки оплати за контрактом без уточнення валюти платежу, що, своєю чергою, не схвалюють обслуговуючі банки. Якщо валюта ціни не збігається з валютою платежу, то сторони фіксують у контракті умови перерахунку валюти ціни у валюту платежу (крос-курс). Іноді сторони (покупець та продавець) прописують у договорах курси перерахунку валют, які істотно відрізняються від ринкових. У разі імпорту курс штучно завищується, і відбувається необґрунтований відплив валюти за кордон. А в разі експорту курс перерахунку занижується, і, як наслідок, валютної виручки надходить менше (бо експортер не зацікавлений в її обов'язковому продажу). НБУ прямо врегулював цю проблему в Інструкції від 02.01.2019 р. № 7. За загальним правилом, якщо валюта платежу відрізняється від валюти ціни, банк використовує крос-курс, який прописано в зовнішньоекономічному договорі. Але якщо в банку є підстави вважати, що операція з експорту товару та імпорту товару може бути пов'язана з уникненням і/ або невиконанням вимог, передбачених законодавством України, та призводить / може призвести до неотримання/недоотримання грошових коштів / товару резидентом, або якщо з умов контракту немає змоги однозначно визначити курс (крос-курс), тоді банк для здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків використовує офіційний курс гривні до іноземних валют, установлений Національним банком на дату платежу. Варто вказувати чіткі строки (терміни) оплати за товар із зазначенням, на підставі яких документів здійснюють оплату (наприклад, на підставі договору, акта, інвойсу тощо). У будь-якому разі потрібно враховувати, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів згідно з Положенням від 02.01.2019 р. № 5. Обмеження щодо строку розрахунку не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів, сума якої є меншою, ніж розмір, передбачений ст. 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі – незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій. Незначною є сума, еквівалентна 400 тис. грн за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів на момент проведення фінансової операції. Порушення резидентами порядку та строку розрахунків, установлених НБУ, тягне за собою гарантоване нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % суми неодержаних грошових коштів за контрактом (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за контрактом (вартості недопоставленого товару). Пеню стягує ДПС за результатами перевірки відповідного платника податків. Окремо потрібно звернути увагу на умови оплати банківських комісій. Оскільки сторони часто не уточнюють у договорі, за чий рахунок здійснюють оплату комісій. І тоді під час виконання контракту гарантовано виникають непорозуміння й спори. Найчастіше кожна сторона сплачує комісії свого банку, або всі комісії сплачують за рахунок покупця. Дуже рідко всі комісії сплачує віець. Для цілей належної оплати за зовнішньоекономічним договором важливо вказати повні та правильні платіжні реквізити (№ банківського рахунка, IBAN, назва й місцезнаходження (місто та країна) банку, SWIFT-код банку) контрагентів договору. IBAN використовують тільки в розрахунках із країнами єврозони, Великобританії, Казахстану, ОАЕ, Грузії, Туреччини. Супровідні документи до договорів і контрактів (додатки, додаткові угоди, специфікації, акти, інвойси тощо) повинні обов'язково містити посилання на основний контракт. Заявки на купівлю чи продаж іноземної валюти бажано надсилати до банку до 10-ї години ранку поточного робочого дня, щоб банк встиг купити валюту на міжбанківському валютному ринку для виконання вашої заявки того самого банківського дня. Заявку, надану після зазначеного часу, найімовірніше, буде оброблено наступного банківського дня. Банк приймає до виконання заявку про купівлю іноземної валюти тільки після подання клієнтом документів, які є підставою для купівлі іноземної валюти. Паперові копії документів, що передають для відділу валютного контролю банку, зазвичай засвідчують підписом клієнта і відбитком печатки (за наявності). Документи, що надають за допомогою електронно-цифрового підпису, мають супроводжуватися листом із переліком наданих документів. На такий лист належить накладати ЕЦП. Платіжні доручення в іноземній валюті (як у системі інтернет-банкінгу, так і на паперовому носії) повинні бути набрані англійською мовою (латинськими літерами), крім доручень у російських рублях, які оформлюють лише російською мовою. Під час набору платіжних доручень в іноземній валюті через інтернет-банкінг у полі SWIFT-коду банку-отримувача необхідно дотримуватися правильного порядку набору SWIFT-коду. Він повинен складатися з 11 знаків. Якщо в контракті/договорі SWIFT-код складається з 8 знаків, то в системі необхідно доповнити SWIFT-код великими літерами ХХХ. У призначенні платежу потрібно заповнити повну інформацію про платіж і документи (№ та дату договору, контракту, інвойсу, ВМД тощо), на підставі яких здійснюють перерахування грошових коштів в іноземній валюті. Як бачимо, операції за зовнішньоекономічним контрактом досить зарегульовані і перебувають під особливим контролем НБУ й ДПС. Тому рекомендуємо відповідально поставитися до організації взаєморозрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, зокрема: окремо вказувати валюту ціни та валюту платежу; передбачити розподіл банківської комісії між сторонами; зазначати крос-курс, який максимально відповідає ринковому; погоджувати умови оплати зовнішньоекономічного договору з банком і не допускати перевищення встановлених НБУ строків граничних розрахунків. Автор: Олег Борійчук, керівник юридичного напрямку Nota Group
29 Грудня 2020
СЕО Nota Group Тетяну Андріанову визнано серед «ТОП-25 найуспішніших жінок українського бізнесу»
Про те як із рядового юриста можна стати управлінцем з великої літери, а також про те, як жінці побудувати кар'єру в жорсткому корпоративному світі, та ще й в суто чоловічій сфері діяльності, — Тетяна розповіла в  інтерв’ю для видання «Ділова столиця». - Ви будували свою корпоративну кар'єру як юрист. Не секрет, що багато власників бізнесу сприймають юристів, IT-фахівців, логістів та т. д. як «обслуговуючий персонал», неминучі витрати. Але ви очолили бізнес. Як вдалося розірвати шаблон? - Навіть у кожного пересічного юриста завжди є альтернатива тому, щоб бути в компанії більш ніж обслуговуючим персоналом. Потрібно не тільки якісно працювати, а й проявляти власні ініціативи, пропонуючи ті рішення, які допоможуть досягати стратегічні цілі компанії. Аналогічно можна говорити про будь-якоу спеціальність: наприклад, бухгалтер може бути звичайним бухгалтером, а може виконувати свою функцію з точки зору менеджера по оптимізації податків в компанії, та стати в подальшому фінансовим директором. Якщо я бачу, що за допомогою певних ініціатив (в тому числі з побудови нових бізнес-процесів) можу допомогти компанії наблизитися до досягнення мети, я виходжу за рамки обслуговуючого персоналу, тим самим розривають усталений шаблон. При цьому хороший виконавець теж дорогого коштує, але кожен сам вибирає свою роль. І тут основною рушійною силою, яка не дозволяє бути просто хорошим фахівцем, виступають власні амбіції людини. Що важливо, наша українська юрисдикція — як мінне поле з численними ризиками, які можуть привести навіть до знищення бізнесу. Так що людина, яка сьогодні працює з ризиками і загрозами (юридичний радник) в нашій країні, повинна перебувати у вищому органі управління — як мінімум в наглядовій раді. - Як ви вважаєте, чи є взагалі якийсь секрет, що дозволяє жінці — талановитому директору — реалізувати себе в Україні? - Для себе ще на старті кар'єри я вибрала позицію, що в бізнесі немає жінок і чоловіків, і дотримуюся її донині. Я не розраховую на великі поступки і гендерну лояльність і прагну конкурувати виключно мізками і особистісними якостями директора. В Асоціації професіоналів корпоративної безпеки України, де 99% чоловіки, вихідці з силових структур, жінка — унікальне явище. Але з боку чоловічої частини не відчувається упередженості, а високо оцінюються ті жінки, які не бояться реалізовувати себе в настільки «суворій» індустрії. - Які оцінки ви найчастіше ставите собі самі? - В оцінці себе і оточуючих намагаюся бути гранично об'єктивної без будь-якого прицілу на критичне або поблажливе ставлення. Зрозуміло, присутня певна гордість, коли результати роботи відповідають або перевищують очікування. Що стосується негативних результатів — до них підходжу з тверезою критикою, при цьому обов'язково проводиться робота над помилками і робляться висновки, які не допускають подібних промахів в майбутньому. - Чим би ви займалися, якби перед вами постала необхідність будувати кар'єру з нуля і в іншій сфері? - Я б побудувала кар'єру в тому ж напрямку. А якщо говорити, що б я виправила на своєму професійному шляху, я б отримала західну освіту в сфері корпоративної безпеки і застосовувала б на практиці досвід інших, а не проходила цей шлях методом власних проб і помилок. На жаль, цей ринок в нашій країні тільки сьогодні знаходить формат правильних підходів, більшою мірою завдяки нашій інтеграції з міжнародними організаціями, де ми можемо переймати best practices. А всі, хто вибудовував функцію корпоративної безпеки в компанії трохи раніше, були змушені пройти тернистий шлях першопрохідців.
9 Грудня 2020
Яна Декусар серед ТОП-20 найкращих HR-директорів за версією видання «Бізнес»
В рамках рейтингу Business HReformation 2020 видання «Бізнес» визнало керівника HR-департаменту Яну Декусар серед ТОП-20 найкращих HR-директорів. Це більш ніж заслужена нагорода, з огляду на те, що Яна Декусар не тільки талановитий внутрішній фахівець з HR, а й керує величезним напрямком кадрового обслуговування зовнішніх клієнтів компанії Nota Group. Під її чуйним керівництвом надаються аутсорс-послуги з кадрового обліку, підбору персоналу, нарахування зарплат та кадрового аудиту для більш ніж 45 компаній із загальною чисельністю працівників близько 1 тисячі. Отже, пишатися можуть колективи багатьох компаній!
7 Грудня 2020
Nota Group — у «ТОП-20 кращих роботодавців» за версією журналу «Бізнес»
Nota Group — у «ТОП-20 кращих роботодавців» за версією журналу «Бізнес»! Журнал «Бізнес» у шостий раз відзначають кращих роботодавців України. За словами редакції, в цьому році головним трендом всіх оцінених нововведень, рішень, практик та інновацій компанії назвали турботу про людину. Отже, особливо приємно, що саме у цей непростий час компанію Nota Group визнано серед 20 кращих роботодавців України. Немає лиха без добра, і приємно зауважити, що пандемія допомогла багатьом компаніям і колективам змінити фокус важливості і перевести його на загальнолюдські цінності. Для нас же нові умови тільки зміцнили розуміння, що найцінніший ресурс нашої компанії – люди. https://www.business.ua/uk/node/11332
1 Грудня 2020
Як Президент пропонує підтримати бізнес у карантин
Президент Володимир Зеленський зареєстрував у Верховній Раді три законопроєкти, спрямовані на підтримку бізнесу на час карантину. Один із них – про соціальну допомогу підприємцям (№4429). Як буде реалізовано виплату такої допомоги та який бізнес може на неї розраховувати, розповіла Mind СЕО Nota Group, директор із правових питань «Октава Капітал» Тетяна Андріанова. Президент України відразу після одужання й виписки з лікарні подав до ВР законопроєкт про соціальну допомогу бізнесу на період протиепідемічних заходів, пов'язаних із коронавірусом (до речі, йому відразу присвоїли статус «невідкладний»). Добрими намірами Не минуло й пів року складної епідеміологічної ситуації, як держава зрозуміла, що її підтримка бізнесу не буде зайвою. Щоб ми не нарікали на те, що уряд занадто довго збирався з думками, розробники законопроєкту в пояснювальній записці до нього не забули згадати про те, яких заходів вже було вжито. На сьогодні із заходів, введених державою під час карантину, – мораторій на проведення державного нагляду в сфері господарської діяльності й податкових перевірок, а також зупинення деяких строків з отримання адміністративних послуг. Можливо, для когось це прозвучить переконливо, але точно не для українського бізнесу. Останньому довелося зіткнутися з такими карантинними активностями держорганів, як-от обшуки, блокування податкових операцій, невиконання судових рішень, та іншими неофіційними «антикризовими» заходами з наповнення бюджету. Але сьогодні не про це. Отже, законопроєкт розроблений із метою забезпечити фінансову допомогу суб'єктам господарювання, які постраждали внаслідок дії посилених обмежувальних заходів Кабміну, пов'язаних із запобіганням поширенню COVID-19. Також документ має на меті послаблення адміністративного тиску на бізнес для підтримки його економічної активності й розширення кола суб'єктів підприємництва для отримання державної підтримки. Що передбачає законопроєкт? Матеріальна допомога. Виплата одноразової матеріальної допомоги особам, які можуть втратити частину заробітної плати або доходу через введення обмежувальних заходів, а також суб'єктам господарювання з метою збереження робочих місць. Крім того, у деяких підприємств з'явиться можливість отримати одноразову компенсацію витрат, понесених на сплату ЄСВ. Орендарям державного або комунального майна. Продовження дії договорів оренди державного майна, а також скасування орендної плати для підприємств, робота яких була тимчасово зупинена через карантинні обмеження, – на час дії карантину та протягом одного місяця з дня закінчення дії таких договорів. Продовження ліцензій на алкоголь. Заборона на зупинення та анулювання ліцензій на роздрібну торгівлю алкоголем за невчасну сплату чергового платежу за ліцензію. Страховий стаж для безробітних. Пропонується включати до страхового стажу період, протягом якого застрахована особа отримує допомогу по частковому безробіттю під час карантину. Утримання коефіцієнта зарплат при розрахунку пенсій фізосіб. Для ФОПів передбачається можливість зробити доплату до розміру мінімального страхового внеску за місяці зменшення доходу під час карантину. Одноразовий помічник Одноразова допомога держави в розмірі 8000 грн для найманих працівників і фізосіб-підприємців  надаватиметься за їхнім власним зверненням на Єдиному державному вебпортале електронних послуг. Таку допомогу можуть отримати наймані працівники підприємств і ФОПи, у яких на 31 жовтня цього року основний вид діяльності належить до «пільгового переліку». Це основне правило, але, крім нього, передбачено низку винятків. Для найманих працівників ці фактори такі: підприємство, в якому вони працюють, не нарахувало ЄСВ за ІІІ квартал 2020 року; середня зарплата перевищує 30 000 грн; робота за сумісництвом. Так само фізособи-підприємці не зможуть отримати одноразову допомогу держави, якщо: вони зареєстровані підприємцями менше ніж три місяці, сплатили ЄСВ менше ніж за три місяці (на момент набрання чинності законом); вони задіяні не тільки в діяльності ФОП, а й працюють як наймані співробітники. Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в заявці на таку допомогу, покладено на саму фізособу, тому, якщо говорити про допомогу найманим працівникам, їм доведеться самостійно перевіряти інформацію про підприємство, у якому вони працюють. Подібна одноразова допомога передбачена й для юросіб-роботодавців, які були змушені скоротити тривалість робочого часу своїх працівників, зокрема через простій. Такі компанії можуть після впровадження карантинних обмежень запросити компенсацію для таких співробітників у розмірі до 8000 грн на одну людину. Така матеріальна допомога не надається: при реєстрації підприємства менш ніж за три місяці до вступу в силу закону; компаніям, які вже отримують допомогу по частковому безробіттю; для співробітників, які працюють поза штатом менше трьох місяців на момент звернення за такою допомогою; для співробітників, які працюють за сумісництвом. Крім цього, у підприємств є можливість отримати одноразову компенсацію витрат на ЄСВ, якщо їхній основний вид діяльності належить до визначеного в «пільговому переліку». Сума компенсації розраховується як середнє значення сплачених підприємством єдиних внесків за останні перед вступом в силу закону 10 місяців. Хто постраждалі? І наостанок запитання, яке інтригує найбільше: хто належить до найбільш постраждалих категорій, які потрапили в перелік пільгових видів діяльності? Сам законопроєкт замовчує, кому саме буде надано допомогу, але з недавньої заяви міністра цифровий трансформації Михайла Федорова на його офіційній сторінці у фейсбуці, державну компенсацію зможуть отримати компанії й ФОПи в разі, якщо їхній основний вид діяльності (перший КВЕД компанії, вказаний у Єдиному державному реєстрі) належить до цього переліку: 47 – роздрібна торгівля (крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами); 55 – тимчасове розміщення; 56 – діяльність із забезпечення стравами та напоями; 59.14 – демонстрація кінофільмів; 90 – діяльність у сфері творчості, мистецтва та розваг; 93 – діяльність у сфері спорту, організації відпочинку. Список цілком логічний, але, можливо, у багатьох викличе здивування, що тут робить «роздрібна торгівля», адже, наприклад, навіть під час карантину вихідного дня продуктові магазини не закривалися і, більш того – для багатьох стали єдиною розвагою. Але можемо вас заспокоїти – отримувати допомогу зможуть ті підприємства, які мають не тільки відповідний вид діяльності, а й за умови, що конкретно для них діють карантинні обмеження, що не дозволяють вільно здійснювати бізнес-діяльність. Оцінювати істотність такої допомоги для конкретного бізнесу не стану, адже сам факт такої ініціативи вже може зігріти душу молодого бізнесмена, але загалом є надія на те, що зобов'язання держави надавати бізнесу фінансову допомогу, додасть якоїсь розсудливості при впровадженні чергових карантинних обмежень. Автор: Тетяна Андріанова, СЕО Nota Group Джерело: https://mind.ua/openmind/20219135-dopomig-yak-zelenskij-proponue-pidtrimati-biznes-u-karantin?fbclid=IwAR33VO2cmc96pTWxHsHr-9nyh9T7Jp-KEx93-UkAWvMhbmgq5P8O_yP_Gl8
24 Листопада 2020
Відчайдушні домогосподарки: як оцінювати домашню працю
Нещодавно у Верховній Раді було зареєстровано законопроєкт №4174, цікавий своєю пропозицією – легалізувати зайнятість людей, що виконують домашню працю. Що конкретно передбачає документ і як він може «підрихтувати» ринок праці, спеціально для Mind розповіла керівник HR-департаменту компанії Nota Group Яна Декусар. Автори проєкту впевнені, що запропоновані ними трудові реформи створять інструменти реального захисту прав жінок. Досягти цього, на їхню думку, можна шляхом забезпечення рівних можливостей та зменшення гендерного балансу на ринку праці. Міжнародні передумови Закон покликаний погодити національне законодавство з Конвенцією Міжнародної організації праці (МОП) про гідну працю домашніх працівників №189. Ще 2011 року держави – члени МОП підписали в Женеві конвенцію, визнавши той факт, що домашні працівники, що надають життєво важливі послуги, піддаються дискримінації в дотриманні прав людини й умов праці. Не пройшов і десяток років, як Україна вирішила взятися за реалізацію основних принципів міжнародної угоди (до речі, у Конвенції прописані строки максимальної реалізації задуманого всіма країнами-підписантами – до 2030 року). Легалайз хатніх робітників Історично склалося так, що люди, які допомагають по господарству, не мають якоїсь певної професійної категорії і залишаються в тіні, і тому позбавлені будь-яких законодавчих гарантій. За статистикою Міністерства соціальної політики ще на 2016 рік, кількість працівників, задіяних у побутових і персональних послугах у сім'ях, становила близько 162 000 людей. А з огляду на вплив нинішньої пандемії на ринок праці легко спрогнозувати стрімке зростання числа таких працівників. При цьому всім відомо, що значну частину цієї категорії працівників становлять саме жінки. Тому прагнення законодавця врегулювати їхню діяльність можна сміливо віднести до питань боротьби з гендерною дискримінацією. Автори пропонують внести до трудового законодавства нове визначення – «домашня праця», позначивши його як роботу, яка виконується особою у віці від 16 років на основі трудового договору регулярно й на професійній основі. Така новація дасть можливість узаконити не тільки роботу «по дому», а й роботу «на дому». Тобто у всіх фрілансерів і тих, хто працює без оформлення, з'явиться можливість узаконити свою трудову діяльність. Наскільки це потрібно або не потрібно в наш час – окреме питання, але сам факт існування такої можливості можна розцінювати як позитивний. При цьому трудовий договір може бути розірваний у будь-який момент за згодою сторін за загальним правилом – за умови попередження про це не менш ніж за два тижні. Отже, домашні працівники матимуть усі права працівників відповідно до законодавства. І хоч важко уявити, навіщо їм, наприклад, можливість об'єднуватися, але сам факт того, що вони матимуть ці права, говорить про прагнення держави врівноважити права у сфері праці. Відчайдушним домогосподаркам Молитви домогосподарок про те, щоб їхню щоденну діяльність визнали працею, почуті. Так, автори законопроєкту пропонують врегулювати роботу по господарству, яка непропорційно покладена на жінок, і дають офіційну назву для такої праці – «неоплачувана доглядова праця». Законодавець пояснює, що досі така діяльність не була врахована на державному рівні, що підсилює гендерний розрив в оплаті праці чоловіків і жінок. Варто звернути увагу, що 2019 року гендерний розрив в оплаті праці становить близько 22% (зрозуміло, не на користь жінок). Турбота про пенсії У чому ж головний сенс таких нововведень? Крім добрих намірів щодо забезпечення рівних можливостей на ринку праці, є і корисливі мотиви – законодавець хоче регламентувати діяльність, за яку ніхто не платить податків. У людей, що займаються домашньою працею, оплачуваною чи ні, з'явиться можливість добровільно сплачувати ЄСВ, що дасть їм можливість на старості років отримувати, наскільки це можливо, гідну пенсію. Можна передбачити, що ця норма не буде робочою – сумніваємося, що наша ментальність і недовіра до влади сприяють тому, що всі кинуться добровільно платити податок, але, знову ж, нічого поганого в такій можливості немає. Принаймні в далекоглядних дружин, які займаються домашнім господарством, є можливість подбати про забезпечення старості, запропонувавши своїм чоловікам регулярно платити податок із сімейного бюджету. Місця для вагітних Законопроєкт також пропонує зменшити обмеження в роботі вагітних жінок і жінок з дітьми до 3 років. Якщо раніше була повна заборона на їхню роботу в нічний час і у вихідні дні, а також неможливість залучення до надурочних робіт і відряджень, то зараз законодавець пропонує дозволити їм працювати понаднормово за їхньою письмовою згодою. Тут можна зазначити як позитивний, так і негативний бік. Отже, якщо вагітна співробітниця або молода мама може собі дозволити і, що можливо, хоче більше працювати (з метою отримувати більшу компенсацію або через власні кар'єрні амбіції) – у неї з'явиться така можливість. При цьому такі лояльні регуляторні умови можуть стати полем для зловживань роботодавців, які зможуть за допомогою явного або прихованого ультиматуму – працюєш за нашими правилами або не працюєш зовсім – змушувати вагітних жінок і молодих матусь працювати понаднормово. Незважаючи на те, що ініціатива має добрий намір – досягнення рівності на ринку праці та зменшення гендерного розриву в оплаті, складно уявити, як усі кинуться реєструвати домашню працю, відмовившись від зарплат у конверті заради справедливості й майбутніх гарантій. Автор: Яна ДЕКУСАР, керівник HR-департаменту Nota Group
23 Жовтня 2020
Обкласти гральний бізнес усіма податками буде проблематично
Запровадити закон щодо легалізації грального бізнесу направлений на виведення з тіні цієї сфери, але одразу обкласти її податками навряд чи вдасться. Таку думку висловив Mind Олег Борійчук, керівник департаменту з правових питань компанії Nota Group, щодо прийнятого напередодні зазначеного закону. «Мінус в тому, що загальна сума надходжень буде залежати від того, як багато компаній вийде на ринок і скільки з них продовжить працювати нелегально. Зараз гральний бізнес фактично виводиться з глибокої «тіні». Після 11 років існування в підпіллі, відразу обкласти компанії усіма податками буде проблематично», – наголосив Борійчук. Гральний бізнес в Україні був  заборонений законом з 2009 року (окрім лотерей). Але фактично оператори лотерей через лазівку в законі здійснювали цю діяльність.Власники гральних закладів та сайтів купували дозвіл на роботу в одного з ліцензованих державою лотерейних операторів. За цими субліцензіями казино, зали з автоматами, букмекерські контори та онлайн-ставки формально ставали лотереями. А грошові обороти при цьому йшли повз бюджет, тобто знаходились в «тіні» від держави. Тепер діяльність грального бізнесу хочуть законодавчо урегулювати, аби забезпечити додаткові надходження до бюджету, що так необхідно в період кризи. Гроші від ліцензій депутати хочуть спрямувати на підтримку медицини, спорту, культури, освіти та науки. Це однозначно плюс (якщо вони дійсно туди будуть спрямовані). Мінус в тому, що загальна сума надходжень буде залежати від того, як багато компаній вийде на ринок і скільки з них продовжить працювати нелегально. Зараз гральний бізнес фактично виводиться з глибокої «тіні». Після 11 років існування в підпіллі, відразу обкласти компанії усіма податками буде проблематично. Звісно, спірних питань в законі багато та оцінити фінансовий ефект від легалізації поки складно. Але опускаючи моралізаторство, можна сказати, що легалізація грального бізнесу це більше позитив, ніж негатив і для бізнесу  (який довгий час працював підпільно і зараз може вийти з тіні), і великою мірою для бюджету країни. Як показала світова практика, легальний гральний бізнес працює практично в усьому світі і приносить серйозні доходи в бюджет. Закон (№2285-д) про легалізацію грального бізнесу дозволяє: організацію та проведення азартних ігор в гральних закладах казино; організацію та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет; організацію та проведення букмекерської діяльності в букмекерських пунктах та в мережі Інтернет; організацію та проведення ігор в залах гральних автоматів; організацію та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет; Головні правила для ринку: 1. Розмір плати за ліцензію залежатиме від виду діяльності та розташування грального закладу. 2. Жорсткі вимоги до фінансового стану організаторів азартних ігор мають забезпечити їх фінансову стабільність та гарантувати виплати виграшів. 3. Запроваджується принцип «відповідальної гри», зокрема не допускатимуться до участі в азартних іграх особи, у яких виражена ігрова залежність (лудоманія). До участі в азартних іграх допускатимуться лише особи, які досягли 21 року. 4. Гральне обладнання має відповідати міжнародним стандартам. 5. Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей займатиметься ліцензуванням організаторів азартних ігор, веденням відповідних реєстрів, встановленням вимог щодо сертифікації грального обладнання. 6. Закон також передбачає обмеження щодо реклами азартних ігор; встановлює фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення законодавства України у сфері грального бізнесу.
19 Жовтня 2020
Блокування податкових накладних стало популярним інструментом тиску на бізнес з боку держави
Якби за зміну нормативно-правового регулювання видавали Оскара, то Податковий кодекс України отримав би пальму першості. При чому декілька років поспіль. Запровадження нових ускладнених правил гри у податкових взаємовідносинах призводить до того, що м’яч завжди опиняється на полі податкового органу. Проте арбітр в особі органів адміністративного контролю або судової гілки влади не завжди встигає за цією швидкоплинністю. Одним із таких нових викликів є зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Важливо те, що без цієї реєстрації блокуються усі операції з контрагентами. Достатньо проста на перший погляд процедура стала справжньою перепоною для платників податків, та більше — інструментом тиску з боку податківців. Крамольна практика Перефразовуючи сумнозвісну фразу: була б податкова накладна, а причина для відмови її реєстрації — знайдеться. Здається, саме таким принципом озброїлися податківці у взаємовідносинах з платниками податків. Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165. Блокуючи податкові накладні, фіскальні органи зазвичай посилаються на критерії ризикованості здійснення операцій або самого платника податку. Річ у тім, що ці критерії тлумачяться фіскалами надзвичайно широко, а подекуди норми суперечать одна одній, та й до самої системи моніторингу у правників є чимало запитань. Критерій ризикованості здійснення операцій напрочуд часто застосовується до процесів за результатами інвентаризації товарів — так званої пересортиці. Причому цей критерій найчастіше присвоюється суб’єкту господарювання, яким не подано таблиці платника податку; або подано таблицю платника податку, але її не прийнято; або таблицю спочатку прийнято, а пізніше ухвалено рішення про її неприйняття. Чому податковий орган може не враховувати або неприймати таблиці даних платника? Підставами може слугувати наявність інформації про здійснення платником податків ризикових операцій, або виявлення невідповідності зазначених платником податків в таблиці даних видів діяльності, які наявні у платника, основним засобам. Але цей перелік не є вичерпний — причини неприйняття таблиці можуть бути й іншими або взагалі не вказані.  Аргументи та контраргументи Отже, сталося неминуче — податкова накладна заблокована. Як же діяти в такій ситуації? Подавати документи для розблокування та зняття статусу «ризикованості» або подати таблицю даних платника податку з поясненнями та додатками. Пояснення зазвичай подаються у форматі коротких або детальних меседжів. Короткі пояснення можна подавати в графах «Інформація» «Повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку» (форма J/F 1314901) або в графі «Пояснення» «Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено» (форма J/F 1312602). Ретельнішого підходу вимагають детальні пояснення. Це — окремий документ, який сканується і прикріплюється до повідомлення про подання документів для розблокування податкової накладної, повідомлення про подання документів для зняття статусу «ризикованості», таблиці даних платника податку. Детальні пояснення повинні містити інформацію про історію підприємства з актуальною інформацією про нього, наявність ресурсів для здійснення діяльності за номенклатурою у заблокованій податковій накладній, опис технічних процесів виробництва (придбання), детальний опис подій по заблокованій податковій накладній в хронологічному порядку. Також слід відобразити операції в бухгалтерському та податковому обліках, отримати від покупця довідку про подальше використання придбаної продукції, товарів, послуг, робіт. Цей етап є напрочуд важливим, а ретельність збору і підготовки необхідної інформації може стати запорукою успіху та розблокування податкової накладної самим податковим органом. Адміністративні інструменти Найпоширенішими причинами винесення рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є наступні: ненадання письмових пояснень відносно підтвердження інформації зазначеної у накладній, реєстрація якої зупинена; ненадання платником копій документів; надання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства, з зазначенням відповідних документів. Якщо платник податку піде адміністративним шляхом оскарження, то може подати скаргу на рішення комісії регіонального рівня лише в електронному вигляді (форма J/F 1313203 «Скарга щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних») в Електронному кабінеті платника. Звертаємо увагу: скарга має містити розгорнуту версію пояснень. Слід чітко і детально сформувати свою позицію і бачення, чому комісія ухвалила рішення не вірно. Також варто повторити головні аспекти пояснень для розблокування податкових накладних з додатками і додатковими документами. Адміністративний орган має ухвалити рішення за скаргою протягом десяти календарних днів. У разі відсутності в Електронному кабінеті платника відповіді в встановленій формі, то скарга вважається задоволеною. Досить ефективним додатковим інструментом вирішення ситуації є залучення Ради бізнес-омбудсмена. Але цей інструмент можна задіювати лише на стадії адміністративного оскарження. Регламентом Ради бізнес-омбудсмена передбачена процедура додаткового оскарження протиправності дій контролюючого органу з обов’язковим наданням рекомендацій для прийняття законного рішення. Судовий контроль Інший шлях оскарження рішення про відмову в реєстрації податкових накладних — судовий. З огляду на кадровий голод в судовій системі цей шлях може бути досить тривалим. Щоправда, практика адміністративних судів з питання оскарження рішень податкових органів є досить промовистою. «Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі незазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), чітких та зрозумілих мотивів його прийняття такий акт не може вважатися правомірним», — зазначає Касаційний адміністративний суд (КАС) у складі Верховного Суду (ВС) у постанові від 30 січня 2020 року, справа №300/148/19. «Податковий орган у квитанціях про неприйняття податкової накладної до реєстрації у якості причини відмови були зазначені причини, які не передбачені податковим законодавством», — йде мова в постанові КАС ВС від 12 березня 2020 року, справа №805/4620/15-а. «Зупинення реєстрації податкової накладної не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативного для платника податків рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасуваннярішень про відмову в реєстрації податкових накладних», — переконаний КАС ВС у постанові від 10 квітня 2020 року, справа №819/330/18. Рішення на користь платників податків у подібних правовідносинах винесені Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду також у справах № 820/7240/16, № 826/152/16, № 826/10540/18, а також в низці інших справ. Скільки ще рішень має бути ухвалено на користь бізнесу Верховним Судом, аби податкові органи припинили свою ганебну практику? Не судом єдиним Утім, судові перипетії — не єдиний негативний наслідок для бізнесу. Оскільки фіскали можуть пригальмувати будь-яку операцію, яка вимагає реєстрації податкової накладної чи розрахунку коригування, під удар може потрапити масштабна операція з контрагентом. Випадання з системи одного гвинтика може призупинити хід цілої машини. І чим більшою є ця бізнес-машина, тим серйозніші фінансові втрати може понести компанія. А кореспонденція з іншою машиною — бюрократичною, якою є податкова система, — задля доведення своєї правоти, вимагає найціннішого ресурсу — часу. Час у бізнесі — розкіш на вагу золота. І проблема ця не індивідуальна, вона вражає своїми розмірами. Як стверджують деякі джерела, підприємливі податківці за невеликі гонорари (до 3% від обсягу операції) пропонують вирішити питання заблокованої накладної швидше і ефективніше. Та більше, нещодавно в публічному просторі з’явилася інформація про те, що правоохоронні органи виявили втручання в алгоритми роботи системи моніторингу критеріїв оцінки ризиків при реєстрації податкових накладних. Силовики викрили цілу схему фіскалів, яка прикривалася «ризикованістю» здійснення операції або «ризикованістю» самого платника податку. У період локальної і глобальної економічної кризи та тривалих карантинних обмежень, у час, коли і великий, і малий бізнес шукають будь-яку соломинку аби вхопитися і втриматися на плаву, такі «ведмежі послуги» і схеми податківців виглядають особливо цинічними. Автор: Дмитро РИБАЛЬЧЕНКО, керівник фінансово-аудиторського департаменту Nota Group, голова фінансово-аудиторського комітету групи компаній «Октава»    
26 Липня 2020
Как удержать здоровые отношения в коллективе и выйти из коронакризиса победителями
Локдаун стал шоком для всех. С наименьшими потерями из этой критичной ситуациивышел тот бизнес, где смогли быстро адаптироваться к новым условиям и отладить комфортные для сотрудников рабочие процессы. Теперь стоит вторая задача – удержать позитивный настрой и эффективность команды. Как это сделать? Прежде всего, надо проанализировать настроения коллектива. Согласно опросу портала grc.ua, проведенному в июне 2020 года, 29% респондентов сообщили об ухудшении отношения к работодателям; у 19% уровень лояльности не изменился. Лишь 16% опрошенных довольны отношением компании во время карантина и не потеряли доверия к работодателю. Но даже если вы как работодатель попали в первую или вторую категорию, есть шанс исправить все сейчас. Согласно Gensler's US Work From Home Survey, 2020, 12% сотрудников признались, что и после карантина предпочтут работать на дому полный рабочий день, но 70% хотели бы вернуться в офис. Выясните, какой формат работы удобней для ваших сотрудников, и решайте задачи, исходя из баланса интересов вашего бизнеса и ваших сотрудников. Продолжайте реализацию начатых кампаний, направленных на поддержание командного духа коллектива. К примеру, 2020 год в компании Nota group был объявлен как «Год здоровья». Задача этого проекта – мотивировать коллектив активно заниматься своим здоровьем. Сейчас, после карантина, проект особенно актуален для повышения общего тонуса и эмоционального интеллекта сотрудников, минимизации негативных моментов удаленной работы, а именно выгоранием, моральным и физическим упадком сил. Несправедливий карантин Суть проекта: в январе все члены коллектива получили «Карту здоровья» на год. В ней 49 задач, среди которых: занятия йогой, велопрогулка, верховая езда, скейт, плавание в бассейне, прыжки на скакалке, картинг, пейнтбол, катание на квадроциклах, самокатах, байдарках и т.д. Каждая активность соответствует времени года: зимой, например, можно выбрать ныряние в прорубь, катание на коньках/санках и лыжах. Каждую задачу сотрудник должен выполнить хотя бы раз, зафиксировать на видео и выложить в общий чат в Вайбер группе. По результатам этого марафона в конце года будут определены победители, которые получат ценный приз - путешествие в одну из стран Европы за счет компании. Также в рамках «Года здоровья» всем сотрудникам предоставляется комплексный пакет медицинских услуг за счет компании. В рамках проекта сотрудникам ежеквартально проводятся лекции по рациональному питанию и двигательной активности, по борьбе с эмоциональным выгоранием, сезонному питанию, фитнес нагрузкам. Во время карантина такие лекции специалистов (косметологов, нутрициологов и психологов) проходили онлайн. Но главным было стимулирование личной физической активности. Да, люди разные, отношение к публичным физическим активностям у всех разное, были сотрудники, которые азартно включались в марафон здоровья, были те, кто неохотно. Но обсуждение активностей повысило вовлеченность сотрудников. Особенно во время карантина, общие чаты серьезно помогали поддерживать позитивный настрой коллектива. С мая активность по выполнению задач повысилась, что не может нас не радовать. Мы видим эффективность программы «Год здоровья», ведь главный критерий ее успеха – здоровые и счастливые сотрудники, наполненные силой, энергией и мотивацией. Не секрет, что эмоциональное здоровье человека напрямую зависит от физического. Выгорание, упадок сил, нежелание работать - это все последствия сидячей работы, в том числе карантина, когда нельзя было выходить на свежий воздух. А внимание к своей физической активности позволяло и позволяет с бороться с такими негативными проявлениями. В долгосрочной перспективе проект «Год здоровья» поможет улучшить общий климат в коллективе, позитивный настрой каждого сотрудника, и как следствие – повысит эффективность показателей работы компании. Будьте внимательны к своим сотрудникам. Их успех – ваш успех.
22 Липня 2020
Монополія ріелторських послуг: нюанси законопроекту № 3618
9 червня 2020 року на сайті Верховної Ради України зареєстровано проект Закону України «Про ріелторську діяльність в Україні» за №3618. 1 липня 2020 року законопроект було передано на розгляд Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку. Ним пропонується врегулювати брокерську діяльність в Україні в сфері нерухомості. Головна особливість вказаного Законопроекту №3618 в тому, що у разі його прийняття у відповідній редакції, власники нерухомого майна будуть позбавлені права розпоряджатися (купувати, продавати, брати/здавати в оренду (крім операцій з дарування та спадкування нерухомого майна) ) своїм нерухомим майном без посередників - суб'єктів ріелторської діяльності. Це вже третя спроба законодавців України на рівні закону врегулювати питання діяльності брокерів (ріелторів) з нерухомості. Перший законопроект про ріелторську діяльність в Україні було зареєстровано ще в червні 2007 року, другий 07.07.2011 року. Законопроєкт спрямований: визначити правові засади організації та провадження ріелторської діяльності в Україні; забезпечити єдину державну політику у сфері регулювання ріелторської діяльності в Україні, захисту прав і інтересів фахівців у сфері ріелторської діяльності, суб'єктів ріелторської діяльності та споживачів ріелторських послуг при здійсненні операцій з нерухомістю; врегулювати відносини між споживачами ріелторських послуг (фізичні/юридичні особи) та суб'єктами ріелторської діяльності (брокер як ФОП або юридична особа) з приводу операцій щодо купівлі, продажу, найму (оренди) нерухомого майна, проведенням інших операцій з нерухомістю (крім дарування та спадкування); У разі прийняття законопроекту №3618: 1) в законодавче поле вводяться, до прикладу, такі терміни як: - агент з нерухомості; - брокер (ріелтор) з нерухомості; - ріелторська діяльність; - ріелторські послуги; - суб'єкт ріелторської діяльності; 2) суб'єктами ріелторської діяльності будуть - брокери, зареєстровані у встановленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, а також юридичні особи незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, у складі яких працюватиме не менше одного брокера, які провадять ріелторську діяльність, мають діючий (не зупинений, не припинений) сертифікат суб'єкта ріелторської діяльності; 3) брокеру буде заборонено працювати на підставі трудового договору у суб'єкта ріелторської діяльності та одночасно провадити індивідуальну ріелторську діяльність як суб'єкту ріелторської діяльності; 4) брокери повинні будуть проходити професійну підготовку, скласти кваліфікаційний іспит та отримати кваліфікаційне свідоцтво брокера з нерухомості 5) ріелторські послуги надаватимуться на підставі та в межахріелторського договору, істотними умовами якого є: предмет та строк дії договору; вид, мета та строк надання ріелторських послуг; реквізити сертифіката суб'єкта ріелторської діяльності; зазначення об'єкта (об'єктів) нерухомості щодо якого (яких) надаються ріелторські послуги, а також його ідентифікаційних даних, якщо об'єкт (об'єкти) є індивідуально визначеними; розмір та умови оплати ріелторських послуг, а також, у разі наявності, фактичних витрат, необхідних для виконання договору; права, обов'язки та відповідальність сторін; порядок звітності суб'єкта ріелторської діяльності перед споживачем про стан виконання ріелторського договору. Ріелторські договори повинні будуть реєструватися в Єдиній інформаційній базі даних у сфері ріелторської діяльності, яка поки що не сформована. 6) суб'єкти ріелторської діяльності матимуть право на подання ріелторського запиту, зокрема, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо надання таким суб'єктам інформації, копій документів необхідних суб'єкту ріелторської діяльності для надання ріелторських послуг за укладеним ріелторським договором; 7) Для реалізації Законопроекту №3618 мають бути створені наступні бази/реєстри: Єдина інформаційна база даних у сфері ріелторської діяльності; Єдиний реєстр фізичних осіб, юридичних осіб та професійних об'єднань у сфері ріелторської діяльності; Окремо слід відмітити, що Законопроект №3618 містить статтю 34 (тотожний зміст якої пропонується доповнити статтею 638 Цивільного кодексу України) в якій вказано про те, що істотною умовою договору, за яким об'єкт нерухомого майна, його частина відчужується, реалізується та/або передається в найм (оренду), позичку фізичною особою, є індивідуальний реєстраційний номер інформаційного паспорта об'єкта нерухомості в Єдиній інформаційній базі даних у сфері ріелторської діяльності відповідно до Закону України «Про ріелторську діяльність в Україні. При цьому, формування інформаційного паспорта здійснюється суб'єктом ріелторської діяльності на підставі внесених ним даних до Єдиної інформаційної бази даних у сфері ріелторської діяльності. Що це означає для: Власників нерухомого майна: у разі прийняття Законопроекту №3618 у відповідній редакції, перед власниками нерухомого майна постане законодавча імперативна необхідність в укладенні ріелторських договорів з посередниками - суб'єктами ріелторської діяльності для здійснення операцій з нерухомістю (крім операцій з дарування та спадкування нерухомого майна), що автоматично призведе до обмеження права власників нерухомості самостійно розпоряджатися своїм нерухомим майном без залучення ріелтора. Що є недопустимим - жодна країна світу не вимагає звернення до ріелтора, щоб продати своє майно або придбати чи здати в оренду. Це вільний ринок і клієнт сам обирає, чи буде він працювати з ріелтором, чи зможе самостійно провести операцію. Щоб продати своє майно або здати його в оренду, законопроект змушує вносити інформацію в Реєстр і без цього неможливо розпоряджатися своїм майном, нотаріуси не можуть засвідчити договір на відчуження об'єкта. Ріелторів: монополізацію ріелторських послуг і обмеження доступу до ринку. Здавалося б, від прийняття цього закону ріелтори тільки виграють, але ні. В проекті передбачено обов'язок реєструвати всі ріелторські договори в Єдиній базі даних. В ньому чітко прописано - щоб займатися ріелторською діяльністю, необхідно бути членом спеціально створеної громадської організації, яка буде давати брокерам право працювати на ринку. А ось порядок створення організації і хто її буде контролювати, в проекті закону не вказано. До того ж, статус агента або брокера может набути особа, яка відповідає Вимогам якості Надання ріелторських послуг- самі вимоги в законопроекті на прописані. Учасників ринку: якщо раніше комісія для споживача складала 2-3% від вартості при продажу та 50% місячної оплати при оренді, то після прийняття закону ціни можуть вирости. Олександр Герасько, юрисконсульт компании Nota Group